Постанова

від 25.01.2022 по справі 915/148/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/148/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (головуючий суддя Будішевська Л. О., судді Таран С. В., Поліщук Л. В.)

у справі № 915/148/20

за позовом Миколаївської міської ради

до 1) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-клуб", 3) Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області і 4) Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішень, свідоцтва про право власності, записів про право власності, реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки і зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача 2 - Чайковський І. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Миколаївська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-клуб" (відповідач 2), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (відповідач 3) та Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (відповідач 4), в якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому від 27.06.2003 № 881 "Про затвердження акта державної технічної комісії про введення в експлуатацію бару з літнім майданчиком по вул. Московській, 37";

- визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 29.08.2003 № 1164 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами" щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення бару площею 84.4 кв. м з літнім майданчиком площею 41.3 кв. м, які розташовані по вул. Московській, 37, за ТОВ "Фан-Клуб";

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 940480 від 04.09.2003, видане Виконкомом;

- скасувати запис про право власності № 5871237 від 30.05.2014, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ТОВ "Фан-клуб" права власності на нежитлові приміщення бару з літнім майданчиком загальною площею 84,40 кв. м, що знаходяться за адресою вул. Московська, 37, м. Миколаїв, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 375169148101;

- скасувати запис про право власності № 953 в книзі: 7 від 04.09.2003, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ТОВ "Фан-клуб" права власності на нежитлові приміщення бару з літнім майданчиком загальною площею 84,40 кв. м, що знаходяться за адресою вул. Московська, 37, м. Миколаїв, Миколаївська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2517702.

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція нежитлового приміщення бару з літнім майданчиком під розміщення магазину з кафетерієм та збірно-розбірного літнього майданчику; Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Московська, 37" за № МК 142162730616.

- скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 19.03.2015 № 23/17-1201, видані Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради;

- зобов`язати ТОВ "Фан-клуб" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 41,3 кв. м, розташовану по вул. Московській, 37 у м. Миколаєві та повернути її Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від споруд та літнього майданчика.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Фан-клуб" фактично здійснено реконструкцію літнього майданчика в прибудову до приміщення бару, чим порушило права територіальної громади м. Миколаєва на належну їй земельну ділянку. Зайнята ТОВ "Фан-клуб" земельна ділянка є самовільно зайнятою в розумінні Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". ТОВ "Фан-клуб" не отримувало у Миколаївської міської ради жодного дозволу на відведення вказаної земельної ділянки у власність чи у користування. ТОВ "Фан-клуб" не надавався дозвіл на здійснення на цій ділянці будівництва об`єктів нерухомості та реєстрацію права власності на них.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 позов задоволено.

4. Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зокрема, зазначив, що в порушення вимог Закону України "Про планування і забудову територій" Виконкомом видано ТОВ "Букот" (попередньому власнику) дозвіл на здійснення реконструкції квартири за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 37, за відсутності у останнього правовстановлюючих документів на землекористування. При цьому, дозвіл було надано саме ТОВ "Букот", і матеріали справи не містять доказів отримання такого дозволу ТОВ "Фан-клуб", яким фактично і здійснена реконструкція квартири в бар з літнім майданчиком.

5. Належну позивачу земельну ділянку самовільно зайнято ТОВ "Фан-клуб" шляхом зведення на ній, за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, самочинного будівництва - споруди з металопластикових віконних блоків, прибудованої до нежитлового приміщення "Moon сafe" по вул. Московській, 37 у м. Миколаєві. Спірна споруда, розташована на належній позивачу земельній ділянці, відповідає ознакам самочинного будівництва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 24.05.2021 ТОВ "Фан-клуб" подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

7. Разом з апеляційною скаргою ТОВ "Фан-клуб" заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що підприємству не було відомо ані про відкриття провадження у справі, ані про наявність оскаржуваного рішення, останнє не отримувало жодні процесуальні документи суду, а про наявність оскаржуваного рішення суду відповідач 2 дізнався лише 15.03.2021 від державного виконавця і цього ж дня його представником подано суду заяву про ознайомлення з матеріалами даної справи. Копію оскаржуваного рішення підприємство отримало лише під час ознайомлення з матеріалами справи 23.03.2021, однак у зв`язку з контактом з хворим на COVID-19 представник ТОВ Фан-клуб з 27.03.2021 перебував на самоізоляції, а в подальшому з 08.04.2021 по 20.04.2021 на лікарняному.

8. 08.06.2021 від Миколаївської міської ради надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначено, що вся судова кореспонденція направлялась за адресою реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Фан-клуб згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а неотримання скаржником відповідних процесуальних документів свідчить лише про недотримання вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням.

9. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фан-клуб" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 у справі № 915/148/20 та відкрито апеляційне провадження.

10. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фан-клуб протягом розгляду справи в суді першої інстанції не отримувало судової кореспонденції, а поштові відправлення повертались на адресу суду з відмітками "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення/за закінченням терміну зберігання/адресат відсутній за вказаною адресою". 23.03.2021 представник ТОВ "Фан-клуб" адвокат Коваленко О.Л. ознайомилась з матеріалами даної справи, що підтверджується її підписом на заяві (вх. № 3843/21 від 15.03.2021). До апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Фан-клуб" також додано копію листка-непрацездатності представника за період з 08.04.2021 по 20.04.2021.

11. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що за наслідками дослідження обставин, зазначених апелянтом в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судова колегія визнає причини пропуску строку поважними та вважає за необхідне поновити ТОВ "Фан-клуб" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

12. Так, за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

13. Суд апеляційної інстанції, щодо вимог Миколаївської міської ради про скасування рішення Виконкому від 27.06.2003 № 881, підпункту 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 29.08.2003 № 1164 та виданого Виконкомом 04.09.2003 свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 940480, погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог у цій частині. Проте суд застосував позовну давність до цих вимог на підставі поданої в ході апеляційного провадження заяви ТОВ "Фан-клуб" про застосування наслідців спливу позовної давності.

14. Щодо позовних вимог Миколаївської міської ради про скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 5871237 від 30.05.2014 та внесеного до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності № 953 в книзі: 7 від 04.09.2003, суд апеляційної інстанції вказав, що вищевказані вимоги Миколаївської міської ради не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не призведе до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Разом з цим, щодо поданої ТОВ "Фан-клуб" заяви про застосуванню до цих вимог наслідків спливу позовної давності, апеляційний господарський суд зазначив, що у цій частині вона не підлягає задоволенню з огляду на висновки щодо відсутності підстав для їх задоволення.

15. Стосовно заявлених позивачем вимог про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція нежитлового приміщення бару з літнім майданчиком під розміщення магазину з кафетерієм та збірно-розбірного літнього майданчику; Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Московська, 37" за № МК 142162730616, суд апеляційної інстанції зазначив, що перед тим, як зареєструвати декларацію за № МК 142162730616, органи ДАБІ мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, зокрема, наявність у ТОВ "Фан-клуб" правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. При цьому, враховуючи, що матеріали даної справи не містять доказів отримання ТОВ "Фан-клуб" правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, суд зазначив, що позовні вимоги про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція нежитлового приміщення бару з літнім майданчиком під розміщення магазину з кафетерієм та збірно-розбірного літнього майданчику; Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Московська, 37" за № МК 142162730616 є обґрунтованими.

16. Разом з тим, за висновками колегії суддів апеляційного господарського суду у задоволенні такої вимоги також слід відмовити у зв`язку зі пропуском позивачм позовної давності, оскільки Миколаївська міська рада, укладаючи 25.08.2016 з ТОВ "Фан-клуб" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, та отримуючи на його виконання грошові кошти, була обізнана про намір ТОВ "Фан-клуб" здійснити забудову спірної земельної ділянки для розміщення магазину з кафетерієм та збірно-розбірного літнього майданчику.

17. В частині вимоги Миколаївської міської ради про скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 19.03.2015 № 23/17-1201, колегія суддів зазначила, що вказані Містобудівні мови також жодним чином не порушують право позивача, оскільки вони і вимагали від ТОВ "Фан-клуб" оформити у встановленому порядку документи на землекористування. У зв`язку з чим, у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити, відповідно, заява ТОВ "Фан-клуб" про застосуванню до цих вимог наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

18. Щодо вимоги позивача про зобов`язання ТОВ "Фан-клуб" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 41,3 кв. м, розташовану по вул. Московській, 37 у м. Миколаєві та повернути її Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від споруд та літнього майданчика, суд апеляційної інстанції із посиланням на принцип "належного урядування" зазначив, що забудові спірної земельної ділянки слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, Миколаївська міська рада, укладаючи 25.08.2016 з ТОВ "Фан-клуб" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, отримала на його виконання грошові кошти, а потім орган архітектурно-будівельного контролю прийняв до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. В зв`язку з чим, враховуючи, що забудова спірної земельної ділянки була здійснена ТОВ "Фан-клуб" в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача 2, який розраховував на їх належність та легітимність.

19. Вищевикладене, за висновками суд апеляційної інстанції, унеможливлює задоволення позову Миколаївської міської ради в частині зобов`язання ТОВ "Фан-клуб" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 у справі № 915/148/20.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

21. Скаржник не погоджується з ухваленою постановою апеляційного господарського суду, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності. Усі доводи касаційної скарги обґрунтовані посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

22. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу 2 строку на апеляційне оскарження, оскільки ід час розгляду цієї справи місцевим господарським судом неодноразового відкладався розгляд справи, зокрема у зв`язку з метою належного повідомлення відповідача 2 про її розгляд та забезпечення його процесуального права на участь в судових засіданнях. При цьому, уся судова кореспонденція направлялась місцевим господарським судом за адресою місця реєстрації відповідача 2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

23. Скаржник зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

24. Крім цього, скаржник зазначає, що адреса, яка зазначена відповідачем 2 в апеляційній скарзі, як адреса місцезнаходження та листування, повністю відповідає адресі, на яку направляли поштову кореспонденцію позивач та місцевий господарський суд, що також свідчить про її дійсність та можливість відповідача 2 отримувати поштову кореспонденцію за вказаною адресою.

25. Крім цього, за доводами скаржника, посилання відповідача 2 на тривалу непрацездатність адвоката не можуть бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач 2, як юридична особа, не був позбавлений права обрати будь-якого іншого представника.

26. На думку скаржника, наведені дії відповідача 2 щодо подання апеляційної скарги більше ніж через пів року після ухвалення рішення, спрямовані на навмисне затягування виконання рішення суду у цій справі, які суду апеляційної інстанції слід було кваліфікувати як зловживання процесуальними правами. Проте, апеляційний господарський суд, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження за задовольняючи клопотання відповідача 2 про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів жодних обґрунтувань та мотивів у чому саме, на думку суду, полягає поважність наведених відповідачем 2 причин пропуску строку на оскарження.

27. У цій частині скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 922/85/18, від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11, від 18.12.2019 у справі № 2-4159/12 (753/12496/18), від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 09.11.2020 у справі № 420/1813/19, від 23.12.2020 у справі № 372/4155/18, від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц, від 02.08.2019 у справі № 908/2445/18, від 14.08.2019 у справі № 925/1650/15, від 16.09.2019 у справі № 904/5452/18, від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17.

28. Також скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо прийняття заяви відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності та не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті спору, зокрема зазначає, що апеляційний господарський суд безпідставно задовольнив заяву відповідача 2 та застосував позовну давність до вимог, які були заявлені позивачем не до ТОВ "Фан-клуб", а до інших відповідачів, що суперечить приписам чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду.

29. Позивач стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування записів про право власності відповідача 2 на спірний об`єкт нерухомого майна, з підстав неналежності обраного позивачем способу захисту суперечать вимогам законодавства та практики Верховного Суду, оскільки виходячи із змісту спірних правовідносин, наявність у прохальній частині слова "запис" не змінює суті заявлених позивачем вимог, а такі вимоги можуть бути задоволенні шляхом скасування державної реєстрації права власності.

30. Щодо висновків апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з підстав того, що останні не порушують прав позивача скаржник зазначає, що зазначені містобудівні умови, як документ, містять комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і забудови земельної ділянки та фактично визнає право ТОВ "Фан-клуб" на здійснення забудови попри відсутність у відповідача 2 будь-яких документів на право користування спірною земельною ділянкою.

31. Окрім цього, скаржник стверджує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування практики Європейського суду з прав людини в контексті застосування принципу "належного урядування" в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Фан-клуб" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, оскільки розміщення відповідачем 2 належного йому об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці без згоди її власника не може вважатися правомірним. При цьому скаржник зазначає, що право власності є непорушним, а висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи.

32. Обґрунтовуючи наведені доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15-ц, від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 915/1122/18, від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц, від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 та постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-246цс14, від 25.05.2017 у справі № 1512/3707/12, від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.

Позиція інших учасників справи

33. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

35. У цій справі, окрім іншого, спірним є питання правомірності дій суду апеляційної інстанції щодо поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фан-клуб" строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020.

36. Як зазначено вище у цій постанові, усі доводи касаційної скарги обґрунтовані посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, при цьому, стосовно доводів касаційної скарги викладених у пунктах 22-27 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.

37. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

39. Так, у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 922/85/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі та правовідносини у якій є подібними до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишила в силі ухвалу суду апеляційної інстанції про відмові у відкритті апеляційного провадження зазначивши таке:

"20. Положення статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

21. Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

22. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

23. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

24. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

25. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

26. Частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

27. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Господарським судом Харківської області у судовому засіданні 13.03.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення у справі № 922/85/18. Повний текст рішення складено 19.03.2018. У зв`язку із тим, що 08.04.2018 був святковий день, тому у відповідності до частини четвертої статті 116 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем для звернення з апеляційною скаргою було 10.04.2018. Натомість, ФОП Калюжний О. В . лише 02.05.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі № 922/85/18, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.

28. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ФОП Калюжний О. В . посилався на необізнаність існування оскаржуваного рішення. Так, апеляційним господарським судом встановлено, що Господарським судом Харківської області усі процесуальні документи надсилались на адресу відповідача (вул. Миру, будинок 8, квартира 63, м. Харків, 61007), яка є місцем реєстрації ФОП Калюжного О.В. , відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Докази, що підтверджують знаходження відповідача за іншою адресою в матеріалах справи відсутні. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що поштові відправлення повертались на адресу суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" . Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 у справі № 922/85/18 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.03.2018. Судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що, з урахуванням Закону України "Про доступ до судових рішень", ФОП Калюжний О.В. не був позбавлений можливості бути ознайомленим з рішенням суду першої інстанції, яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

29. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, про те, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу .

30. Верховний Суд звертає увагу на те, що особа, яка має невиконане зобов`язання, в тому числі перед банком, несе ризики, пов`язані з таким невиконанням та має бути обізнана про право кредитора звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. А тому доводи скаржника про те, що він знаходився на території іншої держави та не отримував від банку претензій щодо наявності заборгованості або вимог про сплату кредитних коштів, а також процесуальних документів щодо розгляду справи за позовом ПАТ "КБ "Приватбанк", є необґрунтованими, такими, що суперечать принципам добросовісності й розумності та не доводять поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

31. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що вперше дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції 01.04.2019 під час судового засідання з розгляду подання приватного виконавця. Суд зазначає, що із апеляційною скаргою на вказане рішення скаржник звернувся лише 02.05.2019, тобто, будучи обізнаним про наявність процесуального акту, скаржником більше місяця не вчинялися дії, направлені на його оскарження, що, на думку Суду, також свідчить про недобросовісну суб`єктивну поведінку скаржника .

32. В рішенні Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" зроблено висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

33. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України та погоджується із законним та обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні ФОП Калюжному О.В. пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та відмову у відкритті апеляційного провадження.

34. Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

40. Колегія суддів погоджується із правовими висновками, викладеними у наведеній вище постанові та не вбачає підстав для відступу від них.

Суд також звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц та від 30.11.2021 у справі № 908/1689/19 (ухваленій після подання касаційної скарги у справі і висновки з якої враховуються Судом на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України).

41. За таких обставин, викладене у пунктах 10 і 11 цієї постанови суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2019 у справі № 922/85/18.

42. При цьому, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання ТОВ "Фан-клуб", в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, обмежився лише цитуванням наведених відповідачем 2 мотивів та зазначив, що за наслідками дослідження обставин, наведених апелянтом в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд визнає причини пропуску строку поважними та вважає за необхідне поновити ТОВ "Фан-клуб" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

43. Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц. Суд також звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові від 30.11.2021 у справі № 908/1689/19.

44. Окрім цього, ані в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, ані в оскаржуваній постанові взагалі не міститься будь-якого реагування на доводи ТОВ "Фан-клуб", що стосуються поважності причин подання апеляційної скарги через два місяці після ознайомлення з матеріалами справи з огляду на перебування уповноваженого представника на лікарняному та відповідні заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження.

45. Зазначене у цій постанові процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

46. Згідно з частиною другою статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

47. Оскільки в касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 119, 260 ГПК України при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У цій частині Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц та від 30.11.2021 у справі № 908/1689/19.

48. Разом цим, враховуючи наведені вище, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин (пункт 38 цієї постанови), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, постановах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11, від 18.12.2019 у справі № 2-4159/12 (753/12496/18), від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 09.11.2020 у справі № 420/1813/19, від 23.12.2020 у справі № 372/4155/18, від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц, від 02.08.2019 у справі № 908/2445/18, від 14.08.2019 у справі № 925/1650/15, від 16.09.2019 у справі № 904/5452/18, від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин, які склалися між учасниками справи № 915/148/20, оскільки правовідносини у наведених скаржником справах не відповідають терміну "подібність правовідносин" ні за змістовим (основним), ні за суб`єктним та об`єктним (додатковими) критеріями.

49. З огляду на наведене вище у цій постанові, колегія суддів зазначає про передчасність доводів касаційної скарги, що стосуються розгляду справи по суті (пункти 28-32 цієї постанови) та відповідних висновків суду апеляційної інстанції у цій частині (пункти 13-19 цієї постанови).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

52. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

53. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Миколаївської міської ради підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала і постанова - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

54. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

55. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 915/148/20 скасувати.

3. Передати справу № 915/148/20 до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил