Ухвала

від 07.02.2022 по справі 904/6676/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6676/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича

до Криворізької міської ради

про визнання частини пункту 12 Договору оренди земельної ділянки недійсною,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 (повний текст складено 29.11.2021), ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 у справі № 904/6676/20, подана 30.12.2021 до Центрального апеляційного господарського суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Звертаючись із касаційною скаргою, Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович підставою касаційного оскарження визначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 904/2218/19 та від 27.01.2021 у справі № 904/2581/19.

Проте у касаційній скарзі Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича, хоч і зазначено посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у випадку оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом , дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Однак, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не визначив норми права, щодо застосування яких не враховано висновки Верховного Суду, та не навів висновки Верховного Суду. Натомість Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович у касаційній скарзі навів висновки Центрального апеляційного господарського суду у справах № 904/2218/19 та № 904/2581/19, що не може слугувати підставою касаційного оскарження судових рішень.

Таким чином, скаржником не наведено належного обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави касаційного оскарження.

Разом з тим, судом враховано, що у касаційній скарзі Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича міститься обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович подав у грудні 2020 року, її предметом є вимога немайнового характеру про визнання частини пункту 12 Договору оренди земельної ділянки для розміщення автостоянки недійсною.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у частині, яка стосується пропуску позивачем строку позовної давності, та направити в цій частині справу № 904/6676/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 4 204,00 грн, а саме 2 102,00 грн х 200 %, де 2 102,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, визначено, що реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович додав до касаційної скарги в якості сплати судового збору дублікат квитанції від 20.12.2021 №на суму 2270,00 грн, у призначенні платежу якого вказано: *;101; 2956806536; 22030102; Суд. збір (Верховний Суд/КГС, 055); ФОП Штефан Владислав Олександрович, за скаргу на ухвалу ЦАГС від 20.09.21 у справі № 904/4013/20 .

Верховний Суд зазначає, що подана квитанція про сплату судового збору за оскарження ухвали суду апеляційної інстанції у справі № 904/4013/20 не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Фізичній особі - підприємцю Штефану Владиславу Олександровичу необхідно:

- навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції - докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 в установленому законом порядку та розмірі (4 204,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, 291, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 залишити без руху до 28.02.2022 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай