Ухвала

від 20.01.2022 по справі 904/1408/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1408/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 (суддя Мельниченко І. Ф.), додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021 (Білецька Л. М. - головуючий, судді Парусніков Ю. Б., Чередко А. Є.), додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі

за позовом Колективного підприємства Фірма "Діоніс"

до 1) Дніпровської міської ради,

2) Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

про визнання незаконним рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про відмову у підготовці проекту рішення міської ради, викладеного у листі від 15.01.2021, та зобов`язання Дніпровської міської ради розглянути на найближчому пленарному засіданні (сесії) Дніпровської міської ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі,

(За участі представників: позивача - Ковальчук Д. Ю., Дніпровської міської ради - Риженко М. С.),

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2021 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Колективне підприємство Фірма "Діоніс" (далі - КП фірма "Діоніс") з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Міськрада) та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі -Департамент), в якому, з урахуванням уточнень від 05.04.2021, просило:

- визнати незаконним рішення Департаменту про відмову у підготовці проекту рішення Міськради стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Яна Ходоровського, 20 в м. Дніпрі та передачу її в оренду КП фірмі "Діоніс", викладене у листі від 15.01.2021 № 6/9-4 "Про розгляд клопотань";

- зобов`язати Міськраду розглянути на найближчому пленарному засіданні (сесії) питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0764 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Яна Ходоровського, 20, кадастровий номер 1210100000:02:354:0029 та передачу цієї земельної ділянки в оренду КП фірма "Діоніс".

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення про відмову у підготовці проекту рішення Міськради, викладене у листі від 15.01.2021 № 6/9-4 "Про розгляд клопотань", є протиправним, а відмова у розгляді на пленарному засіданні (сесії) Міськради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача.

2. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 31.01.2004 між Міськрадою як орендодавцем та позивачем - КП фірма "Діоніс" як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0764 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Дарвіна, 20, і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:02:354:0029 згідно з планом земельної ділянки, що доданий до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається до 08.10.2013. Після закінчення терміну договору оренди дія договору припиняється (п. 2.2 договору).

Пункт 1.3 договору визначав використання земельної ділянки, що передається за цим договором, як фактичне розміщення виробничих будівель.

09.08.2011 сторонами підписано додаткову угоду, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Сусловим М. Є. та за реєстровим № 1588, якою було внесено зміни до договору, зокрема, доповнено розділ І "Предмет Договору" п. 1.4, що визначав цільове призначення наданої в оренду земельної ділянки як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вказана додаткова угода укладена між сторонами на виконання рішень Міськради від 13.02.2008 № 31/28 та від 02.02.2011 № 216/8.

У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди орендодавцем у листі повідомленні від 10.10.2013 за № 7/9-1333 висловлено заперечення Департаменту в поновленні договору оренди землі на новий строк.

У подальшому 17.07.2013 позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням, в якому просив у зв`язку з поновленням договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0764 га (за кадастровим номером 1210100000:02:354:0029), що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Дарвіна, 20, надати розпорядження відповідним службам міста виконати необхідні роботи для отримання дозволу Міськради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для фактичного розміщення виробничих будівель.

20.09.2013 за результатами проведеного обстеження земельної ділянки площею 0,0746 га, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Дарвіна, 20 (кадастровий номер 1210100000:354:0029), складено акт обстеження земельної ділянки № 8/22-0813, в якому комісія встановила, що у наданих замовником матеріалах відсутні документи, що підтверджують право власності на убиральню та навіс, які позначені в технічному паспорті як літ. "К" та літ. "З" відповідно.

Заперечуючи ці обставини, позивач звернувся до Комунального підприємства "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" (далі - КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру") із запереченнями на проект акта, в яких просив вилучити з акта обстеження вказаної земельної ділянки відомості щодо відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на приміщення убиральні літ. "К" та навісу літ. "З", згідно з планом земельної ділянки, що міститься в технічному паспорті, оскільки:

- згідно з п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно від 07.02.2002 № 7/5, що діяло на час складання технічного паспорта на об`єкт та видачі позивачу реєстраційного посвідчення, не підлягало державній реєстрації право власності на тимчасові споруди;

- згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24.05.2001 № 127, яка діяла на час видачі реєстраційного посвідчення КП фірма "Діоніс", не належать до самочинного будівництва зведення на земельній ділянці, зокрема, навісів та вбиралень.

За результатами розгляду вказаних заперечень позивача проти проекту акта обстеження від 20.09.2013, КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" надало відповідь, відповідно до якої позивачем не було надано документів щодо погодження органом місцевого самоврядування можливості розміщення спірних об`єктів в межах земельної ділянки, що є власністю територіальної громади міста.

Надалі позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив зобов`язати Міськраду розглянути на сесії питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2014 у справі № 904/2275/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2014, зобов`язано Міськраду розглянути на найближчій сесії питання щодо надання дозволу КП фірма "Діоніс" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0764 га, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дарвіна, 20 (кадастровий номер 1210100000:02:354:0029).

Так, рішенням Міськради від 26.11.2014 № 45/58 "Про надання КП фірма "Діоніс" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по вул. Дарвіна, 20", вирішено надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки. Також зобов`язано КП фірма "Діоніс" замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та після її погодження відповідно до чинного законодавства подати цю документацію до Міськради після прийняття відповідного рішення.

Рішенням Міськради від 19.06.2019 № 57/46 "Про перейменування дублюючих вулиць міста з метою вшанування пам`яті українських Праведників народів світу" вирішено перейменувати одну з дублюючих вулиць Дарвіна, яка розташована у Шевченківському та Центральному районах, на вулицю Яна Ходоровського Шевченківського району, м. Дніпро.

На виконання вказаного рішення Міськради позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ГЕОРА" (далі - ТОВ фірма "ГЕОРА") з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вказаною проектною організацією підготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КП фірма "Діоніс" (земельна ділянка за фактичним розміщенням виробничих будівель) за адресою: вул. Яна Ходоровського, 20 Шевченківський район, м. Дніпро, рік складання - 2020.

21.01.2021 позивач звернувся до відповідача-1 з адвокатським запитом, в якому наголошував на такому:

- 25.11.2020 на адресу Міськради позивачем надіслано клопотання про передачу земельної ділянки в оренду від 25.11.2020 вих. № 1 (отримано 26.11.2020, що підтверджується поштовим чеком № 4900086188070 від 25.11.2020, описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення). Станом на 18.01.2021 жодної відповіді від Міськради про результати розгляду вказаного клопотання позивачу не надходило;

- у зв`язку з викладеними обставинами позивач у запиті просив повідомити інформацію: чи винесено на пленарне засідання чергової сесії Міськради на розгляд клопотання про передачу земельної ділянки в оренду площею 0,0764 га за адресою: м. Дніпро, вул. Яна Ходоровського (попередня назва вулиці Дарвіна), 20 (кадастровий номер 1210100000:02:354:0029) КП фірма "Діоніс" та чи прийнято відповідне рішення Міськрадою, і надати засвідчену копію відповідного рішення Міськради за результатами розгляду вказаного клопотання. Також у разі якщо вказане клопотання КП фірма "Діоніс" не було винесено на розгляд пленарного засідання чергової сесії Міськради позивач просив повідомити про причини невинесення на розгляд вказаного клопотання.

У листі від 26.01.2021 № 8/9-79 Департамент повідомив про те, що із зазначеного питання надавалась вже відповідь листом від 15.01.2021 № 6/9-4, який було додано з реєстром відправлень як додатокдо листа № 8/9-79.

У той же час у листі від 15.01.2021 № 6/9-4 Департамент вказував на те, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 16.10.2020 № 6/62-1020, що є додатком до технічної документації, при візуальному обстеженні земельної ділянки на вул. Яна Ходоровського, 20 встановлено, що:

- частина будівель, які розташовані на земельній ділянці, використовується для здійснення технічного обслуговування автомобілів, що не відповідає передбаченому технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленою ТОВ фірма "ГЕОРА", код цільового призначення земель (КВЦПЗ) 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

- у наданих матеріалах відсутні документи, що підтверджують право власності та/або дозвіл на влаштування на споруду убиральні та навіс, які позначені в технічному паспорті (виготовлено станом на 14.06.2001, інвентаризаційна справа № 4195, реєстровий номер 65 ЮН-3004-23) як літ. "К" та літ. "З", відповідно, що знаходяться на запитуваній земельній ділянці;

- згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. У наданому позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.09.2020 № НВ-1214408992020 вказано цільове призначення - підприємств іншої промисловості, що відповідає коду УКЦВЗ - 1.10.5.

Отже, вищевказане стало підставою для відмови у підготовці Департаментом проекту рішення Міськради стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на вул. Яна Ходоровського, 20, та передачі її в оренду КП фірма "Діоніс", що стало підставою для виникнення спору між сторонами.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 у справі № 904/1408/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовані тим, що, обґрунтовуючи свою відмову у підготовці проекту рішення Міськради стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Яна Ходоровського, 20 в м. Дніпрі та передачі її в оренду позивачу, Департамент зазначив, що у наданих матеріалах відсутні документи, що підтверджують право власності та/або дозвіл на влаштування на споруду убиральні та навісу, які позначені в технічному паспорті КП ДМБТІ (виготовлено станом на 14.06.2001, інвентаризаційна справа № 4195, реєстровий номер 65 ЮН-3004-23) як літ. "К" та "З", відповідно, що знаходяться на запитуваній земельній ділянці.

Відповідно до технічного паспорта на будівлі та споруди по вул. Дарвіна № 20, станом на 14.06.2001 (тобто до укладання договору оренди земельної ділянки від 31.01.2004), під літ. "К" позначено убиральню, під літ. "З" - навіс. Дані про самовільне будівництво будь-яких споруд відсутні. Відповідно до плану земельної ділянки за матеріалами земельно-кадастрової інвентаризації, який додано до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2001, на ньому позначено убиральню, як "КН" та навіс як "МН". Жодних змін в розташованому на земельній ділянці нерухомому майні у позивача не відбулось, порівняно з тим, що було вказано у договорі оренди земельної ділянки від 14.06.2001.

Керуючись положеннями п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно № 7/5 від 07.02.2002, п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п. 2, 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24.05.2011 № 127, суди дійшли висновку, що навіс літ. "З" є тимчасовою спорудою, право власності на яке не підлягає державній реєстрації, а вбиральня - літ. "К" є допоміжним приміщенням, яке не є об`єктом самочинного будівництва. Крім того, аналогічних висновків дійшов суд у судовому рішення від 19.06.2014 у справі № 904/2275/14, яке визнано преюдиційним для розгляду цієї справи.

Стосовно посилань Департаменту на зміст акта обстеження земельної ділянки від 16.10.2020 № 6/62-1020, згідно з яким при візуальному обстеженні земельної ділянки на вул. Яна Ходоровського, 20 встановлено, що частина будівель, які розташовані на земельній ділянці, використовується для здійснення технічного обслуговування автомобілів, що не відповідає передбаченому технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленою ТОВ фірма "ГЕОРА", код цільового призначення земель (КВЦПЗ) 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), суди зазначили таке.

У плані земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:354:0029 (М 1:500), що доданий до рішення Міськради від 26.11.2014 № 45/58, який погоджений Головним архітектурно-планувальним управлінням інженерно-геодезичної служби Міськради, зазначено, що об`єктом є земельна ділянка за фактичним розміщенням виробничих будівель. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:354:0029, від 17.09.2020 № НВ-1214408992020, що був виданий на підставі технічної документації із землеустрою ТОВ фірма "ГЕОРА", зазначено про цільове призначення земельної ділянки - підприємств іншої промисловості, вид використання - фактичне розміщення, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 09.08.2011, цей договір було доповнено п. 1.4 такого змісту: Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:02:354:0029 за адресою: м. Дніпро, вул. Яна Ходоровського, 20, розташовані фактично виробничі будівлі, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

При кваліфікації посилань Департаменту на помилковість цільового призначення земельної ділянки, вказаного у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.09.2020 № НВ-1214408992020 як підприємств іншої промисловості, що відповідає коду УКЦВЗ - 1.10.5, суди посилалися на те, що класифікація видів цільового призначення земель затверджена та вступила в дію з 01.10.2010. Спірна земельна ділянка сформована до набрання чинності вказаним класифікатором, цільове призначення земельної ділянки визначалося згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, що затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 та вказаний код - 1.10.5 підприємств іншої промисловості, що і відображено у вказаному витягу. Таким чином, спірна земельна ділянка використовується позивачем відповідно до її цільового призначення згідно з вказаним кодом УКЦВЗ 1.10.5 підприємств іншої промисловості, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Недотримання відповідачем-1 положень земельного законодавства, а також свого ж Регламенту Міськради, яким врегульований порядок розгляду Міськрадою питань, віднесених до її компетенції, свідчить про те, що відповідач-1 не розглянув належним чином питання про затвердження спірної технічної документації із землеустрою.

3.1. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021 у справі № 904/1408/21: заяву КП фірма "Діоніс" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору задоволено; стягнуто з Міськради на користь КП фірма "Діоніс" 1135,00 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Департаменту на користь КП фірма "Діоніс" 1135,00 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу .

Додаткове рішення аргументовано тим, що 17.02.2021 між КП фірма "Діоніс" та адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу з питань визнання протиправним листа Департаменту від 15.01.2021 № 6/9-4 "Про розгляд клопотання" та зобов`язання розглянути на найближчому пленарному засіданні (сесії) Міськради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0764 га за адресою: м. Дніпро, вул. Яна Ходоровського, 20 (кадастровий номер 1210100000:02:354:0029), а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правову допомогу на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1 цього договору, становить 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок), виходячи із вартості 1 години правничої допомоги - 2000,00 грн.

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата наданої правничої допомоги адвокату здійснюється клієнтом протягом 20 банківських днів з дати підписання акта наданої правничої допомоги за цим договором. Акт наданої правничої допомоги за цим договором адвокат складає та надає клієнту за результатами надання правничої допомоги, визначеної пунктом 1.1 договору, а саме прийняття судового рішення Господарським судом Дніпропетровської області щодо розгляду позовної заяви клієнта про визнання протиправним листа Департаменту від 15.01.2021 № 6/9-4 "Про розгляд клопотання" та зобов`язання розглянути на найближчому пленарному засіданні (сесії) Міськради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0764 га за адресою: м. Дніпро, вул. Яна Ходоровського, 20 (кадастровий номер 1210100000:02:354:0029).

26.05.2021 сторонами підписано акт приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 17.02.2021, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 30 000,00 грн, у вказаному акті сторонами зазначений детальний опис робіт, кількість годин, вартість однієї години та загальна вартість наданої правничої допомоги.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті наданих послуг, а також встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (участю у судових засіданнях), вартість кожної складової послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення суду не надано.

3.2. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 заяву КП фірма "Діоніс" про ухвалення додаткової постанови у справі № 904/1408/21 задоволено частково. Стягнуто з Міськради на користь КП фірма "Діоніс" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 904/1408/21.

У додатковій постанові вказано на те, що згідно з актом приймання наданої правничої допомоги від 23.09.2021 загальна вартість наданих адвокатом Ковальчуком Д. Ю. послуг становить 16 000,00 грн та складається з: ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, сукупною тривалістю 6 год. - 12 000,00 грн; участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду, загальною кількістю 2 год. - 4000,00 грн.

Згідно з актом приймання правничої допомоги від 23.09.2021 адвокатом витрачено 6 годин на ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції та підготовка відзиву на апеляційну скаргу. Однак колегія суддів вважала, що час, витрачений на надання вказаних послуг, є завищеним. Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 дублює позицію відповідачів у справі, що була викладена у запереченнях та поясненнях під час провадження в суді першої інстанції. Нових аргументів скаржник не наводив, нової та/або суперечливої судової практики не надавав. Таким чином, написання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі, що сукупно ґрунтується також на раніше наданих до суду першої інстанції поясненнях та відповідях на заперечення, не потребує від адвоката великої кількості часу. Отже, для вивчення матеріалів справи (ознайомлення) та складання відзиву на апеляційну скаргу, на думку колегії суддів, достатньо 4-х годин, з яких 1 год. ознайомлення та 3 год. написання відзиву, що сукупно дорівнює 8000,00 грн (2000,00 грн *4 год.).

Щодо розрахунку витраченого часу на участь у судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду, то згідно з протоколом від 22.09.2021 тривалість судового засідання, в якому і прийнято постанову у справі, становить менше години. Проте, до стягнення заявлено 4000,00 грн з розрахунку витраченого адвокатом часу - 2 години, що не відповідає наведеним обставинам. Отже, вартість послуги - участь у судовому засіданні становить 2000,00 грн.

4. Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 904/1408/21 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами не враховано висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 17.12.2019 у справі № 520/9231/18.

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування частини 3 статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) стосовно того, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. На теперішній час питання стосовно відповідності поданого клопотання та проекту землеустрою вимогам законодавства не врегульоване, органи місцевого самоврядування обмежені вимогою законодавства та вимушені ухвалювати рішення стосовно затвердження технічної документації, яка у повній мірі не відповідає положенням законодавства України та позиціям Верховного Суду (наприклад, щодо дотримання раніше встановленого цільового призначення земельної ділянки, необхідність приведення Українського класифікатора цільового використання землі до класифікатора видів цільового призначення земель).

Крім того, позивачем завищена сума витрат на професійну правничу допомогу та всупереч вимогам статей 124, 126 ГПК України не подано попередній розрахунок суми судового збору, не подано детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат. Водночас адвокат Ковальчук Д. Ю. є одним із засновників КП фірми "Діоніс" і надання послуг з правничої допомоги відповідає його особистим інтересам, а не є суто зобов`язанням перед клієнтом. Не надано суду також доказів про оплату наданих послуг до закінчення судових дебатів.

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені рішення.

5. Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/1408/21 з огляду на таке.

6. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи зазначену підставу, скаржник посилається на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 17.12.2019 у справі № 520/9231/18.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для розгляду касаційного провадження у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

Водночас постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 520/9231/18 прийнята щодо правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у справі № 904/1408/21. У вказаній справі фізична особа-підприємець звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії цього Департаменту, які полягали у відмові в наданні паспорта прив`язки тимчасової споруди, зобов`язавши відповідача надати паспорт прив`язки. У зазначеній справі Верховний Суд вказував на особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок від 21.10.2011 № 244). Зокрема, Судом зауважено, що прийняттю рішення про надання паспорта прив`язки розміщення тимчасової споруди має передувати отримання висновку уповноваженого органу про відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди. Тобто під час розгляду справи № 520/9231/18 судами досліджувалося питання щодо можливості отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди і дотримання чинного на той момент Порядку від 21.10.2011 № 244. Проте у справі № 904/1408/21 судами досліджувалися законодавчі вимоги та їх застосування до відносин, які виникли на час виготовлення технічної документації на спірний об`єкт нерухомості та під час видачі реєстраційного посвідчення, тобто до моменту прийняття Порядку від 21.10.2011 № 244.

З наведеного слідує, що у справі № 520/9231/18 Верховний Суд виклав правовий висновок, який стосувався інших правовідносин, а також щодо застосування Порядку від 21.10.2011 № 244, який не був чинним на час виникнення відносин щодо облаштування спірних навісу та вбиральні.

У зв`язку із цим колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міськради в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

7. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

На обґрунтування вказаної підстави заявник зазначає, що відсутній висновок щодо застосування частини 3 статті 123 ЗК України. У той же час він цитує норми частини 6 статті 123 ЗК України, а саме щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування у двотижневий строк.

Колегія суддів також зауважує, що, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної статті, заявник узагальнено зазначає, що питання стосовно відповідності поданого клопотання та проекту землеустрою вимогам законодавства неврегульоване, внаслідок чого органи місцевого самоврядування обмежені вимогою законодавства та вимушені ухвалювати рішення стосовно затвердження технічної документації, яка у повній мірі не відповідає положенням законодавства України та позиціям Верховного Суду.

Тобто, звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник належним чином не обґрунтував необхідність формування такого висновку щодо зазначеної ним норми права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених судами обставин справи. Зокрема, заявник не навів ключових обставин, які б зумовлювали особливості застосування спірної норми права і внаслідок чого потребували формування висновку Верховного Суду із конкретизацією з огляду на проблемні питання приписів статті 123 ЗК України. Попри те, що у касаційній скарзі Міськрада вказує на незгоду із тлумаченням та застосуванням різних норм права судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 904/1408/21, однак ключової аргументації саме щодо неправильного застосування статті 123 ЗК України заявник не навів.

Більше того, особливості застосування статті 123 ЗК України неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді та відповідно висновки, у тому числі щодо особливостей розгляду питання про надання земельної ділянки, також викладалися. Верховний Суд зосереджував увагу як на наявності вимоги щодо двотижневого строку на розгляд відповідного питання, так і на наявності виключних випадків, за яких може бути відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, а також форми такого рішення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/5076/18 зазначено, що: "Згідно зі ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ст. 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, відповідно до ч.ч. 1- 4 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Таким чином, юридичній особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тобто отримання земельної ділянки в оренду за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає собою процес, який складається з певних етапів (стадій), реалізація кожного з яких є підставою для реалізації наступного. При цьому деякі з цих стадій напряму залежать від волевиявлення органу місцевого самоврядування (наприклад, у формі дозволу на розробку проекту технічної документації, проекту землеустрою), з фактом реалізації якого виникають певні правомірні очікування у іншого учасника відповідних правовідносин".

Зі змісту постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 812/1617/17 слідує, що системний аналіз приписів статей 122, 123 ЗК України дає підстави дійти висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто поданий проект землеустрою за своїм змістом і формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

У постанові від 28.07.2021 у справі № 580/1643/19 Верховний Суд зауважив, що стаття 123 ЗК України поширюється на випадки, коли земельна ділянка підлягає передачі, в т.ч. і на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Частиною тринадцятою цієї норми передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав, за яких суб`єкт владних повноважень може відмовити у затвердженні проекту землеустрою (технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)). При цьому, у разі відмови суб`єкта владних повноважень у затвердженні технічної документації останній має вказати таку підставу у своєму рішення, прийнятому за наслідками розгляду питання у сфері регулювання земельних відносин. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 464/6552/17.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Отже, оскільки Верховний Суд у вказаних справах вже викладав висновок щодо застосування норми, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскаржувані судові рішення не суперечать такому висновку, а чіткої конкретизації особливостей застосування статті 123 ЗК України для подібних відносин касаційна скарга не містить, касаційне провадження з підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити.

8. Таким чином, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень з цих підстав, та водночас свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/1408/21. Інших доводів та аргументів на обґрунтування і в межах саме підстав касаційного оскарження у розумінні приписів статей 287, 300 ГПК України, заявником наведено не було.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ у справах: Levages Prestations Services v. Franc ", № 21920/93, § 45, від 23.10.1996; Brualla Gomez de la Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ засвідчує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені Господарським процесуальним кодексом України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021, додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 904/1408/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано у розумний строк з урахуванням перебування судді Волковицької Н. О. на лікарняному.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

В. Ю. Уркевич