Постанова

від 24.06.2010 по справі 2-а-10252/08/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 червня 2010 р.

Справа № 2-а-10252/08/1570

Категорія: 2.11.1

Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді -  Турецької І.О.

суддів –Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря  –Скоріній Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на  постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2009 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Универсалпром»до  Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -  

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальність «Универсалпром  (далі по тексту ТОВ «Универсалпром) у вересні  2008 р., звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду просило визнати нечинними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ( далі по тексту ДПІ у Приморському районі м. Одеси) за № № 0008132310/0 від 30.07.2008 р., 0008132310/1 від 22.08.2008 р. 0008132310/2 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем –145 193,00 грн. та 72 596, 50 грн. штрафних санкцій, а всього на загальну суму  - 217 789,50 грн..

Позовні вимоги товариства мотивувалися тим, що на підставі податкових накладних підприємство мало право включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених в складі ціни товару, незважаючи на те, що в послідуючому, підприємство -постачальник, яке видало податкові накладні було виключено із державного реєстру у зв’язку з припиненням діяльності.  

Крім того, на думку позивача, якщо податкові накладні і отримані з запізненням, то це не позбавляє підприємство на включення їх до податкового кредиту з урахуванням граничного строку давності визначених сум податкових зобов’язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 –ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі по тексту Закон №2181 –ІІІ).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2009 р. позовні вимоги були  - задоволені.

Задовольняючи позов,  суд погодився з правовою позицією позивача про чинність податкових накладних, які були виписані підприємствами діючими на момент їх складання, а в подальшому виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців  у зв’язку з визнанням їх банкрутами, а також про те, що отримання з запізненням податкових накладних не позбавляє платника податку включати до податкового кредиту -  суму податку на додану вартість.

Оскаржуючи рішення суду, ДПІ у Приморському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначила, що суд при вирішенні справи не надав оцінки обставинам про те, яким чином позивач отримав податкові накладні у липні 2007 р, якщо за рік до того, діяльність підприємств, що складали ці накладні була припинена у зв’язку з визнання їх банкрутами.

Крім того, на думку апелянта, суд не врахував, що у позивача на момент перевірки були відсутні копії податкових накладних від виконавців, які визнані банкротами та по яким скасована державна реєстрація, а також документи, які б підтверджували його взаємовідносини з підприємствами, які надавали йому товари або послуги, початкове сальдо по даним підприємствам на початок перевірки –відсутнє.

Апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

В суд апеляційної інстанції апелянт не з’явився  повідомлений належним чином про день та час слухання справи.

Згідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача та позивач просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З’ясувавши обставини справи,  доводи  апеляційної скарги,  перевіривши  законність  і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено не обґрунтоване рішення, виходячи із наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ  у Приморському районі м. Одеси з 29.05.2008 р. по 10.07.2008 р. була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 01.04.2008 р..

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем п. п.7.4.1 п. 7.4. п. п. 7.5.1. п.7.5  ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97 –ВР «Про податок на додану вартість»( далі по тексту Закон №168/97 –ВР), що виразилося у заниженні податку на додану вартість у розмірі 145 193 грн., у тому числі за квітень 2007 р. у розмірі 15 036  грн. та за липень 2007 р. у розмірі 130 157 грн..

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Універсалпром»з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов’язань, встановленого ст. 15 Закону №2181 –ІІІ (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), правомірно включило 01.07.2007 р. суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі  податкових накладних:

- № 9 від 13.07.2004 р., №14 від 02.08.2004 р., №16 від 09.08.2004 р. отриманих  01.07.2007 р.  від підприємства - постачальника ТОВ «Мастак».  

-  №19 від 17.08.2004 р., №21 від 07.09.2004 р., № СП 2910- 02 від 29.10.2004 р. , отриманих 01.07.2007 р. від постачальника  ПП «Спецстрой.

      В ході перевірки  органами податкової служби було встановлено, що ТОВ «Мастак»почало свою ліквідацію 22.02.2006 р., знято з обліку в Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва - 01.08.2006 р.. скасовано державну реєстрацію 04.07.2006 р..

ПП «Спецстрой»почало ліквідаційну процедуру 15.03.2006 р., скасовано державну реєстрацію 21.02.2007 р. у зв’язку з визнанням банкротом, свідоцтво платника податку анульовано 26.12.2006 р..

На думку колегії суддів, суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку тому, яким чином і від кого, позивач у липні 2007 р. отримав вищеперелічені податкові накладні.

В суді апеляційної інстанції, позивач та його представник не могли пояснити даних обставин, а це,  на думку суду,  надає підстави піддати сумніву достовірність спірних податкових накладних.

В акті перевірки було зазначено, що керівництво  ТОВ «Універсалпром»на письмовий запит інспектора ДПА в Одеській області надати копію реєстру отриманих податкових накладних за липень 2004 р., копії договорів на проведення робіт з ТОВ «Мастак»і ПП «Спецстрой», копії податкових накладних № 9 від 13.07.2004 р., №14 від 02.08.2004 р., №16 від 09.08.2004 р. отриманих   01.07.2007 р.  від підприємства постачальника ТОВ «Мастак», копії податкових накладних  №19 від 17.08.2004 р., №21 від 07.09.2004 р., № СП 2910- 02 від 29.10.2004 р., отриманих 01.07.2007 р. від постачальника  ПП «Спецстрой», відповіло, що документи, які вимагаються не охоплені періодом проведення зазначеної документальної перевірки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що не надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів свідчить про необґрунтованість податкової вигоди.

Так, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 - ВР визначено, що податкова накладна видається платником  податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до декларації за  звітний   податковий   період   заяву   зі   скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як свідчать матеріали справи, позивач з такими заявами не звертався.

Підпунктом «б», «г»пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97 –ВР  визначено, що реєстрація податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Згідно з  п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97- ВР, право на нарахування податку та складання як накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином ТОВ «Мастак»не має право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних з 04.07.2006 р.,  а ПП  «Спецстрой» - з 26.12.2006 р..

Із доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач до складу податкового кредиту за квітень 2007 р. та липень 2007 р. включив податкові накладні 2004 р. та 2006 р. від контрагентів, початкове сальдо по яким на початок перевірки відсутнє, взаємовідносини з якими за перевірений період не здійснювалися.

Позивачем в процесі перевірки не були надані  податківцям документи,  які б підтверджували отримання послуг та матеріалів від: ТОВ «Іншляхбуд», ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж», ТОВ «Онікс- УА».

Між тим, підприємством в порушення п. п. 7.2.1 п.7.4 п. п. 7.5.1 ст. 7 Закону №168/97- ВР  до складу податкового кредиту у рядок 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р. та липень 2007 р. віднесені суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів.

Попередні комплексні документальні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2004 р. по 01.01.2006 р. які проводилися  відповідачем  не виявили будь –яких доказів взаємовідносин позивача за податковими накладними, які не були включені до податкового кредиту.

На думку колегії суддів, придбання товару або послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а отже суду першої інстанції слід було звернути увагу на це увагу і дати належну їм оцінку.

Крім того, суду першої інстанції слід було звернути увагу на те, що позивач міг включити оспорюванні податкові накладні минулих періодів до складу податкового кредиту тих періодів.

Підставами для скасування судового рішення й ухвалення нового рішення, згідно до вимог п. 3 ст. 202 КАС України є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись  ст. ст. 195 - 196, ч.1 п. 4 ст. 198, ч. 1. п.3 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, склад колегії суддів, -           

                                                  ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на  постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2009 р. –задовольнити.

    Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2009 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Универсалпром»до  Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень -  скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою  в задоволенні позовних вимог  товариству з обмеженою відповідальністю «Универсалпром»до  Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька                                                               

                               суддя                                                   Л.В. Стас                    

        суддя                                                   І.П. Косцова