Рішення

від 11.01.2022 по справі 120/9806/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2022 р. Справа № 120/9806/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Я.С.

представників позивача: Гончаренка О.В., Міровського В.А.

представників відповідача: Олійник Л.О., Гомонець О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн"

до: Південного міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Енд Ай Еволюшн» (далі - ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» , товариство, позивач) із позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №16/34-00-07-06 , №17/34-00-07-06 від 26.03.2021 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.12.2020 № 9338561188 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, складено акт, згідно висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 902 083 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 1177 917 грн.

Причиною завищення податкового кредиту, від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2020 року та бюджетного відшкодування за місяць, який перевірявся, стали взаємовідносини позивача з ПФ «ЯРОСЛАВ І К» (код ЄДРПОУ 22176900), СТОВ «МИР» (код ЄДРПОУ 30798226), ТОВ «Васинське» (код ЄДРПОУ 31446351), якими були складені податкові накладні без виникнення, на думку податкового органу, податкових зобов`язань.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, що викладені у акті перевірки. Вказує, що з контрагентами укладені договори, у яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Так, за своєю суттю укладені правочини поставки включають елементи як договору поставки так і договору зберігання, що узгоджується з приписами цивільного законодавства. Договори містять пункти про те, що вартість товару включає в себе зобов`язання постачальника забезпечити належне зберігання та схоронність товару в порядку передбаченому ст.ст. 936-955 ЦК України. На виконання вимог укладених правочинів контрагентами сформовано низку документів, які підтверджують реалізацію ними товару позивачу, його подальше зберігання та фактичну передачу товариству. Відтак, висновки податкового органу про те, що контрагенти склали податкові накладні не на дату виникнення податкових зобов`язань є безпідставними.

Також позивач зазначає, що на виконання положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні ПФ «ЯРОСЛАВ І К» , СТОВ «МИР та ТОВ «Васинське» (ПН № 43 від 09.11.2020 р., РК № 4 від 11.11.2020 р., ПН № 7 від 25.11.2020 р., ПН №5 від 25.11.2020 р.), про які йде мова в акті перевірки, були направлені контрагентами до контролюючого органу для реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням граничних строків реєстрації та зареєстровані.

Отже, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в листопаді 2020 року позивач має зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, які не містять будь-яких недоліків та порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством. Податковий орган не скористався своїм правом на неприйняття зупинення чи скасування реєстрації зазначених вище податкових накладних.

Крім того, позивач зазначає й про те, що послуги «зберігання» які надавалися йому контрагентами мали суттєві відмінності від послуг «зберігання зерна» передбачених ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні. Однак це не вказує на незаконність наданих послуг чи неналежне їх оформлення.

Окремо позивач вказав й на те, що не може нести відповідальність за імовірні порушення законодавства контрагентами ПФ «ЯРОСЛАВ І К» , СТОВ «МИР» та ТОВ «Васинське» . Поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами позивача не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відтак, вважає що прийняті за викладеними у акті висновками податкові повідомлення-рішення № 16/34-00-07- 06 від 26.03.2021 р. та № 17/34-00-07-06 від 26.03.2021 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 25.08.2021 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 30.09.2021 р.

20.09.2021 р. представником відповідача подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки. Зокрема, вказав, що в ціну постачання соняшнику безпідставно включено вартість послуги зберігання соняшнику, отже податкові накладні складені та заповнені з порушенням вимог ст.ст. 187, 201 ПК України, а саме, складені не за датою виникнення податкових зобов`язань та невірно вказано ціна постачання без урахування податку, сума податку в цифровому значені, загальна сума коштів, що підлягали сплаті з урахуванням податку.

Окрім того, на думку податкового органу, товариством взагалі безпідставно включено у вартість зерна послуги зберігання, оскільки відсутні документи, визначені Законом України Про зерно та ринок зерна в Україні , які б підтверджувати факт надання таких послуг.

Як наслідок, податкові накладні складені без виникнення податкових зобов`язань.

28.09.2021 р. подано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що послуги зберігання не включали в себе комплекс заходів передбачених ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» та були спрямовані на зберігання товару на короткий термін, відтак надані послуги не можна вважати «зберіганням зерна» в розумінні вищевказаного закону. Також вказав, що податкові накладні зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Підготовчі засідання відкладались на 18.10. 2021 р.. та 19.10.2021 р. у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

18.10.2021 р. надійшли пояснення представника відповідача, в яких вкотре вказано на допущення товариством порушень податкового законодавства, які зафіксовані в акті та не спростовані позивачем, зокрема, що зерно зберігалось у контрагентів, які не зерновими складами, а також на те, що сама послуга по зберіганню не відображена у податковій накладній, хоча і включена у розрахунок.

19.10.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів і відкладено засідання на 10.11.2021 р.

10.11.2021 р. справа знята з розгляду та призначена на 23.11.2021 р.

Ухвалою від 23.11.2021 р. підготовче засідання відкладено на 09.12.2021 р.

09.12.2021 р. представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній вказав на те, що послуги зберігання не включали в себе комплекс заходів передбачених ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» , були разовими операціями, що не заборонено чинним законодавством.

09.12.2021 р., закінчено підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 11.01.2022 р..

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №4, 14 від 22.01.2021 року та наказу від 19.01.2021 року за №1 державними ревізорами/інспекторами у період з 16.05.2018 року по 21.05.2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування бюджету.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.02.2021 року за № 33/34-00-07-01-02/33776336, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 , п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 902 083 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 1 177 917 грн.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено завищення на суму 2112500 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації з ПДВ та занижено на 32500 грн. рядок 14 (колонка Б) внаслідок врахування всупереч 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пп.201.10 ст. 201 ПК України операцій, по яким виникають зобов`язання з ПДВ.

Зокрема, перевіркою були встановлені операції ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» з придбання соняшника у наступних контрагентів: ПФ «ЯРОСЛАВ І К» ; СТОВ «МИР» ; ТОВ «Васинське» .

Так, між ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» з ПФ «ЯРОСЛАВ І К» укладено Договір №141219 від 06.11.2020 р. щодо поставки товару (соняшника). Внаслідок поставки складено податкову накладну №43 від 09.11.2020 року, видаткову накладну №46 від 09.11.2020 р. Однак, оплата в цей день товару не проводилась, транспортування соняшника 09.11.2020 року не здійснювалось.

Також вказано, що договір на зберігання зерна не складався та що ПФ «ЯРОСЛАВ І К» не включено до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, який розміщено на сайті ДП «Держреєстри України» .

Між ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» та СТОВ «МИР» (Постачальник) укладено договір поставки №141296 від 25.11.2020 р. щодо поставки товару (соняшника).

В подальшому, складено податкову накладну №7 від 25.11.20 року та видаткову накладну РН-0000034 від 25.11.2020 р., оплата товару в цей день не проводилась.

Транспортування соняшника 25.11.2020 року не здійснювалось.

Зазначено, що договір зберігання між ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» та СТОВ «МИР» не укладався та зберігати соняшник контрагент фактично не мав право у зв`язку з тим, що не є зерновим складом та не включений до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, який розміщено на сайті ДП «Держреєстри України» - http://dru.com.ua.

Між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» та ТОВ «Васинське» укладено договір поставки №141297 від 25.11.2020 р. щодо поставки соняшника.

Внаслідок поставки складено податкову накладну №5 від 25.11.20 року та видаткову накладну РН-0000023 від 25.11.2020 р., оплата товару в цей день не проводилась.

На видатковій накладній зазначено, що товар за довіреністю отримав ОСОБА_1 , хоча фактично 25.11.2020 року товар не видавався. Дата отримання товару не зазначена, фактичного відвантаження не здійснювалось, зберігати соняшник ТОВ «Васинське» не мало право у зв`язку з тим, що не є зерновим складом та договір на зберігання зерна не складався. ТОВ «Васинське» не включено до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру.

Відтак, перевіркою встановлено, що ПФ «ЯРОСЛАВ І К» , CTОB «МИР» та ТОВ «Васинське» складено податкові наклади без виникнення податкових зобов`язань.

Зокрема, податкові накладні №43 від 09.11.2020 р., №7 від 25.11.20 р., №5 від 25.11.2020 р. заповнені з порушенням вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: складені не за датою виникнення податкових зобов`язань та невірно вказані ціни постачання без урахування податку, суми податку в цифровому значенні, загальні суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Також ПФ «ЯРОСЛАВ І К» код CTОB «МИР» , ТОВ «Васинське» в ціну постачання соняшника безпідставно включено вартість зберігання соняшника.

Враховуючи той факт, що ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» при декларуванні взаємовідносин із ПФ «ЯРОСЛАВ І К» ; СТОВ «МИР» ; ТОВ «Васинське» порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, ,п.201.10 ст. 201 ПК України це призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2020 р. на суму 2 080 000 грн.

Не погоджуючись із даними висновками акту, позивачем подано заперечення до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які залишені контролюючим органом без задоволення, а акт - без змін.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 26.03.2021 р. прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №16/34-00-07-06, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 177 197 грн.;

- №17/34-00-07-06, яким зменшено суму бюджетного відшкодування із ПДВ в розмірі 902 083 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 451 041, 50 грн.

Дані рішення оскаржено до ДФС України, за наслідком розгляду скарги товариства рішенням ДПС від 12.08.2021 р. - залишені без змін.

Не погоджуючись із спірними рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковиминакладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 200.1, 200. 4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1.3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1.3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою .

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

При цьому, вимоги до оформлення податкової накладної наведені у пункті 201.1 статті 201 ПК України, відповідно до якої:

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД , для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій. Якщо в податковій накладній постачальником невірно зазначена ціна або вартість товарів/послуг, що придбаються, така податкова накладна вважається складеною з порушенням встановленого порядку заповнення та не може бути включена до податкового кредиту покупцем.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

В контексті наведеного, оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд вказує наступне.

Як встановлено, між ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» (Покупець) та ПФ «ЯРОСЛАВ І К» (Продавець) укладено Договір №141219 від 06.11.2020 р., за умовами якого Постачальник передає, а Покупець оплачує соняшник у кількості 300 т. Відповідно до умов п. 2.1.1 цього ж правочину у вартість товару включено зобов`язання постачальника забезпечити належне зберігання, схоронність і відвантаження товару.

На виконання вказаної угоди, згідно видаткової накладної № 46 від 9 листопада 2020 року ПФ Ярослав і К передала позивачу соняшник в кількості 300 т. на загальну суму 4062501 грн.

Згідно складської довідки від 9.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141219 від 6.11.2020 р., на складах ПФ Ярослав і К знаходиться у власності ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн соняшник у кількості 300 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт.

9.11.2020 р. ПФ Ярослав і К складено ПН №43, в розділі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» якої вказано лише соняшник , однак не вказано послуги по зберіганню, схоронності і їх вартість, надання яких передбачено в умовах договору.

В подальшому, 11.11.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1до договору поставки № 141219 від 6.11.2020 р. про повернення партії товару у кількості 12т. Фактичне на виконання повернення оформлене 11 листопада 2020 р. за № 28. 11.11.2020 сформовано й розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4.

12.11.2020 р. згідно ТТН № 65, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 74, 75, 76, 77, 78 позивач фактично отримав зі складу (після зберігання) придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18286 від 11.11.2020 р., №19034 від 2.12.2020 р., №19068 від 3.12.2020 р.№ 19185 від 7.12.2020 р.

Отже з наведеного видно, що придбання соняшнику у ПФ Ярослав і К відбулось 9.11.2020 р., передача його на зберігання - 9.11.2020р., формування ПН - 9.11.2020 р., фактичне отримання товару -12.11.2020 р., а проведення розрахунків - 2-3.12.2020, 7.12.2020 та 11.12.2020 р. При цьому, як передбачено укладеною угодою та підтверджується позивачем, у вартість соняшника включно послуги зберігання, які, суд акцентує увагу, не відображені у податкових накладних.

Таким чином склалась ситуація, за якою у виписаній ПН № 43 від 9.11.2020 р. не зазначена послуга зберігання, хоча така фактично надана, та окремо її вартість, а також дата накладної не збігається з датою фактичного надання послуги - датою оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку.

Аналогічні зазначеним вище, умови щодо поставки товару і вартості передбачені в договорах поставки укладених між ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшн» та його контрагентами СТОВ «МИР» (№141296 від 25.11.2020 р.) і ТОВ «Васинське» ( договір поставки №141297 від 25.11.2020 р.).

Так, 25.11.2020 р. згідно видаткової накладної № РН-0000034 СТОВ Мир передало позивачу соняшник в кількості 300 т. на загальну суму 5850000 грн.

Згідно складської довідки від 25.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141296 від 25.11.2020 р., на СТОВ Мир знаходиться у власності ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн соняшник у кількості 300 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт.

25.11.2020 р. СТОВ Мир складено ПН №7, в розділі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» якої вказано лише соняшник , однак не вказано послуги по зберіганню, схоронності товару і їх вартість, що передбачено в умовах договору.

Згідно ТТН № 1 від 30.11.2020 р., №2 від 1.12.2020 р., №3 від 4.12.2020 р., № 4 від 4.12.2020 р., №5, 6,7, 8 від 5.12.2020 р., № 9, 10, 11 від 7.12.2020 позивач фактично отримав придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18906 від 27.11.2020 р., №18969 від 1.12.2020 р., №19016 від 2.12.2020 р.№ 497 від 15.12.2020 р., №536 від 17.12.2020р. , №19378 від 17.12.2020, №19558 від 4.01.2021р.

25.11.2020 р. згідно видаткової накладної № РН-0000023 ТОВ Васинське передало позивачу соняшник в кількості 100 т. на загальну суму 1950000 грн.

Згідно складської довідки від 25.11.2020 р., складеної відповідно до умов договору поставки № 141297 від 25.11.2020 р., на ТОВ Васинське знаходиться у власності ТОВ Ді Енд Ай Еволюшн соняшник у кількості 100 т. Нею ж гарантовано збереженість і схоронність продукції до надходження на поточний рахунок грошових коштів і проведення навантаження в наданий автотранспорт.

25.11.2020 р. ТОВ Васинське складено ПН №5, в розділі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» якої вказано лише соняшник , однак не вказано послуги по зберіганню, схоронності товару і їх вартість, що передбачено в умовах договору.

Згідно ТТН № 001, 002 від 4.12.2020 р., №003, 004 від 5.12.2020 р. позивач фактично отримав придбаний соняшник.

Розрахунки за придбаний товар (соняшник) проводились за наступними пл. дорученнями: № 18915 від 27.11.2020 р., №18932 від 1.12.2020 р., №19004 від 2.12.2020 р.№ 19372 від 17.12.2020 р., №557 від 17.12.2020р.

Як і в ситуації з ПФ Ярослав і К та СТОВ Мир , у виписаних 25.11.2020 р. ПН № 7 та № 5 не зазначено назву/найменування послуги - зберігання та окремо її вартість в т.р. ПДВ, хоча така надана, що підтверджується та на чому наполягає сторона позивача. Також дата накладної не збігається з датою фактичного надання послуги - датою оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку.

Відтак, суд доходить висновку, що податкові накладні №43 від 09.11.2020 р., №7 від 25.11.20 р., №5 від 25.11.2020 р. заповнені з порушенням вимог п.187.1 ст.187 , п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , а саме, не зазначено послугу, не вірно вказано ціну постачання, (оскільки не зазначено про вартість послуг із зберігання/ схоронності товару), відповідно, не вірно зазначено й суми податку в цифровому значенні та загальні суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Отже, висновки податкового органу щодо порушення порядку заповнення податкових накладних знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Окремо щодо доводів сторони позивача про наявне в нього право розраховувати на податковий кредит за наявності зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зауважує наступне.

Як вказано вище, суд погодився з висновками контролюючого органу, що податкові накладні №43 від 09.11.2020 р., №7 від 25.11.20 р., №5 від 25.11.2020 р. заповнені з порушенням вимог п.187.1 ст.187 , п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією

Проте, товариством не надано доказів виконання процитованої норми податкового законодавства щодо подання заяви зі скаргою, а тому реєстрація податкових накладних, що заповнені з порушенням, у Реєстрі, не є наслідком виникнення безумовного права на нарахування сум податку, що відпостяться до податкового кредиту.

Окремого окреслення потребують й аргументи сторін щодо необхідності складання правочинів та первинних документів з урахуванням Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Так, позивач наполягає на тому, що достатнім є укладання змішаного правочину (купівля -продаж/поставка та зберігання) відповідно до положень статей 628, 936-955 ЦК України, які регулюють відносини в т.р. й послуг зберігання товару.

В свою чергу, сторона відповідача вказує на необхідність дотримання вимог спеціального закону про зерно при зберіганні соняшника, та, відповідно, формування /складання первинних документів у відповідності до нього.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд керується та виходить з наступного.

Згідно положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Суд акцентує увагу, що вказана умова є обов`язковою.

Відповідно до положень статей 954, 955 ЦК України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Положення параграфу 1 цієї глави (ст.ст. 936-955 ЦК України) застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Отже зі змісту наведеного видно, що при укладанні цивільних договорів передбачені такий вид як змішаний договір при цьому його зміст та умови мають містити обов`язкові реквізити відповідних положень/елементів різних договорів, серед яких, є обов`язковість зазначення плати за зберігання та строки її внесення.

Проте у наданих позивачем правочинах не вказана ціна за зберігання, а лише зазначено, що вона входить до вартості зерна.

Більш того, суд звертає увагу на те, що процитовані статті містять відсилочні норми на спеціальні закони, що регулюють відносини, зокрема, у сфері зберігання.

Так, порядок зберігання зерна, ведення його обліку, оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки врегульований Законом України від 04.07.2002 №37-IV "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі -Закон №37-IV ).

В розумінні частини першої статті 7 Закону №37-IV суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до частини другої 2 цієї статті суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Статтею 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено те, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно статті 26 Закону №37-IV договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Надання фізичним та юридичним особам послуг із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно особами, що не є учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду, забороняється. Учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду можуть бути суб`єкти підприємництва, які є власниками зерносховища і надають або планують надавати фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з обов`язковою видачею складських документів на зерно. Участь зернових складів у Гарантійному фонді є обов`язковою (ст. 52 Закону №37-IV ).

Так, в розумінні пункту 15 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновим складом є суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Відповідно до ст.37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Водночас, за змістом статті 20 Закону №37-IV, передбачається декларування обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні.

Декларації подаються щомісяця:

зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву);

суб`єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах;

Роботи із зберігання та переробки зерна віднесено до робіт підвищеної небезпеки та включено до додатка 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 . Тому для виконання вказаних робіт необхідно отримати дозвіл за формою додатка 1 до Порядку № 1107.

Договір складського зберігання зерна укладають за типовою формою, затвердженою "Порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510 .

Додатками до нього затверджені бланки складських документів на зерно: просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво; складська квитанція, оформлення яких регламентується нормами Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики від 27.06.2003 № 198.

Реєстри складських документів, зернові склади ведуть згідно Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1569 .

Для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у Товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

Однак, жодного документа, ведення якого передбачено статтею 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні на підтвердження факту надання контрагентами послуг зі зберігання зерна позивачем до суду не надано.

Також серед наданих доказів відсутні дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, тощо), не надано акти-розрахунки інші документи, що визначають вид проведених операцій з зерном (очищення, сушіння, вентилювання, знезараження, тощо) та фіксують інвентаризацію сільськогосподарської продукції при надходженні на зберігання та її вибутті в кількісному та якісному виразі.

Крім того, на розгляд суду не надано жодних доказів про наявність у контрагентів в оренді або власності об`єктів нерухомого майна, таких як елеватори, спеціально обладнані для зберігання сільськогосподарської продукції протягом тривалого часу, які б були в змозі підтверджувати необхідну температуру, вологість повітря та інше.

Таким чином, надані позивачем в ході податкової перевірки документи не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій (зберігання), їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Як наслідок, відсутні підстави для включення у ціну товару вартість послуг зберігання.

Окремо суд зауважує, що позивач вказує про допустимість укладання змішаного договору з елементом угоди зберігання відповідно до цивільного законодавства, проте, у наданих договорах поставки передбачає, що постачальник має надати покупцю (позивачу) протокол випробувань товару (партії товару) на показники безпеки, що, слід зауважити, вимагається в межах закону про зерно. Отже позиція сторони позивача, що покладена в основу позову, є суперечливою.

За сукупністю наведених вище обставин, суд доходить висновку, що аргументи позивача спростовуються встановленими судом обставинами та їх правовою оцінкою. А тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкові-повідомлення рішення відповідача №16/34-00-07-06 , №17/34-00-07-06 від 26.03.2021 р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Енд Ай Еволюшн» (вул.. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33776336).

Відповідач:: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр..Шевченка, буд.15/1, м.Одеса, код ЄДРПОУ 44104032).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна