Ухвала

від 25.01.2022 по справі 120/1002/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

25 січня 2022 р. Справа № 120/1002/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Про Трасн до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Про Трасн до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.11.2021 № 293746 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає постанову протиправними, оскільки на його переконання, Товариство не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Одночасно із позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову у спосіб:

- зупинити дію постанови від 30.11.2021 № 293746 про застосування адміністративно - господарського штрафу та заборонити Подільському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки пред`являти постанову від 30.11.2021 № 293746 про застосування адміністративно - господарського штрафу до виконання до набрання рішенням суду законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник зазначив, що оскаржувана постанова вважається виконавчим документом та може бути звернена відповідачем до примусового виконання. Водночас оскарження до суду не зупиняє її дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для Товариства у разі відкриття виконавчого провадження (застосування заходів стягнення, накладення арешту на рахунки підприємства, тощо).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Надаючи оцінку аргументам клопотання про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.11.2021 № 293746 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн., позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржувана постанова вважається виконавчим документом та може бути звернене відповідачем до примусового виконання. Водночас її оскарження до суду не зупиняє її дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для Товариства як потенційного боржника у виконавчому провадженні у разі відкриття виконавчого провадження.

Однак суд зазначає, що безумовно, рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.

Суд бере до уваги, що обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача щодо можливого її пред`явлення до виконання у майбутньому та подальших негативних для нього наслідків. Однак, доказів того, що розпочато вчинення будь-яких дій з метою примусового виконання оскаржуваної постанови, матеріали позову та заяви не містять, а відтак побоювання ризиків заподіяння позивачу шкоди як потенційному боржнику у виконавчому провадженні є передчасним.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Керуючись ст. 150-154, 156, 241, 242, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Про Трасн про забезпечення позову у справі № 120/1002/22-а відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання (ст. 256 КАС України).

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Богоніс Михайло Богданович