Рішення

від 01.02.2022 по справі 240/39259/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/39259/21

категорія 112010102

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих коштів,

встановив:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 капіталізовані кошти в розмірі 18977,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.08.2021 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням. При цьому, позивач вказав, що відповідач перебував на обліку у Бердичівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та сплачував страхові внески в тому числі за потерпілого ОСОБА_2 , який отримав травму, пов`язану з виробництвом, під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . На підставі викладеного, оскільки страхувальник несе обов`язок щодо проведення капіталізації страхових виплат у разі припинення підприємницької діяльності, тому просить стягнути з відповідача суму платежів у розмірі 18977,07 грн. для розрахунку з ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не працював у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Крім того, вказав, що згідно акту ОСОБА_3 порушив інструкцію з охорони праці та Закон України "Про охорону праці", тобто вказану травму він отримав внаслідок своїх дій. Вважає що виплата страхових виплат в даному випадку покладається на позивача. Також вказує, що після отримання травми на виробництві у відповідача, ОСОБА_3 отримав також травму на іншому підприємстві, де йому також встановлена втрата працездатності. На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог просить відмовити у зв`язку з тим, що стягнення на користь позивача капіталізованих платежів суперечить нормам національного законодавства, принципу "верховенства права", крім того вкрай погіршить тяжкий фінансовий стан відповідача.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.01.1999 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував, зокрема, на обліку в Бердичівському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області як платник страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був страхувальником застрахованої особи ОСОБА_3 , тобто сплачував страхові внески за найманого працівника.

Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується Актом форми 1/14 від 21.02.2014 про нещасний випадок (тілесні ушкодження, травма лівої руки), пов`язаний з виробництвом щодо ОСОБА_3 , який стався під час роботи останнього 05.02.2014 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки із Акту огляду МСЕК від 06 липня 2021 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги визначено ступінь втрати працездатності 40%: 1 виробнича травма 05.02.2014 - 20%; 2 виробнича травма 12.02.2016 - 20%, з 15.06.2021 по 01.08.2023.

Постановою Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області від 06 липня 2021 року №539/52 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати", постановлено продовжити потерпілому ОСОБА_3 щомісячну грошову виплати суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в сумі 827,97 грн., у зв`язку з повторним встановленням стійкої втрати професійної працездатності -20%.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.08.2021 державним реєстратором була проведена реєстраційна дія щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його власним рішенням.

16.09.2021 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України к Житомирській області на ім`я фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було направлено претензію №10-2043 від 15 вересня 2021 року про сплату капіталізованих коштів у сумі 18977,07 грн., що підтверджується копією квитанції та описом вкладення у цінний лист.

Враховуючи, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (Закон №1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 35 Закону №1105-XIV визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно ст.1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 №986 (Порядок №986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно п.4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку №986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно ст.609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Відповідач припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновками МСЕК від 06.07.2021 року встановлена втрата працездатності 40%, з врахуванням травми отриманої пізніше на іншому підприємстві, та 3 гр. інвалідності, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься розрахунок потреби в капіталізації коштів ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим ОСОБА_3 на виробництві відповідно до якого при вирахуванні розміру щомісячної виплати (827,97 грн.) враховувалась ступінь втрати працездатності - 20 %, тобто тільки за травму отриману 05 лютого 2014 року в наслідок нещасного випадку, що стався в столярному цеху фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Отже, з аналізу викладеного, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 18977,07 грн. підлягають стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256, 382 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (майдан Корольова, б.2, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41313540) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про стягнення капіталізованих коштів у сумі 18977,07 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області в особі Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області капіталізовані кошти у сумі 18977,07 грн. на розрахунковий рахунок №UA878999980000355449000106059 в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, отримувач Бердичівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, код ЄДРПОУ:41431357.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов