Рішення

від 13.01.2022 по справі 280/5563/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2022 року Справа № 280/5563/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. (70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, буд. 2-А, 2-Б)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області, оформлене листом начальника Вільнянського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.03.2021 №15567/6/08-01-18-16, про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку Селянському (фермерському) господарству Кириченко С.В. ;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити Селянське (фермерське) господарство Кириченко С.В. в Реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Головного управління ДПС у Запорізькій області з 12.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що положення п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу не визначають такої підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку, як порушення строків подання податкової звітності, передбачених пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України. При цьому, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивачем до контролюючого органу в повному обсязі подано податкову звітність, передбачену як пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295, так і пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 07.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 03.08.2021 відкрито провадження в адміністративній №280/5563/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 17.08.2021 №46772), в якому посилається на те, що для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку потрібно виконати дві обов`язкові умови: подати до контролюючого органу визначену у пп. 298.8.1. п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України податкову звітність; подати вказану звітність не пізніше визначеного Податковим кодексом України строку, а саме до 20 лютого поточного року. Водночас, якщо будь-яка з вказаних умов платником податків не виконана, він втрачає статус платника єдиного податку. Позивачем податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи №12899396 Загальна Звітна та Відомості про наявність земельних ділянок №12899397 подані лише 12.03.2021, тобто після встановлених Податковим кодексом України строків. Як наслідок, за результатами перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 15.03.2021 № 15567/6/08-01-18-16, яким відмовлено С(Ф)Г ОСОБА_1 у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році. При цьому, Податковий кодекс України не передбачає встановлення певної форми рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Таке рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов`язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку. За таких обставин вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, просить розглянути справу з викликом сторін.

Стосовно клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін слід зазначити про таке.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Селянське (фермерське) господарство Кириченко С.В. (код ЄДРПОУ 24515855) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Позивач, з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, подав до контролюючого органу:

податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 18.02.2021 №9029301483 Звітну ;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва від 18.02.2021 №9029298530;

відомості про наявність земельних ділянок від 18.02.2021 №9029301386;

податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 18.02.2021 №9029379160 Звітну ;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва від 18.02.2021 №9029379166;

відомості про наявність земельних ділянок від 18.02.2021 №9029379165.

Разом із тим, рішенням відповідача від 15.03.2021 №15567/6/08-01-18-16 позивачу відмовлено у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи у 2021 році. Також, у рішенні зазначено, що подані документи не вважаються податковими деклараціями.

Позивач оскаржив дане рішення до ДПС України, проте рішенням від 04.06.2021 №12652/6/99-00-18-04-03-06 у задоволенні скарги відмовлено.

Наведені обставини зумовили звернення Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №71 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (набрав чинності з 01.01.2015) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Отже, за змістом внесених з 01.01.2015 у Податковий кодекс України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку, і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Водночас, підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 7.3, 7.4 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктами 7.5, 7.6 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому знаходиться інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту рішення відповідача від 15.03.2021 №15567/6/08-01-18-16, подані позивачем документи не вважаються податковими деклараціями.

Водночас, повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

В даному випадку податковим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларацій вимогам статті 48 Податкового кодексу України. Доказів протилежного суду не надано. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (пропущення встановлених цією нормою строків).

Стосовно тверджень контролюючого органу про те, що підставою для відмови позивачу у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи у 2021 році слугувало подання податкової звітності після встановлених Податковим кодексом України строків необхідно зазначити, що Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункті 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічно норми права застосовано Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі №814/1394/15, від 08.12.2021 у справі № 580/2725/19.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

В той же час, в оскаржуваному рішенні контролюючий орган обмежився цитуванням пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, не навівши при цьому конкретних підстав прийняття вказаного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки фактично позбавляє позивача права на реєстрацію платником єдиного податку 4 групи як сільськогосподарського товаровиробника, яким позивач фактично являється.

Звідси, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.03.2021 №15567/6/08-01-18-16 Про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку .

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) поновити реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. (70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, буд. 2-А, 2-Б; код ЄДРПОУ 24515855) як платника єдиного податку 4 групи з дати виключення з Реєстру платників єдиного податку.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок присудити на користь Селянського (фермерського) господарства Кириченко С.В. (70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новофедорівка, вул. Миру, буд. 2-А, 2-Б; код ЄДРПОУ 24515855) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 13.01.2022.

Суддя Ю.П. Бойченко