Рішення

від 14.01.2022 по справі 320/1948/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року справа №320/1948/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (далі також - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі також - Відповідач), в якому Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямська, 54, Голосіївського району, м. Київ, затверджене Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №26 від 05.01.2021 р.;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №26 від 05.01.2021 р. про затвердження рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямська, 54, Голосіївського району, м. Київ;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 36712998) містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямській, 54, Голосіївського району, м. Київ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого Позивачу необхідно було надати суду копію Наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.01.2021 р. №26 або зазначити обставини, які унеможливлюють його надання до суду.

17.03.2021 на адресу суду від представника Позивача - адвоката Домітращука Андрія В`ячеславовича на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2021 надійшло клопотання про витребування доказів від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме належним чином засвідченої копії Наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.01.2021 р. №26 про затвердження рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямська, 54, Голосіївського району, м. Київ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивача про витребування доказів. Продовжено Позивачу процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, а саме строк для усунення недоліків позовної заяви в частині надання суду копії Наказу Відповідача від 05.01.2021 №26 або зазначити обставини, які унеможливлюють його надання до суду, - на 20 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

23.03.2021 на адресу суду від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позову від 19.03.2021, в якій Позивач просить суд відкрити провадження у справі, а клопотання про витребування доказів від 12.03.2021 залишити без розгляду. До заяви від 19.03.2021 представником Позивача додано належним чином засвідчену копію Наказу Відповідача від 05.01.2021 №26 про затвердження відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Ямська, 54, у Голосіївському районі м. Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 11.05.2021 р. Витребувано докази у справі від Відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 повторно витребувано докази від Відповідача, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 27.05.2021

12.05.2021 на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.04.2021, підписаний В. Коляденко.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 відзив на позовну заяву Відповідача від 28.04.2021, підписаний В. Коляденко, - повернуто без розгляду. Витребувано докази від сторін та відкладено підготовче засідання на 24.06.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 закрито підготовче засідання у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 04.11.2020 ним отримано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009) за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 54, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.11.2020, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А.

18.11.2020 Позивач в порядку ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності звернувся через Центр надання адміністративних послуг міста Києва до Відповідача з заявою та необхідними додатками до неї про отримання містобудівних умов та обмежень.

21.01.2021 Позивач отримав рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, затверджене Наказом Відповідача №26 від 05.01.2021 у зв`язку із тим, що Позивачем:

- подано не повний перелік документів, який визначено ч.3. ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутнє викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки ділянка проектування відноситься до територій зелених насаджень загального користування.

На думку Позивача рішення Відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, затверджене Наказом Відповідача №26 від 05.01.2021, є незаконним та таким, що порушує законні права Позивача.

Що стосується неподання повного пакету документів, то Позивач зазначає, що при зверненні ним через Центр надання адміністративних послуг міста Києва із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень до вищезазначеної заяви було додано весь перелік необхідних документів, який передбачений ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Вищезазначений факт підтверджується описом поданих документів від 23.11.2020, який ЦНАП міста Києва сформував в момент надходження до нього вищезазначених документів. У вказаному описі чітко зазначено, що для отримання послуги з надання містобудівних умов та обмежень Позивачем подано до ЦНАП міста Києва серед іншого і викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Що стосується тверджень Відповідача про невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, Позивач вказує, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. №370/1804, земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009) за функціональним призначенням була віднесена до території зелених насаджень загального користування.

Проте 06.10.2005 Київською міською радою було прийнято рішення №143/3607 про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків господарських будівель і споруд та передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок згідно з додатком, відповідно до якого земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1 га передається у приватну власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

Тобто, Київська міська рада своїм рішенням №143/3607 від 06.10.2005 змінила функціональне призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:79:034:0009 та визначила цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд .

Суд зазначає, що відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву, підписаний уповноваженою особою, не скористався.

У судове засідання 15.07.2021 з`явився представник позивача, який підтримав поданий позов у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 15.07.2021 не забезпечив, про розгляд справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 на підставі клопотання представника Позивача вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36712998, місцезнаходження: 08134, Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул.Лесі Українки, буд.62) 22.12.2009 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

04 листопада 2020 року між ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована: АДРЕСА_1 ; загальною площею: 0,0965 га; цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 8000000000:79:034:0009 (а.с.6-7).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А., реєстровий номер 3106.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2020 №231077012 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Позивачем 04.11.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2212281080000 (а.с. 8).

В Державному земельному кадастрі серед інших внесені такі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:034:0009, а саме цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; дата державної реєстрації земельної ділянки - 18.06.2007, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8001190952020 від 12.11.2020 (а.с.9-11).

На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок площею 120 кв.м., який належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу будинку, який укладено 04.11.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (Покупець) та посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А., реєстровий номер 3104 (а.с.147-148).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2020 №231069843 право власності на вказаний будинок зареєстровано за Позивачем 04.11.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 320104480000 (а.с. 149).

18.11.2020 Позивач у порядку ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності звернувся через Центр надання адміністративних послуг міста Києва до Відповідача з заявою на видачу містобудівних умов і обмежень, в якій просив надати ТОВ "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 0,0965 га (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009), для будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно опису документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання від 23.11.2020 (а.с.14), до Центру надання адміністративних послуг міста Києва Позивачем подано наступні документи:

заява про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва;

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, засвідчена в установленому законодавством порядку;

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

витяг із Державного земельного кадастру.

21.01.2021 Позивачем отримано лист Відповідача без дати і вихідного номеру, з позначенням затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.01.2021 №26 , в якому Позивача на його заяву до ЦНАП №50349-005373201-013-16 повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 в порядку п.1, 3 ч. 4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у зв`язку з:

- поданням неповного пакету документів, який визначено ч.3. ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутністю викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки ділянка проєктування відноситься до території зелених насаджень загального користування (а.с.13).

Після звернення до суду із даним позовом Позивачу на адвокатський запит його представника Відповідачем 19.03.2021 цінним листом з описом вкладення був наданий наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень , яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Ямська, буд. 54 у Голосіївському районі м.Києва з обґрунтуванням підстав, зазначених у листі, що додається (а.с.46-47).

Не погоджуючись з рішенням, затвердженим наказом Відповідача №26 від 05.01.2021 та наказом Відповідача №26 від 05.01.2021 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Закону №3038-VI планування і забудова території - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

У частинах першій, другій статті 26 Закону №3038-VI визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

За визначенням, наведеним у пункті 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з положеннями статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4 1 ) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

З викладених положень Закону №3038-VI випливає, що розміщення об`єктів будівництва здійснюється після отримання вихідних даних, зокрема містобудівних умов та обмежень, які на підставі закону та містобудівної документації встановлюють вимоги до проекту та об`єкта будівництва, зокрема тип (функціональне призначення) забудови, поверховість, щільність тощо.

Досліджуючи правову природу містобудівних умов та обмежень, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року (справа №640/3844/20, пункт 43) зазначив, що Містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання .

Позиція щодо природи містобудівних вимог та обмежень як індивідуального акта викладена також в постанові Верховного Суду постановах від 23 січня 2018 року у справі №815/5989/13-а.

Отже, Позивач має право на оскарження рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень як акту індивідуальної дії, який прийнято відносно Позивача.

Категорії земель за основним цільовим призначенням визначає стаття 19 Земельного кодексу України. Однією з таких категорій є землі житлової та громадської забудови (пункт б частини першої вказаної статті). До них належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, землі житлової та громадської забудови поділяються на землі житлової забудови (код 02) та землі громадської забудови (код 03). До земель житлової забудови належать землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва. До земель громадської забудови належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

Стаття 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на час звернення Позивача до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень) встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI визначено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, якими є:

неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Суд зазначає, що вищезазначений перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Визначаючись щодо форми документу, яким має бути оформлена відмова у наданні містобудівних умов та обмежень, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті ст.8 Закону №3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Отже, Законом №3038-VI чітко визначено форму документу, яким має бути оформлено рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме - наказ про затвердження рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Таким чином наказ уповноваженого органу містобудування та архітектури, яким затверджується рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, повинен містити і підстави для такої відмови, тобто мати відповідне обґрунтування для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

В даному випадку Відповідачем прийнято наказ від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень , яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Ямська, буд. 54 у Голосіївському районі м.Києва без обґрунтування підстав, натомість у такому наказі зазначено, що обґрунтування підстав міститься у листі, що додається до наказу.

Отже в тексті наказу від 05.01.2021 №26 підстави відмови у наданні містобудівних умов та обмежень не зазначені.

В той же час окремим документом у вигляді листа Відповідача без дати і вихідного номеру, з грифом затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.01.2021 №26 , Позивача повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 в порядку п.1, 3 ч. 4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та визначено підстави такої відмови, а саме у зв`язку з:

- поданням неповного пакету документів, який визначено ч.3. ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутністю викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки ділянка проєктування відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Суд не вважає таке оформлення відмови у наданні містобудівних умов та обмежень правильним, адже існування одночасно наказу, яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень та листа, в якому вказано підстави для такої відмови, породжує правову невизначеність в питанні про те, який з цих документів (наказ чи лист) є рішенням про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Отже, аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що рішенням про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень в спірних правовідносинах є саме наказ Відповідача від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень з урахуванням листа Відповідача без номеру та дати вихідної кореспонденції, в якому наведені підстави відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, предметом позову та судової оцінки у справі, що розглядається, є рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, оформлене наказом Відповідача від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень .

В своєму рішенні про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, що затверджене наказом Відповідача №26 від 05.01.2021 (з урахуванням листа Відповідача без номеру та дати вихідної кореспонденції, в якому наведені підстави відмови у наданні містобудівних умов та обмежень), Відповідач вказує, що підставами для прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень є подання неповного пакету документів, який визначено ч.3. ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутнє викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; а також невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки ділянка проєктування відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися з такою позицією Відповідача, виходячи з наступного.

Що стосується тверджень Відповідача про подання неповного пакету документів, який визначено ч.3. ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме відсутнє викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; судом встановлено наступне.

Так, при зверненні Позивача з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень через Центр надання адміністративних послуг міста Києва до вищезазначеної заяви Позивачем було додано весь перелік необхідних документів, який передбачений ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Вищезазначений факт підтверджується описом поданих документів від 23.11.2020, який Центр надання адміністративних послуг міста Києва сформував в момент надходження до нього вищезазначених документів.

Згідно з описом документів від 23.11.2020, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, до Центру надання адміністративних послуг міста Києва Позивачем подано наступні документи:

заява про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва;

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, засвідчена в установленому законодавством порядку;

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

витяг із Державного земельного кадастру.

При цьому судом неодноразово ухвалами від 29.03.2021, від 11.05.2021, від 27.05.2021 були витребувані від Відповідача копії документів, доданих Позивачем до заяви від 18.11.2020 про надання містобудівних умов та обмежень, а у разі їх незбереження чи знищення - надати відповідні докази їх знищення.

Натомість Відповідачем вимоги ухвал суду проігноровано, витребувані докази не надано.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

До матеріалів справи представником Позивача додано Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, яке додавалось Позивачем до заяви від 18.11.2020 про надання містобудівних умов та обмежень.

Дослідивши надане Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, суд зазначає, що Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:034:0009 по вул. Ямській, 54 у Голосіївському районі м. Києва виконане ТОВ КРІЗР 2020 р., містить печатку інженера-геодезиста ОСОБА_2 із зазначенням на ній номеру кваліфікаційного сертифікату №011079, містить підписи заступника директора Радченко, начальника відділу Король, виконавця Монастирського, виконавця креслення Обмочієвої, земельна ділянка позначена на наданому викопіюванні відповідним позначенням, що дозволяє її ідентифікувати.

Отже, надане Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 виконано особою, яка отримала кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України "Про землеустрій" та з дотриманням вимог Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність .

Враховуючи ненадання Відповідачем витребуваних від нього копій документів, доданих Позивачем до заяви від 18.11.2020 про надання містобудівних умов та обмежень, суд приймає як належний та допустимий доказ Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:034:0009 по АДРЕСА_1 , виконане ТОВ КРІЗР 2020 р., і з урахуванням обставин справи визнає, що вказане Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 повністю відповідає вимогам, викладеним у пункті третьому частини третьої статті 29 Закону №3038-VI щодо обов`язкового додавання до заяви про надання містобудівних умов та обмежень викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

При цьому Відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт того, що Позивачем до заяви про отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було додано викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, або надане викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 не відповідає вимогам законодавства про топографо-геодезичну і картографічну діяльність.

Що стосується твердження Відповідача щодо невідповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, суд зазначає наступне.

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009) за функціональним призначенням була віднесена до території зелених насаджень загального користування.

В подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2005 №143/3607 про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, Київська міська рада змінила функціональне призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009) та встановила, що вищезазначена земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд .

Судом встановлено, що згідно з рішенням ХІ сесії ІV скликання Київської міської ради від 06.10.2005 №143/3607 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд передано громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд згідно з додатком (пункт 1). Власникам земельних ділянок виконувати обов`язки відповідно до статті 91 Земельного кодексу України (пункт 2.1). У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню державного акта на право приватної власності на землю (пункт 2.2). У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва одержати АПЗ в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та дозвіл на виконання будівельних робіт в управлінні держархбудконтролю (пункт 2.3). Попередити власників земельних ділянок, що право власності на земельну ділянку може бути припинено у випадках, передбачених статтями 140, 143 Земельного кодексу України (п.3.1). Площі земельних ділянок будуть уточнені після встановлення їхніх меж у натурі (на місцевості) (а.с. 123).

В додатку до даного рішення ХІ сесії ІV скликання Київської міської ради від 06.10.2005 №143/3607 під порядковим номером 41 вказана земельна ділянка площею 0,1 га з місцем розташування: АДРЕСА_1 , власником якої зазначено ОСОБА_3 (а.с. 124).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.04.2007 №736 власником земельної ділянки площею 0,0965 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:034:0009, став ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №909217 від 18.06.2007, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07703333 (а.с.5).

У державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №909217 від 18.06.2007 вказано цільове призначення (використання) земельної ділянки: будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, при прийнятті рішення №143/3607 від 06.10.2005 Київська міська рада змінила функціональне призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009) та встановила, що вищезазначена земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд .

На час розгляду справи рішення №143/3607 від 06.10.2005 є чинним і у встановленому законодавством порядку не скасовувалось та не визнавалось недійсним.

Тобто, Київська міська рада при передачі у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:79:034:0009, своїм рішенням №143/3607 від 06.10.2005 визначила, що вищевказана земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд .

Більше того, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:034:0009 знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 . Вищезазначений житловий будинок належить Позивачу на підставі Договору купівлі-продажу будинку від 04.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А. реєстровий номер 3104.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (у редакції, чинні на час прийняття рішення Київради №143/3607 від 06.10.2005) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

В розумінні зазначених норм рішення ХІ сесії ІV скликання Київської міської ради від 06.10.2005 №143/3607 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд є рішенням, на підставі якого уповноважений орган змінив цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з місцем розташування: АДРЕСА_1 .

Таким чином, наміри Позивача по забудові належної йому земельної ділянки відповідають цільовому призначенню, зазначеному у рішенні ХІ сесії ІV скликання Київської міської ради від 06.10.2005 №143/3607 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд , державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №909217 від 18.06.2007 та договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 04.11.2020 (реєстровий номер 3106), розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0965 га, із цільовим призначенням земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 8000000000:79:034:0009.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи Позивача про цільове призначення земельної ділянки площею 0,0965 га (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009), розташованої по АДРЕСА_1 , зміна якого відбулась у зв`язку з прийняттям на ХІ сесії ІV скликання Київської міської ради рішення від 06.10.2005 №143/3607 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд .

Висновки суду у даній справі узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а, та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2020 №640/18866/18.

Отже враховуючи той факт, що згідно з рішенням Київської міської ради №143/3607 від 06.10.2005, державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №909217 від 18.06.2007, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.11.2020, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А. за реєстровим номером 3106, витягом з Державного земельного кадастру НВ-8001190952020 від 12.11.2020, земельна ділянка загальною площею 0,0965 га (кадастровий номер 8000000000:79:034:0009), розташована по АДРЕСА_1 має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд не може погодитися з твердженнями Відповідача про невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Аналогічна позиція викладена, зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі EAST/WEST ALLIANCE LIMITED ПРОТИ УКРАЇНИ (Заява № 19336/04) згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п.167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п.168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п.60 рішення від 23 вересня 1982 р. у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції …заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном .

Суд також визнав (пункт 72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права .

Таким чином, визначення органом місцевого самоврядування Позивачеві цільового призначення (використання) земельної ділянки для житлової та громадської забудови та ненадання йому містобудівних умов та обмежень, на підставі яких і реалізується їх цільове використання, безперечно є порушенням права Позивача на мирне володіння його власністю, що полягає у перешкоджанні цільовому використанню земельної ділянки.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення права особи на вільне використання земельної ділянки та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції Відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні містобудівних умов та обмежень досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку у Відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права Позивача потребує зобов`язання Відповідача прийняти рішення певного змісту, оскільки випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду, судом не встановлено.

Оскільки факт подання неповного пакету документів (відсутність викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000) та факт невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні судом не встановлено, то підстави для відмови у наданні Позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки були відсутні.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Оскільки матеріали справи свідчать про протиправність прийняття Відповідачем спірного рішення та враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання Позивачу містобудівних умов та обмежень на спірну земельну ділянку відсутні, суд вважає, що ефективний захист порушеного права Позивача потребує зобов`язання Відповідача прийняти рішення про зобов`язання Відповідача надати Позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямська, 54 у Голосіївському район м. Києва, що є гарантією того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.

У разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та підтвердження факту подання Позивачем повного пакету документів у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновків про те, що предметом позову у справі є рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, оформлене наказом Відповідача від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень , суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, затвердженого Наказом Відповідача №26 від 05.01.2021 та про визнання протиправним та скасування Наказу №26 від 05.01.2021 є однією позовною вимогою.

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

Отже, вимога про визнання протиправним та скасування наказу про затвердження рішення про відмову у наданні містобудівних умов і обмежень як передумова для застосування іншого способу захисту порушеного права, в даному випадку про зобов`язання Відповідача надати містобудівні умови і обмеження є однією вимогою.

Таким чином у позові Позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу, направлену на захист порушених прав, за яку станом на момент подачі позову належало сплатити 2270,00 грн. судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 18.02.2021 (а.с.21).

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 4540,00 грн. судового збору.

Сума судового збору, що підлягала сплаті під час звернення до суду в розмірі 2270,00 грн., підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок Відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення Позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Доказів понесення Позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.01.2021 №26 Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень .

3. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36712998) містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Ямська, 54 у Голосіївському районі м. Києва.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36712998, місцезнаходження: 08134, Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул.Лесі Українки, буд.62) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (ідентифікаційний код 26345558, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 14.01.2022 р.

Суддя Кушнова А.О.