Рішення

від 02.02.2022 по справі 320/5677/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року м. Київ Справа № 320/5677/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, а відтак відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 провадження у даній справі зупинено на підставі пункту 9 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 провадження в адміністративній справі № 320/5677/20 поновлено.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 11), виданого позивачу 21.12.2015 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 .

У 2020 році відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.

Не погоджуючись із розміром отриманої грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою про її нарахування та виплату у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до положень частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.

Листом від 16.06.2020 № 02-15/220 Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації повідомило позивача про те, що виплата цієї допомоги у 2020 році здійснюється у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112 (а.с. 12-14).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік до 5 травня у належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI частину п`яту зазначеної статті було викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить п`ять мінімальних пенсій за віком.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.

На виконання вказаних вище положень постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112 (далі постанова № 112) встановлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснюється учасникам бойових дій у розмірі 1390,00 грн.

У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27.02.2020 відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону № 3551 у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас положення постанови № 112, якими виплата у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон № 3551-XII та постанова № 112, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

За таких обставин суд, виходячи з наведених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не постанову № 112, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Крім того, у вказаному вище судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що під час обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня підлягає застосуванню мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач як учасник бойових дій має право на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, обчисленому відповідно до приписів частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV.

За таких обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком є необґрунтованими.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у належному розмірі, є протиправною.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн (= 1638,00 грн (мінімальний розмір пенсії за віком) х 5 1390,00 грн (розмір виплаченої позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання представника позивача про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу положень частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі стороною, яка хоче компенсувати судові витрати. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких послуг та їх вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23.04.2019 в адміністративній справі № 826/9047/16 та 12.08.2018 в адміністративній справі № 810/4749/15.

При цьому за змістом положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підтвердження права надання позивачу правової допомоги до матеріалів позовної заяви приєднано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1014426, договору про надання правничої допомоги від 27.06.2020 № 03/27-061 та додаткової угоди до нього, відповідно до умов яких Адвокатське об`єднання "МОДУМ" надає позивачу послуги щодо захисту інтересів позивача в адміністративних судах України з питань, зокрема, стягнення разової грошової допомоги до 5 травня.

У свою чергу наявні в матеріалах адміністративної справи акт виконаних послуг до договору про надання правничої допомоги від 27.06.2020 (надання консультацій та узгодження правової позиції 00 год. 30 хв.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців - 00 год. 30 хв.; складання позовної заяви - 1 год. 00 хв.) та копія прибуткового касового ордеру від 27.06.2020 на загальну суму 2000,00 грн свідчать про отримання позивачем наведених вище послуг та їх оплату в повному обсязі.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких клопотань представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність надання позивачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги категорію даної справи та предмет доказування, а також надані позивачем документи на підтвердження отримання ним правової допомоги та оплату її вартості, суд дійшов висновку, що витрати у сумі 2000,00 грн, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації.

При цьому оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

3.Зобов`язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03193594, місцезнаходження: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03193594, місцезнаходження: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко С.В.