Ухвала

від 13.01.2022 по справі 320/264/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

13 січня 2022 року Київ 320/264/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

13.01.2022, судді була передана заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації, в тому числі, нотаріусам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будь-яких об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі щодо реєстрації права власності на новоутворені, побудовані, самочиннозбудовані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній(земельних) ділянці(ділянках) за адресою: АДРЕСА_1 з наступними кадастровими номерами:3220886001:01:018:0613 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0612 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:01 8:061 І (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0610 (загальна площа: 0.0299 га); 3220886001:01:018:0609 (загальна площа: 0.0151 га); 3220886001:01:018:0608 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0607 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0606 (загальна площа: 0.0309 га); 3220886001:01:01 8:0605 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0604 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0603 (загальна площа: 0.015 га); заборони Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (ДЕРЖГЕОКАДАСТР) його відділам, управлінням, структурним підрозділам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації, втому числі, нотаріусам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, з наступними кадастровими номерами: 3220886001:01:018:0613 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0612 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0611 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0610 (загальна площа: 0.0299 га); 3220886001:01:018:0609 (загальна площа: 0.0151 га); 3220886001:01:018:0608 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0607 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0606 (загальна площа: 0.0309 га); 3220886001:01:018:0605 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:01 8:0604 (загальна площа: 0.015 га); 3220886001:01:018:0603 (загальна площа: 0.015 га).

Розглянувши подану заяву та приєднані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на наступне:

відповідно до приписів ч. 1 статті 154 КАСУ, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходив з такого:

на підставі ч.ч. 1, 2, 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, - ч. 2 статті 151 КАС України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Обов`язковою умовою застосування таких заходів є достатнє обґрунтування того, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У якості аргументації своєї заяви ОСОБА_1 вказує, що хоча він не є власником будинку та земельної ділянки, поряд з якими здійснювалось та здійснюється будівництво багатоквартирних зблокованих будинків, на які погоджено містобудівну документацію відповідачем, але це не виключає його права на проживання в цьому будинку, оскільки він належить його дружині, з якою заявник перебуває у шлюбі. Додатково пояснює, що йому стало відомо, що ДАБІ зареєструвало Декларацію про готовність до експлуатації об`єктів будівництва- багатоквартирних будинків, які розташовані поряд із земельною ділянкою його дружини та стверджує, що існує необхідність нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у справі у разі реалізації забудовниками можливості продажу спірних будинків.Також, зазначає, що працівниками Броварського відділення АТ "Київоблгаз" було висловлено занепокоєння, що дії відповідача - виконкому Вороньківської сільської ради можуть спричинити аварійну ситуацію, внаслідок якої частина с. Проців залишиться без газопостачання.

З огляду на що, суд зауважує, що згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву судом встановлено, що в ній відсутнє достатнє та належне обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких воно має намір звернутись до суду. Твердження заявника про наявність утруднення чи невиконання судового рішення у даній справі, має характер припущень; докази, що прийнятими рішеннями відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси суду не надані; до представлених роздруківок із різних сайтів системи комп`ютерних мереж Інтернет суд ставиться критично, адже такі дані не мають офіційного значення; решта копій документів, долучених до заяви адресовані особі ОСОБА_2 , яка не є учасником справи і щодо якої відсутня інформація про зміст її звернення до компететних органів державної влади. До того ж, вимоги заяви про забезпечення позову виходять за межі заявлених вимог, оскільки у заяві ОСОБА_1 просить суд заборонити невизначеному колу осіб, які є власниками земельних ділянок реалізувати їхне право власників та землекористувачів, в той час як вимоги позовної заяви зводяться до визнання протиправними містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, які видані відповідачем.

Суд зазначає, що в даному випадку розв`язання питання протиправності оскаржуваних актів відповідача може бути виявлена тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заявником не були надані належні та переконливі докази наявності визначених ч. 2 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-296 КАСУ.

Суддя Брагіна О.Є.