Рішення

від 13.01.2022 по справі 320/7981/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Київ № 320/7981/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Абрамівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Абрамівської сільської ради (далі також - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Абрамівської сільської ради щодо не прийняття рішення стосовно розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність;

- зобов`язати Абрамівську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення земельної ділянки в межах села Абрамівка Київської області надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району Київської області: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше 0,25 гектара, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара, для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0,01 гектара та прийняти рішення по суту за наслідками розгляду даного питання;

- зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25.04.2020 Адвокатське об`єднання Казачук та партнери , в інтересах позивачки, звернулося до відповідача із клопотанням з питань виділення ОСОБА_1 в порядку ст. 118 Земельного кодексу України земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району Київської області у певних розмірах, та надання дозволу на розробку документації із землеустрою по відведених земельних ділянках. Як стверджує позивачка, до зазначеного клопотання були долучені всі необхідні документи (копія паспорту громадянина України, довідка про присвоєння іденифікаційного коду, а також графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування бажаної земельної ділянки). Проте відповідач всупереч вимог чинного законодавства не розглянув клопотання позивачки у встановленому порядку в місячний термін та не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду такого клопотання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

На виконання вимог ухвали суду від 14.09.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовом, разом із частиною витребовуваних судом доказів. Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що клопотання ОСОБА_1 щодо набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі земель із комунальної власності було розглянуто по суті на 35-тій сесії Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (7-го скликання). За результатами розгляду клопотання позивачки сільська рада вирішила відмовити у наданні земельних ділянок у власність ОСОБА_1 з тих причин, що на бажаній для заявниці земельній ділянці знаходяться житловий будинок іншої фізичної особи, - а саме ОСОБА_2 . На переконання відповідача передача зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 зумовило б порушення законних прав громядянки ОСОБА_3 на туж саму земельну дільянку.

На підтвердження наведених у відзиві обставин представник відповідача подав до суду витяг із протоколу 35-ої сесії Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (7-го скликання) від 23.06.2020, копію листа Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.10.2020 вих. №03-03/264, адресованого гр. ОСОБА_2 з питання необхідності подання на затвердження сільській раді проекту землеустрою, та оригінал фіскального чеку відділення поштового зв`язку Вишгород ПАТ Укрпошта від 07.10.2020 з відомостями про прийняття до відправки рекомендованого листа №0730104376205 на ім`я ОСОБА_3 .

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де звернув увагу суду на те, що відповідачем фактично не було розглянуто по суті клопотання ОСОБА_1 та, як наслідок не прийнято передбачене чинними законодавством рішення за результатами розгляду такого клопотання (що безбосередньо вбачається із тексту протоколу 35-ої сесії 7-го скликання від 23.06.2020).

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 12.01.2021 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене на 09.02.2021 судове засідання сторони не з`явились. Натомість 09.02.2021 від предстаника позивача через канцелярію суду надійшла заява щодо здійснення подальшого розгляду цієї справи в порядку письмового провадження та за відсутності сторін.

З огляду на дані обставини судом, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами у справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.04.2020 Адвокатське об`єднання Казачук та партнери (в особі Голови Адвокатського об`єднання Козачука І.В.), діючи в інтересах громадянки ОСОБА_1 , надіслало на поштову адресу Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області клопотання про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності. У тексті цього клопотання від 17.04.2020, позивачка з посиланням на норми ст.ст. 116 ,118, 121, 122 Земельного кодексу України просила відповідача про наступне:

1) забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району у Київській області:

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара;

2) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району у Київській області:

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

До цього клопотання були додані наступні документи: ордер на надання правничої допомоги адвокатом, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копії паспорту громадянина України та довідки про присвоєння іденттфікаційного коду, графічні матеріали із зобрженнми бажаного розташування земельної ділянки.

21.05.2021 Абрамівська сільська рада оформила на адресу Адвокатського об`єднання лист з вих. №03-08/13, де повідомила про факт отримання клопотання, поданого в інтересах ОСОБА_1 та про те, що: у зв`язку із ситуацією, яка склалась в Україні та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню та території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 (зі змінами), Указу Президента України від 13.03.2020 №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS -СоУ-2 , дане питання буде розглянуто на черговій сесії при скасуванні обмежувальних заходів. .

Згодом, своїм іншим листом від 07.07.2020 вих. №03-03/182 Абрамівська сільська рада повідомила Адвокатське об`єднання, що сільська рада розглянувши на черговій сесії, яка відбулася 23.06.2020, клопотання громадян України ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності встановила, що відповідно до протокольного рішення дані земельні ділянки на, які були подані клопотання щодо набуття права власності на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності, перебувають в стадії оформлення (у користувані інших громадян).

Витяг із протоколу 35-ої сесії Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (7-го скликання) від 23.06.2020 наявний у матеріалах справи. За змістом зазначеного Протоколу сесії сільської ради від 23.06.2020, на засіданні сільської ради був затверджений порядок денний щодо розгляду клопотань громадян України про набуття права власності на земельні ділянки в порядку безоплатної передачі із земель комунальної власності (в т.ч. клопотання ОСОБА_1 ).

Відповідно до п. 9 Протоколу сільський голова Хінчук І.О. доповів щодо обставин подання громадянами України ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 клопотань щодо набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності. Після заслуховування доповідей окремих депутатів (а саме - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) було вирішено відмовити у наданні земельних ділянок у власність у зв`язку з тим, що дані земельні ділянки знаходяться на стадії оформлення або перебувають у користуванні.

При цьому, за наслідками голосування депутатів в тексті протоколу зазначено про те, що рішення за результатами розгляду клопотань не прийнято.

У тексті свого відзиву на позов Сільський голова Хінчук І.О. зазначив, що правовий статус земельної ділянки, клопотання про надання якої, були поданя до сільської ради в інтересах ОСОБА_1 визначається тим, що на даній земельній ділянці знаходиться будинок ОСОБА_3 . Тобто, ОСОБА_3 має земельну ділянку для обслуговування житлового будинку. При цьому, оскільки станом на 07.10.2020 ОСОБА_3 не звернулася до сільської ради зі зверненням для оформлення документів на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , то на поштову адресу останньої Аврамівська сільська рада надіслала лист із пропозицією вчинити відповідні дії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 розділуЗемельного кодексу України (далі - ЗК України).

Так, положеннями ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 ЗК України.

Так, зокрема ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Аналіз норм ч.ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України дає суду підстави для висновків, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа має звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. У свою чергу компетентний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування мають розглянути подане клопотання у місячний строк та прийняти за результатами його розглядц одне із двох рішень: рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У контексті з навеленим суд враховує, що порядок прийняття органом місцевого самоврядування (сільською радою) рішень регламентований Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Так, за змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до норм ч. 1 - 3 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника 25.04.2020 звернулася до Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області із клопотанням від 17.04.2020 щодо одержання безоплатно у власність земельних ділянок із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва та для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

Вказане клопотання позивачки разом із додатками було визнано відповідачем таким, що оформлене належним чином (іншого зі змісту листа Абрамівської сільської ради від 21.05.2020 вих. №03-08/13, а також інших поданих відповідачем до матеріалів справи документів не вбачається), однак станом на 21.05.2020 таке клопотання по суті не було розглянуто.

Згодом, 23.06.2020 питання щодо розгляду по суті клопотання ОСОБА_1 від 17.04.2020 було включено до порядку денного сесії Абрамівської сільської ради. За результатом проведених обговорень рішення, передбачене ч. 7 ст. 118 ЗК України, Абрамівською сільською радою не було прийнято. Дана обставина підтверджується безпосередньо текстом протоколу 35-ої сесії Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (7-го скликання) від 23.06.2020, в п. 9 якого зафіксовано, що за результатам голосування депутатів сільської ради рішення не прийняте .

Таким чином, виходячи з обсягу встановлених у справі обставин та змісту навних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про допущення відповідачем по віднощенню до позивачки протиправної бездіяльності, що полягає у не прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивачки від 17.04.2020 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва та для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

У контексті з наведеними висновками суд визнає правомірними та обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Абрамівської сільської ради щодо не прийняття рішення стосовно розгляду клопотання ОСОБА_1 з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, враховуючи те, що суб`єктом владних повновадень не було прийнято рішення за результатами розгляду клопотання позивачки, то суд не вбачає підстав для надання оцінки позиції та доводам відповідача, що наведені у тексті відзиву на позовну заяву.

Що стосується позовної вимоги позивачки про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 17.04.2020 та прийняти рішення по суті за наслідками розгляду даного питання, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносинах прийняття рішення із зобов`язанням відповідача вчинити дії з метою ефективного захисту права позивача є правом суду і він це може зробити тільки якщо для цього достатньо доказів.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, дана норма передбачає два види поведінки органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування надати дозвіл або надати мотивовану відмову.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відтак, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Беручи до уваги навелене у сукупності суд дійшов висновку, що з метою належного захисту порушеного права позивачки слід зобов`язати Абрамівську сільську раду Вишгородського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.04.2020 Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності та прийняти за результатами розгляду такого клопотання рішення.

В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 01.09.2020 №61320 підтверджено, що за подання позову ОСОБА_1 до адміністративного суду сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. Отже, суд дійшов висновку про присудження на користь позивачки відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок відповідача судових витрат на оплату судового збору в сумі 840,80 грн.

Крім того, позивачкою у п. 4 прохальної частини позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення на її користь за рахунок коштів відповідача понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КА України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 02.04.2020 між ОСОБА_1 , в подальшому за текстом Договору - Клієнт , з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням Казачук та партнери , в особі керуючого партнера Казачука І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність №1640 від 21.05.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області №138 від 19.04.2019, був укладений договір про надання правової допомоги №02-04/20-2-ЗД-1/20 за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (опрацювання первинних документів, підготування та надіслання заяв, звернень, запитів, тощо до всіх без виключення органів/підприємств/організацій України; підготування та надіслання (у разі виникнення необхідності) до суду позовних заяв, заяв тощо, пов`язаних з врегулюванням спору; представництво інтересів у всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, правоохоронних органах, у судах).

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що Клієнт зобов`язується виплачувати Адвокату гонорар та покривати фактичні видатки, пов`язані з наданням клієнту правової допомоги, в порядку визначеному в цьому договорі.

Приписами п. 2.6 договору визначено, що адвокат має право оскаржувати будь-які акти (рішення, постанови, ухвали, вироки та інше), а також дії та/або бездіяльність. Адвокат має право вчиняти будь-які позови в інтересах клієнта, самостійно обирати конкретний суд або інший орган для їх визначення.

За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк, який визначається в додатковій угоді до цього договору (п. 3.1 даного договору).

Як вбачається, з наявної у матеріалах справи підписаної сторонами додаткової угоди №1 від 01.09.2020 до договору про надання правової допомоги №02-04/20-2-ЗД-1/20, сторонами за цією Додатковою угодою домовились, що Адвокат на виконання умов основного Договору про надання правової допомоги від 02.04.2020 зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення Клієнту земельних ділянок в межах села Абрамівка Вишгородського району Київської області.

Загальний розмір вартості послуг (гонорар) Адвоката за даною додатковою угодою становить: 5000,00 грн., враховуючи наступний розрахунок:

- попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової позиції. Аналіз судової практики, узагальнень Верховного Суду України - кількість витраченого часу 2 год. - вартість 2 000,00 грн.;

- надання консультацій щодо можливості оскарження дій Абрамівської сільської ради та визнання протиправними дії Абрамівської сільської ради - кількість витраченого часу 2 год. - вартість 1 000,00 грн;

- підготовка, написання позовної заяви - кількість витраченого часу 2 год. - вартість 2 000,00 грн.

Як вбачається з дубліката квитанції від 01.09.2020 № 0.0.1821331038.1 ОСОБА_1 було сплачено 5 000,00 грн. на користь Адвокатського об`єднання Казачук та партнери за надання правової допомоги згідно договору №02-04/20-2-ЗД-1/20 та додаткової угоди №1 від 01.09.2020.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивачки.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, суд встановив, що витрати позивачки на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу, також підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення з моменту набрання рішенням законної сили.

Частиною першою ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

В даному випадку, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 73 - 78, 90, 132, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.04.2020 Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності .

3. Зобов`язати Абрамівську сільську раду Вишгородського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.04.2020 Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності та прийняти за результатами розгляду такого клопотання рішення в порядку, встановленому чинним законодавством.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359494, адреса місцезнаходження: 07314, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Абрамівка, вул. Леніна, 2).

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359494, адреса місцезнаходження: 07314, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Абрамівка, вул. Леніна, 2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.