Рішення

від 31.01.2022 по справі 320/7345/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року справа №320/7345/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №958693-2405-1002 від 06.04.2021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним податковим повідомленням-рішенням було визначено до сплати орендну плату за земельну ділянку (кадастровий номер 3221655100:01:0445:0016) за 2021 рік у сумі 9898,14 грн., у той час як розмір орендної плати, який підлягає сплаті, був визначений у договорі оренди земельної ділянки, укладеному 05.04.2011 між ОСОБА_1 та Володарською селищною радою, та до якого будь-які зміни щодо розміру орендної плати внесені не були.

Позивач зауважив, що оскільки розмір орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 1408,91 грн. є меншим, ніж нижня межа річної орендної плати, яка визначена ст.288 Податкового кодексу України, сума річної орендної плати за 2021 рік, яка підлягає до сплати, становить 5602,56 грн. При цьому, зазначений розмір орендної плати був сплачений у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.08.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд також скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №10308327-2406-1002, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області.

Так, у вказаній заяві позивач повідомив, що 17.07.2019 на його адресу від контролюючого органу надійшло податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №1308327-2406-1002, яким ОСОБА_1 визначено до сплати орендну плату за землю за 2021 рік у розмірі 9840,50 грн.

Позивач зауважив, що сума орендної плати за землю, яку з нього намагається стягнути контролюючий орган по спірним податковим повідомленням-рішенням, становить 19738,64 грн., що є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивач за 2021 рік становить 82004,13 грн.

Враховуючи вимоги ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати за землю за 2021 рік, яка підлягає сплаті позивачем, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та, відповідно, становить 9840,50 грн.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №10308327-2406-1002.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 №958693-2405-1002 відповідач зауважив, що вказаний документ був відкликаний контролюючим органом, з огляну на надходження від Володарської селищної ради до Головного управління ДПС у Київській області нових відомостей щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує позивач.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВс України в Київській області 27.09.1996.

05.04.2011 між Володарською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю в користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га (кадастровий номер 3221655100:01:045:0016) для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за №603, становить 11740, 89 (одинадцять тисяч сімсот сорок гривень 89 копійок).

Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до пункту 7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п`ятого скликання Володарської селищної ради «Про орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_1 » від 27.07.2010 №2405-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1408,91 (одна тисяча чотириста вісім гривень 91 копійка). Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117,41 (сто сімнадцять гривень 41 копійка) на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнта індексації не пізніше п`ятнадцятого числа наступного за звітним.

Згідно з пунктом 8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним (пункт 9 договору).

Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Володарському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 08.04.2011 за №322165514000055.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2021 №958693-2405-1002, яким позивачу донараховано до сплати грошове зобов`язання із орендної плати за землю за 2021 рік на суму 9898,14 грн.

Судом встановлено, що 02.06.2021 на адресу Головного управління ДПС у Київській області від Володарської селищної ради Київської області надійшов лист вих.№ 02-20/811 від 31.05.2020, до якого додано перелік орендарів земельної ділянки державної або комунальної власності на території Володарської селищної територіальної громади згідно з формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 №783.

Так, відповідно до вказаного переліку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221655100:01:045:0016 становить 82004,13 грн. При цьому, розмір орендної плати за 2021 рік складає 9840,50 грн., що відповідає 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Володарської селищної ради Київської області від 17.12.2019 №533-31-VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах смт.Володарка, Володарського району Київської області.

Так, відповідно до витягу від 05.05.2021 №519 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3221655100:01:045:0016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 82004,13 грн.

09.06.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1308317-2406-1002, яким позивачу донараховано до сплати грошове зобов`язання із орендної плати за землю за 2021 рік на суму 9840,50 грн.

Не погоджуючись з прийняттям вищевказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки , для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Так, згідно з пунктами 274.1 -274.2 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Пунктом 288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) / надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 289.1-289.3 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Разом з тим, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межа річної суми відповідних орендних платежів, що є обов`язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати за землю та, яка, відповідно, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 у справі №804/6084/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87963163), від 29.10.2018 у справі №826/4179/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77473399) та від 20.03.2019 у справі №810/2336/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, вказане свідчить про те, що розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що умовами договору оренди земельної ділянки від 05.04.2011 було визначено розмір орендної плати у фіксованій грошовій сумі 1408,91 грн., при цьому відсоткове значення такої суми щодо нормативно-грошової оцінки умовами вказаного договору не встановлено.

У зв`язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити про те, що контролюючим органом під час визначення річної суми орендної плати за землю на 2021 рік було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п.288.5 ст.288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, суд звертає увагу на те, що в силу вимог ст.289 КАС України під час визначення розміру орендної плати, слід враховувати відповідний коефіцієнт індексації за попередній рік.

Так, зокрема, відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (посилання: https://kirovohradska.land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2020-rik/) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік становить 1,0.

За таких обставин, враховуючи те, що розмір річної орендної плати не може бути меншим, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку про те, що сума орендної плати за землю, яка підлягає сплаті позивачем за 2021 рік, становить 2460,12 грн. (82004,13 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3% х 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/ 100%).

Судом встановлено, що у 2021 році позивачем було здійснено оплату орендної плати на суму 5605,00 грн., про що свідчить квитанція від 27.05.2021 №66-307К.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сплачено орендну плату за 2021 рік у розмірі, більшому за обов`язковий мінімальний платіж, визначений Податковим кодексом України, що, за відсутності внесених змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, свідчить про дотримання ним податкової дисципліни, та, відповідно, про неправомірне визначення контролюючим органом розміру орендної плати шляхом застосування найвищої ставки - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих на підтвердження правомірності визначення позивачу до сплати орендної плати за 2021 рік на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без внесення відповідних змін до договору оренди.

Як зазначено вище, 06.04.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №958693-2405-1002, яким позивачу донараховано до сплати грошове зобов`язання із орендної плати за землю за 2021 рік на суму 9898,14 грн.

Судом встановлено, що за результатами скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення №958693-2405-1002 від 06.04.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області було відкликано спірне податкове повідомлення-рішення та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №1308327-2406-1002.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 Податкового кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 26.11.2021 у справі №805/1701/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101404573) зазначив, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання. Водночас суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі рішення про скасування (у тому числі часткового) збільшених грошових зобов`язань.

Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено, зокрема, в адміністративному порядку, то у разі зменшення за наслідками останнього грошового зобов`язання, визначеного платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, платникові податків направляється окреме податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.

В той же час законодавство визначає, що первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним саме з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протиправно здійснив нарахування позивачу до сплати орендної плати на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, у тому числі, на підставі податкового повідомлення-рішення №958693-2405-1002 від 06.04.2021, яке було відкликано контролюючим органом, у той час як позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №1308327-2406-1002 лише 17.07.2021.

Вказане свідчить про те, що хоча податкове повідомлення-рішення №958693-2405-1002 від 06.04.2021 було і відкликано контролюючим органом, проте, дія вказаного документа у період з 06.04.2021 по 17.07.2021 протиправно зумовила настання для позивача негативних наслідків у вигляді встановлення додаткового тягаря зі сплати орендної плати за землю.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.04.2021 №958693-2405-1002, що потягне за собою нівелювання правових наслідків, пов`язаних з існуванням цього рішення контролюючого органу, саме з моменту його прийняття.

Крім того, оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність нарахування відповідачем орендної плати на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №1308327-2406-1002, суд вважає за необхідне визнати його протиправним та скасувати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 21.05.2020 між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Сацюком Денисом Анатолійовичем (Виконавець) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №360, за умовами якого виконавець зобов`язався прийняти на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: підготовка всіх необхідних документів та представлення інтересів у врегулюванні спору між замовником та Головним управлінням ДПС у Київській області стосовно скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування замовнику у 2021 році орендної плати за землю.

Згідно з пунктом 2.3 договору послуги виконавця, що передбачені договором, включають в себе, зокрема, представництво прав і законних інтересів замовника в судах всіх інстанцій при здійсненні судочинства.

Відповідно до пункту 5.1 договору розмір гонорару виконавця за цим договором складає 7500,00 грн.

Судом встановлено, що адвокатом позивача складено опис, необхідних для надання правничої допомоги, а саме:

- отримання від замовника копій документів та інформації для ознайомлення (2 години) - 200,00 грн.;

- пошук аналогічних рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (3 години) - 200,00 грн.;

- узгодження із замовником всіх умов ведення справи та укладення договору про надання професійної правничої допомоги (2 години) - 500,00 грн.;

- розробка стратегії ведення судової справи (3 години) - 700,00 грн.;

- підготовка позовної заяви (1 день) - 2000,00 грн.;

- отримання від замовника оригіналів документів для подачі до суду (довіреність, договір, листування з орендодавцем, податкове повідомлення-рішення, квитанція про оплату судового збору, ін.) (2 години) - 300,00 грн.;

- виготовлення та завірення додатків до позовної заяви (1 година) - 400,00 грн.;

- подання позову до суду (0,5 години) - 200,00 грн.;

- підготовка пояснень по справі згідно ухвали суду (1 година) - 700,00 грн.;

- подання до суду пояснень по справі (0,5 години) - 200,00 грн.;

- отримання від замовника оригіналу другого податкового повідомлення-рішення (2 години) - 300,00 грн.

- підготовка заяви про збільшення позовних вимог (1 година) - 700,00 грн.;

- подання до суду заяви про збільшення позовних вимог (0,5 години) - 200,00 грн.;

- підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (2 години) - 700,00 грн.;

- подання до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (0,5 години) - 200,00 грн., що загалом становить 7500,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера від 01.09.2021 №01/09/21 на суму 7500,00 грн.

Відповідач заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу до суду не надав.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам неминучості такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- отримання від замовника копій документів та інформації для ознайомлення (2 години) - 200,00 грн.;

- пошук аналогічних рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (3 години) - 200,00 грн.;

- узгодження із замовником всіх умов ведення справи та укладення договору про надання професійної правничої допомоги (2 години) - 500,00 грн.;

- розробка стратегії ведення судової справи (3 години) - 700,00 грн.;

- отримання від замовника оригіналів документів для подачі до суду (довіреність, договір, листування з орендодавцем, податкове повідомлення-рішення, квитанція про оплату судового збору, ін.) (2 години) - 300,00 грн.;

- підготовка пояснень по справі згідно ухвали суду (1 година) - 700,00 грн.;

- подання до суду пояснень по справі (0,5 години) - 200,00 грн.;

- отримання від замовника оригіналу другого податкового повідомлення-рішення (2 години) - 300,00 грн.

Такі дії представника не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи, та, окрім того, представником позивача до складу витрат включена вартість інших дій, які фактично охоплюють необхідність таких консультацій та підготовчих дій, зокрема, підготовка, написання та подання до суду позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатом, не відповідають критерію неминучості , охоплені за свою суттю іншими послугами, не підтверджуються фактично, а тому не підлягають розподілу.

Суд зауважує, що наведене зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат (що може здійснюватися виключно за наявності відповідного клопотання сторони про це), позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов`язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов`язані критерієм неминучості з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій неминучості ) має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача виключно витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з:

- підготовкою позовної заяви (1 день) - 2000,00 грн.;

- виготовленням та завіренням додатків до позовної заяви (1 година) - 400,00 грн.;

- поданням позову до суду (0,5 години) - 200,00 грн.;

- підготовкою заяви про збільшення позовних вимог (1 година) - 700,00 грн.;

- поданням до суду заяви про збільшення позовних вимог (0,5 години) - 200,00 грн.;

- підготовкою клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (2 години) - 700,00 грн.;

- поданням до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (0,5 години) - 200,00 грн., що в цілому становить 4400,00 грн.

Оцінку співмірності розміру таких витрат суд не надає, враховуючи відсутність клопотання відповідача про це.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.06.2021 №28124 на суму 908,00 грн. та від 19.08.2021 №58568 на суму 908,00 грн.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області 6216,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.04.2021 №958693-2405-1002.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 09.06.2021 №1308327-2406-1002.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 6216,00 грн. (шість тисяч двісті шістнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.