Рішення

від 07.02.2022 по справі 613/1947/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1947/21 Провадження № 2/613/36/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Вохмінцевої А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Пономаренка П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області цивільну справу № 613/1947/21 за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Богодухівський ліцей №1 Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до виконання трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до КЗ Богодухівський ліцей №1 Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Харківської області, у якій просить:

1)визнати протиправним (незаконним) Наказ № 39/к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19;

2)зобов`язати Комунальний заклад Богодухівський ліцей №1 Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області допустити ОСОБА_2 до виконання трудових обов`язків вчителя закладу загальної середньої освіти;

3)стягнути з Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного допущення до роботи;

4)стягнути з Відділу освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовної заяви пояснила, що ОСОБА_2 працює в КЗ Богодухівський ліцей №1 Богодухівської міської ради Харківської області на посаді вчителя. 05.11.2021 відповідачем було вручено позивачці повідомлення про відсторонення від роботи, обґрунтоване з посиланням на наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та на ненадання позивачкою документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань для щеплення, а 08.11.2021, відповідно до Наказу № 39/к, відповідач відсторонив ОСОБА_2 від роботи як працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19.

Вважає, що відповідачем порушено порядок повідомлення працівника про зміну діючих умов праці в частині оплати праці в бік погіршення, встановлений ст. 29 Закону України Про оплату праці та ст. 103 КЗпП України, оскільки відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про таку зміну за 2 місяці, а фактично попередив за 3 дні перед відстороненням.

Зазначила, що в силу ст. 46 КЗпП України відсторонення можливе лише у разі вчинення працівником дисциплінарного проступку, появи на роботі у стані сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкового медичного огляду, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, або в інших випадках, передбачених законодавством. У ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб йдеться про відсторонення від роботи працівників у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень в порядку, встановленому законом. Однак, у переліку обов`язкових профілактичних щеплень, наведеному у ч. 1 ст. 12 вказаного Закону та ч.1 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсутнє щеплення від COVID-19, відтак, вказане щеплення не є обов`язковим, а його відсутність у позивачки не утворює підстав для відсторонення її від роботи у розумінні ст.46 КЗпП України.

Стверджує, що вимоги роботодавця (відповідача) про надання працівником (позивачем) документів про щеплення проти COVID-19 є протиправними, оскільки законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документи про щеплення від COVID-19, а відповідно до ст.25 КЗпП України роботодавцю забороняється вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством. Будь-які документи, що містять інформацію про стан здоров`я працівника, в тому числі, про стан його імунізації проти COVID-19, наявні протипоказання проти такого щеплення тощо, можуть надаватися позивачкою виключно медпрацівнику під час проходження професійного медичного огляду. З посиланням на ст.17 Закону України Про охорону праці вказує, що у разі наявності у роботодавця підстав вважати, що стан здоров`я позивачки не дозволяє їй виконувати свої трудові обов`язки, в тому числі, внаслідок припущення про відсутність у позивачки щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, то відповідач був зобов`язаний за свій рахунок забезпечити позачерговий медичний огляд позивача, за результатами якого лікар зафіксував би відповідний факт про стан здоров`я позивача в особистій медичній картці чи медичній довідці. Однак, відповідач не забезпечив проведення позачергового медичного огляду позивача для встановлення наявності або відсутності вказаного щеплення, можливих абсолютних протипоказань до такого щеплення тощо, натомість, перебравши на себе функції медичної установи, всупереч вимогам закону вимагав від позивача документи, що містять лікарську таємницю про стан її імунізації проти COVID-19 або довідку про наявність абсолютних протипоказань до вказаного щеплення.

Крім того, вважає, що вимога надати документ, що посвідчує щеплення та або медичну довідку про наявні протипоказання суперечить ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказані документи містять конфіденційну інформацію про стан здоров`я позивача.

Вказує, що відповідачем порушено порядок відсторонення від роботи працівника, встановленого ч.2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , згідно з вимогами якої недопущення працівника до роботи у разі необґрунтованої відмови від щеплення здійснюється виключно за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Однак, фактично роботодавець здійснив відсторонення позивачки за відсутності такого подання, без дотримання вимог Інструкції про порядок внесення подання про порядок відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України 14.04.1995 за № 66.

Зазначив, що оскаржуваний наказ також є незаконним у зв`язку з порушенням права позивача на працю, встановленого ст.43 Конституції України та ст.21 КЗпП України, зокрема, відповідач не надав позивачу можливості виконувати роботу на дому чи дистанційно (ст.ст.601, 602 КЗпП), незважаючи на те, що такі умови роботи передбачені законодавцем шляхом внесення відповідних змін до КЗпП саме з метою дотримання прав громадян на працю та отримання заробітної плати в умовах пандемії.

Враховуючи викладене, на думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є незаконним, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15.12.2021 відкрито провадження по справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

Заходи забезпечення позову не вживались.

28.12.2021 третьою особою Відділом освіти Богодухівської міської ради подано відзив на позовну заяву, в якому третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на правомірність дій відповідача щодо відсторонення позивачки від роботи. З вказівкою на ст.10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153, стверджує, що щеплення від COVID-19 є обов`язковим, а відмова або ухилення працівника від цього щеплення є підставою для відсторонення працівника від роботи. Враховуючи викладене, вважає, що ОСОБА_2 не мала права бути допущеною до виконання своїх обов`язків та підлягала відстороненню, що і було зроблено відповідачем, а позовні вимоги про скасування оскаржуваного наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

28.01.2022 представником відповідача КУ Богодухівський ліцей № 1 Богодухівської міської ради подано відзив на позов, у якому відповідач, з посиланням на ст.46 КЗпП України, ст.10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153, вказує, що працівник підлягає відстороненню від роботи в інших випадках, передбачених законодавством , у т.ч. у разі відмови або ухилення від профілактичних працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим. Тобто, оскільки позивач є вчителем державного навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача був зобов`язаний відсторонити її від роботи. Вважає, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до неї не є втручанням у приватне життя позивача, не суперечить ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а COVID-сертифікат та інформація про щеплення не входять до переліку документів, що становлять медичну таємницю. Отже, відстороняючи позивачку від роботи, керівник закладу освіти КУ Богодухівський ліцей № 1 Богодухівської міської ради діяла у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, а оскаржуваний наказ є правомірним. Зазначив, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків, підстави для виплати йому заробітної плати - відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що позивач не оспорює наявності у відповідача права відсторонити від роботи невакцинованого працівника, оскільки таке право надане йому законом. Поряд з цим, вважає протиправним оскаржуваний наказ саме у зв`язку з порушенням відповідачем процедури відсторонення ОСОБА_2 від виконання трудових обов`язків, а саме : відповідач повинен був забезпечити позачерговий медогляд позивачки, відмова позивача від проходження обов`язкового щеплення повинна бути зафіксована лікарем у присутності двох свідків та підтверджена відповідним актом, а відсторонення позивача від виконання трудових обов`язків могло мати місце лише за поданням відповідної посадової особи санітарно-епідеміологічної служби. Оскільки цих умов відповідачем не було дотримано, позовні вимоги про скасування наказу № 39/к від 08 листопада 2021 року та зобов`язання допустити ОСОБА_2 до роботи підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Пояснив, що позивач була ознайомлена під підпис з наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 про необхідність надання сертифікату про проходження вакцинації проти COVID-19 саме до 08.11.2021 та була обізнана про можливість відсторонення її від роботи у зв`язку з невиконанням цих вимог. 05.11.2021 ОСОБА_2 була додатково письмово повідомлена про можливість свого відсторонення від роботи з 08.11.2021, однак, надала пояснення, в яких зазначила, що має намір вакцинуватися найближчим часом. Наразі позивачка не надала ані сертифікату про вакцинацію від COVID-19, ані довідки про наявність у неї протипоказань до вакцинації, у зв`язку з чим відсторонення її від роботи є правомірним. Вказував, що сертифікат про вакцинацію не є медичною таємницею, а вимоги щодо проходження позивачкою вакцинації та надання такого сертифікату не є порушенням ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в даному випадку, з огляду на норми ч.3 ст. 53 Конституції України, суспільний інтерес у забезпеченні права інших працівників та учнів ліцею на життя і здоров`я превалює над правом позивачки на повагу до особистого життя.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника Відділу освіти Богодухівської міської ради Харківської області.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Комунальному закладі Богодухівський ліцей № 1 з 15.08.1995 на посаді вчителя фізики, що підтверджується копією наказу Відділу освіти Богодухівської районної ради від 31.07.1995 № 145-К та довідкою Відділу освіти Богодухівської міської ради від 11.11.2021 № 2703 (а.с. 19, 52).

13.10.2021 пердагогічних працівників КЗ Богодухівський ліцей № 1 , в тому числі ОСОБА_2 , було ознайомлено з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, про що свідчить підпис позивачки у відповідному листі ознайомлення.

03.11.2021 на засіданні педагогічної ради №4 педагогічних працівників КЗ Богодухівський ліцей № 1 , на якій була присутня і ОСОБА_2 , було розглянуто питання про забезпечення виконання карантинних вимог та проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 на підставі наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

За результатами розгляду вказаного питання одноосібно було ухвалено рішення надати документи, що підтверджують наявність обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або медичний висновок (довідку) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також відсторонити від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

05.11.2021 директором КЗ Богодухівський ліцей № 1 було видано наказ № 201 Про забезпечення виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 у закладі , яким затверджено форму повідомлення про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, та зобов`язано працівників закладу надати документи, що підтверджують профілактичні щеплення проти COVID-19 або медичний висновок (довідку) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

З цим наказом та формою повідомлення про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, ОСОБА_2 була ознайомлена під підпис 05.11.2021, про що свідчить відповідний аркуш ознайомлення.

05.11.2021 позивачці було вручено повідомлення про можливе відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Цим повідомленням доведено до відома позивачки про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати відповідно до ст.46 КЗпП України та ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , оскільки нею не було надано ані документу про відповідне щеплення згідно з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, ані довідки про наявність абсолютних протипоказань до нього відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2011 № 595. У повідомленні зазначено строк відсторонення - до усунення причин, що його зумовили, та роз`яснено наслідки відсторонення - незбереження заробітної плати, неврахування строку відсторонення до страхового стажу та стажу, що дає право на щорічну відпустку (а.с. 20).

07.11.2021 позивачкою надано заяву на ім`я директора КЗ Богодухівський ліцей № 1 Михасюк О.К. , в якій ОСОБА_2 зазначила, що повідомлення про можливе відсторонення від роботи як особи, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, не відповідає дійсності, оскільки позиачка планує вакцинуватися від COVID-19 найближчим часом.

08.11.2021 наказом директора КЗ Богодухівський ліцей № 1 № 39/к відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року ОСОБА_2 без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою вчитель закладу загальної середньої освіти до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Підставою винесення наказу зазначено ст.ст.46, 94 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ст.1 Закону України Про оплату праці , п.41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153.

З цим наказом ОСОБА_2 ознайомлена 08.11.2021, про що свідчить підпис позивачки у відповідній графі на наказу та напис Заперечую (а.с.21).

Не погождившись з цим наказом, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про його скасування, зобов`язання допустити її до виконання трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначеністаттею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Частинами другою, третьою статті 14 Закону України Про охорону праці встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Згідно з приписами ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України № 1306/36928, був затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Згідно з п. 3 цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, - в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096, яка набрала чинності з 08.11.2021, було внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме, доповнено її пунктом 41-6, згідно з яким керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу ; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Враховуючи викладене, з огляду на норми ч.2 ст.12 Закону Укпраїни Про захист населення від інфекційних хвороб та ч.1 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , слід дійти висновку, що необгрунтована відмова або ухилення працівником закладу загальної середньої освіти від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 утворює підстави для відсторонення від роботи, передбачені ст.46 КзПП України.

Доводи позовної заяви про невнесення профілактичного щеплення проти COVID-19 до переліку обов`язкових щеплень, закріпленого у ч.1 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та ч.1 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , суд відхиляє, оскільки цими ж нормами передбачено для працівників окремих професій необхідність проходження обов`язкових профілактичних щеплень також і проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач не оспорює наявності у відповідача права відсторонити від роботи невакцинованого працівника, оскільки таке право надано йому законодавством.

Як зазначалось вище, обов`язок позивача, як працівника закладу освіти, пройти щеплення проти COVID-19 (у разі відсутності протипоказань) та надати підтверджуючі документи прямо передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Суд відмічає, що позивачка була завчасно (13.10.2021) попереджена про обов`язковість для неї, як для працівника закладу освіти, щеплення проти COVID-19, що засвідчила власним підписом у листі ознайомлення з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153.

Крім того, 03.11.2021 позивачка, беручи участь у педагогічній нараді працівників КЗ Богодухівський ліцей № 1 , також була обізнана про необхідність надання сертифікату про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань до такого щеплення до 08.11.2021, та про наслідки ненадання таких документів - відсторонення її від роботи з 08.11.2021.

При цьому, виходячи зі змісту протоколу засідання педагогічної наради від 03.11.2021 № 4, позивач на цій педагогічній нараді голосувала за рішення про надання вказаних документів та відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації, оскільки таке рішення було прийняте працівниками ліцею одноголосно.

Також, 05.11.2021 позивачка під підпис була ознайомлена з наказом директора ліцею про обов`язковість надання вказаних документів, ознайомлена з повідомленням про відсторонення від роботи саме з 08.11.2021.

У своїй письмовій заяві від 07.11.2021 на ім`я директора ліцею позивачка зазначила, що має намір вакцинуватися найближчим часом, проте, як було встановлено у судовому засіданні, як 08.11.2021, так і станом на час розгляду справи судом не надала ані сертифікату про обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, ані довідки про наявність протипоказань до нього.

Враховуючи викладене, дії позивачки обґрунтовано було розцінені відповідачем як ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Суд вважає за необхідне вказати, що як наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, яким працівників закладів загальної середньої освіти віднесено до осіб, що підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, так і пункт 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (в редакції постанови від 20.10.2021 № 1096), яким зобов`язано керівників відповідних закладів забезпечити відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, є чинними, не визнані неконституційними, не оскаржені та не скасовані в судовому порядку, а відтак, підлягали безумовному виконанню директором КЗ Богодухівський ліцей № 1 .

Отже, на думку суду, в даному випадку відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено у спосіб, передбачений законом, та за наявності правових та фактичних підстав.

З приводу твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 не відмовлялася від вакцинування, суд зазначає, що дії позивача, яка 07.11.2021 повідомила відповідача про намір вакцинуватися найближчим часом, однак, станом на дату розгляду справи судом (03.02.2022) не надала відповідного підтверджуючого документу (сертифікату або довідки) та не спростувала факт відсутності вакцинації, свідчать про ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, що також є підставою для її відсторонення.

Доводи позовної заяви про те, що неможливість виконання позивачкою посадових обов`язків з огляду на стан здоров`я повинна бути підтверджена результатами позачергового медогляду, суд відхиляє, оскільки стаття 17 Закону України Про охорону праці , на яку посилається представник позивача, передбачає обов`язковість проходження попереднього та періодичного медоглядів для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Разом з тим, доказів того, що посада позивача віднесена до переліку виробництв, професій і посад із шкідливими чи важкими умовами праці (який затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів України), чи потребує професійного добору за станом здоров`я, позивач не надав.

Натомість, постановою КМУ від 29.06.2021 № 677 Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби передбачено певний вид документу, що підтверджує проходження обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 - сертифікат, або обґрунтованість відмови від його проходження - довідка про наявність протипоказань.

Щодо тверджень представника позивача про наявність підстав для позачергового медичного огляду позивачки з метою встановлення факту не проходження нею обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Отже, за змістом цієї норми, медичний огляд проводиться лікарем перед щепленням, і не потребує жодних зусиль з боку роботодавця, а складення акту про відмову від щеплення проводиться після такого огляду, якщо особа з`явилася для проведення щеплення і за результатами спілкування з лікарем відмовилась від проведення щеплення.

Разом з тим, позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про те, що ОСОБА_2 з`явилась для проведення щеплення, однак, за результатами медичного огляду, що передує щепленню, відмовилась від нього чи у неї були виявлені протипоказання до нього, передбачені Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

З огляду на викладене, суд не вважає порушенням процедури відсторонення позивачки від виконання трудових обов`язків незабезпечення роботодавцем проходження професійного медичного огляду та нескладення лікарем акту про відмову від проходження ОСОБА_2 щеплення проти COVID-19.

Посилання позивача на відсутність подання державного санітарного лікаря, як необхідної умови для відсторонення позивачки від роботи, суд відхиляє, оскільки статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та статтею 46 КЗпП України передбачено можливість відсторонення певних категорій працівників від роботи без зазначеного подання.

Відсторонення працівників закладів освіти від роботи у разі ненадання ними сертифікату про проходження щеплення або довідки про наявність протипоказань прямо передбачено пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1096, при цьому, звернення керівників відповідних закладів до посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби цим пунктом не вимагається.

Доводи позовної заяви про те, що відповідачем порушено порядок повідомлення працівника про зміну діючих умов праці в частині оплати праці в бік погіршення, встановлений ст.29 Закону України Про оплату праці та ст.103 КЗпП України (не попереджено позивача про таку зміну за 2 місяці), суд відхиляє, оскільки в даному випадку оплату праці позивачки не було погіршено законом або рішенням роботодавця (розмір та складові заробітної плати ОСОБА_2 не змінились).

Законодавством була передбачена можливість відсторонення працівника закладу освіти від роботи та незбереження у зв`язку з цим заробітної плати - лише за умови невиконання певних передбачених законодавством вимог, з якими позивачка була ознайомлена.

Відсторонення позивачки від роботи мало наслідком втрату заробітної плати, однак, це було прямим результатом дій (бездіяльності) позивача, яка, будучи обізнаною з вищенаведеними вимогами наказу МОЗ та п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, мала змогу запобігти несприятливим наслідкам, надавши сертифікат про вакцинацію або довідку про наявність протипоказань до неї, однак, цього не зробила.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 не було запропоновано можливості виконувати роботу дистанційно та не було запропоновано надомну роботу, суд відхиляє, оскільки ані ст.ст.60-1, 60-2 КЗпП України, ані постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236, ані положеннями Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб не передбачено саме обов`язку відповідача як роботодавця і закладу освіти, перевести окремого працівника на дистанційну або надомну роботу у разі ненадання ним сертифікату про обов`язкове профілактичне щеплення, тим більше у разі відмови або ухилення від такого щеплення.

Натомість, вищенаведеними нормативно-правовими актами прямо передбачено обов`язок керівника закладу освіти відсторонити від роботи працівника такого закладу, який необґрунтовано відмовився або ухилився від щеплення проти COVID-19.

При цьому, відповідно до ч.8 ст.60-1, ч.11 ст.60-2 КЗпП України на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна або дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи.

Пунктом 26 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, на яку посилався представник позивача у судовому засіданні, не зобов`язано, а рекомендовано підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити на період дії карантину за технічної можливості роботу в режимі реального часу через Інтернет із збереженням заробітної плати, дистанційну (надомну) роботу.

З викладеного вище вбачається, що переведення працівника на надомну або дистанційну роботу є не обов`язком, а правом роботодавця, яке реалізується за певних передбачених законом умов.

Однак, наявності обставин, які у розумінні ч.8 ст.60-1, ч.11 ст.60-2 КЗпП України, є підставою для переведення працівника на надомну чи дистанційну роботу (самоізоляція, введення на території області червоного рівня небезпеки тощо) позивачем не наведено.

Згідно з ч.11 ст.60-1, ч.12 ст.60-2 КЗпП України батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби (ч.11 ст.60-1 КЗпП України).

Доказів того, що ОСОБА_2 , як мати дитини з інвалідністю, зверталася до відповідача з вимогою про надання можливості виконувати роботу на дому (дистанційно), позивачем не надано.

Натомість, ОСОБА_2 у своїй заяві від 07.11.2021 засвідчила намір вакцинуватися найближчим часом і таким чином забезпечити можливість виконання роботи на загальних умовах.

Отже, в даному випадку, суд вважає, що відсутнє порушення права позивачки на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Європейського Суду з прав людини, викладеним у рішенні від 08.04.2021 у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13).

Щодо доводів представника позивача про те, що сертифікат проходження щеплення проти COVID-19 є документом, що мітить медичну таємницю, а вимоги про його надання порушують ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків: втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі, для захисту прав і свобод інших осіб.

Право на медичну таємницю закріплене в Законі України Основи законодавства України про охорону здоров`я .

Відповідно до ст.39-1 цього Закону ( право на таємницю про стан здоров`я ) пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Аналогічні положення закріплені у ст.286 ЦК України.

Медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст.40 Закону України Основи законодавства про охорону здоров`я ).

Разом з тим, в даному випадку йдеться не про вимагання надання за місцем роботи документів про звернення позивачки за медичною допомогою, стан її здоров`я, діагноз та методи її лікування, а про вимогу надання передбаченого законом документу (сертифікату про проходження щеплення або довідки про наявність протипоказань до нього), який би надав змогу керівнику відповідача допустити ОСОБА_2 до роботи за наявності законодавчих обмежень.

При цьому, згідно з ч.2 ст.24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст.25 КЗпП України).

Таким чином, КЗпП України прямо передбачено можливість вимоги до працівника надати документ про стан здоров`я у випадку, передбаченому законодавством.

Як зазначалось вище, обов`язок надати за місцем роботи сертифікат про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про наявність протипоказань до цього прямо передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1096.

Враховуючи викладене, за наявності прямого припису наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, оскільки СOVID-сертифікат не ввіднесений жодною нормою закону до документів, які є медичною таємницею, при цьому, не містить відомостей щодо стану здоров`я особи, які за законом не підлягають розголошенню, суд вважає, що вимога про надання вказаного сертифікату або довідки про наявність протипоказань до вакцинації, не є порушенням ст.8 Конвенції.

Водночас, слід відмітити, що безпосередньо ОСОБА_2 на педагогічній раді 03.11.2021 голосувала за надання працівниками документів, що підтверджують наявність обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або медичного висновку (довідки) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Суд відмічає, що позивач вважає порушенням ст.8 Конвенції не обов`язковість вакцинації, а саме вимогу роботодавця про надання документу, який, як вважає позивач, містить конфіденційну інформацію про стан його здоров`я.

З огляду на викладене, судом не надається оцінка обов`язковості вакцинації проти СOVID-19 у розрізі втручання у здійснення права на повагу до особистого та сімейного життя.

Суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинстває справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільнихсправ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦК України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Враховуючи те, що позивачкою не доведено протиправності дій відповідача щодо відсторонення її від роботи, то і правових підстав для поновлення її права судом не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, суд також не знаходить підстав для задоволення похідних позовних вимог про поновлення допуску позивача до роботи та виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення ЄСПЛ по справі Серявін та інші проти України , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

З огляду на норми ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позивач в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.

З урахуванням висновку суду про відмову в задоволенні позову, а також приписів ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 3000 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 212, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального закладу Богодухівський ліцей №1 Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Відділ освіти Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до виконання трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (уразі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : Комунальний заклад Богодухівський ліцей № 1 Богодухівської міської ради Харківської області, адреса : 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Каразіна, 14, код ЄДРПОУ 22719559.

Третя особа : Відділ освіти Богодухівської міської ради Харківської області, адреса : 62103, Харківська область, вул. Троїцька, 15, код ЄДРПОУ 44104781.

Повне судове рішення складено 07.02.2022.

Суддя О.С. Сеник