Постанова

від 26.01.2022 по справі 179/1947/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1721/22 Справа № 179/1947/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2020року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом.

В обгрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 5,324 га, кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, та земельної ділянки площею 5,750 га. На земельну ділянку площею 5,324 га ОСОБА_4 склав заповіт на її ім`я ОСОБА_2 , тому, відповідно до ст.1235 ЦК України, позивач є його єдиною спадкоємицею даної земельної ділянки за заповітом. На земельну ділянку площею 5,750 га заповіт не складався. Спадкоємцями даної земельної ділянки в рівних частинах є мати позивача ОСОБА_3 та донька від попереднього шлюбу ОСОБА_1 як спадкоємці першої черги по закону. У встановлений законом строк позивач ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак позивач ОСОБА_2 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки успадкована земельна ділянка належала матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Згідно заповіту від 17.11.2005 року все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_4 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Маючи намір на оформлення спадщини, ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини, так як доглядав за своєю матір`ю по місцю її проживання і проживав з нею без реєстрації. Рішенням Магдалинівського районного суду від 10.02.2020 року ОСОБА_4 надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 терміном три місяці. Однак через дванадцять днів після винесення рішення ОСОБА_4 помер. У зв`язку з цим земельна ділянка площею 5,324 га до цього часу зареєстрована на ім`я його матері ОСОБА_5 . На цій підставі приватним нотаріусом Магдалинівського нотаріального округу винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 5,324 та, кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, розташовану на території Новопетрівської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по праву спадкування за заповітом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на:

-земельну ділянку площею 5,324 га, кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №027743 від 30 січня 2004 року виданого на ім`я ОСОБА_5 .

Повернуто з державного бюджету ОСОБА_2 судовий збір сплачений за квитанцією №0.0.1942000265.1 від 15.12.2020 року в сумі 544 грн. 55 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 544 грн. 55 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 089 грн. 09 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року, ОСОБА_1 просить рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у цивільній справі №179/1947/20 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат у цивільній справі.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року просить рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року від інших учасників до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом спадкування за заповітом, оскільки ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним померлою ОСОБА_5 , та рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 року йому було надано додатковий строк для прийняття спадщини, у зв`язку із чим ним вчинялися дії щодо прийняття спадщини, зокрема, земельної ділянки, яку він заповів позивачу.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 5,324 га кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №027743 від 30 січня 2004 року належала ОСОБА_5 (а. с. 14).

Відповідно до заповіту від 27 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Магдалинівського РНО Щока В.О., зареєстрованого в реєстрі за №829, ОСОБА_4 вказав позивача ОСОБА_2 як спадкоємицю земельної ділянки площею 5,324 та, кадастровий номер 1222385000:02:038:0003 (а. с. 11).

Рішенням Магдалинівського районного суду від 10 лютого 2020 року ОСОБА_4 було надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 терміном три місяці (а. с. 7).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

З листа приватного нотаріуса Щока В.О. вбачається, що спадщину після ОСОБА_4 прийняли дружина померлого - ОСОБА_3 , донька померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату складання заповіту 27 грудня 2019 року заповідач на випадок своєї смерті здійснив розпорядження конкретно визначеним майном, а саме земельною ділянкою, чітко вказавши її індивідуальні ознаки: земельна ділянка площею 5,324 га, кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Статтею 1216 ЦК України встановлено поняття спадкування та вказано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За змістом ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Аналізуючи зміст вищезазначених положень закону вбачається, що заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правові наслідки заповіту виникають тільки після смерті особи, яка його склала - заповідача.

Статтею 1236 ЦК України визначено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом.

Так, згідно із ч.1 ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

В контексті викладених положень ст.1236 ЦК України при складанні заповіту заповідачем було конкретно зазначено про розпорядження на випадок своєї смерті чітко визначеного приватного майнового права на конкретно визначену земельну ділянку.

Імперативною нормою ч.4 ст.1236 України встановлено чіткий зв`язок чинності заповіту та складу спадщини, який повинен визначатися виключно на момент відкриття спадщини.

Моментом відкриття спадщини, у відповідності до положень ст.1220 ЦК України зокрема, являється смерть особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Застосовуючи положення ст.1220 ЦК України до правовідносин за участю заповідача, беззаперечно вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Положеннями ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, аналізуючи зміст вказаних норм цивільного законодавства, що регулюють спадкове право, вбачається, що спадщина може складатися виключно з прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент смерті особи, при цьому заповіт може виконуватися (набувати чинності) виключно стосовно прав та обов`язків, які зазначені в заповіті.

Статтею 316 ЦК України встановлено поняття прав власності та , зокрема, вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.317 ЦК України, якою врегульовано зміст права власності, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.319 ЦК України здійснення права власності серед іншого вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 78 ЗК України визначено зміст прав власності на землю та серед іншого вказано, що право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку у спадщину.

Статтею 181 ЦК України визначено, що земельні ділянки належать до нерухомих речей.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Заповідач ОСОБА_4 на момент складання заповіту не мав права здійснювати розпорядження на випадок своєї смерті щодо земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, так як на момент складання заповіту не набував відповідного права власності на земельну ділянку у встановленому порядку.

Зокрема, на момент складання заповіту, речові права на земельну ділянку, у встановленому законом порядку були зареєстровані за ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_4 , яка володіла земельною ділянкою на праві приватної власності.

На момент відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , станом на 22 лютого 2020 року, земельна ділянка кадастровий номер 1222385000:02:038:0003, площею 5,3240га не входила до складу спадщини.

Земельна ділянка на момент відкриття спадщини продовжувала належати ОСОБА_5 (а.с.64 зворот).

ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Впродовж майже дев`яти років, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не набув права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1222385000:02:038:0003 та у відведений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори з метою набуття прав власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері.

Відповідно до ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

На момент відкриття спадщини земельна ділянка кадастровий номер 1222385000:02:038:0003 не перебувала у власності ОСОБА_4 , в розумінні вимог закону та, відповідно до положень ч.4 ст.1236 ЦК України, заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , який визначав склад спадщини виключно у вигляді сказаної земельної ділянки, як конкретно визначеного нерухомого майна, не є чинним.

Рішенням Магдалинівського районного суду від 10.02.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Однак, ОСОБА_4 не реалізував вказане судове рішення, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу рішення в законну силу, а отже, на момент відкриття спадщини до її складу не входила земельна ділянка кадастровий номер 1222385000:02:038:0003.

Таким чином, ОСОБА_4 не прийняв спадщину, не вчинив дії, направлені на її прийняття та, відповідно, на момент відкриття спадщини після його смерті, складений ним заповіт відносно конкретно визначеного майна - земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:02:038:0003 не міг бути чинним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі, на земельну ділянку є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві.

ОСОБА_4 , який був спадкодавцем у даних відносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, не розпочав процедуру її прийняття в порядку спадкування, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємця, яким є позивач ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що в даному випадку правовідносини підлягають оцінці саме в призмі чинності заповіту, який покладено в основу заявлених позовних вимог.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомості в тому числі на земельну ділянку є набуття спадкоємцем такого права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві.

Зазначений висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 року у справі №6-3113цс15.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №376/2038/14-ц, від 11.02.2019 року у справі №183/4638/16, від 22.11.2018 року у справі №647/1580/16-ц.

ОСОБА_4 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочав процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому, його права не могли перейти до спадкоємців.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції залишив поза увагою названі вище вимоги чинного законодавства і, як наслідок, помилково прийшов до переконання про наявність у позивачів права на спадкування та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам, унаслідок чого ухвалив неправильне рішення з цього приводу, без додержання норм матеріального і процесуального права.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, підтвердились у ході апеляційного розгляду справи, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову згідно положень ст.376 ЦПК України та зазначених норм матеріального та процесуального права за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3267,28грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3267,28грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова