Постанова

від 13.01.2022 по справі 200/11698/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

справа № 200/11698/19-а

адміністративне провадження № К/9901/13537/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у складі головуючого судді Мозгової Н.А. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В. у справі № 200/11698/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТС (далі - позивач, ТОВ ЕТС ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 року № 0000401411.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ ЕТС вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Сертекс плюс мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, адміністративний позов ТОВ ЕТС задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 18.09.2019 № 0000401411.

Стягнуто з ГУ ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ ЕТС судовий збір у розмірі 5194,48 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ ЕТС приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту з ТОВ Сертекс плюс , а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ГУ ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕТС з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ КАССІС АВ (попередня назва ТОВ Сертекс Плюс , код за ЄДРПОУ 41717940) за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт № 870/05-99-14-11/24308872 від 23.08.2019.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем статей 1, 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV в результаті документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності та відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 185.1 ст. 185, пп. а , в п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України з контрагентом ТОВ Сертекс Плюс за жовтень 2018 року; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 346 299 грн в декларації за жовтень 2018 року.

18 вересня 2019 року на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 346 299 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Донецькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування статей 1, 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України без урахування правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 807/2202/15, від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14.

На думку ГУ ДПС у Донецькій області, судами проігноровано податкову інформацію, отриману з інформаційних баз даних контролюючих органів, а також деякі недоліки в оформленні первинних документів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи ГУ ДПС у Донецькій області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ ЕТС до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ Сертекс Плюс (Постачальник) укладено договір поставки № 01/08-31, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця запасні частини, деталі, масла, технічні рідини тощо, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Право на включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними: № 1 від 01.10.2018 на суму ПДВ 77103,44 грн; № 361 від 08.10.2018 на суму ПДВ 123 423,13 грн; № 362 від 08.10.2018 на суму ПДВ 80 250 грн; № 755 від 16.10.2018 на суму ПДВ 65 522,97 грн.

Прийняття ТОВ ЕТС товару за вищевказаним договором підтверджується видатковими накладними: № 1 від 01.10.2018, № 361 від 08.10.2018, № 362 від 08.10.2018, № 755 від 16.10.2018, а проведення розрахунків - платіжними дорученнями: № 6241 від 02.10.2018, № 6262 від 04.10.2018, № 6344 від 16.10.2018, № 6468 від 29.10.2018.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки від 01.08.2018 № 01/08-31 транспортування товару зі складу постачальника здійснюється транспортом покупця (ТОВ ЕТС ) і за його рахунок.

Транспортування придбаного позивачем товару підтверджуються товарно- транспортними накладними: № 1 від 01.10.2018, № 361 від 08.10.2018, № 362 від 08.10.2018 та № 755 від 16.10.2018.

Наявність у власності позивача транспортних засобів, зазначених у наведених товарно-транспортних накладних (ГАЗ 2705-388С ГН АС93-12НТ, VOLVO FN 420) підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

На підтвердження реалізації придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 та 631, договори з контрагентами, акти виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, видаткові накладні, акти збірки комплекту, акти виконаних робіт, списання з/ч та експлуатації матеріалів.

Надавши оцінку вищезазначеним документам, суди попередніх інстанцій встановили, що придбаний позивачем товар у ТОВ Сертекс Плюс можна ідентифікувати з тим, який був використаний останнім у власній господарській діяльності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ Сертекс Плюс , оскільки при їх складанні дотримано вимоги, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Натомість контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не зазначено про здійснення ТОВ ЕТС розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на даних інформаційних баз контролюючих органів, зокрема про відсутність у ТОВ Сертекс Плюс відкритих банківських рахунків з дати державної реєстрації - 08.11.2017 до 17.08.2018, то колегія суддів уважає, що вони не можуть свідчити про фактичне нездійснення господарських операцій, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, розрахунки позивача з ТОВ Сертекс Плюс за поставлений товар проведені у жовтні 2018 року та підтверджуються платіжними дорученнями.

Крім того, Суд зазначає, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.06.2019 у справі № 807/2202/15, від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається ГУ ДПС у Донецькій області, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Донецькій області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко