Постанова

від 17.01.2022 по справі 826/2583/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 826/2583/18

адміністративне провадження № К/9901/11914/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2583/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя А. С. Мазур) від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Я. М. Собків, Г. В. Земляна, Л. Т. Черпіцька) від 17 березня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко (далі - ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко , позивач або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного правління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступником, якого є Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, скаржник, контролюючий-податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року № 0046441404 та № 0046451404.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 826/9984/17 позовні вимоги ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко , визнано протиправними дії ГУ ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко . Отже, на думку позивача, у випадку встановлення незаконності перевірки та скасування наказу, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як наслідок.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 квітня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, допущено заміну відповідача у справі № 826/2583/18 - Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві. Встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. 16 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1760/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2017 року контролюючим органом видано наказ № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Агромат-Інвест за жовтень 2016 року, ТОВ Рефул Ресурс за жовтень 2016 року, ТОВ Мега-Старт за жовтень 2016 року, ТОВ Гротекс Плюс за період з червня по липень 2016 року, ТОВ Альт-Форм за квітень 2016 року, ТОВ Еліт Фінанс Груп за грудень 2016 року, ТОВ Факс ЛТД за лютий 2016 року, ТОВ Стайліка за період з травня по червень 2016 року, ТОВ Арном Груп за березень 2016 року.

11. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки, посадовими особами податкового органу складено акт № 577/26-15-14-04-02/40049303.

12. 08 вересня 2017 року на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року:

№ 0046441404, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 11 601 833,00 грн. та штрафні санкції на суму 2 900 458, 25 грн.;

№ 0046451404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 574 667, 00 грн.

13. Поряд із цим, вважаючи винесений наказ від 24 липня 2017 року № 6943 щодо проведення перевірки таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач оскаржив його у судовому порядку.

14. Судами встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 826/9984/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко ; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оскільки наказ, який був підставою для проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визнано протиправним та скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, прийняті за результатами такої перевірки акти індивідуальної дії також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

17. Крім того, судом апеляційною інстанцією не прийнято до уваги доводи податкового органу про встановлені в ході перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки сам факт визнання перевірки незаконною нівелює її правові наслідки, тобто не створює жодної юридичної сили.

18. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення послався на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17 березня 2018 року у справі № 1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15, від 20 вересня 2019 року у справі № 0340/1931/18, від 05 червня 2018 року у справі № 826/4156/14, від 27 лютого 2020 року у справі № П/811/3206/15, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, щодо застосування вказаних правових норм у подібних правовідносинах.

22. Також, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції слід було перевірити наявність порушення платником податків вимог податкового законодавства в перевіряємому періоді, в якому, встановлено, що на флотування суми податкового кредиту з податку на додану вартість мали вплив взаємовідносини з контрагентами, але цього не було зроблено.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

24. У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням визнання у судовому порядку протиправним наказу, на підставі якого проведено перевірку.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

27. Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

28. Відповідно пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: підпункту 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

29. Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

30. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Невиконання вищевказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

31. Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

32. Відповідно до пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

33. Положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

34. Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

35. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

36. Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, скасування наказу щодо проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є тим порушенням процедури, наслідком якого скасування податкових повідомлень-рішень.

38. Так, зміст встановлених судами обставин свідчить, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 826/9984/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко ; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

39. Це рішення оскаржене в апеляційному порядку, однак ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року, від 12 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві повернуто особі, яка її подала, та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

40. Окрім того, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року була оскарженню у касаційному порядку, однак ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, та ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

41. Так, відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

42. Згідно з положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

43. У пункті 40 справи Пономарьов проти України (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

44. Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

45. Так, згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

46. Оскільки судовим рішенням від 23 травня 2018 року у справі № 826/9984/17, що набрало законної сили, скасовано наказ про проведення перевірки (встановлено факт протиправності такого), за результатами реалізації якого прийнято спірні у справі податкові повідомлення-рішення, суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на відповідність такого наказу вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

47. Суди у межах цієї справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу, позбавлені можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу.

48. Суд звертає увагу на те, що схожий підхід до застосування норм права за встановлених обставин скасування наказу про проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, підтверджується чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/3200/14.

49. Цитування відповідачем висновків постанови від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 на підтвердження передбачених КАС України підстав касаційного оскарження не свідчить про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням вимог законодавства. Висновки цієї постанови не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій, а навпаки підтверджують обґрунтованість позиції судів, які надавали оцінку дотриманню процедури проведення перевірки, як підставі скасування податкових повідомлень-рішень. Такий підхід судів чітко відповідає висновкам, наведеним у цій постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі справа № 826/17123/18.

50. Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.

51. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд звертає увагу на таке.

52. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

54. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

55. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 826/2583/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов