Постанова

від 27.01.2022 по справі п/811/508/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/508/16

адміністративне провадження № К/9901/41712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (суддя Жук Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2015 року №0000092201, №0000102201.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП ), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та ТОВ Рай-Т і ТОВ Вайда МП фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкових вигод, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП , на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що в період з 24 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року посадовими особами Інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року та впливу показників рядка 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду та рядка 24 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (обрахованих за результатами перевірки) на визначення податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01 червня 2015 року по 31 липня 2015 року (з урахуванням показників уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок), за результатами якої 07 грудня 2015 року складено акт №164/11-23-22-04/31146251, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 15.2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року на 3 320 548,00 грн.;

- завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень-червень 2015 року на суму 3 320 548,00 грн.;

- занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3 320 548,00 грн. (за липень 2015 року).

До таких висновків податковий орган дійшов, опрацювавши отриману податкову інформацію, в якій зазначено про відсутність у ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП матеріально-технічних і трудових ресурсів, що свідчить про нереальність здійснення ними з Товариством господарських операцій.

На підставі акту перевірки 15 грудня 2015 року Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення №0000092201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4 980 822,00 грн., з яких: за основним платежем - 3 320 548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 660 274,00 грн., та №0000102201, яким йому зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року на 3 320 548,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ Рай-Т (як продавцем) укладено договори поставки від 04 травня 2015 року №С14-02835, від 06 травня 2015 року №С14-02843, від 08 травня 2015 року №С14-02853, від 13 травня 2015 року №С14-02868, від 14 травня 2015 року №С14-02884, від 16 травня 2015 року №С14-02916, від 27 травня 2015 року №С14-02939, згідно умов яких ТОВ Рай-Т зобов`язалось поставити і передати у власність покупця товар - насіння соняшнику за базисними нормами, вироблене (вирощене) безпосередньо продавцем, що повинно відповідати ДСТУ 4694:2006, а покупець - прийняти та оплати товар.

Господарські взаємовідносини з ТОВ Рай-Т відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності, а за результатами виконання договорів поставки ТОВ Рай-Т видано Товариству податкові накладні №11 від 04 травня 2015 року, №20 від 06 травня 2015 року, №28 від 08 травня 2015 року, №36 - №37 від 10 травня 2015 року, №54 - №56 від 13 травня 2015 року, №59 - №60 від 14 травня 2015 року, №70 від 15 травня 2015 року, №75 від 16 травня 2015 року, №80 від 17 травня 2015 року, №90 від 20 травня 2015 року, №95 від 22 травня 2015 року, №110 від 27 травня 2015 року, які мають необхідні реквізити й складені відповідно до ПК України.

Оплата товариством отриманого товару відповідно до видаткових накладних підтверджується платіжними дорученнями №1144, №1145 від 14 травня 2015 року.

Також, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, згідно з якими транспортування насіння соняшнику здійснювалось продавцем ТОВ Рай-Т (замовник та вантажовідправник перевезення), а автомобільними перевізниками зазначено: ФОП ОСОБА_43, ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_42, ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ТОВ Агро Лідер Плюс , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ПП ДІП - Транс , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_44, ФОП ОСОБА_16 . Вантажоодержувачем у товарно-транспортних накладних вказано Товариство, перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження - м.Миколаїв, склад елеватор №2, до пункту розвантаження - м. Кіровоград, пр. Промисловий, 14-а (склад позивача).

Крім того, між Товариством (як покупцем) та ТОВ Вайда МП (ТОВ Вайда Мале Підприємство (як продавцем)) укладено договори поставки від 28 квітня 2015 року №С14-02823, від 30 квітня 2015 року №С14-02837 та №С14-02838, від 05 травня 2015 року №С14-02841, від 15 травня 2015 року №С14-02887, згідно умов яких ТОВ Вайда МП зобов`язалось поставити і передати у власність покупця товар - насіння соняшнику за базисними нормами, що повинно відповідати ДСТУ 4694:2006 та бути власного виробництва (вирощене безпосередньо продавцем), а покупець - прийняти та оплати товар.

Господарські взаємовідносини з ТОВ Вайда МП відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності й за результатами виконання договорів поставки ТОВ Вайда МП видало Товариству податкові накладні №1/2 та №2/2 від 01 травня 2015 року, №7/2 та №8/2 від 02 травня 2015 року, №12/2 від 03 травня 2015 року, №16/2 від 04 травня 2015 року, №20/2 та №21/2 від 05 травня 2015 року, №25/2 від 06 травня 2015 року, №29/2 та №30/2 від 07 травня 2015 року, №34/2 від 08 травня 2015 року, №37/2 від 09 травня 2015 року, №40/2 від 10 травня 2015 року, №63/2 від 15 травня 2015 року, №68/2 від 16 травня 2015 року, №74/2 від 17 травня 2015 року, які мають необхідні реквізити й складені відповідно до ПК України.

Товариство здійснило оплату за отримане насіння соняшника відповідно до видаткових накладних, про що свідчать платіжні доручення №1099, №1795, №2153, №2156 від 06 травня 2015 року, №2158 від 07 травня 2015 року, № 1120 від 13 травня 2015 року, №1143 від 14 травня 2015 року, №1173 від 15 травня 2015 року, №1194 - №1196 від 19 травня 2015 року, №2345 та №1304 - №1308 від 21 травня 2015 року.

Виходячи з наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, транспортування насіння соняшнику здійснювалось продавцем ТОВ Вайда МП (замовник та вантажовідправник перевезення), а автомобільними перевізниками зазначено: ФОП ОСОБА_17 , СФГ Славія , ФОП ОСОБА_18 , ПП Долинський лан , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ПП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ПП Потьомка , ПП Загтобіда , ФОП ОСОБА_32 , ФОП ОСОБА_33 , ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 , ПП Каник , ПП Галіба , ПП Корж , ФОП ОСОБА_38 , ФОП ОСОБА_39 , ФОП ОСОБА_40 . Вантажоодержувачем у товарно-транспортних накладних вказано Товариство, перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження - м.Миколаїв, склад елеватор №2, до пункту розвантаження - м.Кіровоград, пр.Промисловий, 14-а (склад позивача).

Разом з тим, суди встановили, що товар, придбаний у зазначених контрагентів, Товариство використовувало для виробництва власної продукції, яка в подальшому реалізована: за контрактом №850 від 12 листопада 2013 року, укладеним з Компанією "Креатив Трейдінг С.А.", за контрактом №81/10 від 28 жовтня 2014 року, укладеним із ПТП КРОМ , дистриб`юторським договором №77/10 від 01 жовтня 2014 року.

Крім того, позивачем на посвідчення наявності виробничих потужностей (обладнання та приміщень) надано копії договору оренди №3573 від 01 вересня 2014 року, укладеного з ПП "Еллада", та договору оренди №3104 від 01 серпня 2013 року, укладеного з ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод", а також платіжні доручення про оплату електроенергії та послуг з водопостачання.

Як свідчить довідка Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №320 від 17 серпня 2015 року, ТОВ Вайда МП має державний акт на право постійного користування землею й використовує 77,1 га сільськогосподарських земель, на яких вирощує соняшник.

Більш того, судами досліджено протокол допиту свідка ОСОБА_41 від 03 серпня 2015 року, складений слідчим з ОВС ВКС Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області, згідно якого свідок підтвердив, що є директором та головним бухгалтером ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП , бухгалтерський облік на підприємствах здійснюється, податкова звітність підписувалась та особисто подавалась ним до ДПІ; у ТОВ Вайда МП є орендовані земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур й обидва підприємства займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції, її збутом та переробкою.

Отже, оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні податкові накладні та первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Водночас, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсних об`єктів оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко