Постанова

від 27.01.2022 по справі 2а-7550/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2а-7550/11/2670

адміністративне провадження № К/9901/36197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М. від 04 квітня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Страховий капітал України (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (правонаступник - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, контролюючий орган, Інспекція), в якому просило: 1) визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року №0000612201/0 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 570747 грн., у тому числі за основним платежем 379394 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 191353 грн.; 2) скасувати рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 12 березня 2011 року №2476/10/25-114; 3) скасувати рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 29 квітня 2011 року №8183/6/25-0115.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №334/94-ВР) внаслідок відображення в окремому податковому обліку збитку від операцій з купівлі-продажу простих іменних акцій, емітентом яких є Відкрите акціонерне товариство Фабрика технічної кераміки (далі - ВАТ Фабрика технічної кераміки ), оскільки такі витрати є вартістю придбаних позивачем простих іменних акцій й здійснення операцій стосовно купівлі цінних паперів підтверджується сукупністю відповідних доказів . Відтак вважає, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суди встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 листопада 2005 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 22 грудня 2010 року №1052/1-22-10-33152597, згідно якого, окрім іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР, в результаті чого позивачем завищено збитки від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на загальну суму 9848000 грн. та, у зв`язку із цим, занижено суму податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, у сумі 379392,75 грн.

Під час цієї перевірки податковим органом було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2004 року №Т41-2/04 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю Український брокерський дім акції ВАТ Фабрика технічної кераміки загальною вартістю 9998000 грн. В подальшому частину цих акцій було відчужено Товариством на суму 150000 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року у справі №А8/460-07 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ Фабрика технічної кераміки , установчі та реєстраційні документи цього товариства, а також реєстрацію випуску його акцій та свідоцтво про реєстрацію такого випуску. Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 грудня 2007 року №137-3 зупинено обіг акцій ВАТ Фабрика технічної кераміки , а розпорядженням від 27 січня 2010 року №14С-А - скасовано реєстрацію випуску акцій та анульовано свідоцтво про таку реєстрацію.

Наведені обставини були розцінені контролюючим органом як такі, що виключають підстави для відображення в окремому податковому обліку позивача збитку від операцій з купівлі-продажу спірних акцій у сумі 9848000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Товариством в порядку адміністративного оскарження було подано скарги до ДПА у м. Києві та ДПА України, рішеннями яких від 12 березня 2011 року №2476/10/25-114 та від 29 квітня 2011 року №8183/6/25-0115 відповідно останні залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.

Справа розглядалася судами неодноразово (тричі).

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2010 року №0000612201/0; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовував свою позицію тим, що при укладенні договору купівлі-продажу акцій сторони договору були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договору відповідав всім вимогам законодавства, був спрямований на реальне настання обумовлених ними наслідків, про що свідчить повне виконання сторонами своїх зобов`язань шляхом переходу права власності на акції та перерахування грошових коштів; спірні акції відповідали ознакам цінних паперів на момент їх купівлі позивачем, тому витрати на їх придбання були цілком правомірно враховані в окремому обліку Товариства, відтак доводи контролюючого органу про завищення позивачем збитків за такими операціями є необґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. По суті ж, як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій саме в частині задоволених позовних вимог.

В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вказуючи на обставини, які викладені у акті перевірки Товариства та стали підставою для донарахування відповідних грошових зобов`язань за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами встановлено, що 30 грудня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український брокерський дім (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №Т41-2/04 купівлі-продажу цінних паперів.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери (далі - ЦП) емітента, вказаного нижче, на умовах, передбачених цим договором: вид ЦП - акції прості іменні; емітент - ВАТ Фабрика технічної кераміки ; номінальна вартість - 0,25 грн.; код ЄДРПОУ - 32926602; кількість - 2499500 шт.; сума за акції - 9998000 грн. Сума договору складає: 9998000 грн.

Відповідно пунктів 4.1, 4.2 договору №Т41-2/04 продавець гарантує, що ЦП, які зазначені в цьому договорі, не є предметом застави, а також не знаходяться під арештом; продавець гарантує, що підписання і виконання цього договору не тягне порушення закону, іншого нормативного акту чи судового рішення, яке вступило в силу на момент підписання цього договору і стосується продавця.

Виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні документи: акт виконаних зобов`язань від 30 грудня 2004 року про те, що продавець передав, а покупець прийняв продані згідно договору комісії № Т41-2/04 від 30 грудня 2004 року цінні папери, а саме: вид ЦП - акції прості іменні; емітент - ВАТ Фабрика технічної кераміки ; номінальна вартість - 0,25 грн; код ЄДРПОУ - 32926602; кількість - 2499500 шт.; сума за акції - 9998000 грн; виписка про залишки на рахунку в цінних паперах №003344 від 16 серпня 2005 року, видана TOB Об`єднана фінансова група , яка свідчить про облік цінних паперів ВАТ Фабрика технічної кераміки у кількості 2499500 штук на рахунку ЗАТ Страхова компанія Страховий капітал України ; платіжні доручення №1 та №2 від 30 грудня 2004 року про оплату ЗАТ СК Страховий капітал 9998000 грн. на користь ТОВ Український Брокерський Дім за прості іменні акції згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Т41-2/04 від 30 грудня 2004 року.

28 березня 2006 року між позивачем (депонент), з однієї сторони, та АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (зберігач), з іншої сторони, укладено договір №354ц/06 про відкриття рахунку у цінних паперах, у відповідності до пункту якого зберігач надає депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на умовах, викладених у цьому договорі, відповідно до внутрішніх документів зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

Крім того 24 березня 2006 року між позивачем (довіритель), з однієї сторони, та АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (повірений), з іншої сторони, укладено договір доручення №К-205/4300 на продаж цінних паперів. Умовами договору визначено, що довіритель доручає, а повірений зобов`язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя здійснити продаж наступних цінних паперів, що вказані нижче: вид - акції; категорія - іменні прості; емітент, ЄДРПОУ - ВАТ Фабрика технічної кераміки , 32926602; форма випуску - бездокументарна; номінал - 0,25 гривень (нуль гривень 25 копійок); кількість - 37500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) штук.

Цього ж дня між позивачем (продавець), від імені якого на підставі договору доручення на купівлю цінних паперів №К-205/4300 від 24 березня 2006 року діє АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (повірений), з однієї сторони, та ТОВ Юридична фірма Юрій Храпай і Партнери (покупець), з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К-1/205/4301, згідно якого продавець продає, а покупець купує наступні цінні папери: вид - акції; категорія - іменні прості; емітент, ЄДРПОУ - ВАТ Фабрика технічної кераміки , 32926602; форма випуску - бездокументарна; номінал - 0,25 гривень (нуль гривень 25 копійок); кількість - 37500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) штук. Загальна вартість ЦП за договором склала 150000 грн.

Виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні документи: акт про надання послуг від 31 березня 2006 року, у відповідності до якого повірений у повному обсязі виконав доручення довірителя за договором доручення на продаж цінних паперів від 24 березня 2006 року №К-205/4300, довіритель сплатив повіреному винагороду за виконання умов договору в сумі 1500 грн.; звіт про виконання договору доручення від 31 березня 2006 року; лист ПАТ Укрсоцбанк від 01 червня 2016 року №01-06-16/01, яким підтверджується виконання умов договору від 24 березня 2006 року №К-205/4300; банківська виписка станом на 29 березня 2006 року; платіжне доручення №4 від 31 березня 2006 року на загальну суму 1500 грн. з призначенням платежу: винагорода за здійснення продажу цінних паперів згідно договору доручення №К-205/4300 від 24 березня 2006 року ; виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №054395 за період з 24 березня 2006 року по 11 жовтня 2013 року.

Також згідно листа АКБ Укрсоцбанк від 19 лютого 2010 року №10.3-20/67-518 на підставі розпорядження ДКЦПФР зберігачем було списано акції ВАТ Фабрика технічної кераміки (ЄДРПОУ 32926602), які знаходилися на рахунку в цінних паперах позивача.

В контексті спірних правовідносин, а також мотивів, з яких виходили суди при прийнятті своїх рішень, слід зазначити, що порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами на час виникнення спірних відносин було врегульовано пунктом 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР .

Згідно підпунктів 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР під терміном витрати слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв`язку з таким придбанням. Під терміном доходи слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв`язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв`язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

За змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об`єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

У ситуації, що розглядається, позиція контролюючого органу, як вже згадувалося вище, полягає в тому, що, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року у справі №А8/460-07 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ Фабрика технічної кераміки , установчі та реєстраційні документи цього товариства, реєстрацію випуску його акцій та свідоцтво про реєстрацію такого випуску, а розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 грудня 2007 року №137-3 зупинено обіг акцій ВАТ Фабрика технічної кераміки та розпорядженням від 27 січня 2010 року №14С-А - скасовано реєстрацію випуску акцій та анульовано свідоцтво про таку реєстрацію, то акції ВАТ Фабрика технічної кераміки не можуть бути об`єктами цивільних прав та не відповідають встановленому законодавству терміну цінні папери , тому підстави для відображення в окремому податковому обліку позивача збитку від операцій з купівлі-продажу спірних акцій у сумі 9848000 грн. відсутні.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 статті 3 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV Про цінні папери та фондовий ринок (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №3480-IV) під обігом цінних паперів розуміється вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів. У свою чергу за змістом частини першої статті 3 вказаного Закону цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов`язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частиною першою статті 6 Закону №3480-IV визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

У відповідності до частини дев`ятої вказаної статті Закону реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

У свою чергу згідно статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 178 ЦК України визначено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно пункту 1 розділу 1 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року №222 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 року за №180/3473 (далі - Порядок №222), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

Розділом II Порядку №222 врегульовано питання щодо скасування реєстрації випусків акцій у зв`язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації, зокрема , пунктом 1.5 визначено, що починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки об`єкта цивільних прав (товару) після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

У даному судовому процесі судами встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року у справі №А8/460-07 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ Фабрика технічної кераміки , установчі та реєстраційні документи цього товариства, а також реєстрацію випуску його акцій та свідоцтво про реєстрацію такого випуску.

На підставі вказаного судового рішення розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 грудня 2007 року №137-3 зупинено обіг акцій ВАТ Фабрика технічної кераміки , а розпорядженням від 27 січня 2010 року №14С-А - скасовано реєстрацію випуску акцій та анульовано свідоцтво про таку реєстрацію.

Натомість в подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2010 року зазначену постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року у справі №А8/460-07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції за підсудністю; ухвалою ж Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська залишено без розгляду.

За наведеного, а також враховуючи укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Український брокерський дім та позивачем договору купівлі-продажу цінних паперів 30 грудня 2004 року, тобто до моменту прийняття розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та публікації відповідної інформації, суди попередніх інстанції визнали безпідставними твердження контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ Фабрика технічної кераміки у відповідних звітних періодах, адже придбання таких простих іменних акцій здійснено у період, коли останні знаходилися у вільному обігу, були об`єктами цивільних прав та відповідали встановленому законодавством терміну цінні папери . Кошти у розмірі 9848000 грн. сплачені позивачем внаслідок придбання акцій ВАТ Фабрика технічної кераміки і обліковані Товариством у відповідності до встановленого пунктом 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР порядку оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами.

Окреслені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем вчинення Товариством порушення вимог податкового законодавства й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Касаційна скарга ж не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували норми матеріального права (податкового закону) всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, або ж порушили процесуальні норми при досліджені та оцінці доказів у справі.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом першої інстанції, яке підтримано апеляційним судом, то в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко