Постанова

від 19.12.2016 по справі 2а-7550/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року № 2а-7550/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010 року,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Страховий капітал України (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києва (надалі - Відповідач) про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м, Києва № 0000612201/0 від 30.12.2010 р. на загальну суму 570747 (п'ятсот сімдесят тисяч сімсот сорок сім) грн. 00 коп.; скасування Рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 2476/10/25-114 від 12.03.2011 р.; скасування Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 8183/6/25-0115 від 29.04.2011 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року, касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представники Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками ДПІ у Голосіївському районі у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ЗАТ Страхова компанія Страховий капітал України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено акт №1052/1-22-10-33152597 від 22.12.2010р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено наступні порушення: абз. 2 п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено збитки від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на загальну суму 9848000,00грн., в тому числі: півріччя 2007 року 9848000,00грн.; 3 квартал 2007 року 9848000,00грн.; 2007 рік 9848000,00грн.; 1 квартал 2008 року 9848000,00грн.; півріччя 2008 року 8426032,00грн.; 3 квартал 2008 року 8426032,00грн.; 2008 рік 8426032,00грн.; 1 квартал 2009 року 9748000,00грн.; півріччя 2009 року 8326032,00грн.; 3 квартал 2009 року 8326032,00грн.; 2009 рік 8339278,00грн.; 1 квартал 2010 року 8332926,00грн.; півріччя 2010 року 8330425,00грн.; п.п. 4.1.3 п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 та абз. 3 п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у сумі 379392,75грн., в тому числі по періодах: півріччя 2008 року 355492,00грн.; 3 квартал 2008 року 355492,00грн.; 2008 рік 355492,00грн.; 1 квартал 2009 року 25000,00грн.; півріччя 2009 року 25000,00грн.; 3 квартал 2009 року 25000,00грн.; 2009 рік 21689,00грн.; 1 квартал 2010 року 1589,00грн.; півріччя 2010 року 2213,00грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки Позивач подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заперечення на акт перевірки, Листом від 10.01.2011р. №205/10/22-110 Відповідач повідомив, що у зв'язку з пропуском строк подання Позивачем заперечення до Акту перевірки, останні не підлягають розгляду.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010р., яким за платежем: податок на прибуток страхових організацій визначено суму податкового зобов'язання усього в розмірі 570747грн., у тому числі за основним платежем 379394грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 191353грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано Скарги до Державної податкової адміністрації у м. Києві (надалі - ДПА у м. Києві) та до Державної податкової адміністрації України (надалі - ДПА України), рішенням ДПА у м. Києві від 12.03.2011 року №2476/10/25-11, залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДПА України від 29.04.2011 року №8183/6/25-045 залишено без змін податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА у м. Києві, а скаргу Позивача без задоволення.

Скеровуючи справу на новий розгляд в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року зазначено, що для правильного вирішення цього спору судам слід було встановити дійсні підстави перерахування платником коштів у сумі 9998000,00 грн. (у тому числі встановивши, чи не являли ці грошові потоки схему виведення грошових коштів з ділового обороту для їх переведення у готівку та/або одержання необґрунтованої податкової вигоди), застосувавши за наслідками встановленого відповідні цим діям податкові наслідки.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м, Києва № 0000612201/0 від 30.12.2010 р. на загальну суму 570747 (п'ятсот сімдесят тисяч сімсот сорок сім) грн. 00 коп., Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю Український брокерський дім (Продавець), з іншої сторони укладено Договір №Т41-2/04 купівлі-продажу цінних паперів (надалі - Договір №Т41-2/04) (стор. 101- 102 том І).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №Т41-2/04, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери (далі ЦП) Емітента, вказаного нижче (далі Емітент), на умовах, передбачених цим Договором: Вид ЦП - акції прості іменні; Емітент - ВАТ Фабрика технічної кераміки ; Номінальна вартість - 0,25 грн.; Код ЄДРПОУ - 32926602; Кількість - 2499500 шт.; Сума за акції - 9998000,00 грн. Сума Договору складає: 9998000,00 (Дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч гривень00 копійок) грн.

Згідно з п. 4.1, п. 4.2 Договору №Т41-2/04, Продавець гарантує, що ЦП, які зазначені в цьому Договорі, не є предметом застави, а також не знаходиться під арештом. Продавець гарантує, що підписання і виконання цього Договору не тягне порушення закону, іншого нормативного акту чи судового рішення, яке вступило в силу на момент підписання цього Договору, і яке стосується Продавця.

В підтвердження виконання вищезазначеного Договору Позивачем надано суду наступні документи: Акт виконаних зобов'язань (Додаток до Договору № Т41-2/04) від 30.12.2004 року Продавець передав, а Покупець прийняв продані згідно Договором комісії № Т41-2/04 від 30.12.2004 року цінні папери, а саме: Вид ЦП - акції прості іменні; Емітент - ВАТ Фабрика технічної кераміки ; Номінальна вартість - 0,25 грн.; Код ЄДРПОУ - 32926602; Кількість - 2499500 шт.; Сума за акції - 9998000,00 грн.; виписка про залишки на рахунку в цінних паперах № 003344 від 16.08.2005 року, видана TOB Об'єднана фінансова група , яка свідчить про облік цінних паперів ВАТ Фабрика технічної кераміки у кількості 2 499 500 штук на рахунку ЗАТ Страхова компанія Страховий капітал України ; платіжні доручення №1 та №2 від 30.12.2004 року, які свідчать про факт оплати ЗАТ СК Страховий капітал 9998000,00 грн. на користь ТОВ Український Брокерський Дім за прості іменні акції згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Т41-2/04 від 30.12.2004 року, копії даних документів містяться в матеріалах справи.

Між Позивачем (Депонент), з однієї сторони та АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (Зберігач), з іншої сторони укладено Договір №354ц/06 про відкриття рахунку у цінних паперах від 28.03.2006 р. (надалі - Договір №354ц/06).

У відповідності до п. 1.1 Договору №354ц/06, за цим Договором Зберігач надає Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у Цінних паперах, зберігання належних Депоненту Цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на умовах, викладених у цьому Договорі, відповідно до Внутрішніх документів Зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень Депонента, надалі за текстом - Послуги .

Крім того, між Позивачем (Довіритель), з однієї сторони та АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (Повірений), з іншої сторони укладено Договір доручення №К-205/4300 на продаж цінних паперах від 24.03.2006 р. (надалі - Договір №К-205/4300).

У відповідності до п. 1.1 Договору №К-205/4300, Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок Довірителя здійснити продаж наступних цінних паперів, що вказані нижче: 1.1.1. Вид - Акції; 1.1.2. Категорія - Іменні прості; 1.1.3. Емітент, ЄДРПОУ - ВАТ Фабрика технічної кераміки , 32926602; 1.1.4. Форма випуску - бездокументарна; 1.1.5. Номінал - 0,25 гривень (нуль гривень 25 копійок); 1.1.6. Кількість - 37500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) штук.

Між Позивачем (Продавець), від імені якого на підставі на підставі Договору доручення на купівлю цінних паперів №К-205/4300від 24 березня 2006 р. діє Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк (Повірений), з однієї сторони та ТОВ Юридична фірма Юрій Храпай і Партнери (Покупець), з іншої сторони укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №К-1/205/4301 від 24.03.2006 р. (надалі - Договір №К-1/205/4301).

У відповідності до п. 1.1 Договору №К-1/205/4301, Продавець продає, а Покупець купує наступні цінні папери, надалі за текстом - ЦП : 1.1.1. Вид - Акції; 1.1.2. Категорія - Іменні прості; 1.1.3. Емітент, ЄДРПОУ - ВАТ Фабрика технічної кераміки , 32926602; 1.1.4. Форма випуску - бездокументарна; 1.1.5. Номінал - 0,25 гривень (нуль гривень 25 копійок); 1.1.6. Кількість - 37500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) штук.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акт про надання послуг від 31.03.2006 р., у відповідності до п. 1, п. 2 Повірений у повному обсязі виконав доручення Довірителя за Договором доручення на продаж цінних паперів №К-205/4300 від 24.03.2006 р., надалі за текстом - Договір . Довіритель сплатив Повіреному Винагороду за виконання умов Договору в сумі 1500,00 грн.; Звіт про виконання Договору доручення від 31.03.2006 р.; Лист ПАТ Укрсоцбанк від 01.06.2016 р. №01-06-16/01, яким підтверджується виконання умов Договору №К-205/4300 від 24.03.2006 р.; Банківська виписка станом на 29.03.2006 р.; Платіжне доручення №4 від 31.03.2006 р. на загальну суму 1500,00 грн. з призначенням платежу: Винагорода за здійснення продажі цінних паперів згідно договору доручення №К-205/4300 від 24.03.2006 р.; Виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №054395 за період з 24/03/2006 по 11/10/2013 р.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист АКБ Укрсоцбанк від 19.02.2010 р. №10.3-20/67-518, в якому зазначено, що на підставі розпорядження ДКЦПФР зберігачем було списано акції ВАТ Фабрика технічної кераміки (ЄДРПОУ 32926602), які знаходилися на рахунку в цінних паперах Позивача.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем надано докази, які підтверджують придбання ним акцій та сплату коштів у сумі 9998000,00 грн., що в свою чергу може кваліфікуватися як витрати на придбання цінних паперів у розумінні підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Під терміном "витрати", наведеним у п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону, слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону).

Норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах (підпункт 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 Закону).

За таких обставин, платник податку на прибуток підприємств веде окремий податковий облік фінансових результатів з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами. На об'єкт оподаткування впливає тільки сума позитивного фінансового результату від операцій з цінними паперами (корпоративними правами), який включається до складу валового доходу. Від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами (корпоративними правами) участі у формуванні валових витрат не приймає.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що таке саме розуміння положень пункту 7.6 статті 7 Закону викладено у листі Державної податкової адміністрації України від 25.04.2001 р. № 2032/6/15-1116. Зокрема, у цьому листі наголошується, що принципова відмінність термінів доход та витрати , наведених в підпунктах 7.6.3 7.6.4 Закону, від термінів валовий дохід , валові витрати , наведених в пунктах 4.1 та 5.1 Закону вказує на неможливість застосування платником податку загальних підходів обчислення валових доходів і валових витрат за звичайними операціями до операцій особливого виду, якими вважаються операції з цінними паперами.

Коригування у наступних податкових (звітних) періодах сум, віднесених платником податку за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону до складу витрат у попередніх періодах, даним пунктом Закону не передбачено. Загальні положення щодо такого коригування на операції особливого виду не поширюються.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, що передбачено статтею 91 Цивільного кодексу України.

Крім цього, згідно частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Зі змісту статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) вбачається, що цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій встановлений Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. №222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 р. за N 180/3473.

Згідно з пункту 1 розділу 1 Порядку №222 зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку. Пунктом 3 розділу 1 Порядку №222 визначено, що припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства або суду.

Пунктами 1.4, 1.5 та 1.6 розділу 2 Порядку №222 встановлено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій). Відповідно до підпунктів 3.2, 3.4 розділу 2 Порядку №222 уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій (додаток 7) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього розділу. Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій.

Отже, цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки товару після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

В матеріалах справи наявна копія Розпорядження №137-3 від 04.12.2007 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" та копія Розпорядження №14 С-А від 27.01.2010 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" №214/1/04 від 21.04.2004 виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В матеріалах справи міститься Лист АКБ Укрсоцбанк від 19.02.2010 р. №10.3-20/67-518, в якому зазначено, що на підставі розпорядження ДКЦПФР зберігачем було списано акції ВАТ Фабрика технічної кераміки (ЄДРПОУ 32926602), які знаходилися на рахунку в цінних паперах Позивача.

Суд звертає увагу, що Розпорядженням ДКЦПФР №14 С-А скасовано реєстрацію випуску акцій щодо ВАТ Фабрика технічної кераміки в 2010 р., а Позивачем було придбано цінні папери ВАТ Фабрика технічної кераміки у 2004 році, таким чином Позивач не міг знати, що в майбутньому буде скасовано цінні папери.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу акцій, сторони договору були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договору відповідав всім вимогам законодавства України, спрямований на реальне настання обумовлених ними наслідків, про що свідчить повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та настання передбачених договорами наслідків - перехід права власності на акції та перерахування грошових коштів.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

В частині щодо визнання нечинними податкове повідомлення рішення Суд зазначає наступне.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Суд звертає увагу, що податкове повідомлення - рішення за своєю природою не є нормативно правовим актом, а є актом індивідуальної дії, то в даному випадку дані рішення не підлягають визнанню нечинними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м, Києва № 0000612201/0 від 30.12.2010 р. на загальну суму 570 747 (п'ятсот сімдесят тисяч сімсот сорок сім) грн. 00 коп.

В частині позовних вимог щодо скасування Рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 2476/10/25-114 від 12.03.2011 р. та скасування Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 8183/6/25-0115 від 29.04.2011 р., Суд зазначає наступне.

Статтею 56 Податкового кодексу України врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно з абзацом третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Оскаржувані рішення прийняті за результатами вирішення податкового спору під час адміністративного оскарження.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних суді поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Однак, в даному випадку оскаржувані рішення не містять приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно не порушують права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 12.03.2011 року №2476/10/25-11 та рішенням ДПА України за результатами розгляду повторної скарги від 29.04.2011 року №8183/6/25-045, прийняті в процедурі адміністративного оскарження, не порушують прав Позивача та не підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києва, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0000612201/0.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м, Києва № 0000612201/0 від 30.12.2010 р. на загальну суму 570747 (п'ятсот сімдесят тисяч сімсот сорок сім) грн. 00 коп.

3. В решти позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук