Постанова

від 26.01.2022 по справі 813/4737/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 813/4737/15

адміністративне провадження № К/9901/34538/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (головуючий суддя: Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (колегія суддів: Матковська З.М., Бруновська Н.В., Кузьмич С.М.) у справі №813/4737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Габен до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Габен (надалі -ТзОВ Габен , позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2015 №0000122204, №0000132204.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року №0000122204 та № 0000132204.

Постановою Верховного Суду від 8 лютого 2019 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку із постановленням вказаного судового рішення неповноважним складом суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області № 0000122204 від 27.04.2015 та № 0000132204 від 27.04.2015. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Габен 487,20 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджено факт використання придбаного товару у господарській діяльності і вплив господарських операцій на фінансовий результат позивача і відповідно на його податкові зобов`язання. Суд указав, що визнання судовими рішеннями фактичної передачі товарів на виконання укладених між ТОВ Габен та ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського договорів спростовує висновки податкового органу про нереальний характер таких господарських операцій. При цьому суд урахував, що обов`язок щодо коригування податкової звітності у ТОВ Габен виник після набуття чинності ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.11.2014, однак ці правовідносини не відносяться до предмета перевірки і позову. Окрім цього, на час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що реституція між сторонами не проведена, позивач не проводив повернення будь-яких придбаних в ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського товарів, а відтак не відображав такі операції в бухгалтерському обліку. Також суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем придбано металобрухт у ПрАТ Зоря імені Плютинського по накладній №1 від 16.09.2014 в кількості 2124 кг. Згідно пояснень позивача від 09.01.2020, вказаний металобрухт був необхідний позивачу в господарській діяльності, оскільки це були залишки списаних сільськогосподарських машин та устаткування, які використовувалися для ремонта власної техніки. Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.04.2015 №0000122204, №0000132204.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Габен з питань господарських відносин з ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського за вересень, жовтень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) Управлінням складено акт від 6 квітня 2015 року №253/13-05-22-04/38243699, яким встановлено порушення позивачем вимог: - пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік, на 22866485,30 грн, а також завищено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на 15086185,70 грн, що призвело до заниження податку на прибуток 1400453,93 грн; - статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по операціях з контрагентами-покупцями завищено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 3017237,14 грн: у тому числі за вересень 2014 року на 2894617,40 грн, за жовтень 2014 року на 122619,74 грн, а також за рахунок відображення взаєморозрахунків з ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського завищено суму податкового кредиту в загальному розмірі 3995920,71 грн., в тому числі за вересень 2014 року на 3729753,33 грн, за жовтень 2014 року на 253794,89 грн, за листопад 2014 року на 2926,67 грн, за грудень 2014 року на 9445,82 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 978683,57 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на відсутності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського , оскільки наданими позивачем документами не доведено дійсності оподатковуваних господарських операцій з придбання товару. В обґрунтування такого висновку Управління зазначило, що рішеннями у господарській справі №918/1179/14, які набрали законної сили, договори, на підставі яких здійснювались господарські операції та декларувались податкові відрахування, визнані недійсними. Також відповідач в акті перевірки вказував на відсутність у ТОВ Габен документального підтвердження транспортування та зберігання придбаного товару, а тому надані до перевірки податкові накладні не підтверджують факт подальшої реалізації товарів, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року: - №0000122204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 978683,57 грн за основним платежем та 489341,79 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000132204, яким збільшено податок на прибуток на суму 1400453,93 грн за основним платежем та 700226,97 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судами установлено, що ТОВ Габен укладено з ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського ряд договорів купівлі-продажу ТМЦ (пшениця Кубус озима І репродукції (непотруєна), посіви сої, посіви кукурудзи, корови основного стада, молодняк ВРХ з відгодівлі, пшениця, ячмінь, овес, насіння вики, ріпак, металобрухт), зокрема: договір купівлі-продажу від 27.08.2014 №149/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/1/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/2/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/3/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/6/14.

Як слідує зі змісту договору купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/1/14, відповідно до умов п. 1.1. якого Продавець зобов`язується продати Покупцю посіви у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Покупець зобов`язується своєчасно здійснити його оплату та прийняти цей Товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. місцезнаходження товару зазначається у Додатку №1 до даного Договору. Відповідно до п. 3.1. Передача Товару здійснюється шляхом підписання Акту приймання передачі посіві, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до додатку до Договору від 02.06.2014 №148/1/14 визначено місцезнаходження посівів сільськогосподарських культур на території Зорянської сільської ради, у якому також визначено і площу га, на яких посіяно придбані посіви. Сторонами підписано також Акт прийому передачі посіві сільськогосподарських культур від 02 червня 2014 року. Отже, у позивача не було необхідності ні зберігати, ні транспортувати даний товар, оскільки він був висіяний на території Зорянської сільської ради.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/2/14 Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти молодняк ВРХ з відгодівлі та корови основного стада, а Покупець зобов`язується своєчасно здійснити оплату товару та прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, товар поставляється транспортом Продавця. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Як слідує зі змісту пояснень позивача від 09 січня 2020 року, у позивача не було необхідності зберігати придбану худобу, оскільки така придбана 23.09.2014, згідно накладної №24 та в подальшому реалізована згідно видаткової накладної 230/0134 від 24.09.2014, оскільки утримання ВРХ потребувало значних капіталовкладень на утримання.

За умовами п. 1.1. договору купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/3/14 Продавець зобов`язується продати Покупцю товар у кількості, строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Покупець зобов`язується своєчасно здійснити його оплату та прийняти товар на умовах даного Договору.

Пунктом 2 даного Договору визначено назву товару, одиницю виміру, кількість та вартість (пшениця, ячмінь, овес, насіння вики, ріпак).

Як слідує зі змісту п.3.1 даного Договору, передача товару здійснюється на умовах EXW (франко-елеватор (адреса елеватора: с. Зоря, Рівненського району, Рівненської області), що у свою чергу, перебувало на правах оренди у позивача відповідно до Договору оренди від 03 березня 2014 року №39/14, який міститься в матеріалах справи, відтак необхідності здійснення транспортування приданого товару у позивача були відсутні.

Відповідно до умов п. 1.1 договору купівлі-продажу від 27.08.2014 №149/14 Продавець зобов`язується продати Покупцю товар у кількості, строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Покупець зобов`язується своєчасно здійснити його оплату та прийняти товар на умовах даного Договору.

Пунктом 2 даного Договору визначено назву товару, одиницю виміру, кількість та вартість (пшениця Кубус). Як слідує зі змісту п.3.1 даного Договору, передача товару здійснюється на умовах EXW (франко-елеватор (адреса елеватора: с. Зоря, Рівненського району, Рівненської області), що у свою чергу, перебувало на правах оренди у позивача відповідно до Договору оренди від 03 березня 2014 року №39/14, який міститься в матеріалах справи, відтак необхідності здійснення транспортування приданого товару у позивача були відсутні.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем придбано металобрухт у ПрАТ Зоря імені Плютинського по накладній №1 від 16.09.2014 в кількості 2124 кг. Згідно пояснень позивача від 09.01.2020 вказаний металобрухт був необхідний позивачу в господарській діяльності, оскільки це були залишки списаних сільськогосподарських машин та устаткування, які використовувалися для ремонту власної техніки.

Зберігався придбаний металобрухт в приміщеннях, що орендувалися позивачем згідно договорів оренди №39/14 від 03.03.2014 та №43/14 від 31.03.2014, які долучені до матеріалів справи.

Щодо купівлі яблук, позивач пояснив, що придбав вказаний товар у ПрАТ Зоря імені Плютинського згідно накладних №19 від 22.09.2014 та №14 від 16.09.2014. Зберігався придбаний товар в приміщеннях, що орендувалися позивачем згідно договорів оренди №39/14 від 03.03.2014 та №43/14 від 31.03.2014, які долучені до матеріалів справи.

Документи, що підтверджують господарські операції за вказаними договорами надавались позивачем до перевірки, що не заперечується відповідачем, та були предметом дослідження. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

ПрАТ Зоря імені Плютинського виписано податкові накладні, суми ПДВ по яких відображені ТОВ Габен в складі податкового кредиту всього на суму ПДВ 3 995 920,71 грн, у т.ч. за вересень 2014 року в сумі 3 729 753,33 грн, за жовтень 2014 року в сумі 253 794, 89 грн, за листопад 2014 року в сумі 2 926, 67 грн, за грудень 2014 року в сумі 9 445, 82 грн, та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень грудень 2014 року.

ТОВ Габен відображено в складі витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік 22 866 485,30 грн вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського .

Сальдо розрахунків ТОВ Габен з ПрАТ Зоря імені Плютинського по рахунку 631 станом на 31.10.2014: Дт-0,00 грн Кт-32 383 045,22 грн.

Отримані від ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського ТМЦ були реалізовані позивачем іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, податковими накладними та іншими документами. При цьому, суд зазначає, що перелік таких документів наведений в акті перевірки.

Суми ПДВ по податкових накладних на реалізацію ТМЦ, отриманих від ПрАТ Зоря імені Плютинського , відображені ТОВ Габен в складі податкового зобов`язання всього на суму 3017237,14 грн, в т.ч. за вересень 2014 року в сумі 2894617,40 грн, за жовтень 2014 року в сумі 122619,74 грн, та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень 2014 року.

ТОВ Габен відображено в складі доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік 15086185,70 грн реалізація товарів (робіт, послуг), придбаних у ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського .

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ Габен сальдо розрахунків з підприємствами-покупцями по рахунку 361 станом на 31.10.2014: Дт-21 376 154,0 грн Кт-0,0 грн.

Також судами установлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.11.2015 у справі №918/1179/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015, визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ Габен та ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського , а саме: ріпаку №126/14 від 25.07.2014, № 146/14 від 05.09.2014 та № 154/14 від 23.09.2014; посівів сої та кукурудзи №148/1/14 від 02.06.2014, товару на суму 6 100 445,00 грн. №148/3/14 від 02.06.2014, а також правочини, вчинені між ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського та ТОВ Габен , по передачі останньому яблук та пшениці Кубус.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.11.2015 у справі №918/1179/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015, визнано недійсними договори купівлі-продажу молодняка ВРХ з відгодівлі та корів основного стада, укладені між ТОВ Габен та ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського , а саме №148/2/14 від 02.06.2014 та №115/4 від 27.06.2014.

Указаними судовими рішеннями встановлено, що на виконання спірних договорів ТОВ Габен не перераховано жодних коштів, а ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського не вчинено жодних дій щодо їх отримання, у зв`язку з чим ТОВ Габен зобов`язано повернути ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського майно за вказаними договорами та правочинами: ріпак, посіви сої та кукурудзи, пшеницю Кубус, пшеницю, овес, насіння вики, яблука, молодняк ВРХ з відгодівлі та корів основного стада.

На час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що реституція між сторонами не проведена, позивач не проводив повернення будь-яких придбаних в ПрАТ АФ Зоря ім.Плютинського товарів, а відтак не відображав такі операції в бухгалтерському обліку (том 3 а.с.151-153).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідач уважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті без повного та всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Скаржник указує, що господарським судом при прийнятті рішень у справі №918/1179/14 про визнання договорів недійсними застосовано реституцію як обов`язкову, оскільки ТОВ Габен не здійснювало оплати за договорами. Однак господарським судом не досліджувалися обставини щодо отримання товару за договорами, а тому до даних правовідносин норми частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 14.02.2020 у справі №826/1255/16, від 03.04.2020 у справі №822/315/16, від 13.11.2020 у справі №820/820/18, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18, від 07.05.2020 у справі №815/6602/15 у подібних правовідносинах.

Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 04.02.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України(тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання визначений статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зміст наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зміст наведених норм вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 14.02.2020 у справі №826/1255/16, від 03.04.2020 у справі №822/315/16, від 13.11.2020 у справі №820/820/18, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18, від 07.05.2020 у справі №815/6602/15 у подібних правовідносинах.

Водночас, Суд зазначає, що скаржник наводить окремі цитати з судової практики Верховного Суду без конкретизації норм права, які було застосовано судом апеляційної інстанції неправильно та без урахування висновків Верховного Суду. Крім того, фактичні обставини, за яких були прийняті наведені скаржником судові рішення Верховного Суду, є відмінними від фактичних обставин цієї адміністративної справи.

Так, при розгляді цієї адміністративної справи судами попередніх інстанцій перевірено зміст та умови укладених позивачем договорів з ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського щодо придбання ТМЦ (пшениця Кубус озима І репродукції (непотруєна), посіви сої, посіви кукурудзи, корови основного стада, молодняк ВРХ з відгодівлі, пшениця, ячмінь, овес, насіння вики, ріпак, металобрухт, яблука), проаналізовано первинні документи щодо подальшої реалізації цих ТМЦ, а також відображення вказаних операцій у складі витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності і вплив господарських операцій на фінансовий результат позивача і відповідно на його податкові зобов`язання.

Також суди обґрунтовано урахували, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу. Такі є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, судами обґрунтовано взято до уваги те, що відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського , з огляду на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнані недійсними договори купівлі-продажу пшениці, ячменю та інших злаків, посівів сої, кукурудзи, молодняка ВРХ, що були укладені між ТОВ Габен та ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського . Як убачається з акта перевірки, та з доводів, наведених відповідачем у касаційній скарзі, висновки контролюючого органу щодо порушення ТОВ Габен вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що господарські операції між ТОВ Габен та ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського не мали реального характеру, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для відображення таких господарських операцій у податковому обліку.

У той же час, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, суд при прийнятті рішень у справі №918/1179/14 застосував реституцію і зобов`язав ТОВ Габен повернути все майно, одержане за вказаними договорами. Отже, вказаними судовими рішеннями визнано передачу ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського товару (майна) ТОВ Габен , тобто фактично підтверджено реальність господарських операцій. При цьому обов`язок щодо коригування податкової звітності у ТОВ Габен виникає виключно після виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 28.11.2014.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується реальне використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ПрАТ АФ Зоря імені Плютинського ТМЦ та подальша їх реалізація, беручи до уваги те, що між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду, суди дійшли правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.04.2015 №0000122204, №0000132204.

Отже, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 14.02.2020 у справі №826/1255/16, від 03.04.2020 у справі №822/315/16, від 13.11.2020 у справі №820/820/18, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18, від 07.05.2020 у справі №815/6602/15, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи, оскільки правовідносини у наведених судових справах не є подібними до спірних.

Суд також критично оцінює доводи скаржника про наявність передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України підстав для оскарження судових рішень.

Так, скаржник, окрім цитування положень ст. 353 КАС України, не наводить жодного аргументу щодо того, які саме докази не були досліджені судами попередніх інстанцій та не вказує, які обставини залишились не установленими судом.

Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено всі наявні в матеріалах справи первинні документи, а також надано належну правову оцінку встановленим у судових рішеннях у господарській справі №918/1179/14 обставинам.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко