Постанова

від 27.01.2022 по справі 640/18407/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/18407/18

адміністративне провадження № К/9901/36485/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18407/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Текссол-С до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Качур І. А.) від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Черпіцька Л. Т.) від 03 грудня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Текссол-С (далі - ТОВ Текссол-С ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00012631402 від 08 жовтня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала у самостійному невизначені збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877 грн (у тому числі: 291 668 грн за 9 місяців 2016 року; 3 745 209 грн за півріччя 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно визначити таке збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00012641402 від 08 жовтня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала у самостійному не зменшені Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн (у тому числі: 58 333,60 грн за липень 2016 року; 749 041,75 грн за червень 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно ТОВ Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00012631402, № 00012641402, №00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

Стягнуто на користь ТОВ Текссол-С понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 46 621,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00012621402 від 08 жовтня 2018 року та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, в частині задоволених позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Текссол-С в задоволенні позову.

6. 13 січня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є. А.).

7. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. 14 серпня 2020 року до Верховного Суду від ТОВ Текссол-С надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1760/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року № 12136, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Текссол-С з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

13. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Текссол-С :

- пункту 44.1 статті 44, пункту 201.10 статті 210, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 483 196,00 грн, в т.ч. за грудень 2017 у сумі 483 196 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV), в результаті чого ТОВ Текссол-С занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 454 113 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 82 785 грн, за півріччя 2018 року на суму 371 328 грн та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за півріччя 2018 року на суму 1 815 690 грн.

14. Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ Текссол-С показників у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року встановлено їх заниження на загальну суму 4 338 536 грн, в т.ч.

- 9 місяців 2016 року у сумі 350 002 грн;

- за 2016 рік у сумі 350 002 грн;

- півріччя 2017 року у сумі 3 794 270 грн;

- 9 місяців 2017 року у сумі 3 988 534 грн;

- за 2017 рік у сумі 3 988 534 грн.

15. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 08 жовтня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення :

1) № 00012631402, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 567 641 грн, з яких: 454 113 грн - податкове зобов`язання; 113 528 грн - штрафна (фінансова) санкція (штраф);

2) № 00012641402, яким позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 815 690 грн, задекларованого у податковій декларації позивача з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року, прийнятій за реєстраційним № 9164092096 від 08 серпня 2018 року;

3) № 00012621402, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 724 794 грн, з яких: 483 196 грн -податкове зобов`язання; 241 598 грн - штрафна (фінансова) санкція (штраф).

16. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивачем дотримано всіх обов`язкових вимог чинного законодавства, пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкових зобов`язань.

18. При цьому суд зауважив, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що діловою метою здійснення господарських взаємовідносин із даним суб`єктом господарювання є лише одержання позивачем податкової вигоди.

19. Суд визнав необґрунтованими твердження відповідача про відсутність у зазначених контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, оскільки зазначене не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність.

20. Також, на переконання суду першої інстанції, покликання контролюючого органу на наявність вироків Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року в Кримінальній справі № 638/17553/16-к та Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року в кримінальній справі № 9756/2837/18, не можуть свідчити про фіктивність діяльності ТОВ Ультар та ТОВ Инвест-М , оскільки вказане в межах цих кримінальних проваджень не досліджувалося та не перевірялося.

21. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 201.10 статті 210, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 10.1 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою на загальну суму 483 196 грн, в т.ч. за листопад 2017 у сумі 483 196 грн, у зв`язку з чим, контролюючим органом вірно винесено податкове повідомлення-рішення № 00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

22. На обґрунтування такого висновку апеляційний суд зауважив, що перевіркою встановлено що ТОВ Текссол-С в листопаді 2017 року двічі віднесено до податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 483 196 грн, а саме: податкова накладна № 47 від 25 жовтня 2017 року на загальну суму 174849 грн, у т.ч. ПДВ 29141,5 грн, податкова накладна № 45 від 24 2017 року на загальну суму 667230,7 грн., у т.ч. ПДВ 111205,1 грн., № 46 від 24 жовтня 2017 року на загальну суму 204562,8 грн, у т.ч. ПДВ 34093,8 грн, податкова накладна № 44 від 23 жовтня 2017 року на загальну суму 1467360 грн, у т.ч. ПДВ 244560 грн. Вказане підтверджено й самим позивачем у відповіді на відзив Головного управління ДФС У м. Києві.

23. В решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Ультар , ТОВ Инвест-М , ТОВ СІНГЛ ТРЕЙД , ТОВ ОПТ ПРОДЖЕКТ . Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначених платників, відповідно до якої аналіз господарської діяльності ТОВ Ультар , ТОВ Инвест-М , ТОВ СІНГЛ ТРЕЙД , ТОВ ОПТ ПРОДЖЕКТ свідчить про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій.

26. Крім того скаржник в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами покликається на наявність вироків Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року в Кримінальній справі № 638/17553/16-к та Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року в кримінальній справі № 9756/2837/18, згідно яких посадових осіб названих підприємств засуджено за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

29. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

30. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

31. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

32. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

34. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

35. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

36. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

37. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

38. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

39. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

40. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

41. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

43. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

44. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента), його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

45. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

46. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

47. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

48. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 липня 2016 року ТОВ Текссол-С уклало із ТОВ Ультар договір купівлі-продажу б/н від 07липня 2016 року, на підставі якого позивач передав у власність ТОВ Ультар , а останній прийняв товар відповідно до видаткової накладної № ТЕК-000326 від 07 липня 2016 року на загальну суму 350 001,60 грн, у тому числі ПДВ 58 333,60 грн.

50. У зв`язку із зазначеним, позивач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 326 від 07 липня 2016 року на загальну суму ПДВ 58 333,60 грн та включив цю суму ПДВ до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2016 року, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, прийнятій за реєстраційним № 9149628698 від 19 серпня 2016 року.

51. 07 липня 2016 року ТОВ Ультар перерахувало на банківський рахунок ТОВ Текссол-С 350 001,60 грн вартості товару, отриманого за видатковою накладною № 326, відповідно до платіжного доручення № 2 від 07 липня 2016 року, виданого ТОВ Ультар .

52. Крім того, 16 червня 2017 року ТОВ Текссол-С уклало із ТОВ Инвест-М договір купівлі-продажу № 017ТС/2017 від 16 червня 2017 року, на підставі якого позивач передав у власність ТОВ Инвест-М , а останній прийняв товар на загальну суму 4 494 250,50 грн, у тому числі ПДВ 749 041,75 грн, відповідно до наступних видаткових накладних:

а) видаткової накладної № ТЕК-000225 від 16 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн, у тому числі ПДВ 149 998,90 грн;

б) видаткової накладної № ТЕК-000227 від 19 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн, у тому числі ПДВ 149 998,90 грн;

в) видаткової накладної № ТЕК-000230 від 20 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн, у тому числі ПДВ 149 998,90 грн;

г) видаткової накладної № ТЕК-000233 від 21 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн, у тому числі ПДВ 149 998,90 грн;

ґ) видаткової накладної № ТЕК-000245 від 22 червня 2017 року на загальну суму 894 276,90 грн, у тому числі ПДВ 149 046,15 грн.

53. Позивач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ 749 041,75 грн:

а) податкову накладну № 225 від 16 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн;

б) податкову накладну № 227 від 19 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн;

в) податкову накладну № 230 від 20 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн;

г) податкову накладну № 233 від 21 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн;

ґ) податкову накладну № 245 від 22 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 046,15 грн.

54. Окрім цього, позивач на підставі податкових накладних № 225, 227, 230, 233 та 245 включив суму ПДВ у розмірі 749 041,75 грн до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2017 року, задекларованих у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2017 року, прийнятій за реєстраційним № 9139581493 від 19 липня 2017 року.

55. Також судами встановлено, що 29 червня 2017 року між позивачем, ТОВ Сінгл Трейд , ТОВ ОПП Проджект , ТОВ Инвест-М та ТОВ Бізнестрейд Консалт був укладений договір відступлення прав вимоги № 2906/1 від 29 червня 2017 року.

56. 29 червня 2017 року відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору № 3, а також акту приймання-передачі документів № 1 від 29 червня 2017 року позивач передав, а ТОВ Сінгл Трейд прийняв на себе право вимоги, що належало позивачу за Договором № 2, за яким боржником є ТОВ Инвест-М , відповідно до видаткових накладних № 225, 227 та 230 на загальну суму 2 699 980,20 грн.

57. 30 червня 2017 року ТОВ Сінгл Трейд перерахувало на банківський рахунок позивача 2 000 000 грн у рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем за право вимоги відповідно до платіжних доручень № 41, 42, 43 та 52 від 30 червня 2017 року, виданих ТОВ Сінгл Трейд .

58. 26 липня 2017 року ТОВ Сінгл Трейд перерахувало на банківський рахунок позивача 194 263,70 грн у рахунок погашення своєї заборгованості за право вимоги відповідно до меморіальних ордерів від 26 липня 2017 року.

59. У той же час, 29 червня 2017 року відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору № 3, а також акту приймання-передачі документів № 2 від 29 червня 2017 року позивач, зокрема передав, а ТОВ ОПП Проджект прийняло на себе право вимоги, що належало позивачу за Договором № 2, за яким боржником є ТОВ Инвест-М , відповідно до видаткових накладних № 233 та 245 на суму 1 794 270,30 грн.

60. 30 червня 2017 року ТОВ ОПП Проджект перерахувало на банківський рахунок позивача 2 500 000 грн, з яких 1 794 270,30 грн у рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем за право вимоги відповідно до платіжних доручень № 361, 362 та 363 від 30 червня 2017 року, виданих ТОВ ОПП Проджект .

61. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ Текссол-С по господарських відносинах з зазначеними контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів дійсно мав місце.

62. У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа № 803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

63. Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

64. Водночас як свідчать матеріали справи відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що стосовно засновників та керівників контрагентів позивача (ТОВ Ультар та ТОВ Инвест-М ) наявні вироки, відповідно до яких останніх визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

65. Так, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року в кримінальній справі № 638/17553/16-к встановлено, що директор ТОВ Ультар ОСОБА_2 за попередньою змовою з групою осіб вніс у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав для проведення такої реєстрації документи, які містять завідомо неправдиві відомості. При цьому, зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі свої особисті анкетні дані, які відповідно до чинного законодавства подаються для державної реєстрації юридичної особи (ТОВ Ультар ).

66. Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року в кримінальній справі № 9756/2837/18 встановлено, що директор ТОВ Инвест-М ОСОБА_3 за попередньою змовою з групою осіб вніс у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав для проведення такої реєстрації документи, які містять завідомо неправдиві відомості. При цьому, зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_3 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі свої особисті анкетні дані, які відповідно до чинного законодавства подаються для державної реєстрації юридичної особи (ТОВ Инвест-М ). Після реєстрації ТОВ Инвест-М ОСОБА_3 , відповідно до раніше досягнутих з невстановленими особами домовленостей, підприємницьку або управлінську діяльність не здійснював, а реєстраційні та установчі документи суб`єктів господарської діяльності передав вказаним особам, що надало змогу останнім вести незаконну діяльність з участі у схемах з мінімізації податкових зобов`язань та формування штучного податкового кредиту суб`єктам реального сектору економіки.

67. Проте, судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.

68. Наведене свідчить, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин.

69. Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

70. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

71. Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

72. Виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

73. Колегія суддів враховує, що в певних випадках через підприємство, при створенні якого були допущені порушення вимог законодавства, в подальшому може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, якщо у вироку не встановлено факт фіктивного підприємництва. Більш того, з`ясуванню підлягають обставини, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагента позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

74. За наслідками касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що судами в повній мірі не оцінено реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин з ТОВ Ультар та ТОВ Инвест-М , на які посилався відповідач впродовж розгляду справи.

75. Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою та без дослідження судами, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

76. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

77. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

79. Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

80. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 640/18407/18, в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві № 00012631402 та № 00012641402, від 08 жовтня 2018 року скасувати, а справу в цій частині направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов