Ухвала

від 27.01.2022 по справі 460/9889/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 460/9889/20

адміністративне провадження № К/990/3348/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №460/9889/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС ОПТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що за результатами звернення Головного управління ДПС у Рівненській області до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції вперше таку апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.

Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому поважність причин пропуску строку аргументована обмеженим фінансуванням, обставинами попереднього звернення, а також тим, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою судовий збір було сплачено.

Проте судом апеляційної інстанції наведені причини визнано неповажними, внаслідок чого ухвалою від 24.11.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, зокрема, на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України для надання можливості скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги та зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Під час оцінки поважності причин пропуску строку суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що доводи податкового органу, які викладені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, є неприйнятними, оскільки зазначені обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У межах встановленого ухвалою від 24.11.2021 строку податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, оскільки у поданому відповідачем клопотанні було наведено причини пропуску процесуального строку, аналогічні тим, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та які вже визнавалися судом неповажними, останній відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно ж до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Встановлення ж процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У свою чергу, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Особа ж, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Відтак обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Восьмий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 21.12.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з визнанням причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.

Доводи ж касаційної скарги зводяться до того, що скаржник не мав можливості вчасно сплатити судовий збір у зв`язку із неналежним фінансуванням державного органу, в тому числі через карантинні обмеження, що в подальшому вплинуло й на строк звернення із повторною апеляційною скаргою, проте вони не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, як і не свідчать про порушення процесуальних норм при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно ж до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Рівненській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №460/9889/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС ОПТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С.Пасічник

І.А.Васильєва

В.П.Юрченко