Ухвала

від 31.01.2022 по справі 640/21717/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/21717/20

адміністративне провадження № К/990/845/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в справі №640/21717/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії від 08.07.2020 №11 "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області М.Киричука від 12.08.2020 №439к про звільнення ОСОБА_1 з 17.08.2020 з посади прокурора Першого відділу Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область Прокуратури Київської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій посаді, яку він займав до звільнення з роботи; стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Восьмої кадрової комісії від 08.07.2020 №11 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Київської області №439к від 12.08.2020. Поновлено ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді прокурора Першого відділу Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область, з 18.08.2020. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 242848,02 грн (двісті сорок дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень 02 коп).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року змінено, виклавши третій абзаци її резолютивної частини в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 в Прокуратурі Київської області на посаді прокурора Першого відділу Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області та органів прокуратури, з 18.08.2020". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року залишено без змін.

06 січня 2022 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в справі №640/21717/20.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції , займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення про неуспішне проходження атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді прокурора; стягнення компенсації за вимушений прогул.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Першого відділу Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область.

Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України Про запобігання корупції (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

На обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема вказав на:

- застосуванням судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №П/800/409/17; №800/328/17; №800/248/17; №800/264/17; №800/354/17; №826/26007/15, №9901/212/19; №9901/66/19; №9901/88/19;

- відсутність висновку щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19.09.2019 №113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03.10.2019 №221; пунктів 9, 11 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX щодо проведення атестації кадровими комісіями; пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №223, щодо повноважень кадрових комісій під час співбесіди, пункту 17 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації;

- необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 травня 2021 року в справі №120/3458/20-а щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.

Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність справи та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

У касаційній скарзі заявник лише послався на висновки Верховного Суду у справах №П/800/409/17; №800/328/17; №800/248/17; №800/264/17; №800/354/17; №826/26007/15, №9901/212/19; №9901/66/19; №9901/88/19, проте не зазначив норми, щодо якої такий висновок сформовано.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд указує, що наведені у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм.

Також Суд зауважує, що позивача звільнено у зв`язку з непроходженням атестації на етапі співбесіди.

Правові висновки щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації були викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20 зазначив, що саме конкретні обставини, які вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статті 2 КАС України та надавали оцінку рішенню кадрової комісії саме в частині його обґрунтованості та вмотивованості. У касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій вирішуючи цей спір.

Таким чином, відсутні також підстави для відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання заявника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке.

Суд наголошує, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не містять посилань на висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі №120/3458/20-а, а тому доводи скаржника у цій частині є безпідставними.

Отже, підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України також відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року в справі №640/21717/20 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська