Ухвала

від 03.02.2022 по справі 520/2619/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 520/2619/2020

адміністративне провадження № К/990/2126/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 520/2619/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пожкомплекс Плюс до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 до суду всьоме надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - ГУ ДПС, скаржник), на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021, направлена до суду поштою 13.01.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 22.04.2021, повний його текст складено 27.04.2021, відповідно останнім днем його оскарження було 27.05.2021, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 13.01.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу у цій справі було подано 20.05.2021, однак, Верховний Суд її повернув. Наступні касаційні скарги також були повернуті Верховним Судом з мотивів відсутності викладення у них підстав для касаційного оскарження судового рішення. Водночас, Верховний Суд зазначив, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Суду. Вважає, що повернення касаційних скарг відбулось безпідставно, оскільки касаційна скарга містила посилання як на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, так і обов`язкові умови, які повинні бути зазначені. ГУ ДПС просить поновити пропущений строк і надати можливість захистити інтереси держави.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Суд встановив, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 20.05.2021, проте, Верховний Суд ухвалою від 02.06.2021 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд визнав недостатнім приведене скаржником обґрунтування визначених пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначив, що обґрунтування формально зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилось до цитування правової позиції Верховного Суду та Верховного Суду України, яким кореспондує стаття 205 Кримінального кодексу України, щодо створення фіктивного підприємства без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин. Верховний Суд роз`яснив скаржникові, саме слід розуміти під подібністю правовідносин. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 07.06.2021.

Аналогічні за змістом касаційні скарги ГУ ДПС подало 01.07.2021, 05.08.2021, 14.09.2021, 04.11.2021 які Верховний Суд повернув ухвалами від 15.07.2021, 12.08.2021, 29.09.2021, 18.11.2021 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 330 КАС України. Копії цих ухвал ГУ ДПС отримало 23.07.2021, 20.08.2021, 08.10.2021, 25.11.2021 відповідно.

Вшосте касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 20.12.2021, тобто майже через місяць з дня отримання копії ухвали про повернення вп`яте поданої касаційної скарги однак, Верховний Суд ухвалою від 23.12.2021 повернув її на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Копію ухвали від 23.12.2021 скаржник отримав 28.12.2021, а 13.01.2022 всьоме направив касаційну скаргу до суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

З матеріалів касаційної скарги та встановлених судом обставин вбачається, що з моменту отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, що відбулося 07.06.2021, і до моменту повторного її подання, що відбулося 29.06.2021 (за відомостями системи Діловодство спеціалізованого суду ) минуло більше 20 днів, з моменту отримання копії ухвали про повернення вдруге поданої касаційної скарги, що відбулося 23.07.2021, і до моменту повторного її подання, що відбулося 05.08.2021, минуло 13 днів, з моменту отримання копії ухвали про повернення втретє поданої касаційної скарги, що відбулося 20.08.2021, і до моменту повторного її подання, що відбулося 14.09.2021, минуло 25 днів, з моменту отримання копії ухвали про повернення вчетверте поданої касаційної скарги, що відбулося 08.10.2021, і до моменту повторного її подання, що відбулося 04.11.2021, минув майже місяць. При цьому, як вже було зазначено, зміст касаційної скарги був ідентичним до первісної редакції касаційної скарги, яку суд визнав неналежно оформленою, а наведене обґрунтування - недостатнім для відкриття касаційного провадження.

Такі обставини свідчать про формальне повторне подання касаційної скарги без урахування і усунення причин, які стали підставами для їх повернення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг у цій справі.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, строк у дев`ять місяців після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, що майже сплинув на момент подання касаційної скарги всьоме, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, поданій всьоме, аналогічно попереднім касаційним скаргам, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2020 у справі №520/1536/19, щодо вимог до оформлення актів приймання-здачі наданих послуг. Як висновок Верховного Суду скаржник цитує витяг: "Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій врахували зафіксовані контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з придбання послуг, зокрема, суди дослідили та оцінили акти надання послуг, як первинні документи бухгалтерського обліку, на предмет їх відповідності вимогам, що висуваються законодавством до первинних документів, та встановили, що ці акти мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б ці послуги, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо, з них не можливо встановити економічну доцільність замовлення послуг, їх суть, використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, та який економічний ефект отримано від використання цих послуг, та відповідно не свідчать про економічну обґрунтованість витрат на здійснення господарських операцій".

Однак, такий висновок не є висновком Верховного Суду з питання застосування норм права, є висновком щодо правильності судових рішень у конкретній справі з огляду на обсяг зібраних у такій справі доказів та їх оцінки. Тому, наведене обґрунтування не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16, від 22.01.2019 у справі № 826/18174/13-а, від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 31.03.2020 у справі № 520/8893/18.

Такі доводи ГУ ДПС наводить у взаємозв`язку із посиланням на те, що під час розгляду справи №520/3541/2020 судом було допитано в якості свідка ОСОБА_1 (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021), який повідомив, що з моменту реєстрації на його ім`я підприємств ТОВ ОРЛАНД ГРУП та ТОВ НОРТЛЕЙК ніякої фінансово-господарської і діяльності від імені вказаних юридичних осіб не здійснював, договори, бухгалтерські і податкові документи не складав і не підписував, товари, роботи і послуги як керівник не отримував і не надавав (не постачав), із представниками підприємств-контрагентів не зустрічався переговорів не вів. Чим займалися вказані підприємства йому не відомо, з моменту їх реєстрації печаток та статутних документів у нього не було. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що підприємства ТОВ ОРЛАНД ГРУП , TОВ НОРТЛЕЙК були зареєстровані на його ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невідомих осіб та просить всі угоди, укладені від його імені як директора ТОВ ОРЛАНД ГРУП та ТОВ НОРТЛЕЙК вважати недійсними.

ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували вимоги частини четвертої статті 78 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, зі змісту судових рішень не вбачається висвітлення доводів ГУ ДПС про те, що ОСОБА_1 , від імені якого були підписані документи, заперечував свою участь у створенні та діяльності ТОВ ОРЛАНД ГРУП та ТОВ НОРТЛЕЙК , підписанні документів.

Враховуючи, що касаційна скарга надходить до суду без справи, а відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у суду касаційної інстанції відсутня можливість встановити підставність посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду з питання перевірки та оцінки реальності господарських операцій у випадку наявності заперечень посадових осіб підприємств-контрагентів, від імені яких підписані документи, у створенні і діяльності таких підприємств.

У зв`язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу із викладенням обставин, які на переконання відповідача, свідчать про можливість застосування наявних правових висновків до спірних правовідносин у справі, у якій подається касаційна скарга, з наданням відповідних доказів на підтвердження доведення під час розгляду справи судами попередніх інстанцій обставин того, що ОСОБА_1 , від імені якого були підписані документи, заперечував свою участь у створенні та діяльності ТОВ ОРЛАНД ГРУП та ТОВ НОРТЛЕЙК та/або доведення необхідності застосування частини четвертої статті 78 КАС України, зокрема, копій відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 520/2619/2020 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом, а її доводи мають узгоджуватись з фактичними обставинами справи з наданням документів, які це підтверджують, зокрема, копій відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко