Рішення

від 24.01.2022 по справі 195/1559/21

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1559/21

2/195/15/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

24.01.2022 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Томаківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Гарант-Агро" про встановлення земельного сервітуту, третя особа Томаківська селищна рада,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Гарант-Агро» про встановлення земельного сервітуту та просить встановити безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3.85м. для проїзду сільгосптехніки через земельні ділянки, які перебувають у власності ТОВ Гарант-Агро з метою обробки земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 1225488000:01:002:0491 площею 5.872 га, яка розташована КСП Зірка Преображенського сільської ради, обґрунтовуючи наступним.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5.875 га.

Разом з позивачем межують на правах оренди землі відповідача.

Позивач вказує на те, що він звертався до відповідача, ТОВ «Гарант-Агро» з пропозицією укласти між собою договір земельного сервітуту, на що отримав відмову.

Через, що відповідач не зміг в 2021 році обробити земельну ділянку належним чином

У зв`язку з чим звернувся до суду з даними позовними вимогами.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, оскільки вважає їх необґрунтованим. Крім цього вказував на те, що відповідач,ТОВ «Гарант-Агро» не є власником земельних ділянок котрі межують з земельною ділянкою позивача, а лише орендує їх.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав на те, що він працює начальником відділу №2 Нікопольського управління у Нікопольському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та пояснив, що позивач звертався до їхнього відділу, де йому було повідомлено про неможливість встановлення земельного сервітуту через те, що ТОВ «Гарант-Агро» не є власником земельних ділянок котрі межують з його земельною ділянкою, оскільки ці землі є державною власністю та пояснив, що проїзд до його земельної ділянки існує, проте його необхідно прочистити так як він заріз деревами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5.875 га., що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 025139 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно довідки наданої ТОВ «Гарант-Агро» вих. № 74 від 09.12.2021 року то ТОВ «Гарант-Агро» займається вирощуванням зернових та насіння олійних культур на орендованих земельних ділянках з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у власності орендавців. Власних земельних ділянок ТОВ «Гарант-Агро» не має.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється нормами статтей 401-406 Цивільного кодексу України та статтей 98-102 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 100 ЗК України сервіту може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервіту може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Аналогічні норми викладено у ст. 402 ЦК України за змістом частини третьої якої у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання, меліорації тощо-ст. 404 ЦК України.

Статтею 99 ЗК України передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в--1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в--2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г--1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

У відповідності до ч.2 ст. 404 ЦК України особа має право вимагати від власника(володільця) сусідньої земельної ділянки, в разі необхідності-від власника(володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і в користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Згідно зі ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

У п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Враховуючи вищенаведене, покази начальника відділу №2 Нікопольського управління у Нікопольському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та той факт, що ТОВ «Гарант-Агро» не є власником земельної ділянки, яка межує з землею позивача та практику Верховного Суду України у справах щодо права користування чужою земельною ділянкою , суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, оскільки правові підстави для обтяження сервітутом чужої земельної ділянки відсутні у разі, якщо встановлена можливість користування майном позивача яким-небудь іншим менш обтяжуючим способом .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,12,13,76,81,141,258,263-265,273 ЦПК України, 319, 321, 291, 395, 401, 402, 404 ЦК України, ст.. 91, 98, 99, 100 ЗК України

ВИРІШИВ :

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 ( який проживає за адресою : АДРЕСА_1 ) до ТОВ "Гарант-Агро" про встановлення земельного сервітуту, третя особа Томаківська селищна рада - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Дата складання повного судового рішення - 02.02.2022 року

Суддя: М. В. Омеко