Постанова

від 13.01.2022 по справі 440/6544/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 р.Справа № 440/6544/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Носаченка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.10.21 року по справі № 440/6544/21

за позовом ОСОБА_1

до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336 площею 17,9157 га без урахування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.12.2020 №56-ОТГ "Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 №48-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у власність" та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2021 №48-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у власність", акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 та додаток до них у частині включення до них земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336 площею 17,9157 га;

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336 площею 17,9157 га за Скороходівською селищною радою Чутівського району Полтавської області, номер запису про право власності/довірчої власності: 40064672, дата, час державної реєстрації: 04.01.2021 13:12:37.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про закриття провадження у справі № 440/6544/21 за позовом ОСОБА_1 до Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, провадження у справі - закрито.

Роз`яснено позивачеві право звернення з цим позовом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 440/6544/21 скасувати і направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що предметом спірних правовідносин не є майнові права на земельну ділянку. Вказує, що порушення його прав є наслідком діяльності відповідачів, до повноважень яких, як суб`єктів владних повноважень, належало розпорядження спірною земельною ділянкою, а, отже, цей спір є виключно публічно-правовим спором з реалізації управлінських повноважень, щодо розпорядження земельними ділянками. Також зауважує, що судом першої інстанції при відкритті провадження у справі не було поставлено під сумнів правильність обраної позивачем при поданні позову юрисдикції вказаного спору, та питання юрисдикції вказаного спору вже вирішено при відкритті провадження у справі.

Від представника відповідача 1 - Скороходівської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

Відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 27.11.2020 № 45 надано згоду на прийняття Скороходівською селищною радою земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 №48- ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" наказано передано Скороходівській селищній раді Полтавського району Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1450,2774 га, які розташовані за межами населених пунктів, згідно з актом приймання-передачі.

Із матеріалів справи вбачається. що згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 передані відповідні земельні ділянки (додаток до акта) із земель державної власності у комунальну власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.12.2021 №56-ОТГ "Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 №48-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у власність" внесено зміни до наказу від 15.12.2020 №48-ОТГ, а саме: у пункті 1 слова та цифри "загальною площею 1450,2774 га" замінено на слова та цифри "загальною площею 1476,2435 га"; додаток до акта приймання-передачі викладено в новій редакції.

Рішенням Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 09.02.2021 № 286 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5325483700:00:004:0336" надано згоду Скороходівській селищній раді (як розпоряднику земельної ділянки) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5325483700:00:004:0336 тощо.

Рішенням Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 17.03.2021 № 322 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5325483700:00:004:0336" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 5325483700:00:004:0336, а саме: на утворені в результаті поділу відповідні земельні ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до листа Відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №90/418-21 від 20.07.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336 поділена, з огляду на що відбулось формування земельних ділянок з кадастровими номерами 5325483700:00:004:0435 (перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ), 5325483700:00:004:0436 (перебуває приватній власності ОСОБА_3 ), 5325483700:00:004:0437 (перебуває у приватній власні ОСОБА_4 ), 5325483700:00:004:0438 (перебуває у приватній власності ОСОБА_5 ), 5325483700:00:004:0439 (перебуває у приватній власності ОСОБА_6 ), 5325483700:00:004:0440 (перебуває приватній власності ОСОБА_7 ), 5325483700:00:004:0441 (перебуває у приватній власності ОСОБА_8 ), 5325483700:00:004:0442 (перебуває у приватній власності ОСОБА_9 ), 5325483700:00:004:0443 (перебуває у приватній власності ОСОБА_10 ) (а.с. 71).

Також в матеріалах справи наявні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стосовно права власності на вказані земельні ділянки, які сформовані у ході поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336.

28.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області позивачу надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га; на підставі чого ОСОБА_11 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, але отримав відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про проведення перевірки електронного документа.

Вважаючи, що Скороходівською селищною радою Полтавського району Полтавської області здійснені протиправні дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, оскільки спірні правовідносини стосуються приватних інтересів позивача, який оспорює право комунальної власності відповідача 1 на земельні ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тобто, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №826/6795/17.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини стосуються права позивача на набуття частини земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:004:0336, яку було поділено, у зв`язку з чим відбулось формування земельних ділянок з іншими кадастровими номерами, частина яких перебуває у приватній власності.

Таким чином, наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку права приватної власності на відповідні земельні ділянки свідчить про можливість порушення права власності інших фізичних осіб, які на цей час є їх власниками.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з частиною шостою статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до частин першої-другої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною десятою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення або здійснення дій порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 902/517/17, від 20.11.2019 у справі № 526/138/17, у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 160/14938/20.

Позивачем оскаржуються наказ відповідача-2 про передачу земельних ділянок із державної до комунальної власності, акт приймання-передачі та додаток до них.

Таким чином, позивач у цій частині оспорює право комунальної власності відповідача-1 на земельні ділянки.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини також не свідчать про наявність у позивача з відповідачем-2 публічно-правових відносин, тобто спір у цій частині позовних вимог не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що у цій справі вимоги випливають із відносин, які мають приватноправовий характер, а тому така справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.06.2018 р. по справі №820/4146/17, від 18.09.2018 р. по справі №823/235/16, від 29.08.2018 р. по справі №807/719/15, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про непідсудність даної справи адміністративним судам та закриття провадження у справі, вважає, що підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 440/6544/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 14.01.2022 року