Постанова

від 19.01.2022 по справі 520/14989/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 р. Справа № 520/14989/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 520/14989/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" (далі по тексту - ТОВ "Дверна фурнітура", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі по тексту - Слобожанська митниця, відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості №UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021, винесене відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA807170/2021/025949 про відмову ТОВ "Дверна фурнітура" у митному оформленні товарів є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом було надано митному органу повні та достатні відомості на підтвердження задекларованої митної вартості товарів та її складових (контракт, специфікацію до контракту, інвойс, платіжні доручення, документи про кількість та якість товару, експортну декларацію відправлення, документи, що підтверджують вартість перевезення товару), а тому підстав для визначення митної вартості на підставі резервного методу не існувало.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/14989/21 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" (проспект Московський, буд. 199Б, оф. 716, м. Харків, 61000, ЄДРПОУ 41779593) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 4332958) про визнання протиправними та скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, неповне з`ясування дійсних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/14989/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції, який помилково погодився з доводами відповідача щодо ненадання до митного оформлення на підтвердження вартості транспортних витрат договору про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунку-фактури про надання таких послуг, а також банківських та платіжних документів, є таким, що суперечить дійсним обставинам справи, оскільки на виконання вимог ст. 55 МК України, листом від 07.07.2021 № 140722 позивачем разом з клопотанням щодо перегляду рішення про коригування митної вартості було надано у розпорядження митниці копії всіх необхідних підтверджуючих документів, а саме: митну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову № 310120210519282051, копію коносаменту № 208594899, інвойс № 01/03/2021 від 01.03.2021, лист з поясненнями щодо розбіжностей в номері коносаменту від перевізника ТОВ Дайрект Лайн , копію договору № 280520 від 28.05.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок на оплату № 719 від 30.04.2021, довідку про транспортні витрати № 27-04/1 від 27.04.2021, бухгалтерську довідку від 07.07.2021 та інші. При цьому було повідомлено, що станом на дату складання довідки у ТОВ Дверна фурнітура наявна заборгованість перед продавцем поданого до митного оформлення товару за договором № 01/03/2021 від 01.03.2021 на суму 54780 доларів США. Наведене свідчить про те, що до митного органу позивачем було надано достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також додаткові документи, що повністю усувають необґрунтовані сумніви митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та її обчислення, чому не було надано належної оцінки судом першої інстанції.

З огляду на те, що перевезення товарів позивача насправді здійснювалося ТОВ Дайрект Лайн відповідно до договору № 28050 від 28.05.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, який мав у розпорядженні відповідач при митному оформленні товару, що також підтверджується матеріалами справи, вважає, що ненадання позивачем до митниці договору транспортного експедирування від 07.10.2018 № 07.10.2018/257ОД, укладеного з ТОВ Таніт Круп на підтвердження витрат на транспортування товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не зумовлює застосування відповідачем резервного методу. Звертає увагу суду апеялційної інстанції, що Правила заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 599 (далі - Правила № 599) містять перелік документів, які можуть бути подані до митного оформлення, тобто визначають право, а не обов`язок їх надання.

Крім того, в порушення приписів ст. 59 МК України, відповідачем при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товару за ціною на ідентичні товари, не враховано умови постачання та оплати порівнюваного товару, хто саме є постачальником такого товару (виробник, посередник чи інша особа), що безпосередньо впливає на ціну товару, не наведено порівняння документів, поданих позивачем до митного оформлення та документів, поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні.

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.08.2021 по справі № 520/3421/19, від 04.08.2021 по справі № 520/4787/19, вважає хибними, так як вказані постанови не містять жодного висновку щодо застосування норм права, які б стосувалися спірних правовідносин, обставини наведених справ суттєво відрізняються від даної справи. Крім того, вказані справи було направлено судом касаційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з недоведеністю обставин справи, визнаних судами встановленими.

Враховуючи вищевикладене, вважає відповідача про коригування митної вартості UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021 таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню. Також просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн та судовий збір у розмірі 6172,32 грн.

Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Наполягав, що позивачем до митного органу не було надано достатніх документів, які б підтверджували вартість понесених декларантом транспортних витрат, зокрема договору про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунку-фактури та банківських, платіжних документів щодо вартості перевезення, чим порушено положення Правил № 599. Крім того, вказує, що номери інвойсу та коносаменту, зазначені в митній декларації відправлення не збігаються з номерами інвойсу та коносаменту, поданими до митного оформлення, а декларація країни відправлення від 06.03.2021 подана до митного оформлення без перекладу з китайської мови на українську, що суперечить приписам листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп. Вищенаведене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № UA807170/2021/025949 від 29.04.2021, що і стало підставою для витребування від декларанта листом від 29.04.2021 додаткових документів, у відповідь на який позивач вказав на неможливість їх надання, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом на підставі наявної у митниці цінової інформації про товари, митне оформлення яких вже здійснено із дотримання вимог ч.2 ст. 64 МК України. З огляду на викладене, вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи та надано їм належну оцінку, у зв`язку з чим позов про скасування рішення відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Також у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вказував про бажання приймати участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та просив замінити первісного відповідача по справі - Слобожанську митницю Держмитслужби на Харківську митницю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 задоволено клопотання представника Слобожанської митниці Держмитслужби. Замінено відповідача по справі № 520/14989/21 з Слобожанської митниці Держмитслужби на Харківську митницю.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Клопотання представника відповідача про розгляд справи за його участю задоволенню не підлягає, оскільки в силу ч.2 ст.313 КАС України проведення у відкритому судовому засіданні розгляду справи, призначеної до розгляду в порядку письмового провадження, є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції. При цьому, це можливо лише за тих обставин, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні. Разом з тим, жодних доводів в обґрунтування необхідності слухання справи у відкритому судовому засіданні відповідачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що враховуючи наявність достатніх у справі доказів для її розгляду в письмовому провадженні, свідчить про відсутність підстав для призначення її розгляду у відкритому судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2021 до митного посту Харків-товарний Слобожанської митниці Держмитслужби декларантом ТОВ "ВЕД Груп", що працює за договором про надання брокерських послуг з ТОВ "ДВЕРНА ФУРНІТУРА" (ЄДРПОУ 41779593), було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA807170/2021/025949 на товар: Фурнітура для використання у будівлях, завіси для дверей, з недорогоцінних металів, завіси... , який надійшов на адресу ТОВ "ДВЕРНА ФУРНІТУРА" на виконання непрямої зовнішньоекономічної угоди з BEIJING USLON TRADING CO., LTD (China).

У графі 44 вказаної ЕМД декларантом були зазначені наступні документи: d0271 - пакувальний лист № 1 від 09.03.2021; 0380 - рахунок-фактура № 01/03/2021 від 01.03.2021; d0705 - коносамент LSSZEC210301882 від 12.03.2021; d0714 - Автотранспортна накладна CMR № 061467 від 28.04.2021; 0862 - декларація про походження товару № 01/03/2021 від 01.03.2021; d4100 - зовнішньоекономічний договір № 01032021 від 01.03.2021; d4103 - доповнення зовнішньоекономічного договору - специфікація 1 від 01.03.2021; 4207 - договір про надання послуг митного брокера № 104 від 06.02.2020; d9610 - митна декларація країни відправлення № 530420200041246730 від 20.10.2020.

Однак, рішенням митного органу № UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021 вартість вказаного товару внаслідок коригування визначена за другорядним методом на рівні 59902,71 доларів США.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості, оскільки подані декларантом до митного оформлення документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також номери інвойсу та коносаменту, вказані в митній декларації країни відправлення не співпадають з номерами інвойсу та коносаменту, поданими до митного оформлення та зазначеним в графі 44 МД, що виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість товарів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту - МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 29.04.2021 № UА807000/2021/000875/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано невідповідність вартості товару, який надійшов на митну територію України, рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст.54, 55, 57,58 МК України, а саме невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного Кодексу України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (номера інвойсу та коносаменту, що вказані в митній декларації країни відправлення не співпадають з номерами інвойсу та коносаменту, що подані до митного оформлення) та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (не надано рахунок та договір на перевезення товару, інвойс у поганій якості, що не дозволяє його читати, митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МК України, та не проведено верифікацію експортної митної декларації, враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2020 № 11/2-10.16/11627-еп), а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Декларантом не надана (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари, які продаються на митній території України у незмінному стані. Відсутні дані щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений час: № UA100380/2021/76950 від 09.03.2021 та № UA110130/2021/7645 від 22.03.2021. Розрахунок митної вартості складає - 4,06 $ за кг товару.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МК України.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митних деклараціях (далі по тексту - МД) № UA100380/2021/76950 від 09.03.2021 та № UA110130/2021/7645 від 22.03.202 , що були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 29.04.2021 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій (наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений час: № UA100380/2021/76950 від 09.03.2021 та № UA110130/2021/7645 від 22.03.2021), які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З приводу ненадання позивачем перекладу декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості ані у відзиві на позов та апеляційну скаргу не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

Щодо невідповідності номерів інвойсу та коносаменту, зазначених в митній декларації країни відправлення номерам інвойсу та коносаменту, поданих до митного оформлення, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги наведені вище обставини щодо ненадання позивачем до митного оформлення перекладу експортної митної декларації, вважає наведене твердження митного органу передчасним та недоведеним, оскільки невідомо яким чином, без перекладу з китайської мови, відповідач визначив, що певні номери в експортній декларації є саме номерами інвойсу та коносаменту.

При цьому, як зазначено вище, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них в оскаржуваному рішенні, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є необґрунтованим та таким, що не може випливати на правильність визначення митної вартості.

Крім того, з дослідженої судом апеляційної інстанції копії митної декларації країни відправлення в перекладі на українську мову, доданої позивачем до позовної заяви, не вбачається наявність в ній взагалі інформації щодо номеру інвойсу та коносаменту (відсутні відповідні графи, призначені для відображення таких відомостей) (а.с. 36).

Посилання в оскаржуваному рішенні на надання інвойсу у поганій якості, що не дозволяє його читати, суперечить наведеним митницею в цьому ж рішенні (про що зазначено вище) твердженням про невідповідність номеру інвойсу, зазначеного в митній декларації країни відправлення, номеру інвойсу, поданого до митного оформлення (якщо його неможливо читати, то яким чином митний орган встановив таку невідповідність) та спростовується наданим позивачем разом з клопотанням про підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, копією інвойсу, в якості, що дозволяє прочитати всю, наведену в цьому документі інформацію.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено обов`язку подання такого виду документу.

Неприйнятними є і посилання відповідача на ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну оскільки в договорі купівлі-продажу № 01032021 від 01.03.2021, який було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних; договірні відносини взагалі не передбачали існування наведених в оскаржуваному рішенні витрат.

З приводу відсутності даних щодо витрат про навантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, а також ненадання рахунку та договору на перевезення товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації № UA807170/2021/00781 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів зазначено про надання ним до митного оформлення автотранспортної накладної № 061467 від 28.04.2021, документу, що підтверджує вартість перевезення товару № 27-04/1 від 27.04.2021.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, разом з клопотанням про підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2021, позивачем було надано до митного органу копії договору №280520 про надання транспортно-експедиторських послуг від 28.05.2020, рахунку на оплату №719 від 30.04.2021 на суму 179 361,64 грн та платіжного доручення № 954 від 05.05.2021 на суму 179 361,64 грн.

Дослідивши вказані документи, копії яких містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ Дайрект Лайн було укладено договір від 28.05.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг, на виконання умов якого останнім було забезпечено транспортування придбаного позивачем товару з порту Ningbo (Китай) до ЧРП (Україна), вартість якого, як вбачається з довідки про транспортні виплати № 27-04/1 від 27.04.2021 та рахунку на оплату № 719 від 30.04.2021 становила 142 343,14 грн.

Таким чином, посилання митного органу у рішенні про коригування митної вартості від 29.04.2021 про відсутність даних щодо витрат про навантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, а також ненадання рахунку та договору на перевезення товару, спростовується наданими декларантом документами, отримання митним органом яких підтверджується змістом вказаної вище картки відмови № UA807170/2021/00781 та листом від 14.07.2021 № 7.14-1/15-02/13/482, складеним відповідачем у відповідь на клопотання позивача від 07.07.2021.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваному рішенні від 29.04.2021 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № UA100380/2021/76950 від 09.03.2021 та № UA110130/2021/7645 від 22.03.2021.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митні декларації № UA100380/2021/76950 від 09.03.2021 та № UA110130/2021/7645 від 22.03.2021, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на їх номер, дату та ціну товару за 1 кг, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваним рішенням № UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З приводу викладених позивачем в апеляційній скарзі вимог щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції та на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії додаткової угоди від 27.10.2021 до договору про надання правової допомоги № 370 від 20.07.2021, укладеної між позивачем та адвокатським об`єднанням Центр захисту права в особі голови правління Грінцова О.В., акту виконаних робіт № 370/2-А від 27.10.2021.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди від 27.10.2021 передбачено, що загальний обсяг юридичних послуг з надання професійної правничої допомоги за Договором складає 7500 грн без ПДВ.

Як вбачається зі змісту акту виконаних робіт № 370/2-А від 27.10.2021, в період з 26.10.2021 по 27.10.2021 у відповідності до договору про надання правової допомоги № 370 від 20.07.2021 виконавець надав замовнику правову допомогу з підготовки та подання до суду апеляційної скарги в адміністративній справі вартістю 7500 грн, з розрахунку 1500 грн за годину роботи адвоката (всього витрачено часу - 5 годин).

Відповідно до частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги отриманої при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими вимогами, складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг).

Разом з цим, відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції жодних заперечень з приводу заявленого позивачем в апеляційній скарзі до відшкодування розміру судових витрат, не наведено жодного доводу, який би свідчив про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт або непідтвердження вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано копію апеляційної скарги позивача, в якій позивачем і було відображено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підтверджується копією супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду з відміткою уповноваженої особи Слобожанської митниці Дермитслужби про отримання копій ухвал про відкриття провадження/призначення справи до розгляду, апеляційної скарги, а також безпосередньо направленням відповідачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, в якому відсутні будь-які заперечення щодо стягнення на користь позивача за рахунок Слобожанської митниці Держмитслужби витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, що в силу наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, свідчить про відсутність підстав у суду для відмови у відшкодуванні чи перегляду заявленої суми, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Дверна фурнітура", колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/14989/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжного доручення № 1015 від 29.07.2021 та платіжного доручення № 1095 від 26.10.2021, вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4114,87 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 6172,32 грн, що в загальному розмірі становить 10287,19 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 10287,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/14989/21 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дверна фурнітура до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000875/2 від 29.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дверна фурнітура (м. Харків, пр-т. Московський, 199Б, код ЄДРПОУ 41779593) витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятьсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дверна фурнітура (м. Харків, пр-т. Московський, 199Б, код ЄДРПОУ 41779593) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 4114,87 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 87 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 6172,32 (шість тисяч сто сімдесят дві) грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова