Постанова

від 14.01.2022 по справі 440/5153/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевяков І.С.

14 січня 2022 р. Справа № 440/5153/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської облдержадміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національне агентство України з питань запобігання корупції, про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В с т а н о в и в:

17.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації по його звільненню з роботи;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 23.04.2020 року № 46 Про звільнення ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 11.08. 2020 року № 80 Про звільнення ОСОБА_1 ;

- скасувати персональне попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 року про наступне звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити його на роботі з 12.08.2020 року;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської облдержадміністрації виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2020 року;

- зобов`язати відповідача виправити запис у трудовій книжці позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача 70000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі № 440/5153/20 позовну заяву ОСОБА_1 в частині в частині позовних вимог про скасування наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації № 46 від 23.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 ; скасування персонального попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 року про наступне звільнення ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що порушуючи низку антикорупційних законів та ст. 32 КЗпП України його було незаконно звільнено з роботи. Позивач вказує, що 25.03.2020 року він отримав попередження про наступне звільнення згідно зі ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі Закон № 889-VIII, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). 26.03.2020 року він звернувся до директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій із заявою про припинення порушення прав позивача як викривача корупції. 27.03.2020 року у нього погіршився стан здоров`я через переживання з приводу його можливого звільнення, у зв`язку з чим, позивач пішов на лікарняний. 23.04.2020 відповідач видав попередній наказ № 46-о про його звільнення, а вже 11.08.2020 видав остаточний наказ № 80-о про його звільнення.

Крім того, позивач вказує, що до нього, як викривача корупції, повинні застосовуватись гарантії відповідно до ст. 53-4 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII Про запобігання корупції (далі - Закон № 1700-VII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач також вказує, що при його звільненні відповідач керувався виключно п.1 ч.1 ст. 87 Закону № 889-VII, незважаючи на гарантії, передбачені ст. 53-4 Закону № 1700-VII.

Також позивач наголошував, що 25.03.2020 року відбулось примушування його до звільнення, що заборонено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2019/1937ЄС від 23.10.2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу та ст. 32 КЗпП України, відповідно до якої, працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону № 1700-VII, вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу.

На думку позивача, при його звільненні 11.08.2020 року відповідач повинен був запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби, при цьому врахувати його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Позивач також стверджував про дискримінацію, допущену відповідачем по відношенню до нього, оскільки інших працівників його структурного підрозділу було працевлаштовано.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій вказує, що у зв`язку зі змінами функціональних повноважень Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій, відповідачем було видано наказ від 25.03.2020 року № 30-о Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій , відповідно до якого ліквідовано відділ зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв`язків; скорочено 1 посаду начальника та 3 посади головних спеціалістів відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв`язків.

На виконання зазначеного наказу від 25.03.2020 року № 30-о 25.03.2020 позивачу вручено персональне попередження про наступне звільнення, з яким він ознайомився, про що свідчить його власноручний підпис. Зауважень в усному чи письмовому порядку від позивача при ознайомленні з персональним попередженням про наступне звільнення не надходило.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 87 Закон № 889- VIII пропозиція державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Процедура звільнення державних службовців, у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульована Законом № 889-VIII , а тому при звільненні державних службовців положення статей Кодексу законів про працю України не застосовуються. Зазначена позиція викладена в роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби Щодо процедури вивільнення державних службовців, у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення від 20.02.2020 року № 86 р/з.

Відповідач вказує, оскільки починаючи з 27.03.2020 року по 10.08.2020 року включно, позивач постійно перебував на лікарняному, з метою дотримання вимог ч. 5 ст. 87 Закону № 889-VIII, відповідачем було видано наказ Про звільнення ОСОБА_1 від 23.04.2020 року № 46, згідно із п. 2 якого визначено, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 на момент видачі відповідного наказу, його звільнення відбудеться у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Цей пункт наказу є гарантією того, що позивач не буде звільнений під час наявності в нього хвороби, яка буде підтверджена листком непрацездатності. Згідно вимог ст. 9-1 Закону України Про державну службу , копія наказу від 23.04.2020 року № 46 була надіслана на адресу позивача листом від 23.04.2020 року № 06-24/1364 цінним відправленням з описом вкладення.

При цьому, відповідач зауважує, що 11.08.2020 року - у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , відповідно до положень п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 87 Закону № 889-VIII, відповідачем було видано наказ Про звільнення ОСОБА_1 від 11.08.2020 року №80-о, яким позивача було звільнено зі займаної посади за ініціативою суб`єкта призначення, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту.

Також, відповідач стверджував, що звільнення позивача відбулося не з мотивів здійснення ним викривацької діяльності чи наявністю у нього інвалідності, а саме у зв`язку зі зміною структури, ліквідацією відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв`язків, у якому працює позивач та скорочення посад у цьому відділі.

За доводами відповідача, застосування положень частини першої ст. 53-4 Закону України Про запобігання корупції є неможливим у цьому випадку, оскільки наказ від 11.08.2020 року № 80-о, законність якого спростовується позивачем, виданий з дотриманням норм чинного законодавства. Взаємозв`язок між антикорупційною діяльністю позивача як викривача корупції та виданням наказу від 11.08.2020 року № 80-о відсутній, оскільки особи, стосовно яких позивач здійснював викривацьку діяльність, були звільнені зі займаних посад ще у 2019 році.

У відповіді на відзив, позивач вказував, що після ознайомлення з персональним попередженням про наступне звільнення, 26.03.2020 він звернувся до директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій із заявою про припинення порушення прав позивача як викривача корупції. Після ознайомлення із наказом від 23.04.2020 №46-о позивач на зворотній сторінці цього наказу написав, що з ним не згоден, відтак, твердження відповідача про те, що у позивача не було зауважень з приводу його звільнення не відповідають дійсності.

Зокрема, наголошував на тому, що посилання відповідача на п. 3 № 889-VIII не стосується викривачів корупції. Також вказував, що роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби Щодо процедури вивільнення державних службовців, у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення від 20.02.2020 року № 86 р/з, на яке відповідач посилається у відзиві на позов, є незаконним та суперечить нормам Кодексу законів про працю України, а тому доводи відповідача про те, що при звільненні згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII положення КЗпП України не застосовуються, є необґрунтованими. Крім того, зауважував, що він, згідно із п. 3 ст. 42 КЗпП України, мав переважне право на залишення на роботі, як працівник з безперервним стажем роботи, оскільки він був прийнятий на роботу 15.08.2000 року та має 33 роки стажу державної служби, з яких 20 років безперервно працював в Полтавській обласній державній адміністрації.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач вказував, що доводи позивача про неможливість його звільнення у зв`язку з його діяльністю як викривача у 2019 році, наявністю статусу викривача - є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки зі змісту листа НАЗК від 29.10.2020 року № 23-04/58997/20, слідує, що НАЗК не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між викривацькою діяльністю позивача та його звільненням.

У своїх поясненнях третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НАЗК, зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до НАЗК зі заявою від 28.02.2019 року щодо можливих порушень вимог Закону України Про запобігання корупції директором Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій ОСОБА_2 , у зв`язку із спільною роботою з близькою особою, а тому в силу приписів Закону України Про запобігання корупції позивач є викривачем. Про можливе порушення посадовими особами Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій вимог ст. 53-4 Закону України Про запобігання корупції внаслідок персонального попередження про наступне звільнення від 25.03.2020 року у зв`язку зі зміною структури позивач повідомив НАЗК листом від 27.03.2020.

Вважаючи за необхідне, НАЗК вказує, що на цей час ним не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між зверненням позивача до НАЗК із заявою від 28.02.2019 року про можливе порушення посадовими особами Полтавської ОДА вимог Закону України Про запобігання корупції та його персональним попередженням про наступне звільнення від 25.03.2020 року у зв`язку зі зміною структури.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що оскільки наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлена правомірність наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 року № 46-о - є, відповідно, правомірним і похідний за вказаним наказ від 11.08.2020 року № 80-о. Доводи позивача, про те, що оскаржуваний наказ від 11.08.2020 року № 80-о має причинно-наслідковий зв`язок між діяльністю позивача як викривача корупції та його звільненням, не знаходять свого підтвердження, оскільки на спростування вказаних доводів ОСОБА_1 у поясненнях НАЗК зазначив, що ним не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням позивачем викривацької діяльності та його звільненням. Щодо твердження позивача про дискримінацію, допущену Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій по відношенню до нього, як до викривача корупції, адже підставою для звільнення позивача слугувало саме скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач внаслідок зміни структури Департаменту відповідно до наказу від 25.03.2020 №30-о Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій .

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким справу № 440/5153/20 направити на новий розгляд.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов невірного висновку щодо статусу позивача, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи викладених у позові та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки, він зазначає, що відповідно до листів НАЗК від 2019 року та 2020 року та роз`ясненнями НАЗК від 23.06.2020 року № 5 Щодо правового статусу викривача він є викривачем корупції. Позивач просить скасувати рішення суду від 01.04.20211 року і направити справу на новий розгляд для з`ясування всіх обставин по суті та належної оцінки доказів, в тому числі з урахуванням постанови Верховного Суду по справі № 440/1964/20 від 16.06.2021 року.

Крім того, судом першої інстанції не враховано положень Закону України Про протидію захворюванню на туберкульоз , який, на думку позивача, є пріоритетним по відношенню до Закону України Про державну службу . Також, судом не враховано жодної постанови Верховного суду з подібних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Аргументи наведені відповідачем, по суті антологічні доводам, викладеним відповідачем у відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 .

Національне агентство з питань запобігання корупції у своїх поясненнях повідомляє, що позивач ОСОБА_1 має статус викривача відповідно до чинного законодавства. На цей час Національним агентством не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між зверненням позивача ОСОБА_1 до Національного агентства із заявою від 28.02.2019 року про можливе порушення ОСОБА_2 вимог Закону та його персональним попередженням від 25.03.2020 року про наступне звільнення у зв`язку зі зміною. структури.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 13.04.2020 року звернувся до суду з позовом до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації, яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 року № 30-о Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій ;

- скасувати персональне попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року про його наступне звільнення;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 23.04.2020 року № 46 Про звільнення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації зберегти за позивачем його робоче місце на час всього терміну його лікування;

- стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації 70.000 грн у відшкодування моральної шкоди за дискримінацію та тиск, який на нього здійснювався та здійснюється протягом 2019-2020 років як на хворого на туберкульоз.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що його звільнення з державної служби відбулося з порушенням діючого законодавства, оскільки він проходив основний курс лікування від туберкульозу та має право на збереження свого робочого місця відповідно до ст. 21 Закону України Про протидію захворюванню на туберкульоз . Натомість, в порушення вказаної правової норми відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким його звільнено із займаної ним посади.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року у справі № 440/1964/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року у справі № 440/1964/20 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

24.06.2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 по справі № 440/1964/20 про уточнення та доповнення до позовної заяви, в якій позивачем викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації по його звільненню;

- скасувати персональне попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 року по його звільненню;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 року № 30-о Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій ;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 23.04.2020 року № 46-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 року № 80-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації поновити його на посаді начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв`язків Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації з 12.08.2020 року;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації здійснити виправлення запису про його незаконне звільнення в трудовій книжці;

- стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації моральну шкоду в сумі 70.000 грн за дискримінацію та моральний тиск, який на нього здійснювався та здійснюється протягом 2019-2020 років, як на хворого на туберкульоз та інваліда армії 2 групи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у справі № 440/1964/20 відмовлено у відкритті провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації по його звільненню; скасування наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 року № 80-о Про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації поновити його на посаді начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв`язків Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації з 12.08.2020 року; зобов`язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації здійснити виправлення запису про незаконне звільнення в трудовій книжці позивача.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 року по справі № 440/1964/20, що набрало законної сили 22.11.2021 року, в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі № 440/1964/20, окрім іншого, був наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій № 46-о від 23.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 , яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 87, частини п`ятої статті 87 Закону України Про державну службу ОСОБА_1 , начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики зовнішньоекономічних зв`язків, звільнено зі займаної посади за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту (а.с. 183, том 1).

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.04.2020 року № 46-о, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача датою звільнення слід вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність державного службовця.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 року у справі № 440/1964/20, що набрало законної сили 22.11.2021 року, в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 31.12.2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 року у справі № 440/1964/20 повернута останньому.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись 17.09.2020 року до адміністративного суду з позовом у справі, що розглядається, позивач ОСОБА_1 окрім підстав позову, оцінка яким надана судовим рішенням у справі № 440/1964/20, зазначив про недотримання відповідачем при вирішенні питання про його звільнення положень ст. 53 (ч. 4) Закону України Про запобігання корупції , оскільки він має статус викривача, який встановлений йому відповідно вимог чинного законодавства.

Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції встановлено ст. 53 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII Про запобігання корупції (далі - Закон № 1700-VII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою (ч. 1 ст. 53 Закону № 1700-VII).

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров`ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв`язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (ч. 2 ст. 53 Закону № 1700-VII).

Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою (ч. 3 ст. 53 Закону № 1700-VII).

Колегія суддів зазначає, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в ч. 3 ст. 53 Закону № 1700-VII.

Відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 року у справі № 815/207/18 відмітив, що такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України Про запобігання корупції , а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача.

Позивач пов`язує виникнення у нього статусу викривача із зверненням 28.02.2019 року до Національного агентства з питань запобігання корупції, у якому він повідомляв про можливі порушення вимог Закону № 1700-VII директором Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 у зв`язку зі спільною роботою з близькою особою.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року по справі № 440/5153/20 позовна вимога ОСОБА_1 в частині позовних вимог, зокрема про скасування наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної адміністрації № 46 від 23.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Що стосується оскаржуваного позивачем наказу відповідача № 80-о від 11.08.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що цей наказ виданий відповідачем на реалізацію п. 2 наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій № 46-о від 23.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 , яким визначено, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача датою його звільнення слід вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність державного службовця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів зазначає, що за відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про скасування наказу відповідача № 80-о від 11.08.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 , інші вимоги ОСОБА_1 , які, за їх суттю, є похідними від означеної вище вимоги також задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегія суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц