Постанова

від 12.01.2022 по справі 440/3900/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 р.Справа № 440/3900/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазторг і К" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 02.04.21 по справі № 440/3900/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазторг і К"

до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗТОРГ і К" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №618 від 27.05.2020 про проведення фактичної перевірки ТОВ "НАФТОГАЗТОРГ і К", визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2020 №0001593201.

Позовні вимоги ТОВ "Нафтогазторг і К" обґрунтовані тим, що 25.09.2019 товариство звернулося до ГУ ДПС у Донецькій області із листом вих.№25/06, яким направлено повний пакет документів на отримання ліцензій для торгівлі пальним у місцях роздрібної торгівлі пальним, однак, у встановлений законом строк ані ліцензія, ані відмова у її видачі надана не була. У подальшому, податковим органом 05.08.2019 видано ліцензії на торгівлю пальним на відповідних об`єктах. 27.05.2020 ГУ ДПС у Донецькій області видано наказ Хобі8 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "НАФТОГАЗТОРГ і К" за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, 6.112". Позивач не погоджується із правомірністю спірного наказу, оскільки у ньому не зазначено підстави проведення перевірки та посадових осіб, які уповноважені її проводити. Крім того, товариство обґрунтовує протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 10.07.2020 Х°0001593201 бездіяльністю податкового органу щодо своєчасного розгляду поданих документів на одержання ліцензій для торгівлі пальним у місцях роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗТОРГ і К".

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗТОРГ і К", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вказує , що відповідач, приймаючи Наказ про проведення фактичної перевірки позивача, лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки. Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки, втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки. Фактичні підстави (обставини) не тільки не вказані в Наказі, а й не з`ясовані судом при ухвалені оскаржуваного рішення. Вважає , що факт реалізації пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 року по 04.08.2019 року мав місце з саме вини Відповідача та його недбалості в прийнятті документів та видачі відповідної ліцензії. Фактично на підставі одного й того самого пакета документів вчинено дві протилежні дії: 01.07.2019 року прийнято Рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 5152/10/05-99-40-18; 05.08.2019 року видано ліцензію на торгівлю пальним. Незважаючи на власну недбалість до виготовлення документів відповідачем проведено фактичну перевірку діяльності Позивача та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Підставою для накладання штрафних санкцій стало те, що позивач здійснював діяльність із роздрібної торгівлі пальним без ліцензії в період з 1 липня по 4 серпня 2019 року, тобто з того часу коли було прийнято Рішення про відмову у видачі ліцензії, про яке позивач не знав та не міг знати, і до видачі ліцензії 05.08.2019 року. Вважає, що своєю бездіяльністю та неправильним застосуванням норм права відповідач поставив позивача у невигідне фінансове становище, оскільки останній в період з 1 липня по 5 вересня 2019 року, як і по теперішній час, подає щоденні касові звіти, звіти по ПДВ та інше , був підключений до електронної системи контролю Відповідачів у он-лайн режимі. Таким чином, неналежним ставленням до виконання своїх обов`язків, маючи необхідні повноваження від держави, відповідач спричинив позивачу значні матеріальні збитки та накладення штрафу. Саме неправомірні дії відповідача призвели до відсутності ліцензії на торгівлю пальним з 1 липня по 4 вересня 2019 року, за що на позивача і накладено штраф. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення стало наслідком протиправних дій відповідача, що тягне за собою застосування принципу мовчазної згоди, а відтак, протиправність податкового повідомлення-рішення, аналогічна правова позиція висловлена ВС у справі №826/6424/16 від 25.10.2018 року. Просить скасувати рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів не задовольняє клопотання позивача про відкладення розгляду справи , оскільки посилання сторін на неможливість прибуття у судове засідання є необґрунтованими , доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що явка позивача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, позивач не позбавлений права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважала це за необхідне.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 440/2474/20 колегія суддів , враховуючи вимоги ст. ст. 236 КАС України, дійшла висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі до винесення рішення судом касаційної інстанції по справі 440/2474/20, тому клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Сторони по справі в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Нафтогазторг і К" є юридичною особою, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15881020000016250 від 11.04.2017, основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25 червня 2019 року позивачем подано до ГУ ДФС в Донецькій області лист №25/06 до якого приєднано заяви з пакетом документів для отримання ліцензій для торгівлі пальним на автозаправних станціях: АЗС № 1-2 (вул. Радянська, 112 смт. Олександрівка, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 10 вул. Октябрська, 10, с. Шахтове, Добропільський район, Донецька область), АЗС № 4 (вул. Білозерська, 31, смт. Святогорівка, Добропільський район, Донецька область), АЗС № 4а (вул. Чарикова, 1А, с. Очеретине, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 3 (вул. Мінеральна, 5, смт. Святогорівка, Добропільський район, Донецька область), АЗС № За (вул. Асфальтна, 26, с. Іверське, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 2 (вул. Залізнична, 4а, с. Новоукраїнка, Добропільський район, Донецька область).

Зокрема, для здійснення роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівна, вул. Радянська, буд.112, позивачем подано заяви, у яких просив видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою, з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024. До заяви було додано: 1) платіжне доручення №1454 від 25.06.2019; 2) документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою: свідоцтво про право власності, витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, договір оренди землі №726 від 28.07.2009; 3) акт вводу в експлуатацію; 4) дозволи №318.18.53 та №319.18.53; 5) договір ореади нежитлового приміщення №5 від 29.11.2017.

Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області №51528/10/05-99-40-01-18 від 01.07.2019 відмовлено ТОВ "Нафтогазторг і К" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, згідно з поданими заявами, в тому числі, за адресою: вул. Радянська, 112 смт. Олександрівка, Олександрівський район, Донецька область.

Рішення мотивоване не поданням позивачем документів, що підтверджують право власності або право користування земельними ділянками, або інше передбачене право землекористування на земельні ділянки, на яких розташовано об`єкти оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинних на дату подання заяви та/або на дату введення таких об`єктів в експлуатацію.

30.07.2019 позивачем повторно подано до ГУ ДФС в Донецькій області відповідний пакет документів для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про що свідчить відповідна заява директора підприємства, яка зареєстрована у ГУ ДФС у Донецькій області за №107294/10 від 30.07.2019.

05.08.2019 ГУ ДФС у Донецькій області видано ТОВ "Нафтогазторг і К" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, буд.112, реєстраційний номер 05290314201900242, з терміном дії з 05.08.2019 до 05.08.2024.

27.05.2020 ГУ ДПС у Донецькій області прийнято наказ №618 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Нафтогазторг і К", згідно з яким вирішено на підставі вимог статтей 19-1, 20, 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" провести фактичну перевірку ТОВ "Нафтогазторг і К" за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, буд.112, з 27.05.2020 тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2019 по 05.06.2020 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону №481, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218 та інших законодавчих актів.

На підставі наказу від 27.05.2020 №618 ГУ ДФС у Донецькій області видано направлення на проведення перевірки №647 та №648 від 27.05.2020.

ГУ ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "Нафтогазторг і К" з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, буд.112, про що складено акт перевірки №0081/05/99/29/32/41277492 від 03.06.2020.

За результатами перевірки встановлено порушення абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у період з 02.07.2019 по 04.08.2019 на місці роздрібної торгівлі - АЗС за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, буд.112.

30.06.2020 до ГУ ДПС у Донецькій області надійшли заперечення ТОВ "Нафтогазторг і К" на акт перевірки №0081/05/99/29/32/41277492 від 03.06.2020, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Донецькій області №56252/10/05-99-32-01 від 09.07.2020 повідомлено позивача про те, що викладені в акті перевірки порушення вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95- Р Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, а отже правові підстави для скасування акту перевірки відсутні.

10.07.2020 ГУ ДПС у Донецькій області, на підставі акту перевірки №0081/05/99/29/32/41277492 від 03.06.2020, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001593201, яким до ТОВ "Нафтогазторг і К" застосовано штрафні санкції у розмірі 250000,00 грн.

Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення свідчить, що штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідно до абз. 9 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР віл 19.12.1995 за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у період з 02.07.2019 по 04.08.2019 на місці роздрібної торгівлі - АЗС за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Радянська, буд.112.

ТОВ "Нафтогазторг і К", вважаючи наказ №618 від 27.05.2020 та податкове повідомлення-рішення №0001593201 від 10.07.2020 протиправними, звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №618 від 27.05.2020 містив усі необхідні реквізити, передбачені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які встановлені законодавством, з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання його протиправним і скасування. Зважаючи на встановлені під час перевірки факти здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним у період з 02.07.2019 по 04.08.2019 без наявності ліцензії, беручи до уваги, що подання заяви про видачу ліцензії з відповідними документами не наділяє суб`єкта господарювання правом провадити таку діяльність до отримання ліцензії, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковий орган, застосовувавши до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗТОРГ і К" фінансову санкцію у розмірі 25000,00 грн, діяв відповідно до вимог ПК України та Закону №481, а отже правомірно.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95-ВР.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР серед іншого надано визначення наступним поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року №2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема, частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: «Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю» .

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 01.01.2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ) пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 01.07.2019 року.

Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР, згідно з якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі по тексту - Закон №222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (у редакції з 01.07.2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, які ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» .

Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII (у редакції з 01.07.2019) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01.07.2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м.Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м.Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019 року.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що з 01.07.2019 року діяльність з роздрібної торгівлі пальним підлягає ліцензуванню. З цієї дати роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. У разі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 250 000 грн.

При цьому, актом перевірки встановлено, що позивачем здійснено роздрібну торгівлю пальним без ліцензії з 02.07.2019 по 04.08.2019 року. Позивач вказані факти реалізації пального за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю не заперечує.

Позивач вказує та матеріалами справи підтверджено , що ним 25 червня 2019 року позивачем подано до ГУ ДФС в Донецькій області лист №25/06 до якого приєднано заяви з пакетом документів для отримання ліцензій для торгівлі пальним на автозаправних станціях: АЗС № 1-2 (вул. Радянська, 112 смт. Олександрівка, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 10 вул. Октябрська, 10, с. Шахтове, Добропільський район, Донецька область), АЗС № 4 (вул. Білозерська, 31, смт. Святогорівка, Добропільський район, Донецька область), АЗС № 4а (вул. Чарикова, 1А, с. Очеретине, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 3 (вул. Мінеральна, 5, смт. Святогорівка, Добропільський район, Донецька область), АЗС № За (вул. Асфальтна, 26, с. Іверське, Олександрівський район, Донецька область), АЗС № 2 (вул. Залізнична, 4а, с. Новоукраїнка, Добропільський район, Донецька область) та 30.07.2019 повторно подано до ГУ ДФС в Донецькій області відповідний пакет документів для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Слід зазначити, що Закон №2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі до Законів №481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23.11.2018 року, опублікований 12.12.2018 року, набрав чинності з 01.01.2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 01.07.2019 року.

Отже, законодавець при запровадженні ліцензування роздрібної та оптової торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628-VІІІ.

Спірне у цій справі питання щодо притягнення до відповідальності суб`єктів господарювання за здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії після набрання чинності Законом №2628-VІІІ у контексті застосування наведених вище норм права вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постановах від 1 грудня 2020 року (справа №580/1550/20), від 16 грудня 2020 року (справа №520/13020/19), від 22 грудня 2020 року (справа №400/4113/19), від 28 січня 2021 року (справа №120/4046/19-а), Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець при запровадженні ліцензування торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону № 2628-VІІІ.

Разом з тим, вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону №481/95-ВР у частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою №545, яка набрала чинності 1 липня 2019 року, визначив органом ліцензування ДФС України та її територіальні органи.

Зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у справах №580/1550/20, №520/13020/19, №400/4113/19, 120/4046/19-а дійшов висновку, що зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу "належного урядування", які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків. Затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліцензій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, необхідно взяти до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що затримка в отриманні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена саме виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 28.10.2021р по справі № 160/1395/20.

Враховуючи вищенаведене, висновки відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та суду першої інстанції стосовно того, що рішенням суду у справі №440/2474/20 підтверджено правомірність рішення ГУ ДФС у Донецькій області №51528/10/05-99-40-01-18 від 01.07.2019, яким відмовлено ТОВ "Нафтогазторг і К" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним є помилковими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 10.07.2020 №0001593201 про застосування до ТОВ "Нафтогазторг і К" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №618 від 27.05.2020 про проведення фактичної перевірки ТОВ "НАФТОГАЗТОРГ і К" колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) судова палата за результатами системного тлумачення норм права сформулювала правовий висновок, відповідно до якого у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому лише його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до його відновлення. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки (податкового повідомлення-рішення або іншого рішення).

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановленими у даній справі обставинами, наказ про проведення перевірки реалізований, податкове повідомлення-рішення прийняте. За усталеною практикою Верховного Суду, після проведення перевірки (реалізації наказу як акта індивідуальної дії) права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, зокрема, у вигляді прийнятих індивідуальних актів (податкові повідомлення-рішення або інші рішення). Відповідно, предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб`єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування наказу №618 від 27.05.2020 про проведення фактичної перевірки ТОВ "НАФТОГАЗТОРГ і К", адже у даному випадку контролюючим органом фактично реалізовано його компетенцію на проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів. Безпосереднє визнання протиправними дій відповідача не є таким, що захищає або відновлює права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судове рішення - підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 440/3900/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 10.07.2020 №0001593201.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "НАФТОГАЗТОРГ і К" судові витрати по сплаті судового збору, а саме за подання позову - 3750,00 грн. та за подання апеляційної скарги - 5625,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 17.01.2022 року