Постанова

від 21.01.2022 по справі 520/12407/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р. Справа № 520/12407/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, по справі № 520/12407/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003 на суму податкового боргу 67090,69 грн, прийняту Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України;

- стягнути з відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при її формуванні неправильно визначено податковий період та суму податкового боргу. Так, не враховано, що з 15.04.2019 право власності на будівлі, які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320684500:02:000:0341 площею 1,7345 га та 6320684500:02:000:0318 площею 0,6609 га, зареєстровано за Фермерським господарством "Агротек", та відповідно до останнього перейшло право користування цими земельними ділянками, що з урахуванням приписів ст. 14, підпункту 89.1.2 пункту 89.1. ст.89, ст. 54, пункту 288.7 ст. 288, пункту 286.5 ст. 286, ст. 287 Податкового кодексу України, Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок № 610), ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України Про оренду землі , свідчить про покладення обов`язку зі сплати земельного податку, за оренду земельних ділянок, на Фермерське господарство Агротек , яке набуло право власності на будівлі та споруди, які розміщені на орендованих земельних ділянках, а не на позивача по справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №520/12407/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43983495), Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин відповідачем, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 520/12407/21 та прийняти нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про ненадання відповідачем на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 деталізованого розрахунку податкового боргу, вказаного в податковій вимозі від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003 та безпідставне врахування судом першої інстанції письмових пояснень, поданих відповідачем без дотримання ч. 9 ст. 79 КАС України, що є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Звернув увагу, що відповідачем так і не було надано суду докази, якими б беззаперечно підтверджувалося за які саме земельні ділянки нарахувано орендну плату. При цьому, відповідно до наданих відповідачем разом з відзивом на позовну заяву відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 6323980500:02:000:0284 площею 9.3473 га передана в оренду орендарю СФГ Лан відповідно до договору № б\н від 05.12.2019 року, а земельні ділянки за кадастровими номерами 6320684500:02:000:0341 площею 1.7345га, 6320684500:02:000:0318 площею 0.6609 га були зареєстровані за Фермерським господарством Агротрек , яке набуло право власності на будівлі, що розташовані на орендованих земельних ділянках, яке і сплачувало орендну плату за земельні ділянки. Вважає, що сума податкового боргу у розмірі 67090,69 грн з орендної плати на нерухоме майно, яка відображена в податковій вимозі, нічим не обґрунтована та є невірною, а сама податкова вимога № 0074030-1308-2003 від 26.05.2021 сформована без урахування Законів України від 17 березня 2020 року № 533 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) та № 540 від 02.04.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) , відповідно до яких не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності за період з 01 березня по 31 березня 2020 року. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що податкові зобов`язання, які визначені позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2020 № 47034-5505-2027, №47035-5505-2027, № 47036-5505-2027, набули статусу узгоджених 19.05.2021, в той час як вимога датована 26.05.2021, що є порушенням абзацу другого п.57.3 статті 57 ПК України та пункту 1 розділу IV Порядку № 610, відповідно до яких податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого ПК України граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладе стверджує про проведення судом першої інстанції однобічного дослідження та оцінки доказів, без наведення відповідних мотивів, надання переваги доказам відповідача та невмотивоване неприйняття до уваги доказів позивача, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідач в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що укладені між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок від 12.06.2015 в силу приписів п. 288.1 ст. 288 ПК України та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.09.2019 у справі №120/4362/18-а та від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19, є обов`язковою підставою для нарахування позивачу орендної плати за земельну ділянку, оскільки податковий обов`язок щодо сплати орендної плати покладено саме на орендаря земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, якими ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки у загальному розмірі 67090,69 грн, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі № 520/17855/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, відмовлено, а тому саме з цієї дати податкові зобов`язання набули статусу узгоджених. Підставою для винесення спірної податкової вимоги і слугувала несплата позивачем у встановлені податковим законодавством строки податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішенням від 07.05.2020 № 47034-5505-2027, №47035-5505-2027, № 47036-5505-2027, які визнано законними у справі № 520/17855/2020. Вважає необґрунтованими посилання позивача на ненадсилання останньому відповідачем додаткових пояснень, які подавалися до суду, оскільки положенням КАС України не містять такої вимоги, а тому порушення процесуального права як зі сторони відповідача, так і зі сторони суду відсутні. Отже, контролюючий орган у спірних правовідносинах діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, у зв`язку з чим будь-яких прав позивача не порушував, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 520/12407/21 є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Також позивач подав клопотання, в якому просив витребувати у відповідача деталізований помісячний розрахунок податкового боргу, вказаного у податковій вимозі № 0074030-1308-2003 від 26.05.2021 року за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 на суму 67090,69 грн за податковий період 2020 рік. В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що цей доказ не було надано до суду першої інстанції на виконання ухвали суду від 25.08.2021 року, а тому у позивача не було можливості з ним ознайомитися та надати свої пояснення з цього приводу.

Також, просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за його участю з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Клопотання позивача про розгляд справи за його участю задоволенню не підлягає, оскільки в силу ч.2 ст.313 КАС України проведення у відкритому судовому засіданні розгляду справи, призначеної до розгляду в порядку письмового провадження, є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції. При цьому, це можливо лише за тих обставин, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні. Разом з тим, жодних доводів в обґрунтування необхідності слухання справи у відкритому судовому засіданні позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що враховуючи наявність достатніх у справі доказів для її розгляду в письмовому провадженні, свідчить про відсутність підстав для призначення її розгляду у відкритому судовому засіданні.

З огляду на наявність в матеріалах справи даних облікової картки платника податку, з яких вбачається, що станом на 31.12.2020 за позивачем рахується недоїмка по орендній платі у розмірі 67090,69 грн, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 07.05.2020 № 47034-5505-2027, №47035-5505-2027, № 47036-5505-2027, у суду відсутні підстави для витребування додаткового розрахунку по спірній вимозі.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавцем) укладені:

- договір оренди № б/н від 12.06.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6320684500:02:000:0525, площею 16,2847 га (землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля));

- договір оренди № б/н від 12.06.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6320684500:02:000:0040, площею 9,0655 га (землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля));

- договір оренди №б/н від 12.06.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6320684500:02:000:0341, площею 1,7345 га (землі сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя (землі під господарськими будівлями і дворами).

З метою використання зазначених земельних ділянок за цільовим призначенням, 16.05.2016 позивачем реорганізовано ПП "Агротек" та зареєстровано фермерське господарство "Агротек" (код ЄДРПОУ 39398667, місцезнаходження: 64819, Харківська область, Близнюківський район, с. Надеждине, вул. Центральна, 41-Б), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

07 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік № 47036-5505-2027 на суму 7468,02 грн, № 47034-5505-2027 на суму 16633,45 грн, № 47035-5505-2027 на суму 42989,22 грн.

23 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу про стягнення з позивача 67090,69 грн з орендної плати за землю.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 520/17855/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 23 вересня 2020 року № 163802-55 на суму податкового боргу 67090,69 грн, прийняту Головним управлінням ДПС у Харківській області.

У зв`язку із узгодженістю вказаних податкових зобов`язань з 19.05.2021 та внаслідок несплати таких податкових зобов`язань позивачем у строк, визначений податковим законодавством України, Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу № 0074030-1308-2003 від 26.05.2021 з орендної плати з фізичних осіб на суму 67090,69 грн.

Не погодившись із вказаною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної податкової вимоги та відсутності підстав для її скасування, з огляду на несплату позивачем узгоджених податкових зобов`язань у строк, визначений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульова Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, відповідно до пунктів 56.1 - 56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.5 статті 56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз. 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.59.3 ст. 59 ПК України (у редакції, чинній на час складення спірної податкової вимоги) податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналогічні за змістом приписи містять положення пункту 1 розділу IV Порядку № 610.

За змістом пункту 1-3 розділу ІІ Порядку № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ наведеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з абз.5 пункту 1 розділу VІ Порядку № 610 податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Колегією суддів встановлено, що оскаржувану податкову вимогу від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003 відповідачем складено за наслідками розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи № 520/17855/2020 та прийняття рішення від 09.02.2021, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, яким скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 23 вересня 2020 року №163802-55 на суму податкового боргу 67090,69 грн.

При цьому скасовуючи податкову вимогу від 23.09.2020 №163802-55 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача станом на дату винесення вимоги узгодженого податкового зобов`язання та протиправності її направлення на адресу позивача.

Також, за результатами розгляду справи № 520/17855/2020 суди дійшли висновку про правомірність визначення ОСОБА_1 контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2020 року № 4706-5505-2027 суми податкового зобов`язання у розмірі 7468,02 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» , № 47034-5505-2027 суми податкового зобов`язання у розмірі 16633,45 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» , №47035-5505-2027 суми податкового зобов`язання у розмірі 42989,22 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» за податковий період 2020 рік, всього у загальному розмірі 67090,69 грн.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі № 520/17855/2020 набрало законної сили 19.05.2021.

Таким чином, сума грошових зобов`язань у розмірі 67090,69 грн набула статусу узгоджених 19.05.2021.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи положень п. 57.3 ст. 57, п. 59.3 ст.59 ПК України, п. 1 розділу IV Порядку № 610 граничний строк сплати суми узгоджених грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2020 року №4706-5505-2027, №47034-5505-2027, №47035-5505-2027, становив 29.05.2021, у зв`язку з чим надіслання (вручення) податкової вимоги мало бути не раніше ніж 31.05.2021 (з урахуванням вихідних днів).

Натомість оскаржувану податкову вимогу № 0074030-1308-2003 відповідачем сформовано 26.05.2021, тобто, з порушенням встановленого граничного строку для сплати сум грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2020 року № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027, що свідчить про її передчасність.

При цьому до матеріалів справи відповідачем не надано будь-яких пояснень та правового обґрунтування правомірності формування спірної податкової вимоги саме 26.05.2021, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкової вимоги від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003, що зумовлює її скасування в судовому порядку.

Разом з цим, посилання позивача на те, що сума податкового боргу у розмірі 67090,69 грн з орендної плати на нерухоме майно, яка відображена в податковій вимозі, нічим не обґрунтована та є невірною не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції позивач з 19.05.2021 дійсно має узгоджену суму грошового зобов`язання з орендної плати на нерухоме майно у розмірі 67090,69 грн за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких підтверджена у судовому порядку, а сама податкова вимога за своїм змістом та формою відповідає вимогам розділу ІІІ Порядку № 610.

Доводи позивача про неправомірність та протиправність податкового боргу, визначеного спірною податковою вимогою також є неприйнятними, оскільки такі грошові зобов`язання за наслідками розгляду справи № 520/17855/20 про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2020 року № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027 залишені в силі.

Хибними є і посилання в апеляційній скарзі про неврахування при формування податкової вимоги № 0074030-1308-2003 від 26.05.2021 положень Законів України від 17 березня 2020 року № 533 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) та № 540 від 02.04.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) , оскільки за змістом останніх жодних обмежень або заборон щодо складання та надіслання податкових вимог за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не встановлено.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас, у справі, що розглядається, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної податкової вимоги від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 520/12407/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КАС України).

З наявної в матеріалах справи квитанцій Акціонерного товариства КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК № 37614424-1 від 07.07.2021 та № 6614482 від 28.10.2021 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн та розмірі 1362,00 за подання апеляційної скарги.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2270 грн (908,00 + 1362,00) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 520/12407/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.05.2021 № 0074030-1308-2003 на суму податкового боргу 67090,69 грн, прийняту Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова