Рішення

від 08.02.2022 по справі 911/1894/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/1894/21

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання Д.Ю.Кантарії, розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради, м. Київ

до 1) Управління освіти і науки Ірпінської міської ради, Київська область, м. Ірпінь

2) Міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Ірпінь, Київська область, м. Буча

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Автокурс , м. Київ

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та повернення комунального майна

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - В.І.Гомон

від відповідача 3 - В.М.Котлярчук

від прокуратури - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2021 року позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради до Управління освіти і науки Ірпінської міської ради, Міжшкільного навчально-виробничого комбінату, Товариства з обмеженою відповідальністю Автокурс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та повернення комунального майна задоволено повністю.

До суду від Київської обласної прокуратури надійшла заява №24-153вих-22 від 21.01.2022 року (вх. №1810/22 від 26.01.2022) про ухвалення додаткового рішення про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у сумі 26006,32 грн., сплаченого за платіжним дорученням №1660 від 09.07.2021 року.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року розгляд зазначеної заяви призначено на 08.02.2022 року.

Позивач, прокурор та відповідач 1, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 08.02.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідача 2 та 3 у судовому засіданні 08.02.2022 року проти задоволення заяви прокурора не заперечували.

Враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України, неявка сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, не перешкоджають її розгляду, а надання письмового відзиву на заяву є правом, а не обов`язком учасників процесу, господарський суд вважає, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої заяви за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні 08.02.2022 року заяву Київської обласної прокуратури №24-153вих-22 від 21.01.2022 року (вх. №1810/22 від 26.01.2022) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/297/21, судом встановлено наступне.

Київською обласною прокуратурою за подання даного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 30546,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1333 від 09.06.2021 року, №1660 від 09.07.2021 року, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.10 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася.

Предметом позову є спірне приміщення площею 128,5 кв.м., яке перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради.

Позовна заява обґрунтована тим, що укладена додаткова угода від 26.01.2021 року, якою вирішено викласти Договір оренди майна №12/2017 від 03.04.2017 року у новій редакції, суперечить завданням, які визначенні ст. 2 Закону України Про повну загальну середню освіту , ст. 80 Закону України Про освіту та Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 року, оскільки, орендоване приміщення, яке є частиною об`єкта освіти, використовується за призначенням, не пов`язаним з навчальним та науковим процесом, а також на момент його укладання приміщення міжшкільного навчально-виробничого комбінату не були тимчасово-вільними від освітньо-виховної діяльності, використовувались у навчальному процесі в якості учнівських класів.

У п. 2.2 Додаткової угоди від 26.01.2021 року, якою вирішено викласти Договір оренди майна №12/2017 від 03.04.2017 року у новій редакції визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається територіальна громада в особі Ірпінської міської ради.

Отже, у даному випадку відсутній спір про визнання права власності на нежитлове приміщення навчального закладу, вимога про його повернення є похідною від позовної вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 26.01.2021 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №12/2017 від 03.04.2017 року та свідчить про існування між сторонами саме договірних правовідносин.

Враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути частину нежитлового приміщення в будівлі Міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Ірпінь у даному випадку має немайновий характер, оскільки, є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належного орендодавцеві приміщення), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №915/742/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Під час прийняття рішення суду від 16.11.2021 року у справі №911/1894/21, судом не було вирішено питання щодо повернення на користь прокуратури зайво сплаченого судового збору у сумі 26006,32 грн.

Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення щодо повернення на користь Київської обласної прокуратури судового збору у сумі 26006,32 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 236, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради №24-153вих-22 від 21.01.2022 року (вх.№1810/22 від 26.01.2022) про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

2. Повернути Київській обласній прокуратурі (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; р/р UA028201720343190001000015641, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 02909996) з Державного бюджету України 26006 (двадцять шість тисяч шість) грн. 32 коп. судового збору, внесеного у більшому розмірі, згідно платіжного доручення №1660 від 09.07.2021 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №911/1894/21.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць