Рішення

від 04.02.2022 по справі 921/799/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2022 року м. ТернопільСправа № 921/799/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Беги В.М.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС", вул. Череповецька, 17, м. Чернівці

до відповідача - Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, вул. Білецька, 2-А, м. Чортків, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 36 287 грн 28 коп.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суть справи: 01.12.2021 (згідно відмітки, проставленої на поштовому конверті) Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС", м.Чернівці, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м.Чортків, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в загальній сумі 36 287,28 грн, в тому числі: 28 960,00 грн основного боргу, 4 923,20 грн інфляційних втрат та 2 404,08 грн 3% річних.

В позовній заяві, як на підставу звернення з позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №8 від 15.02.2019 та проведеного комплексу робіт по діагностиці, виявленню та усуненню несправностей електронних автомобільних ваг, заміни тензометричних датчиків згідно акту надання послуг №9 від 15.02.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою суду від 09.12.2021 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 10.01.2022 на 10:30 год, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 20.12.2021, у зв`язку із перебуванням судді 10.01.2022 у відпустці, розгляд справи перенесено на 17.01.2022 на 10:30 год. в межах строків, встановлених ст.195 ГПК України, про що учасників справи повідомлено відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

17.01.2022 розгляд справи судом відкладено на 04.02.2022 на 11:30 год, про що сторін повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду .

Представник позивача в жодне судове засідання не прибув, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно поданого клопотання (вх.№772 від 03.02.2022) позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, а також враховувати кошти, сплачені платіжним дорученням №4995 від 19.12.2019, в рахунок оплати здійснених послуг згідно акту наданих послуг №9 від 15.02.2019.

Представник відповідача в жодне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Відзив на позов, як і інші заяви процесуального характеру, від останнього не надходили.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст.119 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З цього приводу слід зазначити, що копії ухвал суду у даній справі від 09.12.2021, від 20.12.2021 та від 17.01.2022 направлялися відповідачу на адресу його місцезнаходження, вказану у позовній заяві та яка збігається із зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Білецька, 2-А, м. Чортків, Тернопільська область. Проте, такі були повернуті без вручення адресату з причини: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.7 ст.120 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, слід вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 24.12.2020 у справі №902/1025/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін належним чином повідомлялось про дату, час та місце проведення судових засідань у справі шляхом направлення на їх адресу копій відповідних ухвал суду; - участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась; - учасникам справи забезпечено можливість для викладення і подання суду своїх заяв процесуального характеру, однак відповідач таким правом не скористався; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у позовній заяві, між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС" та Державним підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України склалися договірні відносини, пов`язані із поставкою товару, а саме - Тензодатчик ВМ14к-С3-30t вартістю 27 960,00 грн згідно видаткової накладної №8 від 15.02.2019, а також у зв`язку із проведенням та прийняттям комплексу робіт по діагностиці, виявленню та усуненню несправностей електронних автомобільних ваг, заміни тензометричних датчиків, загальною вартістю 6000,00 грн, згідно Акту надання послуг №9 від 15.02.2019.

До матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії видаткової накладної №8 від 15.02.2019 та Акту надання послуг №9 від 15.02.2019, які містять підписи представників сторін та скріплені відтисками їх печаток.

У зв`язку із наведеним та за відсутності будь-яких заперечень відповідача, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС" Державному підприємству "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України товару згідно видаткової накладної №8 від 15.02.2019 на суму 27 960,00 грн, а також факт виконання позивачем комплексу робіт по діагностиці, виявленню та усуненню несправностей електронних автомобільних ваг, заміни тензометричних датчиків, вартістю 6 000,00 грн згідно Акту надання послуг №9 від 15.02.2019, та прийняття таких послуг (робіт) відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №8 на загальну суму 33 690,00 грн (в тому числі 27 960,00 грн - вартість Тензодатчика ВМ14к-С3-30t та 6000,00 грн - вартість комплексу робіт по діагностиці, виявленню та усуненню несправностей електронних автомобільних ваг, заміни тензометричних датчиків).

ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" 19.12.2019, на виконання вказаного рахунку (про що вказано у призначенні платежу), здійснило його часткову оплату в сумі 5000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки за 19.12.2019.

Оскільки станом на час подання позовної заяви несплаченими залишилися 28 960,00 грн заборгованості за поставлений відповідачу товар та виконані роботи (послуги), позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли зобов`язання за договором поставки товару на суму 27960,00 грн, а також за договором про надання послуг на суму 6000,00 грн, укладеними у спрощений спосіб.

Відповідно до п.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до усталеної судової практики, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, в даному випадку, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України), отриманий згідно видаткової накладної №8 від 15.02.2019 на суму 27 960,00 грн, виник після його прийняття.

Щодо строку оплати вартості виконаного позивачем комплексу робіт по діагностиці, виявленню та усуненню несправностей електронних автомобільних ваг, заміни тензометричних датчиків згідно Акту надання послуг №9 від 15.02.2019 в сумі 6 000,00 грн, то такий сторонами не визначено.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, що боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення .

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2021 позивач направив відповідачу письмову вимогу про виконання зобов`язань з оплати вартості поставленого товару та наданих послуг на загальну суму 28 960,00 грн.

Судом було здійснено відстеження руху поштового відправлення та встановлено, що письмова вимога не була вручена відповідачу та повернута на адресу позивачу по причині "За закінченням терміну зберігання".

В той же час, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження проведення відповідачем 19.12.2019 часткової оплати заборгованості в сумі 5000,00 грн із посиланням в призначенні платежу на рахунок №8 від 15.02.2019. Докази направлення відповідного рахунку відповідачу та докази в підтвердження дати його отримання в матеріалах справи відсутні. Поряд з цим, слід вважати, що 19.12.2019 відповідачу було відомо про вказаний рахунок - як вимогу в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України.

Згідно пояснень позивача, сплачені відповідачем 19.12.2019 кошти в сумі 5000,00 грн враховано в рахунок оплати наданих послуг згідно акту №9 від 15.02.2019. Таким чином, заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг становить 1000,00 грн.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС" 28960,00 грн заборгованості за поставлений товар та надані послуги підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар та надані послуги, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 4923,20 грн інфляційних втрат, нарахованих за період березень 2019 - жовтень 2021 року, та 2404,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.02.2019 по 22.11.2021 на загальну суму заборгованості - 28960,00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу:

- 4827,30 грн інфляційних втрат , в т.ч. 4688,23 грн нарахованих на суму 27960,00 грн за період з березня 2019 року по жовтень 2021 року та 139,07 грн нарахованих на суму 1000,00 грн за період січень 2020 по жовтень 2021 року;

- 2378,92 грн 3% річних в т.ч. 2321,06 грн нарахованих на суму 27960,00 грн за період з 16.02.2019 по 22.11.2021 року та 57,86 грн нарахованих на суму 1000,00 грн за період з 19.12.2019 по 22.11.2021 (проведені судом перерахунки знаходяться в матеріалах справи) .

Отже, позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 95,90 грн інфляційних втрат та 25,16 грн 3% річних - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.

Судові витрати .

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із розміру задоволених позовних вимог - 36166,22 грн, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2262,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123-126, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Білецька, 2-А, м.Чортків, Тернопільська область, код 00956187) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ПРОМСЕРВІС" (вул. Череповецька, 17, м. Чернівці, код 22854010) - 28960 грн 00 коп. заборгованості з оплати вартості поставленого товару та наданих послуг, 4827 грн 30 коп. інфляційних втрат, 2378 грн 92 коп. 3% річних та 2262 грн 00 коп в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник