Рішення

від 28.01.2022 по справі 170/508/20

ШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/508/20

Позовне провадження Провадження № 2/170/4/22

Рядок статзвіту - 20

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2022 року смт Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Жевнєрової Н.В.,

за участю секретаря судових засідань Остапчук Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом припинення дій, що порушують право, звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, що існував до порушення права, та забезпечення права проходу і проїзду через земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

15.07.2020 в суд звернувся ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом припинення дій, що порушують право, звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, що існував до порушення права, та забезпечення права проходу і проїзду через земельну ділянку.

У зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_5 , ухвалою суду від 05.05.2021 до участі у справі залучено спадкоємця позивача його дружину ОСОБА_1 за її заявою.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 належали дві земельні ділянки, розміщені в урочищі Гушово Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, площею по 0,09 га кожна, для будівництва і обслуговування туристичного комплексу, з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 та 0725785600:04:001:0163, право власності на які набуте ним на підставі цивільно-правових договорів та зареєстроване відповідно до закону. Земельні ділянки сформовані як об`єкти цивільних прав, мають визначені площу, межі та конфігурацію, відомості про них внесені до Державного земельного кадастру. Згідно з двома договорами про встановлення земельного сервітуту від 25.06.2012, які є ідентичними, він був сервітуарієм належних відповідачу ОСОБА_6 земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0164 площею 0,09 га і 0725785600:04:001:0165 площею 0,09 га, та був наділений правом проходу і проїзду через вказані належні відповідачу земельні ділянки. Позивач стверджує, що останнім часом відповідач систематично створює необґрунтовані перешкоди в реалізації його права проходу та проїзду через належні відповідачу земельні ділянки. Зокрема, відповідачем встановлено паркан по периметру земельної ділянки позивача площею 0,09 га з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, чим самовільно зайнято частину належної позивачу земельної ділянки та заблоковано позивачу прохід та проїзд через належні відповідачу земельні ділянки. Створювані відповідачем перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою та невиконання відповідачем умов договору про встановлення земельного сервітуту унеможливлюють використання позивачем спірної земельної ділянки за цільовим призначенням та грубо порушують права позивача як власника землі.

З наведеного вбачається, що відповідач незаконно займає частину належної позивачу земельної ділянки, створюючи необґрунтовані перешкоди в реалізації його права проходу та проїзду через належні відповідачу земельні ділянки, та не виконує вимоги уповноваженого власника в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом припинення дій, що порушують право позивача та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Такими діями відповідача порушено право позивача володіти та користуватися належною позивачу спірною земельною ділянкою в повному обсязі.

Тому позивач просить суд зобов`язати відповідача у справі ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належними позивачу земельними ділянками для будівництва та обслуговування туристичного комплексу з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 та 0725785600:04:001:0163, що розташовані в урочищі Гушово Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, шляхом знесення (демонтажу) встановленого відповідачем паркану (огорожі) на належній позивачу земельній ділянці площею 0,09 га з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162; звільнення самовільно зайнятої частини належної позивачу земельної ділянки; припинення дій, що порушують право власності позивача на землю, а також усунення перешкод в реалізації позивачем права проходу та проїзду через належні відповідачу земельні ділянки в межах та у спосіб, які визначені договорами про встановлення земельного сервітуту від 25.06.2012.

Відповідач ОСОБА_4 подав суду відзив, у якому вказує, що вимоги позивача вважає безпідставними і необґрунтованими. Позивач не надав суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження порушення відповідачем його прав, не зазначив конкретну суть таких порушень, обставини, що підтверджують характер та зміст таких порушень. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту порушення відповідачем права позивача на користування земельним сервітутом. З наданих позивачем документів незрозуміло та не вбачається, в чому полягає обмеження в користуванні сервітутом земельних ділянок, коли це відбувалося, чим зафіксовано та ким вчинено. Усі надані позивачем докази не містять інформації про предмет доказування за вимогами позивача. Відповідач вважає посилання позивача на обмеження у користуванні сервітутом землі надуманими та такими, що не існують в реальності. Таким чином позивач не підтвердив доказами викладені у позові обставини, тим самим не виконав свій обов`язок доказування у справі. За таких обставин відповідач позбавлений можливості довести відсутність обставин, на яких наполягає позивач. Крім того відповідач стверджує, що він як власник земельних ділянок не чинить жодних перешкод позивачу та його клієнтам туристичного комплексу у користуванні земельними сервітутами. Тому відповідач просить суд у позові відмовити повністю.

У своїх письмових поясненнях відповідач також додатково зазначив, що позивач систематично користується належними відповідачу земельними ділянками для проїзду автомобільним транспортом, як власним, так і сторонніх осіб, фактично в підприємницьких цілях, що не передбачено умовами договорів сервітуту, оскільки переважна більшість відпочиваючих, що поселяються у туристичному комплексі позивача, приїздить на власному транспорті. Таким чином позивач використовує належні відповідачу земельні ділянки для проїзду у спосіб, не передбачений умовами договорів сервітутів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ковальчук В.С. позовні вимоги підтримали із зазначених у позові підстав, просили вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Представник відповідача адвокат Рудюк С.О. в судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити повністю у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю. Представник повідомив суду, що з викладених у позові обставин відповідач визнає лише ті обставини, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0164 площею 0,09 га та 0725785600:04:001:0165 площею 0,09, щодо яких згідно з двома договорами від 25.06.2012 встановлено особисті земельні сервітути. Крім того представник відповідача стверджує, що встановлений в інтересах первісного позивача ОСОБА_5 сервітут щодо належних відповідачу земельний ділянок в силу закону та п. 4.4 відповідних договорів від 25.06.2012 не може передаватися будь-яким способом сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам, у тому числі, в порядку спадкування. Тому вимоги позивача в частині усунення перешкод у користуванні зазначеними сервітутами є безпідставними, оскільки сервітути припинено у зв`язку зі смертю сервітуарія ОСОБА_5 .

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_5 належали дві земельні ділянки, розміщені в урочищі Гушово Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, площею по 0,09 га кожна, для будівництва і обслуговування туристичного комплексу, з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 та 0725785600:04:001:0163, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.05.2012, державним актом серії ЯМ №776310, державним актом серії ЯМ №776315, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №215678824 від 09.07.2020 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.05.2020 (а.с. 10-18 ).

Відповідно до договорів про встановлення земельного сервітуту від 25.06.2012 ОСОБА_5 був сервітуарієм щодо належних відповідачу ОСОБА_6 земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0164 площею 0,09 га та 0725785600:04:001:0165 площею 0,09 га та був наділений правом проходу і проїзду через вказані належні відповідачу земельні ділянки (арк. 30-41).

Спадкоємець ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1 , яку ухвалою суду залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_5 , надала суду свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0163 та свідоцтво про право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0163, що розташовані в урочищі Гушово Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, площею по 0,09 га кожна, для будівництва і обслуговування туристичного комплексу. Таким чином ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 та 0725785600:04:001:0163.

Відповідно ч. 2 ст. 401 ЦК України та ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже закон визнає існування двох видів сервітутів: земельних (або ж предіальних) та особистих (персональних). Підставою для поділу є спосіб визначення особи сервітуарія. Якщо сервітут встановлюється щодо визначеного майна в інтересах певної особи, то він є особистим (персональним), якщо на користь власника (володільця) визначеного майна (але не конкретно визначеної особи) - земельним (предіальним). Особливості земельного (предіального) сервітуту полягають у тому, що тут ніби мають місце "відносини між ділянками"; зазвичай сервітути встановлюються на тривалий строк або взагалі без вказівки строку; такий сервітут є неподільним: при поділі ділянки сервітутне право зберігається в цілому. Володільцем за земельним сервітутом є власник (володілець) земельної ділянки або іншої нерухомості, для забезпечення користування якою встановлено сервітут (панівна річ) за рахунок встановлення обмежень у користуванні іншим майном (обслуговуючим). Потреба у земельному сервітуті пов`язана з існуванням двох сусідніх земельних ділянок, або іншим чином пов`язаних одна з одною.

Характерними ознаками особистого (персонального) сервітуту є те, що він: не тільки пов`язаний з певним майном, а й належить певній особі; він обмежений строком: довічно належить певній особі і припиняється її смертю, якщо самим сервітутом не встановлено коротший строк; не має зобов`язально-правового характеру, оскільки сервітуарій зберігає права на чуже майно і у випадку переходу його до третьої особи. Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтереси якої забезпечуються за допомогою користування обслуговуючим майном. Права, які випливають з особистого сервітуту, належать лише певній особі і не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть його спадкоємцям.

Зі змісту досліджених судом договорів про встановлення сервітуту від 25.06.2012 щодо належних відповідачу ОСОБА_6 земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0164 та 0725785600:04:001:0165 вбачається, що вказані сервітути носять ознаки особистого сервітуту, оскільки вони належать конкретно визначені особі, ОСОБА_5 . Крім того згідно з пунктом 4.4 вказаних договорів, право сервітуту не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Отже підставою припинення особистого сервітуту, у тому числі особистих земельних сервітутів, є смерть особи, на користь якої було встановлено цей сервітут. Особисті сервітути встановлюються на користь конкретної особи і призначені забезпечити їй певні можливості, які в цій ситуації не можуть бути їй забезпечені в інший спосіб. Тому право, яке надає особистий сервітут, має особистісний характер і не може переходити в порядку правонаступництва. Зі смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут, сервітутне право припиняється.

Тому вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками шляхом усунення перешкод в реалізації її права проходу та проїзду через належні відповідачу земельні ділянки в межах та у спосіб, які визначені договорами про встановлення земельного сервітуту від 25.06.2012, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не успадкувала право користування належними відповідачу земельними ділянками. А це право припинилося у зв`язку зі смертю сервітуарія ОСОБА_5 , в інтересах якого було встановлено особистий земельний сервітут.

Відповідно до наданого позивачем суду висновку експерта від 08.10.2020 за результатами проведеної за зверненням представника позивача адвоката Ковальчука В.С. земельно-технічної експертизи щодо встановлення наявності (відсутності) перешкод у користуванні належними ОСОБА_5 земельними ділянками з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 та 0725785600:04:001:0163, експерт, відповідаючи на поставлені запитання, дійшов таких висновків. Розташування дерев`яної огорожі, яка влаштована від зблокованої будівлі (господарська будівля), що розташована по АДРЕСА_1 , не відповідає межам земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162, належної ОСОБА_5 , та 0725785600:04:001:0164, належної ОСОБА_4 , оскільки зміщена в сторону земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, належної ОСОБА_5 . Споруди дитячого майданчика (пісочниця, ковзанка) та дерев`яна огорожа, яка влаштована від зблокованої будівлі (господарська будівля), перешкоджають проїзду та проходу, що передбачено чинним сервітутом, до земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, належної ОСОБА_5 . До земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0163 , належної ОСОБА_5 , обмежень щодо проходу та проїзду не встановлено (арк. 120-219).

З дослідженого судом висновку, наданого позивачем на підтвердження його позовних вимог, судом фактично встановлено невідповідність розташування дерев`яної огорожі (без зазначення будь-яких її конкретних параметрів та місця розташування на місцевості в натурі) межам земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0162 , належної ОСОБА_5 , та 0725785600:04:001:0164, належної ОСОБА_4 , а саме її зміщення в сторону земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, без зазначення відстані, площі та інших параметрів такого зміщення. Також з висновку експерта судом встановлено, що вказана вище дерев`яна огорожа та споруди дитячого майданчика (пісочниця, ковзанка), про які у позові не зазначено, перешкоджають проїзду та проходу, що передбачено чинним сервітутом, до земельної ділянки з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, належної ОСОБА_5 .

Поряд з цим, вказані у позові обставини, що відповідачем ОСОБА_4 встановлено паркан по периметру земельної ділянки позивача площею 0,09 га з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162, чим самовільно зайнято частину належної позивачу земельної ділянки та заблоковано позивачу прохід та проїзд через належні відповідачу земельні ділянки, вказаний висновок експерта не підтверджує. Жодних конкретних параметрів паркану чи дерев`яної огорожі, самовільно зайнятої частини земельної ділянки та конкретного місця їх розташування на місцевості ні у позові, ні у висновку експерта не вказано. Тому вказаний доказ суд вважає неналежним, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Позивачем ОСОБА_5 надано суду адресовану відповідачу ОСОБА_4 претензію щодо створення перешкод в користуванні земельними ділянками від 12.05.2020 та квитанцію АТ Укрпошта про відправлення 14.05.2020 рекомендованого листа ОСОБА_4 , без опису вкладення у лист. Відомості про отримання ОСОБА_4 зазначеної претензії суду не надано. Тому суд вважає, що вказані докази не підтверджують викладені у позові обставини про те, що відповідач ОСОБА_4 не виконує вимоги уповноваженого власника ОСОБА_5 в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом припинення дій, що порушують право позивача та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статей 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 212 Земельного кодексу України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на підставі принципів змагальності та диспозитивності.

За змістом ст. 76 ЦПК України, обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановлює на підставі доказів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За змістом ч. 3, ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із зазначених у позові відповідач ОСОБА_4 визнав лише ті обставини, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0725785600:04:001:0164 площею 0,09 га та 0725785600:04:001:0165 площею 0,09, щодо яких згідно з двома договорами від 25.06.2012 встановлено особистий земельний сервітут в інтересах ОСОБА_5 . Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання відповідачем, тому суд вважає, що вказані обставини відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Інших підстав та щодо інших обставин для звільнення позивача від доказування, визначених ст. 82 ЦПК України, судом не встановлено.

Судом досліджено усі надані стороною позивача докази. Клопотання, пов`язані з витребуванням доказів, викликом свідків та призначенням експертизи позивачем заявлено не було.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши усі надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав відповідачем. Суду не надано докази на підтвердження порушення відповідачем ОСОБА_4 прав позивача, а саме: доказів на підтвердження факту встановлення відповідачем ОСОБА_4 паркану (огорожі) на земельній ділянці позивача з кадастровим номером 0725785600:04:001:0162; доказів на підтвердження самовільного зайняття відповідачем частини (та якої саме) належної позивачу земельної ділянки; доказів вчинення відповідачем конкретних дій, що порушують право власності позивача на землю.

Таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі статей 78, 90, 98-102, 152, 211, 212, 317, 319, 391 ЗК України, керуючись статтями 4, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом припинення дій, що порушують право, звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, що існував до порушення права, та забезпечення права проходу і проїзду через земельну ділянку, відмовити повністю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07.02.2022.

Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова