Ухвала

від 04.10.2007 по справі 20-7/152-11/288-7/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/152-11/288-7/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

"04" жовтня 2007 р. справа № 20-7/152-11/288-7/254

За позовом:          Першого заступника військового прокурора

          Військово-Морських Сил України

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

          в інтересах держави в особі

          Міністерства промислової політики України

          (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3)

          Фонду державного майна України

          (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідача:          Міністерства Оборони Російської Федерації

          (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

          (1997 ВМІС ЧФ РФ: 99007, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 6)

          (Військове містечко № 43: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11)

          (Управління ЧФ РФ: 99050, м. Севастополь)

представник          Зровка Іван Антонович

Міністерства          (99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, 4)

Оборони РФ          (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 2)

третя особа,          Державне підприємство „Спеціальна виробничо-технічна база „Полум'я”

яка не заявляє          (м. Севастополь, вул. Терещенка, 11)

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивачів:

про          витребування у Міністерства Оброни Російської Федерації на користь Міністерства промислової політики України майна військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11,

          зобов'язання Міністерства Оборони Російської Федерації звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та фонди військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11,

Суддя Г.П.Ілюхіна

Представники:

Від прокурора          - Бучко Р.В., прокурор відділу, посвідчення №  284 від 24.11.2006,

Від позивачів          - не з'явився  (Міністерство промислової політики України);

          - Сазонов О.В., представник, довіреність № 49/02-15 від 24.07.2007 (Фонд державного майна України);

Від відповідача          - Зровка І.А., представник, довіреність № 1144 від 21.05.2007;

Від третьої особи          -  не з'явився (ДП „Спеціальна виробничо-технічна база „Полум'я”);

Суть спору:

13.04.2007 (вх.№134-пр) Перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України з позовними вимогами до Міністерства Оборони Російської Федерації про витребування у Міністерства Оброни Російської Федерації на користь Міністерства промислової політики України майна військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11, та зобов'язання Міністерства Оборони Російської Федерації звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та фонди військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11, з посиланням на статтю 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.04.2007 порушено провадження у справі (т.1 арк.с.1-2).

Ухвалою суду від 17.05.2007 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „Спеціальна виробничо-технічна база „Полум'я”, так як рішення по справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін (т.1 арк.с.48-50).

Розпорядженням № 55 від 19.06.2007 справа № 20-7/152 передана до провадження судді Дмитрієва В.Є. (т.2 арк.с.1-5).

Ухвалою суду від 20.06.2007 справу прийнято до провадження судді Дмитрієва В.Є., справі привласнено № 20-7/152-11/288 (т.2 арк.с.6-7).

Розпорядженням голови суду № 62 від 03.08.2007 у зв'язку з вибуттям судді Дмитрієва В.Є. у щорічну відпустку, у зв'язку з врегулюванням навантаженності суддів та з метою дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, справа передана до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.2 арк.с.41-42).

Ухвалою суду від 06.08.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.2 арк.с.43-44).

Відповідач в відзиві на позов (вх.№24499) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що позов до Міністерства Оброни Російської Федерації пред'явлений 03.05.2007, однак на день пред'явлення позову відповідач постійно зареєстрований та знаходиться за адресою: 119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19, що підтверджується свідоцтвом про постановку на облік в податковому органі юридичної особи, за містом знаходження на території Росії, серія 77 № 004378748 від 17.02.2003; у відповідача на території України нерухоме майно відсутнє; все нерухоме майно, де розташовані об'єкти Чорноморського Флоту, використовуються на правах оренди згідно з Угодою між Україною та Російською Федерацією „Про статус та умови перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997, Угодою між Україною та Російською Федерацією „Про параметри розділу  Чорноморського Флоту” від 28.05.1997, Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації „Про взаєморозрахунки, пов'язані з розділом Чорноморського Флоту  та перебуванням Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997, які підписані відповідними главами Урядів Росії та України, та ратифіковані у встановленому порядку, з посиланням на статті 26, 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів, статті 8,9 Конституції України, статті 4, 12, 22, 28, 59, 80, 124 Господарського процесуального кодексу України  (т.2 арк.с.26-32).

Третя особа (Фонд державного майна України) в поясненнях на позов (вх.№43629) зазначив, що спірне майно не включено до Додатків №№ 2, 3 до Угоди „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997, тому не може знаходитись в користуванні Російської Федерації, так як є державною власністю України (т.2 арк.с.95).

Прокурор в запереченнях на відзив (вх.№43630) вважає посилання відповідача безпідставними, так як включення військового містечка № 43 до уточненого додатку № 2 до Міжурядової Угоди від 16.03.2000 не є доказом права користування цілим військовим містечком, крім того, зазначені уточнення не підписані сторонами та не набрали сили; вважає, що Угоди між Україною та Російською Федерацією на ці правовідносини не поширюються  (т.2 арк.с.96).

Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, до початку судового засідання надійшло  клопотання (вх.№ 43503) про  відкладення  розгляду  справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників юридичної особи при розгляді адміністративної справи, від'їзд директора позивачем не підтверджений документально, документи, що підтверджують поважну причину відсутності представника третьої особи, суду не надані.

Тому клопотання третьої особи задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників прокурора та сторін, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає припиненню в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України так як  спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з  наступним.

Статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), які мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статей 12, 13 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів віднесено до відання інших органів.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлена компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій: господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо, зокрема місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України, іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Статтями 9, 19 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що функцію управління майном підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, покладено на Фонд державного майна України Законом України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 № 1540-XII, а функція управління майном, що вивільняється в процесі поділу Чорноморського Флоту Указом Президента України від 27.03.1995 № 256/95 покладалась на Міністерство оборони України, прокурор не навів конкретного переліку майна та фондів військового містечка № 43 і які об'єкти під ними розуміються, не виклав вимоги кожного позивача до відповідача.

Між Україною та Російською Федерацією укладені наступні Угоди:

-          „Про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі ЧФ колишнього СРСР” від 03.08.1992, яка набрала чинності 03.08.1992,

-          „Щодо Чорноморського Флоту” від 09.06.1995, яка набрала чинності 09.06.1995,

-          „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999,

-          „Про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999,

-          „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського Флоту та перебуванням ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999.

Згідно зі статтями 1, 2, З, 4, 5, 8, 10, 11, 14 Угоди „Про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі ЧФ колишнього СРСР” від 03.08.1992 Чорноморський флот підлягає розподілу між Договірними Сторонами з метою створення на його базі ВМС України та ВМФ Російської Федерації. Враховуючи інтереси України і Росії, як дружніх держав і прагнучи до забезпечення безпеки в басейні Чорного моря, Договірні Сторони вирішили на час сформування на Чорному морі ВМС України та ВМФ Російської Федерації встановити перехідний період, до 1995 року включно. Статус перехідного періоду визначається окремою угодою, яка повинна бути укладена Договірними Сторонами до 01.10.1992. На перехідний період з моменту підписання цієї Угоди Чорноморський флот виводиться із складу ОЗС СНД і підпорядковується безпосередньо Президентам України і Російської Федерації. Президенти України і Російської Федерації на перехідний період призначають консенсусом Об'єднане Командування Чорноморським флотом. Договірні Сторони погодились, що комплектування Чорноморського флоту на перехідний період проводиться призовниками України і Російської Федерації в рівні пропорції (50 відсотків на 50 відсотків).

Відповідно до статей 1, 2, 3, 6, 10, 11  Угоди „Щодо Чорноморського Флоту” від 09.06.1995 на основі Чорноморського флоту створюється Чорноморський флот Російської Федерації і ВМС України. Чорноморський флот Російської Федерації і ВМС України базуються окремо. Основна база Чорноморського флоту Російської Федерації з розміщенням в неї штабу Чорноморського флоту Російської Федерації знаходиться в м. Севастополі. Чорноморський флот Російської Федерації використовує об'єкти Чорноморського флоту в м. Севастополі та інші пункти базування місця дислокації корабельного складу, авіації, берегових військ, об'єктів оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення в Криму. Уряди Сторін регулюють питання, відносяться до майна Чорноморського флоту, підпишуть на цей рахунок окрему угоду, маючи на увазі раніше досягнуту домовленість о розділі вказаного майна в співвідношенні 50 на 50 процентів. В випадку, якщо одна із сторін буде заінтересована в використанні об'єктів, які по умовам цієї Угоди передбачені для використання другою стороною питання будуть вирішуватися шляхом укладення спеціальних угод для кожного окремого випадку. Сторони продовжують переговори, які відносяться до Чорноморського флоту, і, зокрема, розробку правового статусу умов перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; порядку здійснення взаєморозрахунків, зв'язаних з урегулюванням проблеми Чорноморського флоту, і по інших питаннях. Для спостереження за виконанням домовленості по Чорноморському флоту створюється Змішана російсько-українська комісія у складі державних делегацій Російської Федерації і України по переговорам по Чорноморському флоту.

Згідно зі статтями 2, З Угоди „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 Українська сторона передає Російській стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені в відповідно в додатках № 2 і № 3 та картах № 1 і № 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України. Нарахування сум платежів за використання Чорноморським флотом Російської Федерації зазначених земельних ділянок і розміщених на них об'єктів берегової інфраструктури, акваторій бухт, радіочастотного ресурсу, відшкодування екологічної шкоди, пов'язаної з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, здійснюється з дати підписання цієї угоди, а розрахунки провадяться Російською стороною починаючи з 1998 року, шляхом щорічного зменшення рівними частками державного боргу України перед Російською Федерацією, зазначеного в статті 1 цієї угоди, що залишається після вирахування компенсаційної вартості кораблів, суден і плавзасобів (526, 509 млн. Доларів США) відповідно до статті 1 цієї угоди і компенсації за розщеплюванні матеріали (200 млн. Доларів США) відповідно до окремої угоди. Сума щорічного погашення частини державного боргу України, що випливає із цієї статті, становить 97, 75 млн. Доларів США. Окремими угодами між уповноваженими органами Сторін визначається порядок взаєморозрахунків за об'єкти, що спільно використовуються.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Угоди „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 Російська Сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України. Органом, який передав в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках № 2 і №3 та картах № 1 і № 2 до неї є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997 Чорноморський флот Російської Федерації використовує зазначені у статтях 2 і 3 цієї Угоди об'єкти Чорноморського флоту у м. Севастополі та інші пункти базування і місця дислокації корабельного складу, авіації, берегових військ, об'єкти оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення на умовах та протягом строку дії Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997. Порядок використання об'єктів Чорноморського флоту, за винятком згаданих у статтях 2 і 3 цієї Угоди визначається Українською Стороною. Перелік та параметри об'єктів, які використовує Україна, містяться у Додатку № 1. Основна база Чорноморського флоту Російської Федерації знаходиться в м. Севастополі. На основній базі Чорноморського флоту Російської Федерації розміщується його штаб та інші органи управління, а також військові формування, підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації. Перелік і параметри об'єктів, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у м. Севастополі, містяться у Додатку № 2.

Згідно зі статтею 1 Угоди „Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України визначається цією Угодою та іншими угодами сторін, які укладатимуться на розвиток цієї угоди.

Статтею 24 Угоди „Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 передбачено, що для розв'язання спорів щодо тлумачення та застосування цієї Угоди створюється Змішана комісія.

Змішана комісія діятиме на підставі прийнятих нею правил.

Якщо Змішана комісія не зможе розв'язати переданий їй спір, то він буде розв'язуватися дипломатичним шляхом у як найкоротший термін.

Згідно зі статтею 8 Угоди „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997 Спори щодо тлумачення та застосування цієї Угоди розв'язуються Змішаною комісією, що утворюється відповідно до статті 24 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р „Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР” покладено:

- на Міноборони функції з управління державним майном, зазначеним у додатку 1 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997 (далі - Угода), за винятком майна, визначеного у постановах Кабінету Міністрів України від 30.01.1996 № 142, від 31.01.1996 № 143, від 17.08.1998 № 1282 і від 29.04.1999 № 732;

- на Фонд державного майна функції з управління державним майном, зазначеним у додатках 2 і 3 до Угоди, та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.

Міноборони разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади:

- за участю місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування утворити комісію з проведення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатку 1 до Угоди, яку провести до 30 квітня 2006 року;

- подати у місячний строк після завершення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатку 1 до Угоди, Кабінетові Міністрів України:

-          звіт про ефективність використання державного майна, переданого до сфери управління центральних органів виконавчої влади та інших державних органів;

-          перелік державного майна, яке може бути передане до сфери управління центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів чи у комунальну власність або відчужене.

МЗС, Фондові державного майна, Міноборони та Держкомзему за участю заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування утворити комісію з проведення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатках 2 і 3 до Угоди, а також державного майна, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації, яку провести до 30 квітня 2006 року.

Фондові державного майна у місячний строк після завершення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатках 2 і 3 до Угоди, а також державного майна, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації, розробити за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Держкомземом та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо подальшого використання державного майна, у тому числі об'єктів спільного користування, службового житлового фонду та соціальної інфраструктури, які не включені до додатків 2 і 3 до Угоди, але фактично використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації.

Держкомзему, Фондові державного майна здійснити заходи щодо проведення державної реєстрації речових прав, надання Фондові державного майна в постійне користування земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти, зазначені у додатках 2 і 3 до Угоди, і земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти, що не включені до цих додатків, але фактично використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації, та оформлення державних актів на право постійного користування ними.

Спірний об'єкт використовується Чорноморським Флотом Російської Федерації, як військове містечко № 43, знаходився на обліку 1997 ВМІС до 2006 року, входить в комендатуру № 115 по уточненим , деталізованим даним відповідача, здійсненим на виконання рішень Змішаної коміссії, що підтверджуються наданими в матеріали справи доказами:

-          Рішенням ІV сесії V скликання Севастопольської міської Ради № 809 від 10.10.2006 „Про внесення змін до рішення Х сесії Севастопольської міської Ради № 1320 від 16.09.2003 „Про ставки, які застосовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться в користуванні Чорноморського Флоту Російської Федерації, та визначення обсягу компенсації витрат бюджету м. Севастополя по джерелу плата за землю від розміщення на його території Чорноморського Флоту Російської Федерації” з Додатком „Перелік об'єктів Чорноморського Флоту Російської Федерації та орендних ставок в відсотках від нормативної грошової оцінки земель м. Севастополя, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 4046 від 19.10.2006, які застосовуються до них”, в якому під № 350 вказано військове містечко № 43;

-          Доповненнями та змінами до Додатку № 1 до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємне визнання прав та регулюванні відносин власності Чорноморського Флоту Російської Федерації на житловий фонд та об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його військових формувань на території України від 16.03.2000;

-          Додатком № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського Флоту від 28.05.1997 „Уточнений перелік та параметри об'єктів, які використовуються Чорноморського Флоту Російської Федерації в м. Севастополі”, де під № 24 „Об'єкти гарнізонної служби” під № 3 в перелік комендатури № 115 значиться військове містечко № 43;

-          Додатком № 1 до Протоколу робочої групи „Уточнений (деталізований) перелік об'єктів, які використовуються Чорноморським Флотом Російської Федерації в м. Севастополі з урахуванням закріплення їх за військовими містечками”;

-          Протоколом № 2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю і Морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації засідання робочої групи представників” від 26.12.2003, який складено на виконання пункту 3 Протоколу П'ятого засідання Підкомісії з питань функціонування Чорноморського Флоту Російської Федерації і його перебування на території України Змішаної Українсько-Російської комісії по співробітництву;

-          Додатком № 2 до Протоколу робочої групи „Підсумкові (звіряльні) відомості руху об'єктів за період 1996-2003 за даними інвентаризації нерухомого майна (будівель, споруд) КЖФ ЧФ РФ, переданого в оренду ЧФ РФ”, де розташовано військове містечко № 43;

-          Земельно-кадастровим планом земельної ділянки № 24-3-43;

-          Актом прийому-передачі технічної документації на земельну ділянку № 57/06 від 08.02.2006;

-          Актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки № 24-3-43, переданого в оренду Чорноморському Флоту Російської Федерації (військове містечко № 43) (військова частина № 53158) (т.2 арк.с.50-61),

115 комендатура входить до переліку об'єктів згідно з пунктом 24 „Об'єкти гарнізонної служби” під № 3 Додатку № 2 до Угоди „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997.

За даними Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенко, 11 право власності не зареєстровано, інвентаризація не проводилась (т.2 арк.с.62).

На нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці правовстановлюючі документи відсутні як у відповідача, так і у позивача.

Директивою командувача Чорноморським Флотом Російської Федерації № ДК-60 від 11.12.20006 організовано роботу комісії по передачі від 1997 ВМІС 43 військового містечка учбовому центру флоту (військова частина 87211) (т.1 арк.с.12-13).

Зміст копії Директиви командувача Чорноморського Флоту № ДК-60 від 11.12.2006  „Про розміщення на території 43 військового містечка учбової матеріально-технічної бази учбового центру флоту”, свідчить про зміну цільового використання території військового містечка № 43, яке було на обліку в 1997 ВМІС; прийнято рішення про розміщення учбового центру флоту і передачі військового містечка № 43 учбовому центру флоту (військова частина 87211) від 1997 ВМІС.

Звернення секретаря Ради Національної безпеки і оборони України від 24.02.2007 № 3/7-320-3-2-1 до Генерального прокурора України не містить належних та допустимих доказів того, що майно та фонди військового містечка № 43, земельна ділянка не використовувались раніше Чорноморським Флотом Російської Федерації, тому вказаний документ не може  бути прийнятий судом як доказ, що підтверджує самовільне захоплення військового містечка № 43 та земельної ділянки відповідачем в 2006 році.

Посилання прокурора та статтю 215 Цивільного кодексу України „Недійсність правочину” безпідставне, так як між Позивачем та відповідачем  відсутні будь-які правочини чи угоди, які підлягали б  визнанню недійсними, так як вони ними не укладались і в позовній заві мова про правочини, укладені сторонами, не йде.

Посилання прокурора на Постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2007 по справі № 20-7/129 не має преюдиційного значення, так як в справі № 20-7/129 інші сторони, предмет та підстави позовних вимог прокурора, тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одним із принципів процесуального права Європейського Суду з прав людини є покладення обов'язку та тягаря надання доказів на того, хто стверджує, а не заперечує.

Належних та допустимих доказів самозахвату земельної ділянки, майна та фондів військового містечка № 43 Чорноморським Флотом Російської Федерації прокурором та позивачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР зі змінами та доповненнями, Україна приєдналась до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477 практика Європейського Суду і Європейська Конвенція застосовуються в Україні при прийнятті рішень. Суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позов прокурора не забезпечує рівновагу процесуальних можливостей між сторонами.

Міністерством юстиції України проаналізовані постановлені Європейським судом з прав людини 204 рішення щодо України, з яких у 200 констатовано порушення „Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини” 1950 року з боку держави та виділені системні проблеми, які призводять до неодноразового визнання судом порушень Конвенції, зокрема, участь прокурора в процесі.

В своїй практиці Європейський суд наголошує, що принцип рівності процесуальних можливостей є одним із основоположних принципів права на справедливий судовий розгляд, яке закріплюється в пункті 1 статті 6 „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” 1950 року. Це означає, що кожна із сторін не повинна мати явної переваги  і що кожній із сторін повинна бути гарантована можливість представити свою справу на таких умовах, які не ставлять її у менш сприятливе становище у порівнянні із іншою стороною (лист ДСА від 16.11.2006 № 14-6947/06).

Надані позивачем докази дають суду право для висновку, що правовідносини сторін виникли і регулюються відповідно до укладених між Україною та Російською Федерацією міжнародних угод, пов'язаних з поділом, статусом та умовами перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України.

При вищезазначених обставинах, провадження по справі підлягає припиненню в порядку пункту 1 частини першої  статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинен розглядатись Підкомісією з питань функціонування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України Українсько-Російської міждержавної комісії, що підтверджується також змістом Ноти Міністерства закордонних справ України № 610/22-123/1-1388 від 10.07.2007 Міністерству закордонних справ Російської Федерації, зміст якої свідчить, що робота міждержавної комісії в цьому напрямку ведеться і спірні питання, зокрема, умови користування об'єктами, які не увійшли до Додатків №№ 2, 3, але знаходяться в користуванні Чорноморського Флоту Російської Федерації, розглядаються і по ним повинні бути прийняті рішення (т.2 арк.с.103-104).

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19 Конституції України, Угодами, укладеними між Російською Федерацією і Україною „Про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі ЧФ колишнього СРСР” від 03.08.1992, „Щодо Чорноморського Флоту” від 09.06.1995, „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997, „Про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського Флоту та перебуванням ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р „Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР”, Нотою Міністерства закордонних справ України № 610/22-123/1-1388 від 10.07.2007, статтями 1, 4, 12, 13, 21, 33, 34, пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 86, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1.          Провадження по справі № 20-7/152-11/288-7/254 за позовом Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України до Міністерства Оборони Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „Спеціальна виробничо-технічна база „Полум'я” про витребування у Міністерства Оброни Російської Федерації на користь Міністерства промислової політики України майно військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11, зобов'язання Міністерства Оборони Російської Федерації звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та фонди військового містечка № 43 за адресою: м. Севастополь, вул. Терещенка, 11 припинити.

Суддя                                                                                                  Г.П. Ілюхіна