Постанова

від 01.02.2022 по справі 175/3532/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2110/22 Справа № 175/3532/17 Головуючий у першій інстанції: Ткаченко Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

при секретарі Ситнику Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року в частині відмови у забезпеченні доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено; клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено частково. Призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта поставлено наступні питання: 1) чи виконано підпис у Договорі позики від 01.03.2005р. в графі Позичальник ОСОБА_2 чи іншою особою? Оплату експертизи покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. Позивача ОСОБА_1 зобов`язано надати безпосередньо судовому експерту оригінал Договору позики від 01.03.2005 року. Відповідача ОСОБА_2 зобов`язано надати безпосередньо судовому експерту вільні зразки підпису ОСОБА_2 . Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення проведення судової почеркознавчої експертизи для проведення Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України відмовлено. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2020 року по забезпечення доказів відмовлено. В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про прийняття позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800344,00 грн. відмовлено (а.с. 168-169 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні його клопотання по забезпечення доказів та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 172-175 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просив в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором позики від 01.03.2005 року у розмірі 118400,00 грн. визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.1982 року та право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0813 га, кадастровий номер 1210100000:03:195:0072 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно в державному реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог діючого законодавства (а.с. 14-15 т.1).

01.12.2020 року позивачем ОСОБА_1 до місцевого суду подано клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача ОСОБА_2 оригіналу договору позики від 01.03.2005 року (а.с. 82-84 т. 2). Клопотання обґрунтоване тим, у договір позики було укладено у двох примірниках. Однак, ОСОБА_2 зазначає, що його примірник договору містить інші умови, аніж ті, що наявний у позивача. Таким чином, для проведення судової почеркознавчої експертизи, є необхідним витребування оригіналу примірнику договору позики від 01.03.2005 року саме від відповідача.

Частиною 1 статті 116 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частина 2 статті 116 ЦПК України).

За положеннями частини 1 статті 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Місцевим судом також встановлено, що в заяві від 28.09.2021 року представник відповідача - адвокат Боровик Л.О. суду повідомила, що такого оригіналу договору позики від 01.03.2005 року у ОСОБА_2 ніколи не було і не може бути, оскільки відповідач стверджує, що він такого договору ніколи не укладав і не підписував (а.с. 164 т.2).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач категорично заперечує факт наявності у нього будь-яких оригіналів договорів позики з позивачем, зокрема й від 01.03.2005 року, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2020 року про забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_2 оригіналу договору позики від 01.03.2005 року.

Таким чином, ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року в оскаржуваній частині - в частині відмови у задоволенні клопотання про забезпечення доказів є обґрунтованою.

Посилання апелянта на те, що від відповідача 02.10.2017 року надійшла заява про визнання уточненого позову в повному обсязі, однак згодом він почав заперечувати факт укладення договору позики, - не спростовують викладених вище висновків; в матеріалах даної справи відсутня заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог від 02.10.2017 року. Більше того, в апеляційній скарзі на рішення суду від 13.10.2017 року ОСОБА_2 зазначає, що жодних договір позики з позивачем він не укладав та коштів не отримував (а.с. 33 т.1).

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена у відповідності з вимогами процесуального закону, тому в частині відмови у задоволенні клопотання про забезпечення доказів підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року в оскаржуваній частині - в частині відмови у задоволенні клопотання про забезпечення доказів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Лаченкова

О.В. Свистунова