Постанова

від 04.02.2022 по справі 2-3552/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/121/22

Номер справи місцевого суду: 2-3552/10

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Комлевої О.С., Цюри Т.В.

За участю секретаря - Ющак А.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу представника акціонерного товариства ОТП Банк на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В.

- про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно божника ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА

Короткий зміст подання

10.09.2020 року старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. звернувся до суду з поданням в якому просив

надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у квартирі з 30.11.2012 року.

Зазначає, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження за виконавчим листом по справі № 2-3552/10, виданим Київським районним судом м. Одеси 23.01.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь AT ОТП Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 410 979,01 грн. Боржник ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак до теперішнього часу рішення суду не виконано, а тому з посиланням на ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець звернувся до суду.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2020 року відмовлено старшому державному виконавцю Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. у задоволенні подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно.

Відмовляючи у поданні старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. рйонний суд виходив з того, що держаним виконавцем не надано належного підтвердження щодо звернення до органів опіки та піклування та отримання відповідного висновку так як в квартирі АДРЕСА_1 проживає малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 котрий зареєстрований в ній з 30.11.2012 року.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник акціонерного товариства ОТП Банк ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2020 року та задоволення подання старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що боржник не виконує боргові зобовязання та встановлено, що в спірній квартирі не приживає ні боржник, ні її неповнолітній син.при цьому посилається на боргові зобов`язання за комунальні платежі.

Зазначає, що ОСОБА_1 в супереч іпотечного договору від 30.11.2012 року здійснила реєстрацію малолітньої особи без згоди іпотекодержателя.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Строни в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Відповідно до ч.5 ст.258 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2018 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 55780893 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-3552/10, виданого Київським районним судом м. Одеси 23.01.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь AT ОТП Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 410 979,01 грн.

13.02.2018 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

14.08.2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

В подальшому виконавцем було вчинено дії щодо отримання можливості звернути стягнення на іпотечне у АТ ОТП Банк майно боржника, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

05.04.2019 року за запитом державного виконавця було отримано відповідь від Департаменту надання адміністративних послуг щодо відомостей про зареєстрованих у квартирі осіб, відповідно до якою у іпотечній квартирі зареєстровано з 30.11.2012 року боржницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. звернувся з даним поданням, посилаючись на ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", однак, вказана норма Закону не передбачає права виконавця на звернення з поданням про надання дозволу на реалізацію арештованого майна до суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 18 Закону Про виконавче провадження (далі - Закон) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Правилами статті 48 Закону Про виконавче провадження передбачено загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, які, зокрема, передбачають першочергове звернення стягнення боргу на кошти боржника та інші цінності, а при їх відсутності - на інше майно. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1).

Згідно з частиною 7 статті 51 Закону Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону Про іпотеку .

За частиною 4 статті 33 Закону Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 41 Закону Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

При вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись і права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону

Аналогічну умову містить і Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом МЮУ від 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Так, відповідно до положень пункту 3 Розділу II Порядку виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, де зазначає, в тому числі відомості про майно, яке передається на реалізацію (його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, тощо), а у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки додає дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

При примусовому виконанні судового рішення, виконавець має керуватись і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону "Про виконавче провадження", Закону "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції та Порядку, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц, (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 18.03.2020 року у справі 643/14556/15-ц.

Ця обставина свідчать про те, що на час підготовчих дій щодо передачі квартири на реалізацію право користування житлом мала малолітня дитина, що, як зазначалось вище, передбачає обов`язкове попереднє отримання дозволу органу опіки та піклування.

Враховуючи вимоги Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей , а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, відповідно до яких державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна, та зважаючи на те, що такий дозвіл державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білик Р.В. не було отримано, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що подання не підлягає задоволенню, оскільки це суперечило б вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.

З огляду на викладене вище, необґрунтованим є посилання апелянта на те, що у вказаній квартирі ні боржник, ні малолітня дитина не проживають за відсутністю належних та допустимих доказів так як наявність заборгованості за комунальні платежі не засвідчує їх не проживання в спірній квартирі.

Не можуть вважатись переконливими і посилання приватного виконавця на те, що Закон Про виконавче провадження та Закон Про іпотеку , які мають вищу юридичну силу, не передбачають обов`язку виконавця звертатись до органів опіки та піклування за дозволом на реалізацію нерухомого майна.

З аналізу змісту Інструкції, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, вбачається, що її завданням є визначення окремих питань організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню. А тому відсутність аналогічних вказівок у законах, не звільняє виконавця від обов`язку щодо організації виконання судового рішення у такий спосіб, який визначено Інструкцією.

Доводи апелянта про те, що дитина зареєстрована в квартирі після укладення договору іпотеки, без згоди іпотекодержателя, не мають окремого правового значення, оскільки не впливають на обов`язок приватного виконавця дотримуватись порядку передачі майна на реалізацію.

Наведенні доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскарженій частині не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення питання.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду в оскарженій частині постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства ОТП Банк залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

О.С.Комлева

Т.В.Цюра