Рішення

від 31.01.2022 по справі 219/1333/21

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/1333/21

Провадження № 2/219/160/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2022 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю: секретаря судового засідання Орищиної І.А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу№219/1333/21

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3, ОСОБА_4,

про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію і стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції учасників справи

1.Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до відповідачів Громадської організації Бахмутська Фортеця (далі - ГО Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) про визнання недостовірною та такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію і стягнення моральної шкоди, відповідно до якого після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить і принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (ІНФОРМАЦІЯ_2), наступного змісту: Винний у вбивстві дівчини ОСОБА_1 й досі працює на ДП Артемсіль , керує автомобілем… та зобов'язати Громадську організацію Бахмутська фортеця (ідентифікаційний код юридичної особи 39441990), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати вказану інформацію шляхом розміщення протягом тижня з дня набуття судовим рішенням законної сили в мережі Інтернет на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (https://ІНФОРМАЦІЯ_4) повідомлення наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вчиняв вбивства дівчини , виконаного тим самим шрифтом, що був застосований при публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , а також супроводжуючи таке повідомлення розміщенням тієї фотографії (того ж розміру) із зображенням ОСОБА_1 яка була використана при публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? . Стягнути з ГО Бахмутська фортеця , ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн та судовий збір в розмірі 3178,00 грн.

2.Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (ІНФОРМАЦІЯ_2), засновником якого є ГО Бахмутська Фортеця , у відкритому доступі опубліковано статтю під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , публікація якої містить в собі розміщення фотографії з його зображенням, під якою здійснено напис: Винний у вбивстві дівчини ОСОБА_1 й досі працює на ДП Артемсіль , керує автомобілем (фото з архіву Бахмут IN.UA ) . Разом з тим, згоду на проведення його фотозйомки та на публікацію його фотографії він відповідачу та його працівникам і представникам ніколи не давав і така згода у нього не запитувалась. Крім того, вищезазначений опублікований відповідачем напис містить неправдиву (недостовірну) інформацію, а саме: те, що він винний у вбивстві дівчини. При цьому дана інформація викладена у стверджувальній формі та однозначно, у зв'язку з чим носить не оціночний характер, а констатуючий, а тому може бути перевірена на підставі фактичних даних. Стверджує, що відносно нього ніколи не постановлялось судове рішення (вирок, ухвала, постанова, рішення), яким би його було визнано винним у вбивстві. Крім того, поширенням спірної недостовірної інформації, а також незаконною публікацією фотографії позивача без його згоди позивачу спричинено моральну шкоду, що виразилось у приниженні його честі, гідності та ділової репутації, а також у душевних стражданнях, викликаних вищевказаними фактами. Зазначені душевні страждання полягають у виникненні та тривалості у позивача неприємних тяжких відчуттів, за яких він наразі переживає емоційний дискомфорт та стрес, що викликано відвертим порушенням його особистих немайнових прав. Незаконні дії щодо публікації (поширення) недостовірної інформації про позивача (про те, що він винний у вбивстві людини), що супроводжується незаконною публікацією його фотографії, негативно впливає на соціальну оцінку позивача як особистості в очах оточуючих, яка ґрунтується на загальноприйнятих уявленнях про добро і зло. Враховуючи суть і зміст вчинених відносно нього незаконних дій, а також їх триваючий характер (до теперішнього часу спірна публікація продовжує розповсюджуватись в мережі Інтернет та є доступною для необмеженої кількості людей), він оцінює завдану йому моральну шкоду в 20000 гривень. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

3.Представник відповідача - ГО Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3 у відзиві на позов проти задоволення позову заперечувала, посилаючись при цьому на те, що жодних доказів про те, що відповідач ГО Бахмутська Фортеця є саме власником інтернет-сайту https://ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не надав. Інформація про те, що сайт заснований відповідачем ГО Бахмутська Фортеця не підтверджує факту, що на момент здійснення спірної публікації відповідач ГО Бахмутська Фортеця був саме його власником. Щодо визнання інформації недостовірною зазначає, що Позивач оспорює тільки першу частину спірної інформації: Винний у вбивстві дівчини... , З яких підстав він вважає недостовірною іншу частину інформації: ...досі працює на ДП Артемсіль , керує автомобілем з матеріалів справи не зрозуміло. Вказує, що у справі відсутні докази, які б спростували цю частину спірної інформації та які могли б підтвердити чим саме публікація у вказаній частині порочить честь та гідність ОСОБА_1 Щодо визнання недостовірною інформації: Винний у вбивстві дівчині ОСОБА_1.. зазначає, що з інтернет-сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що спірна фотографія та інформація знаходяться в тексті статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури . В даній інформації йшла мова про те, що Позивач був засуджений вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2017 року за вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої загинула дівчина. Стверджує, що даним вироком повністю підтверджується, що Позивач винний у вчиненні злочину, через який загинула людина. Дані обставини є фактами, на підставі яких автором спірної інформації було зроблено оціночне судження Винний у вбивстві дівчини ОСОБА_1... , оскільки ДТП, що призвела до смерті дівчини, є умисним злочином, яке автор публікації шляхом внутрішнього сприйняття оцінює як вбивство (суб'єктивною оцінкою відомої йому інформації). Крім того, вказує, що спірна інформація є вирваною з контексту, оскільки в статті йде мова саме про вказаний вище злочин вчинений Позивачем, підпис під фото дає зрозуміти, що саме про це йде мова, а не про те, що Позивач є винним у вчиненні якогось умисного убивства. Акцентувала увагу на тому, що чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК України) не містить такого злочину як вбивство, а існує поняття умисного вбивства та вбивства з необережності. Щодо публікації фотографії позивача зазначає, що в позовній заяві Позивач стверджує, що зйомка та публікація фотографії, якою проілюстровано статтю на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 була зроблена у відкритому судовому засіданні - в залі судових засідань Артемівського міськрайонного суду Донецької області, судове слухання було відкритим, під час кого Позивач (чи суд) жодного разу не забороняв його фотографувати чи публікувати його зображення. Публікація фото відбувалася в рамках інформування читачів про хід розгляду кримінального провадження за обвинуваченням Позивача, і оскільки, дана справа була досить резонансною та викликала широкий суспільний інтерес, для захисту інтересів потерпілих та держави в особі обвинувачення і відбувалися всі публікації про хід кримінального процесу та фотографії з залу судових засідань, в тому числі і фотографії Позивача, що узгоджується із положенням ч. 3 ст.308 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також зазначає, що Позивачем не доведено також наявність злого умислу у Відповідача для приниження його честі та гідності та порушення немайнових прав, не надано до матеріалів справи жодного доказу, зокрема і понесених моральних страждань і розміру шкоди, тому за безпідставністю заявлених позовних вимог в задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

4.Відповідач - ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що вимоги до неї як фізичної особи є неправомірними та такими, що не гуртуються на чинному законодавстві України. Зазначає, що відповідно до письмової відповіді Приватного підприємства (далі - ПП) Фріхост від 02 липня 2021 року № 2/07 власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4 є Bahmut Fortres - ГО Бахмутська фортеця . Розташовані поруч із назвою Громадської організації Бахмутська фортеця її прізвище та ім'я свідчать про те, що вона як голова вказаної вище громадської організації є її головою і представником згідно чинного статуту цієї організації. Як голова ГО Бахмутська фортеця вона вже залучена до дійсної справи і представляє її в суді. Ніяких договірних відносин як фізичної особи з ПП Фріхост вона не має і ніколи не мала. В свою чергу позивач не надав жодних доказів того, що вона як фізична особа має відношення до ПП Фріхост . Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначено: Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації . Зазначає, що вона як фізична особа, не є власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4, тому в даному випадку є неналежним відповідачем у справі.

II.Процесуальні дії у справі

5.Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та судовий розгляд постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

6. 21 липня 2021 року представником позивача подано уточнену позову заяву з метою розширення кола відповідачів, яка прийнята судом.

7.Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

III.Заяви, клопотання

8.Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

9.Представники відповідача - ГО Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі по підставах викладених у відзиві на позовну заяву. Також представники ГО Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у судовому засіданні визнали, що організація, представниками якої вони є, відповідальна за можливість здійснення спірної публікації на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, проте зауважили, що оскільки доступ до сайту є вільним автор публікації їм невідомий.

10.Відповідач - ОСОБА_3, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі по підставах викладених у відзиві на позовну заяву.

11.Відповідач - ОСОБА_4, відзив на позов не надав, у судовому засіданні проти позову заперечував і зазначив, що він не є реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому не може відповідати за зміст публікацій на ньому. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

IV.Установлені судом фактичні обставини

12.Судом установлено, що ГО Бахмутська фортеця ідентифікаційний код юридичної особи 39441990, зареєстрована 15 жовтня 2014 року, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Виноградна, буд.33, з 12 вересня 2015 року керівником є ОСОБА_3, представники - ОСОБА_5, ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6, 108-109).

13.Відповідно до статуту ГО Бахмутська Фортеця (нова редакція) затвердженого загальними зборами ГО Бахмутська Фортеця протокол № від 11 листопада 2016 року, ОСОБА_3 є головою ГО Бахмутська Фортеця та представником згідно статуту цієї організації (а.с.87-100).

14.Відповідно до протоколу загальних зборів № 3 Громадської організації Бахмутська Фортеця від 30 вересня 2019 року (а.с.110), ОСОБА_3 обрано головою ГО Бахмутська Фортеця з правом представляти організацію у правовідносинах з державою та іншими особами, вчиняти дії від імені громадської організації.

15.Протоколом загальних зборів № 4 ГО Бахмутська Фортеця від 30 вересня 2019 року (а.с.111), ОСОБА_5 обрано особою, що має представляти ГО Бахмутська Фортеця з правом представляти організацію у правовідносинах з державою та іншими особами, вчиняти дії від імені громадської організації.

16.З рішення Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 1705024600038 від 26.04.2017 року вбачається, що Громадська організація Бахмутська Фортеця включена до реєстру неприбуткових установ та організацій з 26 грудня 2014 року (а.с.112).

17.З трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої 15 серпня 1991 року на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, де ім'я ОСОБА_1 закреслено на вказано ОСОБА_1, встановлено, що ОСОБА_1 станом на 05 лютого 2021 року продовжує працювати на ДП Артемсіль (а.с.17).

18.Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові виданого відділом реєстрації актів громадського стану м. Краматорська Донецької області 17 вересня 1997 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, змінив ім'я на ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний запис № 35 (а.с.18).

19.З роздруківки скріншоту статті, зробленого на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA A (а.с.7) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA опубліковано статтю під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , публікація статті містить в собі розміщення фотографії із зображенням позивача, під якою здійснено напис: Винний у вбивстві дівчини ОСОБА_1 й досі працює на ДП Артемсіль , керує автомобілем (фото з архіву Бахмут IN.UA ) .

20.З роздруківки скріншоту, зробленого на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, у розділі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4/kontakty публікація за ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що засновник громадського медіапорталу Бахмут IN.UA ГО Бахмутська Фортеця , місія ГО Бахмутська Фортеця - громадська організація, яка збирає і доносить до громадян інформацію в соціальній, політичній, культурній, економічній сферах, щоб спонукати людей до особистого розвитку і розвитку громадського суспільства. Діяльність організації спрямована на підвищення громадської активності та свободі слова. По питанням контенту, розміщення реклами та авторських матеріалів можна звертатись до: редактора сайту ОСОБА_3, журналіста сайту ОСОБА_5 (а.с.8-9).

21.З роздруківки скріншоту, зробленого на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (а.с.65-69) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA розміщено статтю під назвою Виновный в страшной аварии, в которой погибла молодая девушка, избежал наказания согласно Закону , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8, в якій окрім інших публікується фото позивача із зали судових засідань.

22.Згідно з інформаційною довідкою об'єднання підприємств Український мережевий інформаційний центр (далі - ОП УМІЦ) від 22 квітня 2021 року № 22-4/1-5/21 щодо надання інформації про власника вебсайту (а.с.135-136), власником вебсайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий вебсайт. Ним може бути отримувач послуг хостингу та/або володілець облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет. На практиці, особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати, а відносини між цими суб'єктами відповідно до яких визначається власник веб-сайту, врегульовані на договірних. З метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет, ОП УМІЦ акредитувало Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет для надання послуг з видачі: звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет; довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення. Надання цих послуг здійснюється Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет із застосуванням онлайн-сервісу WEB-FIX .

23.Згідно з довідкою наданою ДП Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес від 14 червня 2021 року № 210/2021-Д, володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. Власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлю порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу (а.с.154-157).

24. 11 серпня 2021 року судом проведено огляд веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_9, за наслідком якої установлено, що станом на дату проведення вказаної процесуальної дії відомості, які містяться у скріншотах та роздруківках з вказаної веб-сторінки в паперовому вигляді, що надані сторонами, відповідають дійсному змісту електронного доказу.

25.Згідно з листом ПП Фріхост № 2/07 від 02 липня 2021 року (а.с.191) станом на 02 липня 2021 року власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4 є Bakhmut Fortress, Bokova Hanna; 84500, Bakhmut, Vynogradna 33; 380953076330; bahmuthromadske@gmail.com.

26.Зі змісту повідомлення про виконання ухвали суду Товариства з обмежено відповідальністю (далі - ТОВ) Хостінг Україна № 3083 від 22 червня 2021 року вбачається, що Товариство надає послуги реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а.с.176). Водночас, з повідомлення ТОВ Хостінг Україна №3246 від 25 грудня 2021 року вбачається, що вказані відомості були надані помилково, оскільки Товариство надає лише послуги хостингу для вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 , а послугу реєстрації - не надає.

V. Оцінка суду

27.Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

28.Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

29.Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

30.Згідно зі статтею 1 Закону України Про інформацію інформація - це будь‑які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

31.Відповідно до статті 2 Закону України Про інформацію основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

32.Статтею 27 Закону України Про інформацію передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

33.Водночас відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України "Про інформацію" масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації".

34.При цьому згідно зі статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

35.Відповідно до ч.1 ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

36.Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 ст. 200 ЦК України).

37.Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

38.Відповідно до ст.275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України).

39.Статтею 277 ЦК України передбачено:

- фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації;

- спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію;

- поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює;

- спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила;

- спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

40.Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суд повинен враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18).

41.Згідно з положеннями статей 277, 302 ЦК України та 81 ЦПК України: позивач повинен довести: 1) сам факт поширення інформації; 2) поширення інформації саме відповідачем; 3) порушення поширенням інформації його особистих немайнових прав; 4) має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною.

42.Під поширенням інформації слід розуміти: поширення інформації з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомленнях в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

43.Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

44.Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

45.З пояснень сторін, які надавались під час судового засідання і викладені у заявах по суті, вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін в цій частині ухвалою Донецького апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки; на підставі Закону України Про амністію у 2016 році - повністю звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Внаслідок ДТП настала смерть потерпілої.

46.Зазначені обставини визнані учасниками справи, а отже, відповідно до положень ч.1 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають доказуванню.

47.Як установлено під час судового розгляду ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA опубліковано статтю під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , публікація статті містить в собі розміщення фотографії із зображенням позивача, під якою здійснено напис: Винний у вбивстві дівчини ОСОБА_1 й досі працює на ДП Артемсіль , керує автомобілем (фото з архіву Бахмут IN.UA ) .

48.Щодо питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд в першу чергу визначає характер такої інформації та з'ясовує, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

49.Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

50.Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

51.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства"(рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06 жовтня 2015 року).

52.У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08 липня 1986 року).

53.Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22 грудня 2005 року, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02 червня 2016 року).

54.Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24 лютого 1997 року).

55.Таким чином, з наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ убачається, що судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

56.У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

57.Отже, виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені в засобах масової інформації (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

58.Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого. Указана стаття перебуває у Розділі ХІ Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту Особливої частини КК України.

59.У той же час відповідальність за вбивство (умисне або з необережності) передбачається за іншими статтями КК України, зокрема, у Розділі ІІ Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи КК України. Відповідно до положень КУ України, вбивство - це протиправне заподіяння смерті іншій людині, у той час ОСОБА_1 був визнаний винним за інше діяння, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

60.Аналізуючи зміст спірної публікації на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA з урахуванням загального контексту статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , можна дійти висновку, що метою такої публікації є стисле висвітлення перед громадськістю перебігу судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та надання оцінки рішенням суду та діями правоохоронних органів. Текст з розміщенням фотографії із зображенням позивача з використанням жирного шрифту з метою привернути увагу читача із твердженням про те, що винний у вбивстві ОСОБА_1 досі працює на ДП Артемсіль та керує автомобілем, не відповідає загальній тематиці і змісту публікації.

61.Інформація сформульована автором публікації способом стверджувального висловлювання у формі існування конкретної обставини (факту) та за формою вираження спірної інформації вона була висловлена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири, інших мовностилістичних способів).

62.Допис про те, що ОСОБА_1 є винним у вбивстві, як твердження про факт, може бути продемонстровано або спростовано. Під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт визнання ОСОБА_1 судовим рішенням, яке набрало законної сили, винним у вчиненні передбаченого Законом про кримінальну відповідальність, вбивстві.

63.Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

64.Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

65.Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, який у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

66.У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

67.Враховуючи системний аналіз норм чинного законодавства та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції, статті 11 Загальної декларації прав людини, необхідно дійти висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення злочину, який розслідується.

68.Іншими словами посилання на конкретну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

69.Отже, висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень.

70.Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року квітня 2018 року у справі № 484/2781/19 та від 21 січня 2021 року у справі №914/371/19.

71.Отже, поширена ІНФОРМАЦІЯ_10 в мережі Інтернет на вебсайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (ІНФОРМАЦІЯ_11) інформація про те, що ОСОБА_1 є винним у вбивстві не відповідає дійсності і є недостовірною, а отже, підлягає спростуванню у такий же спосіб, у який вона була поширена.

72.Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

73.Щодо заявленого позову до відповідача ОСОБА_3 слід зазначити таке.

74.В обґрунтування позову до ОСОБА_3 позивач посилався на те, що згідно інформації, яка надана реєстратором, власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4 визначено Bakhmut Fortress, Bokova Hanna .

75.Заперечуючи проти заявленого позову і доводів позивача ОСОБА_3 зазначила, що власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно вищевказаного повідомлення є Bahmut Fortres - ГО Бахмутська фортеця , а її прізвище та ім'я розташоване поруч із назвою ГО Бахмутська фортеця оскільки вона є головою вказаної вище громадської організації і її представником згідно чинного статуту цієї організації.

76.Доводи відповідача ОСОБА_3 суд вважає слушними, оскільки згідно письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_3 дійсно є головою ГО Бахмутська фортеця і додаткових доказів того, що остання є дійсно власником домену або вебсайту, суду не представлені.

77.Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення особи відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

78.Такий саме висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

79.З огляду на наведене позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_3, є передчасними, такими, що не відповідають вимогам закону, отже у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

80.Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

81.Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України Про авторське право і суміжні права власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом в цієї частини.

82.Як установлено під час судового розгляду, відповідно до інформаційного наповнення вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 (у розділі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12) ГО Бахмутська Фортеця позиціонується як засновник громадського медіапорталу Бахмут IN.UA .

83.З повідомлень реєстратора убачається, що станом на 02 липня 2021 року власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4 є Bakhmut Fortress, Bokova Hanna; 84500, Bakhmut, Vynogradna 33; 380953076330; bahmuthromadske@gmail.com .

84.Водночас з аналізу змісту повідомлень хостинг-провайдера ОСОБА_4 не є реєстрантом, а є отримувачем послуг хостингу для розміщення програмного забезпечення вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 на спеціалізованому вебсервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет.

85.Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

86.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

87.Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

88.Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації домен - це частина ієрархічного адресного простору в мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Відповідно до наказу державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення та Дрежкомзв'язку Про затвердження Порядку інформаційного та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади від 25 листопада 2005 року № 327/225, Наказу Державного комітету телебачення та радіомовлення Про забезпечення оприлюднення у мережі Інтернет інформації щодо діяльності Держкомтелерадіо від 23 січня 2009 року № 17 та ін.: веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

89.Під час розгляду справи сторонами не було надано належних, допустимих та достатніх доказів для визначення автора публікації.

90.Сторони доводили існування різних (протилежних) обставин, які, на їх думку, мали значення для справи і на які вони посилалися як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач зазначав, що ОСОБА_4 є реєстрантом і отримувачем послуг хостингу щодо домену та вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ГО Бахмутська фортеця і ОСОБА_3 - власниками домену ІНФОРМАЦІЯ_4 , Зі свого відповідачі не визнали цих фактів і стверджували про їх недоведеність. Водночас ГО Бахмутська фортеця визнали, що організація певним чином відповідальна за можливість здійснення спірної публікації.

91.Щодо становлення особи власника вебсайту варто зауважити, що на практиці трапляються випадки, коли власник домену (доменного імені) не зажди збігається з власником вебсайту. Представники ГО Бахмутська Фортеця заперечували факт того, що організація є власником вебсайту, проте не вказали особу, яка є власником вебсайту.

92.Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4, як отримувач послуг хостингу для розміщення програмного забезпечення вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 на спеціалізованому вебсервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет, і ГО Бахмутська фортеця , як власники домену ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно інформації реєстратора, є відповідальними за створення технічної можливості функціонування вебсайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет і за зміст цього вебсайту.

93.Щодо публікації фото позивача без його згоди слід зазначити таке.

94.Відповідно до частин першої та другої статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

95.ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

96.Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

97.ЄСПЛ вказує, що термін приватне життя є широким поняттям, який не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім'я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).

98.Відносно фотографій ЄСПЛ вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов'язання, невід'ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов'язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб

(VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ,

07 лютого 2012 року).

99.Тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

100.Доказів отримання згоди позивача на фотозйомку і подальшу публікацію фото відповідачами не представлено. Варто зауважити, що закон не містить загального дозволу без жодних обмежень на фотозйомку осіб, які присутні в залі під час судового розгляду. Навіть за мовчазної згоди на фото зйомку слід з обережністю використовувати матеріали, розраховуючи на можливі заперечення особи проти їх публікації.

101.Під час судового розгляду винятків, перелічених у статті 308 ЦК України, що могло б слугувати підставою для розповсюдження відео без дозволу фізичної особи, не встановлено. Адже публікація фото позивача з дописом про факти, які не відповідають дійсності, вочевидь не може слугувати захисту інтересів інших осіб і протилежне суперечило б загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

102.Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

103.Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірна публікація з фото позивача свідчить про порушення права на особисте життя

останнього. Неправомірними діями було порушено право позивача на індивідуальність, а втручання в особисте життя позивача мало неправомірний характер.

104.Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

105.Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

106.При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановленню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

107.Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

108.Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема право на честь, гідність та їх недоторканність. Стверджувальна публікація фактично висвітлює позивача як особу, що вчинила вбивство, та формує відповідну негативну думку у представників громади, співробітників, керівництва тощо, що є неприпустимим.

109.Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

110.Виходячи з наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства України, підтвердження матеріалами справи поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, тобто наявності факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, публікацію фото позивача без його згоди, наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої праву позивача на честь, гідність та їх недоторканність, а також виходячи з вимог розумності та справедливості суд дійшов висновку відносно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 та ГО Бахмутська Фортеця на користь позивача у сумі 1000 грн з кожного.

111.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

112.Інші доводи та аргументи сторін спростовані вищевикладеним і не вимагають детального відповіді на кожен з них.

V.Розподіл судових витрат між сторонами

113.Оскільки вимоги задоволені частково до відповідачів ОСОБА_4 та ГО Бахмутська Фортеця на них слід покласти судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України на кожного з розрахунку: (908грн/3=302,67грн) + (2270 грн*100/20000 =113,50грн) = 416,17грн.

З огляду на викладене та керуючись ст. 5, 10, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

1.Позов ОСОБА_1 до Громадської організації Бахмутська Фортеця , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист гідності, честі та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

2.Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до гідності та честі, а також на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_10 в мережі Інтернет на веб-сайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA ІНФОРМАЦІЯ_9) про те, що ОСОБА_1 є винним у вбивстві.

3.Зобов'язати Громадську організацію Бахмутська Фортеця , ОСОБА_4 протягом одного тижня з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом оприлюднення повідомлення наступного змісту: ОСОБА_1, який працює на ДП Артемсіль , не є винним у вбивстві на веб-сайті громадського медіапорталу Бахмут IN.UA (https://ІНФОРМАЦІЯ_4), вказаного тим самим шрифтом, що був застосований при публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? , а також супроводжуючи таке повідомлення розміщенням тієї фотографії (того ж розміру) із зображенням ОСОБА_1, яка була використана при публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 статті під назвою Чому бахмутський поліцейський не виконує ухвали суду та вимоги прокуратури? .

4.Стягнути з Громадської організації Бахмутська Фортеця (ЄДРПОУ 39441990), адреса місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.Виноградна, 33) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

5.Стягнути з ОСОБА_4, адреса місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.Кооперативна, 34) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

6.В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Громадської організації Бахмутська Фортеця (ЄДРПОУ 39441990), адреса місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.Виноградна, 33) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 416,17грн.

8.Стягнути з ОСОБА_4, адреса місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.Кооперативна, 34) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 416,17грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя (підпис) Т.В. Давидовська 31.01.2022