Постанова

від 08.02.2022 по справі 442/4573/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4573/18 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/2338/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., , Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

розглянувши без участі учасників справи цивільну справу № 442/4573/18 за апеляційними скаргами представника особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Шульженко Ігоря Вікторовича та представника Публічного акціонерного товариства Укрінком -адвоката Костенко І.А. на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк , Публічного акціонерного товариства Укрінком про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги,-

в с т а н о в и в :

18 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася з даним позовом до суду, в обгрунтування якого зазначає, що договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором підписаний зі сторони АТ Брокбізнесбанк не уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк , а директором департаменту з управління процесом реалізації майна(активів) АТ Брокбізнесбанк ОСОБА_3 При цьому остання здійснювала під час його укладення представництво інтересів уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк , а не самого банку. Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується (ч.3 ст.47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у редакції Закону від 09.07.2015 року), при цьому можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам закон не передбачає. Відтак, особа яка підписала спірний договір немала повноважень на його підпис, а відтак в силу вимог ч.1 ст.215 ЦК України спірний договір є недійсним відповідно до приписів ч.ч.2 та 3 ст.203 ЦК України.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсними:

- договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 09.07.2015 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульського Т.А. за реєстровим №5114;

- договір відступлення права вимоги №21 від 03.07.2015 р. , укладений між Публічним акціонерним товариством Брокбізнесбанк та Публічним акціонерним товариством Український Інноваційний банк ;

- договір №22 про відступлення права вимоги за договором поруки від 09.07.2015 року укладений між Публічним акціонерним товариством Брокбізнесбанк та Публічним акціонерним товариством Український Інноваційний банк .

Стягнуто з ПАТ Брокбізнесбанк та ПАТ Укрінком на користь ОСОБА_2 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржили представник особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Шульженко Ігор Вікторович та представник Публічного акціонерного товариства Укрінком - адвокат Костенко І.А.

Представник особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 -адвокат Шульженко І.В. в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваним рішенням порушуються права ОСОБА_1 , оскільки між ним та ПАТ Український інноваційний банк 29.10.2015 року укладено договір купівлі-продажу чотирьох об`єктів нерухомості (предмет іпотеки) в розмірі 3 200 000,00 грн. Зазначені об`єкти нерухомості належали ПАТ Український інноваційний банк на підставі договорів від 03.07.2015 року та від 09.07.2017 року про відступлення прав вимоги, які є предметом даного спору. В даний час ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомості, що підтверджується належними доказами, а саме витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Визнання недійсними спірних договорів в силу ч.1 ст.216 ЦК України зумовлює правові підстави щодо недійсності договору купівлі-продажу від 29.10.2015 року, що безумовно створює для ОСОБА_1 несприятливі правові наслідки.

Щодо суті спору, зазначає, що процесуальним порушенням є те, що при ухваленні рішення суд не врахував, що ПАТ Брокбізнесбанк 15.10.2019 року припинено як юридичну особу. З врахуванням цього, суд на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України повинен був закрити провадження у справі, оскільки юридична особа, яка є відповідачем у справі припинена, а відтак спірні відносини не допускають правонаступництва. Суд не звернув увагу на те, що позивач не була стороною спірних правочинів та в рішенні жодним чином не зазначив, які її права, свободи чи законні інтереси порушено оспорюваними правочинами. Посилання позивача на те, що вона є власником частки в статутному капіталі ТОВ Санаторій Карпатські зорі є голослівним та не підтверджене будь-якими доказами. Якщо позивачка і є учасником товариства, то оспорювані правочини її корпоративні права не зачіпають, а лише можуть зачіпати права ТОВ Санаторій Карпатські зорі як боржника, а не його учасника. Крім цього, матеріали справи не містять доказів про ліквідацію ТОВ Санаторій Карпатські зорі , а відтак товариство має звертатися з позовом через свої органи управління. Задовольняючи позов про недійсність оспорюваних договорів, суд дійшов висновку, що законом не передбачено можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам. Однак такий висновок на думку апелянта є помилковим, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб чи його уповноважена особа або представник ОСОБА_3 не є учасником спірних правочинів, а стороною правочину, тобто продавцем є сам ПАТ Брокбізнесбанк . Беззаперечною є також та обставина, що власником прав вимоги до боржника ТОВ Санаторій Карпатські зорі був саме ПАТ Брокбізнесбанк , а не вказані особи. Крім цього, відповідно до чинного законодавства уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду України від 08 червня 2016 року у справі №922/5071/15 та підтриманий Верховним Судом у справі № 813/573/16 та у справі №910/8030/17.Також судом було допущені інші процесуальні порушення, зокрема прийнято заяву про збільшення позовних вимог без сплати судового збору. Надалі позивачем було збільшено позовні вимоги, які суд прийняв до розгляду, однак такі не оплачені судовим збором. Просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі.

Представник Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (далі ПАТ Укрінком ) -адвокат Костенко І.А. в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним , необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Мотиви апеляційної скарги щодо підстав для закриття провадження у даній справі , а також щодо відсутності факту порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу позивачки та відсутності правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними є аналогічними до мотивів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Щодо представництва ПАТ Брокбізнесбанк під час укладення спірних договорів зазначає, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи, на представництво його (банку) інтересів. Отже у даному випадку оспорювані правочини були укладені від імені ПАТ Брокбізнесбанк та підписані належним чином уповноваженою особою (директором департаменту з управління процесом реалізації майна (активів) ПАТ Брокбізнесбанк ОСОБА_3 за довіреністю, виданою за підписом уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк , який мав повноваження органів управління та контролю неплатоспроможного банку. Вказує на інші процесуальні порушення допущені судом, зокрема, прийняття заяви про збільшення позовних вимог без сплати судового збору. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та закрити провадження у справі.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційні скарги суду не надано.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Рупінського О.Б. 12.01.2022 року надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання 17.01.2022 року у режимі відеоконференції забезпечення якої буде у Одеському адміністративному суді.

Клопотання представника позивача-адвоката Рупінського О.Б. було задоволено, про що постановлено ухвалу від 13 січня 2022 року.

16.01.2022 року від адвоката Рупінського О.Б. на адресу суду через електронну пошту надійшло клопотання про неможливість адвоката з`явитися 17.01.2022 року як до Львівського апеляційного суду так і до Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку із захворюванням на ГРЗ.

Колегія суддів відхилила заявлене адвокатом Рупінським О.Б. клопотання, беручи до уваги те, що медичний висновок ТКАН-АВ5К-МЗВВ від 2022-01-14, доданий адвокатом із Інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я про тимчасову непрацездатність, не містить прізвища особи, якому такий виданий. Окрім цього, доданий адвокатом Рупінським О.Б. ордер на представництво інтересів позивача ОСОБА_2 не оформлений відповідно до вимог Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у редакції від 11.09.2021 року.

12.01.2022 року від представника відповідача ПАТ Укрінком адвоката Дранчук І.Я. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 17.01.2022 року в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Зазначене клопотання адвоката Дранчука І.Я. задоволено та 12 січня 2022 року постановлено з цього приводу ухвалу, однак через технічні причини відеоконференція із адвокатом Дранчук І.Я. не відбулася.

Від представника апелянта ОСОБА_1 -адвоката Шульженко І.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника-адвоката Шульженко І.В., яке судом задоволено.

17.01.2022 року від голови ГО Комітет у справах людини та боротьби з корупцією Ю.Зленко надійшло клопотання про проведення трансляції судових засідань по цивільній справі № 442/4573/18 за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги у мережі Інтернет на You Tube- каналі Судова влада України та веб-порталі Судова влада України .

Враховуючи те, що всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, відтак суд ухвалив розглядати справу без участі учасників на підставі наданих суду доказів.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 23 серпня 2012 року між ПАТ Брокбізнесбанк та ТОВ Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення (далі по тексту ТОВ Санаторій Карпатські зорі ) було укладено кредитний договір №7/12/Ю відповідно до якого ПАТ Брокбізнесбанк зобов`язався надати позичальнику ТОВ Санаторій Карпатські зорі кредит у розмірі 6 238 577,60 гривень на строк до 22 серпня 2017 року із відсотковою ставкою 19% річних.

На забезпечення виконання взятих зобов`язань 23.08.2012 року між ПАТ Брокбізнесбанк (іпотекодержатель) та ТОВ Санаторій Карпатські зорі (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Юзефів О.Б., реєстровий номер №420 (а.с.6-9).

Відповідно до Договору іпотеки від 23.08.2012 року предметом іпотеки було чотири об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме:

-будівля лікувального корпусу загальною площею 377,8 кв.м, реєстраційний номер за РПВН 16 10256;

-будівля спального корпусу загальною площею 1916,8 кв.м, реєстраційний номер за РПВН 1610933;

-приміщення ідальні загальною площею 642,9 кв.м, реєстраційний номер за РПВН 1612607;

-приміщення холу, кінозалу, кювету мінеральних вод, загальною площею 358,7 кв.м, реєстраційний номер за РПВН 1613364.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 10.06.2014 року № 339 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту ФГВФО) від 11.06.2014 року №45 Про початок процедури ліквідації ПАТ Брокбізнесбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ініційовано процедуру ліквідації ПАТ Брокбізнесбанк , яка завершена у 2015 році.

19.06.2015 року відбувся конкурс з реалізації права вимоги за кредитним договором № 7/12/Ю від 23.08.2012 та договором забезпечення виконання зобов`язань за ним.

Відповідно до протоколу № WIN 200697 від 19.06.2015 року засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ Брокбізнесбанк переможцем конкурсу визнано ПАТ Український інноваційний банк (далі по тексту Укрінкомбанк ), який запропонував 2 365 000,00 грн. за лот. Цим же протоколом запропоновано переможцю укласти договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов`язань (а.с.144).

Відтак, до ПАТ Укрінбанк як новому кредитору ТОВ Санаторій Карпатські зорі перейшли права вимоги, у тому числі за іпотечним договором від 23.08.2012 року. Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь ПАТ Укрінбанк посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Скульською Т.А., реєстровий номер №5114 від 09.07.2015 року.

Позивач ОСОБА_2 вважає зазначений договір недійсним в силу вимог ч.2,3 ст.203 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Зокрема зазначає, що даний договір про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором підписаний із сторони АТ Брокбізнесбанк не уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк , а директором департаменту з управління процесом реалізації майна (активів) АТ Брокбізнесбанк ОСОБА_3, яка здійснювала під час його укладення представництво інтересів уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк , а не самого банку. Зазначає, що уповноважена особа не могла володіти правами вимоги по іпотечному договору, укладеному між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ Санаторій Карпатські зорі 23 серпня 2012 року, оскільки не була стороною договору, жодними правами на спірне майно не володіла, а тому права на передачу прав вимоги на нього також немає. Вважає, що банк міг через уповноважену особу на підставі довіреності, виданої згідно договору, уповноважити особу на представлення його інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із приписів ст.75 Конституції України, із положень рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп та роз`яснень МЮУ Щодо практики застосування норм права у випадку колізії від 26.12.2008 року № N 758-0-2-08-19 відповідно до якого при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом та прийшов до висновку, що пріоритетним та визначальним у даному випадку є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Судом першої інстанції прописано, що Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не передбачено можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам.

Із апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі ОСОБА_1 , вбачається, що рішення Дрогобицького районного суду від 13.05.2021 року зачіпає не лише його матеріальні права як особи, яка не була залучена до участі у справі, але і його процесуальні права, що прописані у пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод серед яких положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків ( постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17.

Судом не взято до уваги, що 29.10.2015 року між ПАТ Укрінбанк (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець як іпотекодержатель в порядку ст.38 Закону України Про іпотеку продав, а покупець придбав чотири об`єкти нерухомості (предмети іпотеки) на суму 3 200 000,00 грн.. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А. за реєстровим № 7009 (а.с.4-5).

Із Витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що всі чотири об`єкти нерухомості, які були предметом іпотеки зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 - апелянтом по справі. ( а.с.20-27 т.2).

Зазначене підтверджуєься також постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 442/4416/16-ц Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі за позовом Санаторій Карпатські зорі до ОСОБА_1 , ПАТ Укрінбанк , третя особа-приватний нотаріус КМНО Скульська Т.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу (а.с.236-256).

Вирішуючи спір та ухвалюючи 13.05.2021 року рішення, яке оскаржується, суд першої інстанції не зауважив, що відповідачем-1 по справі зазначений ПАТ Брокбізнесбанк , який 15.10.2019 року припинив свою діяльність як юридична особа про що 15.10.2019 внесено відомості у ЄДРПОУ (а.с.47 т.2).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції на 15.10.2019 року, далі-Закон) ліквідація банку- це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно ч.3 ст. 53 Закону ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідований з моменту внесення запису про це до ЄДРПОУ.

Аналогічні положення містяться у ст.2,77 Закону України Про банки і банківську діяльність .

При ліквідації діяльність припиняється без права правонаступництва та про це зазначається у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/7828/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 712/6556/16ц.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 у випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (п.6 ч.1 ст.186 ЦПК України) а у разі, коли провадження у справі вже відкрито,-закриває таке провадження (п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України).

Порушивши імперативні норми чинного законодавства щодо необхідності закрити провадження у справі про визнання недійсним договорів, укладених з участю ПАТ Брокбізнесбанк , який був стороною у справі і який припинено до ухвалення оскаржуваного рішення від 13.05.2021 року, суд також стягує із ПАТ Брокбізнесбанк на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.2 ч.2 ст.16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Частиною третьою ст.215 ЦК прописано, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись з позовом в суд про визнання Договорів відступлення прав вимоги недійсними, позивач ОСОБА_2 не зазначає в чому порушуються її майнові права, оскільки доказів про те, що остатня має частку у ТОВ Санаторій Карпатські зорі позивачем не надано.

Позивач ОСОБА_2 , яка не була учасником оспорюваних правочинів, не довела, а суд у своєму рішенні взагалі не навів будь-яких обставин та доказів на підтвердження порушення оспорюваними правочинами прав позивача як особи, що звернулася із позовом.

Позивач ОСОБА_2 не надала суду доказів що вона є учасником чи засновником ТОВ Санаторій Карпатські зорі , тобто має свою частку у статутному капіталі, однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що Кредитний договір № 7/12/Ю від 23.08.2012 року, передача прав вимоги за яким була предметом спору у даній справі, укладено між ПАТ Брокбізнесбанк як кредитодавцем та ТОВ Санаторій Карпатські зорі як позичальником. Відступлення права вимоги-заміна кредитора у зобов`язанні шляхом передання особою своїх прав іншій особі за правочином (п.1ч.1 ст.512 ЦК). Відтак, оспорювані позивачкою правочини про відступлення права вимоги не зачіпають її корпоративні права; можуть за певних обставин зачіпати права лише ТОВ Санаторій Карпатські зорі як боржника, а не його учасника.

Відповідно до ст.96 ЦК учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

В силу ст.115 ЦК господарське товариство є власником його майна, а не учасник цього товариства.

Із матеріалів справи не встановлено, що ТОВ Санаторій Карпатські зорі ліквідовано, тому органи управління товариством здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та Статутом товариства, а у випадку порушення прав, товариство могло звернутися за їх захистом через свої уповноважені органи, чого зроблено не було.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про недійсність оспорюваних правочинів на підставі ст.215 ЦК, суд першої інстанції зазначив, що такі правочини є недійсними відповідно до ч.ч.2,3 ст.203 ЦК, оскільки підписані із сторони ПАТ Брокбізнесбанк не уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк , а директором департаменту з управління процесом реалізації майна (активів) ПАТ Брокбізнесбанк ОСОБА_3 Суд першої інстанції посилався на Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який не передбачає можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам.

Колегія суддів вважає, що помилковим є посилання суду першої інстанції на норму ч.3 ст.203 ЦК, якою визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Учасником спірних правовідносин є не ФГВФО чи уповноважена особа або представник ОСОБА_3 , а сам ПАТ Брокбізнесбанк , який є стороною цих правочинів, продавцем та власником прав вимоги до боржника ТОВ Санаторій Карпатські зорі .

Волевиявлення ПАТ Брокбізнесбанк щодо продажу (оплатного відступлення) його активів по оспорюваних договорах ґрунтувалося на положеннях ст.ст. 46-51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб стосовно продажу майна банку, що ліквідовувалося.

Відповідно до результатів конкурсу з реалізації активів ПАТ Брокбізнесбанк (а.с.144) переможцем конкурсу визнано ПАТ Укрінбанк , тому продавець зобов`язаний укласти відповідні договори із покупцем. З цього слідує, що ПАТ Брокбізнесбанк діяв у даній ситуації за своїм волевиявленням, а посилання суду на ч.3 ст.203 ЦК є помилковим.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відсутності цивільної дієздатності представника ПАТ Брокбізнесбанк , яким було підписано правочин про відступлення прав вимоги.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.237 ЦК представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, передбаченими актами цивільного законодавства. Одним із таких актів є довіреність від імені юридичної особи ( ст..244 ч.2,3 ЦК), що видана її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, що відповідає змісту ст. 246 ЦК.

10.06.2014 року правлінням НБУ ухвалено постанову №339 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк , а 11.06.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №45 Про початок процедури ліквідації ПАТ Брокбізнесбанк та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку . Уповноваженою особою призначено Куреного О.В. Відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ст.37ч.2, ст..48 ч.1 цього Закону, якою визначено повноваження Фонду або його уповноваженої особи прописано, що уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівника банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів. Зазначене відповідає правовому висновку щодо права уповноваженої особи Фонду видавати довіреності від імені банку у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року, справа № 922/5071/15, у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року справа №910/8030/17.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року, справа № 924/1509/15 визнано, що ОСОБА_4 був наділений правом видачі та підписання довіреностей від імені цього банку як юридичної особи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що оспорювані ОСОБА_2 правочини були укладені від імені ПАТ Брокбізнесбанк та підписані належним чином уповноваженою особою директором департаменту з управління процесом реалізації майна (активів) ПАТ Брокбізнесбанк ОСОБА_3 за довіреністю, виданою за підписом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк , який мав повноваження органів управління та контролю неплатоспроможного банку. Відтак, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що суду першої інстанції із позовної заяви позивача ОСОБА_2 та долученої нею до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 10 червня 2020 року, справа № 442/4416/16ц було відомо, що власником іпотечного майна на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2015 року укладеного між ПАТ Укрінбанк та ОСОБА_1 нежитлових приміщень та їх принадлежностей за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , однак такий не був залучений судом до участі у справі.

Відповідно до зазначеної вище постанови Верховного Суду від 10 червня 2020 року (справа № 442/4416/16ц) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк , третя особа-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення: якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.1 п.3,4 ст.376 підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування такого та ухвалення нового судового рішення.

Європейський суд з прав людини прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( справа Серявін та інші проти України , рішення від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові-на позивача (ч.2п.2ст.141ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 376ч.3 п.4; 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 -адвоката Шульженко Ігоря Вікторовича задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Укрінком -адвоката Костенко І.А. задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову до Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк , Публічного акціонерного товариства Укрінком про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,адреса проживання АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_3 судові витрати по справі за оплату судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. (Одна тисяча п`ятдесят сім гривень 20 коп. ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,адреса проживання АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Укрінком (код ЄДРПОУ 05839888) судові витрати по справі за оплату судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 (Одна тисяча п`тдесят сім грн..20 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк