Рішення

від 10.02.2022 по справі 591/2672/21

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/2672/21

Провадження № 2/591/333/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання Синецької І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу №591/2672/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка», Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнив, мотивуючи вимоги тим, що з 02вересня 2013 року він працював на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення Буринської центральної районної лікарні ім. проф. М.П. Новаченка, що в подальшому реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка».

Рішенням Буринської міської ради Сумської області від 15 грудня 2020 року «Про припинення комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» шляхом реорганізації (приєднання) КНП «Буринська ЦРЛ» припинено шляхом реорганізації (приєднання) до Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» та визнано правонаступником усього майна, прав та обов`язків припиненого підприємства.

Позивач зазначає, що в лютому 2021 року його було ознайомлено з наказом відповідача від 21грудня 2020 року № 141 «Про попередження про зміну істотних умов праці у зв`язку з припиненням КНП «Буринська ЦРЛ». В подальшому, 26 березня 2021 року його ознайомлено з наказом № 9-к від 26лютого 2021 року КНП «Буринська ЦРЛ» в частині його звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним, оскільки перед звільненням йому не було запропоновано переведення на посаду, аналогічну займаній, не було запропоновано іншого місця роботи за його згодою. В тому числі, не було запропоновано всіх наявних посад для подальшого працевлаштування. Крім того, він не надавав жодної відмови від переведення на іншу роботу ані в письмовій, ані в усній формі. Також він з 01 лютого 2017 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , уклавши контракт від 22 грудня 2020 року про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на три роки, що надає йому право зберегти місце роботи, посаду і середній заробіток на підприємстві, у якому він працював на час призиву, в тому числі прийняті на військову службу за контрактом, а у випадку реорганізації у підприємстві, у якому збереглося його попереднє місце роботи.

Крім того, зазначає, що у зв`язку з незаконним звільненням він зазнав психоемоційного потрясіння та переживання. У нього погіршилось самопочуття, порушився режим сну та відпочинку, внаслідок чого йому була заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює в 50000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 9-к від 26 лютого 2021 року Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім.проф. М.П. Новаченка» в частині, що стосується його звільнення;

- поновити його на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» (яке є правонаступником припиненого підприємства) на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення, посаді, займаній на момент звільнення;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» та Комунального некомерційного підприємства «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» та Комунального некомерційного підприємства «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн (а.с. 42-47).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31 травня 2021 року відповідачем КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що КНП «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на даний час знаходиться в стані припинення, у Єдиному реєстрі юридичних осіб відсутні записи про те, що КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» є правонаступником КНП «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка», тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності (а.с. 36-38).

05 липня 2021 року позивачем в особі представника ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом до розгляду (а.с. 42-47).

У запереченнях на уточнену позовну заяву КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що воно є неналежним відповідачем у даній справі (а.с. 61-62).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 липня 2021 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як співвідповідача Комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка».

У запереченнях на уточнену позовну заяву КНП Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач пропустив строк на звернення до суду з даним позовом. Покликається на те, що позивача було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. При цьому, на момент звільнення позивача в патологоанатомічному відділенні працювало 2 лікаря патологоанатома, один з яких зовнішній сумісник, якого наказом № 9-к від 26 лютого 2021 року було звільнено на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України шляхом переведення на інше підприємство, а інший позивач, тому норми ст. 42 КЗпП України відповідачем не застосовувались. Також відповідач зазначає, що в нього не було можливості перевести позивача на іншу роботу у зв`язку з відсутністю на підприємстві роботи (а.с. 101-104).

У відповіді на письмові заперечення представник позивача вказує, що позивач не пропустив строк на звернення до суду, оскільки ознайомився з наказом про звільнення лише 26 березня 2021 року, а з позовом звернувся 20 квітня 2021 року, тобто, в межах місячного строку. Також зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження скорочення чисельності і штату працівників комунального закладу, оскільки позивач був звільнений з роботи у зв`язку з реорганізацією підприємства. Відповідач не надав доказів, що він відмовився від переведення на іншу роботу, оскільки позивачу не пропонувалася інша робота. Стверджує, що позивач не підписував попередження про наступне вивільнення за два місяці, оскільки у цей час проходив військову службу. Крім того, він як учасник бойових дій має переважне право на залишення на роботі (а.с. 145-148).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали і просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники відповідачів КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» та КНП Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» в судове засідання не з`явились. Від представника відповідачів ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою. Однак, ураховуючи неодноразове відкладення судових засідань з різних причин, у тому числі, за клопотаннями представників відповідачів, вимог розумності строків розгляду справи, а також з огляду на заперечення позивача та його представника про відкладення судового розгляду, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами. До того ж, другий представник відповідачів ОСОБА_4 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника про задоволення позову, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 02 вересня 2013 року позивач працював в Буринській центральній районній лікарні ім. проф. М.П. Новаченка на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення. Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка 20 березня 2019 року реорганізована шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» (а.с. 7-8).

Рішенням Буринської міської ради Сумської області від 15 грудня 2020 року «Про припинення комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» шляхом реорганізації (приєднання) КНП «Буринська ЦРЛ» припинено шляхом реорганізації (приєднання) до Комунального некомерційного підприємства «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» та визнано правонаступником усього майна, прав та обов`язків припиненого підприємства (а.с. 9).

Згідно з наказом голови комісії з реорганізації від 21 грудня 2020 року №141 вирішено попередити працівників КНП «Буринська ЦРЛ» про зміну істотних умов праці, оплати праці та про наступне вивільнення з 28 лютого 2021 року згідно списку та повідомити про відсутність можливості запропонувати працівникам іншу роботу (а.с. 47).

Позивача ознайомлено з наказом КНП «Буринська ЦРЛ» від 21 грудня 2020 року №141 під підпис, але без зазначення дати ознайомлення (а.с. 118-121).

Наказом комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» від 26 лютого 2021 року № 9-к ОСОБА_1 , лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КНП «Буринська ЦРЛ» (а.с. 10).

З вказаним наказом позивача ознайомлено під підпис 26 березня 2021 року (а.с. 12).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» перебуває в стані припинення (а.с. 63).

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, з наступними змінами і доповненнями, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Положеннями частини другої статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 302/207/20, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що в реорганізованій установі КНП «Буринська ЦРЛ» на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення працювали позивач, як основний працівник, та інший працівник, як зовнішній сумісник на 0,25 ставки.

Протокольною ухвалою суду від 13 січня 2022 року зобов`язано відповідача надати штатний розпис КНП «Буринська ЦРЛ», що реорганізується та копії наказів про призначення на посаду позивача та зовнішнього сумісника. Однак, станом на день розгляду справи протокольна ухвала суду відповідачем не виконана. На переконання суду, вказана поведінка відповідача свідчить про зловживання своїми процесуальними обов`язками, ураховуючи також і попереднє невиконання відповідачем протокольних та письмових ухвал суду про витребування доказів.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи штатного розпису та структури КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» вбачається, що у правонаступника реорганізованого шляхом приєднання підприємства наявна рівнозначна посада лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення кількістю штатних посад 0,25 (а.с. 70-82, 83-90).

На запитання суду чому позивачу не запропоновано посаду в новоствореній установі, яка є аналогічною займаній ним посаді у лікарні, що реорганізується, представник відповідача констатувала факт, що роботу позивачу в новій установі не пропонували, а взяли на роботу зовнішнього сумісника.

Таким чином, знайшли підтвердження в судовому засіданні доводи позивача про те, що йому не пропонувалася робота у новоствореній лікарні, хоча він відповідно до ст. 42 КЗпП має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що роботодавцем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з припиненням лікарні шляхом реорганізації (приєднання) та одночасним створенням на її базі по суті такої самої установи з фактичним переведенням до неї лікарів, медичного та допоміжного персоналу. Позивачу, який не відмовлявся від переведення до новоствореного закладу охорони здоров`я, не запропоновано роботу в цій лікарні відповідно до його кваліфікації.

За таких обставин, звільнення позивача не може вважатися законним, тому він на підставі статті 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі.

У той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині поновлення позивача в новоствореному закладі охорони здоров`я КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка», оскільки судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що у вказаній установі позивач не працював жодного дня, тому вимоги в частині поновлення на посаді, на якій він не працював не відповідають приписам статті 235 КЗпП України та фактично є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини 1, 2 статті 235 КзПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі Порядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» від 08 листопада 2021 року №661, середньоденна заробітна плата позивача із розрахунку за жовтень-листопад 2016 року складає 133грн 53коп. (а.с. 176).

В судовому засіданні позивач та його представник не заперечували проти правильності обрахунку наданої відповідачем довідки та розміру середньоденної заробітної плати. Позивач пояснив, що незважаючи на довідку військової частини НОМЕР_1 про те, що він перебуває на військовій службі з 01лютого 2017 року по теперішній час (а.с. 11) фактично він був призваний на військову службу з грудня 2016 року, тому, на думку суду, видана довідка про розмір середньоденної заробітної плати за попередні повні два місяці, що передували його увільненню від роботи у зв`язку з проходженням військової служби відповідає вимогам закону.

Кількість робочих днів за період з 01 березня 2021 року (першого робочого дня після звільнення позивача з роботи) по 04 лютого 2022 року (день ухвалення судового рішення) становить 234 робочих днів.

Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається наступним чином: 133,54грн * 234 робочих днів = 31248 грн 36 коп., яка підлягає стягненню з відповідача комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на користь позивача.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з обох відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вони є необґрунтованими, оскільки солідарне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не передбачено нормами законодавства, тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду, те, що встановлене порушення законних прав позивача призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі, порядком судового захисту порушених трудових прав, сумнівів не викликає. Отже, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за ці моральні страждання згідно з положеннями статті 237-1 КзпП України.

Однак, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди є явно завищеним, необґрунтованим та не підтвердженим жодним доказом. Обставини наявності у позивача проблем зі здоров`ям, що підтверджені медичним висновком, не містять причинно-наслідкового зв`язку між протиправним звільненням позивача та погіршенням стану його здоров`я (а.с. 56).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, з дотриманням правил щодо справедливості та розумності компенсації такої шкоди стягнути з відповідача комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 грн, оскільки саме внаслідок незаконного звільнення з боку цього відповідача позивачу було завдано моральну шкоду.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з обох відповідачів моральної шкоди, оскільки солідарне відшкодування моральної шкоди не передбачено чинним законодавством.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач на підставі п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1816 грн (2270 грн * 0,4 за немайновою вимогою про поновлення на роботі + 2270 грн * 0,4 за майновими вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» від 26 лютого 2021 року №9-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря паталогоанатома паталогоанатомічного відділення.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря паталогоанатома в Комунальному некомерційному підприємстві Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2021 року по 04 лютого 2022 року у сумі 31248грн 36коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» на користь держави судовий збір у сумі 1816грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка», місцезнаходження: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, буд. 15, код ЄДРПОУ 39034372.

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Буринської районної ради «Буринська центральна районна лікарня ім. проф. М.П. Новаченка», місцезнаходження: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, буд. 15, код ЄДРПОУ 02007495

Повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя А.С. Северинова