Рішення

від 11.02.2022 по справі 750/13598/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/13598/21

Провадження № 2/750/249/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час відсторонення, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи від 05.1.2021 без збереження заробітної плати та зобов`язання його допустити до роботи, зобов`язаня виплатити йому невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи, стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Позов мотивує тим, що позивач працює учителем фізукльтурної культури Чернігівського колегіуму №11. 08.11.2021 надано директору Чернігівського колегіуму заяву про заборону збирати, обробляти, зберігати, використовувати та передавати його особисті медичні дані. 05.11.2021 директором Чернігівського колегіуму №11 винесено було наказ про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіратоної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипокази до проведення профілактичних щеплень. Вказане відсторонення від роботи позивач вважає порушенням її права на працю гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Також позивач зазначає, що внаслідок незаконного відсторонення він як працівник має право в судовому порядку вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати постійного заробітку, втрати моральних життєвих обставин, яку він оцінює в 10 000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає.

Ухвалою суду від 17.01.2022 за клопотання позивача залучено до розглдяу справи в якості третьої особи - Управління освіти Чернігівської міської ради.

24.01.2022 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює учителем фізичної культури Чернігівського ліцею №11, що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 09.11.2010 (а.с.10).

08.10.2021 директором було ознайомлено працівників Чернігівського колегіуму №11, зокрема і позивача з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

Наказом Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 03.11.2021 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

05 листопада 2021 року під час засідання комісією здійснювалась перевірка наявності у працівників закладу освіти документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Відповідно до наказу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області №16-к/08-01 від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 , учителя фізичної культури відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, алі зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіратоної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипокази до проведення профілактичних щеплень.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2021 № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове.

Крім того, порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що відсторонення позивача від роботи відбулося через ненадання останнім документів про вакцинацію чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що зафіксовано в акті комісії Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05 листопада 2021 року, в якому позивач відмовився ставити підпис.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення н ебезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153.

Пунктом 3 зазначеного наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Суд наголошує, що право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (стаття 64).

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Згідно статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить, зокрема, прийняття законів.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України, положеннями якої даний орган виконавчої влади не наділений правом ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У даній справі суд вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 №16-к/08-01 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що скасуванням судом наказу про відсторонення позивача від роботи поновлюється порушене його право та усуваються перешкоди доступу до роботи, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача допустити позивача до роботи, адже ця вимога є передчасно заявленою, у зв`язку із чим в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити, так як суд відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України здійснює захист порушених прав, а не прав, які можуть бути порушені у майбутньому.

Щодо зобов`язання виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки будучи відстороненим від роботи позивач не виконує свої трудові обов`язки, суд вважає доцільним застосувати аналогію закону положення статті 235 КЗпП України та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за весь час відсторонення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає справедливим і рівноцінним відшкодування позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з відстороненням від роботи без збереження заробітної плати тривалий час в розмірі 5000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 908 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 256, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області (м. Чернігів, пр. Миру, 137, код ЄДРПОУ 24553910) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час відсторонення, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 №16-к/08-01 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021.

Зобов`язати Чернігівський колегіум №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час відсторонення від роботи на підставі наказу Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 №16-к/08-01.

Стягнути з Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: