Рішення

від 09.02.2022 по справі 357/13849/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13849/21

2/357/672/22

Категорія 43

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на наступні обставини.

19 вересня 2019 року в місті Біла Церква Київської області по бульвару Олександрійський поблизу будинку № 40 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Hyundai Grandeur , реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 ( надалі - Відповідач) та автомобіля марки Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , (надалі - Позивач), внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

02 грудня 2019 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/10941/19 (суддя ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Grandeur на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ УПСК відповідно до Полісу №АО/3652Ю2 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

25 лютого 2020 року Позивач звернулася до СОД ТОВ Клевер Експерт про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №104/02-20 від 26.02.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 21 484, 20 грн. Вартість послуг з проведення зазначеного дослідження складає 2 500 грн., яка була сплачена Позивачем.

Страховою компанією ПрАТ УПСК на користь Позивача, з урахуванням безумовної франшизи за полісом АО/3652Ю2 в сумі 2 000 грн., було сплачено страхове відшкодування в сумі 4 493, 89 грн.

Враховуючи те, що ПрАТ УПСК виплачено страхове відшкодування не в достатньому розмірі для повного відшкодування шкоди, Позивач має право звернутися до Відповідача, як до винної особи, з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), відповідно до ст. 1194 ЦК України, що складає суму 16 990, 31 грн. та відшкодування франшизи в розмірі 2 000 грн. відповідно до п. 36. 6 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що в загальному складає суму 18 990, 31 грн.

Таким чином, Позивачу діями Відповідача було завдано матеріальної шкоди.

Окрім того, діями Відповідача Позивачу було завдано моральної шкоди.

Позивав внаслідок ДТП зазнав тяжких моральних страждань.

Позивач була позбавлена можливості користуватися своїм автомобілем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до значних ускладнень в її житті. Вона зіткнулася з серйозними життєвими труднощами. Позивач має сім`ю, і всі члени сім`ї користувались належним їй транспортним засобом, вирішуючи свої побутові і робочі проблеми. А так як внаслідок ДТП, вчиненої Відповідачем, автомобіль зазнав значних ушкоджень, то Позивач та члени її сім`ї змушені були обходитись без нього. Позивач є інвалідом 2 групи і змушена постійно відвідувати лікаря для регулярного нагляду за її станом здоров`я, а так як автомобіль знаходився в неробочому стані, то вона була позбавлення можливості контролювати стан свого здоров`я, у зв`язку з чим постійно знаходилась в стані нервової напруги, роздратованості, що призводило до надмірної емоційності, негативних переживань та навіть до розпачу.

Крім цього, Позивач тривалий проміжок часу була позбавлена можливості вільно на власний розсуд користуватись своїм майном, на купівлю якого було витрачено накопичені поступово кошти за багато років, тривалий час була обмеженою в можливостях щодо пересування, що в свою чергу призвело до значних незручностей і як результат, до нераціонального витрачання часу, порушення звичного укладу його життя.

Неправомірними діями Відповідача було порушено право Позивача, як власника транспортного засобу, який був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що являється заподіяною йому моральною шкодою, виходячи зі змісту п. З ч. 2 ст. 23 ЦК України.

За умови ретельного дослідження усіх обставин, оцінки ступеню й глибини понесених моральних страждань, з додержанням засад розумності і справедливості заподіяну моральну шкоду Позивач оцінює в 5 000 грн.

Також, в зв`язку зі зверненням до суду за захистом свого права Позивач змушена була звернутися за правовою допомогою та понести судові витрати.

Між Позивачем та Адвокатським бюро Віталія Бойчука укладений договір про надання правової допомоги № 42/Ц від 12.11.2021 року, відповідно до якого розмір гонорару складає 3 000 грн.

Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 21 490, 31 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 3 000 грн. ( а. с. 1-7 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 37 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

19 листопада 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 42 ).

07 грудня 2021 року за вх. № 57643 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 44 ).

Згідно отриманої відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 13 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі на 18 січня 2022 року ( а. с. 45-46 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

18 січня 2022 року судове засідання було відкладено на 09.02.2022 року у зв`язку із відсутністю належного сповіщення відповідача ( а. с. 49, 50 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 09.02.2022 року за вх. № 5775 судом отримано клопотання від представника позивача, в якому останній просив суд розглядати справу без участі позивача та її представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с. 52 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Оголошення було здійснено судом після повернення на адресу суду поштового конверту з судовою повісткою, на якому працівниками пошти причина повернення зазначено, як закінчення терміну зберігання.

З наявного в матеріалах справи оголошення вбачається, що воно вчинено 18.01.2022 року про виклик ОСОБА_2 в судове засідання на 09.02.2022 року.

Тобто, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року постановлено проводити заочний розгляд у зазначеній цивільній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 19 вересня 2019 року в місті Біла Церква Київської області по бульвару Олександрійський поблизу будинку № 40 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Hyundai Grandeur , реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді автомобіль марки Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( а. с. 10 ).

02 грудня 2019 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/10941/19 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а. с. 28 ).

Вказана постанова набрала законної сили 12.12.2019 року.

В зазначеній постанові встановлено, що 19.09.2019 року о 09 год. 20 хв. Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai Grandeur , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху в м. Біла Церква Київської області, по бульвару Олександрійський, 40, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 вину визнав.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

Крім того згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою N 48553/99 "Совтрансавто - Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням цього ж Суду від 28.10.99 р. у справі за заявою N 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на викладене вище, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним вище позовом, оскільки наявність винуватості у діях відповідача - фізичної особи - у настанні ДТП, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Grandeur на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ УПСК відповідно до Полісу №АО3652102 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а. с. 12 ).

Згідно Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №104/02-20 від 26.02.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 21 484, 20 грн. ( а. с. 13-17 ).

Вартість послуг з проведення зазначеного дослідження складає 2 500 грн., яка була сплачена позивачем, що підтверджено наявною в матеріалах справи квитанцією від 26.02.2020 року ( а. с. 26 ).

Встановлено, що страховою компанією ПрАТ УПСК на користь позивача, з урахуванням безумовної франшизи за полісом АО3652102 в сумі 2 000 грн., було сплачено страхове відшкодування в розмірі 4 493, 89 грн., про що зазначала позивач в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Окрім цього, зазначене підтверджено листом страхової компанії адвокату Бойчуку В.М. від 12.10.2021 року за вих. № 8283/18 ( а. с. 27 ).

Враховуючи те, що ПрАТ УПСК виплачено страхове відшкодування не в достатньому розмірі для повного відшкодування шкоди, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача, як до винної особи, з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою що складає суму 16 990, 31 грн. (21 484, 20-4 493, 89) та відшкодування франшизи в розмірі 2 000 грн. відповідно до п. 36. 6 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що в загальному складає суму 18 990, 31 грн. (16 990, 31 +2 000), а також завданої моральної шкоди в розмір 5000 гривень. Окрім цього, витрати на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, позивач ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був пошкоджений під час ДТП, вчиненого з вини відповідача ОСОБА_3 , зазнала майнової шкоди у зв`язку із пошкодженням її автомобіля, де згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, такий збиток становить 21484,20 гривень.

Як зазначено вище та в становлено в судовому засіданні і не спростовано самим позивачем, ПАТ УПСК виплатило позивачу з урахуванням безумовної франшизи за полісом АО3652102 страхове відшкодування в сумі 4 493,89 грн.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки виплати страхового відшкодування ПАТ УПСК не достатньо для повного відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем під час ДТП, тому різницю між виплаченою страховою компанією шкодою і фактичним розміром завданої шкоди має нести винна особа.

Так як, виплачене страхове відшкодування в повному обсязі не покриває фактичний розмір шкоди, то позивач вправі вимагати такого відшкодування з винної особи.

Крім того, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

В зазначеній постанові ВП ВС вказала, хоча цивільно-правова відповідальність страхувальника на момент вчинення ДТП була застрахована у встановленому законом поряду, а саме полісом № АС/5455385 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим Страховою компанією Гарантія , однак право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. Відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконанням, проведеним належним чином, що відповідає висновкам Верховного Суду України, висловленим у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 16 990,31 грн. (21 484, 20 грн. ( вартість матеріального збитку ) - 4 493, 89 грн. ( сплачено страховою компанією ), то з відповідача і підлягає стягненню вказана сума.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, страховою компанією ПрАТ УПСК було сплачено страхове відшкодування на користь позивача без урахування безумовної франшизи в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до п. 36. 6 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, франшиза у розмірі 2 000 грн. має бути стягнута з відповідача, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ УПСК відповідно до полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АО3652102.

До того ж, 25.02.2020 року позивач звернулася до СОД ТОВ Клевер Експерт про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу Hyundai Accent , реєстраційний номер НОМЕР_2 . та результатами проведеного дослідження СОД ТОВ Клевер Експерт було складено висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, де вартість послуг з проведення зазначеного дослідження складає 2 500 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 43 від 26 лютого 2020 року ( а. с. 26 ).

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Тому, враховуючи, що позивачем понесенні витрати на проведення експертизи, розмір яких підтверджений документально, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду в 5000,00 грн., виходячи з того, що: вона була позбавлена можливості користуватися своїм автомобілем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до значних ускладнень в її житті. Вона зіткнулася з серйозними життєвими труднощами. Позивач має сім`ю, і всі члени сім`ї користувались належним їй транспортним засобом, вирішуючи свої побутові і робочі проблеми. А так як внаслідок ДТП, вчиненої відповідачем, автомобіль зазнав значних ушкоджень, то позивач та члени її сім`ї змушені були обходитись без нього. Позивач є інвалідом 2 групи і змушена постійно відвідувати лікаря для регулярного нагляду за її станом здоров`я, а так як автомобіль знаходився в неробочому стані, то вона була позбавлення можливості контролювати стан свого здоров`я, у зв`язку з чим постійно знаходилась в стані нервової напруги, роздратованості, що призводило до надмірної емоційності, негативних переживань та навіть до розпачу. Крім цього, тривалий проміжок часу була позбавлена можливості вільно на власний розсуд користуватись своїм майном, на купівлю якого було витрачено накопичені поступово кошти за багато років, тривалий час була обмеженою в можливостях щодо пересування, що в свою чергу призвело до значних незручностей і як результат, до нераціонального витрачання часу, порушення звичного укладу його життя.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями відповідача, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останнього.

Однак, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1 500 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

До того ж, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останньою було надано до суду: договір 42/Ц про надання професійної правничої допомоги ( витяг ) від 12.11.2021 року ( а. с. 30); Додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги 42/Ц від 12.11.2021 року, укладеного 12.11.2021 року ( а. с. 31 ); Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на підставі договору № 42/Ц від 12.11.2021 року, укладеного 12.11.2021 року ( а. с. 32 ); Акт про надання професійної правничої допомоги від 12.11.2021 року ( а. с. 33 ); Розрахунок-фактура № 1 від 12.11.2021 року ( а. с. 34 ); квитанція від 12.11.2021 року про сплату 3000 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 42/Ц від 12.11.2021 року ( а. с. 35 ).

Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких склав 3 000 гривень.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До того ж, в цьому контексті Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).

Під-час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

В зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, дійсно такі витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , понесення яких документально підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з вказаними вимогами, позивач ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір , оскільки є інвалідом ІІ групи, що підтверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням ( а. с. 9 ), в якому вказано, що вид пенсії встановлений по інвалідності 2 грп., загальне захворювання.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей - це витрати держави, яку воно несе у зв`язку з рішенням конкретної справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в листопаді 2021 року, про що свідчить відповідний штамп суду.

Ставки судового збору на час подачі вказаної позовної заяви у 2021 році встановлювалися в такому розмірі: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, 1 відсоток ціни позову, але не менше 908 грн. 00 коп. та не більше 11 350 грн.00 коп.

Окрім цього, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заяво, позивач поросила стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, тобто містилися дві вимоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 р. по справі N 761/11472/15ц (касаційне провадження N 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Оскільки, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816 грн. ( дві вимоги по 908 гривень за кожну ).

Одночасно суд роз`яснює, що у відповідності до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80-83, 89, 133, 137, 141, 187, 210, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2, п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , Законом України Про судоустрій і статус суддів , п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Закону України Про судовий збір , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 21 490,31 гривень, моральну шкоду в розмірі 1 500 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень, загалом 25 990,31 гривень ( двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень тридцять одна копійка ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 ( одну тисячу вісімсот шістнадцять ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне заочне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов