Ухвала

від 09.02.2022 по справі 638/16925/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Харків

справа № 638/16925/21

провадження № 1-кс/638/432/22

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання старшого слідчого Харківського районного управління поліції №3 ГУ Національної поліції в Харківській області капітан поліції ОСОБА_2 , погодженого з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42021222060000192 від 01 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 275, частиною четвертою статті 190 КК України,

у с т а н о в и в:

09 лютого 2022 року до Дзержинського районного суду м. Харкова засобами поштового до суду надійшло клопотання старшого слідчого Харківського районного управління поліції №3 ГУ Національної поліції в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42021222060000192 від 01 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 275 КК України, частиною четвертою статті 190 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на вилучені в ході обшуку від 02 лютого 2022 року за місцем розташування робочого місця ТОВ «ПРІМА-КР» та ТОВ «КРІКОН-ГЕО» за адресою: прос. 200 річчя Кривого Рогу, 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, а саме: cистемний блок в корпусі чорного кольору «Push»; cистемний блок в корпусі чорного кольору «Logic Power» KP10047; cистемний блок в корпусі чорного кольору «RP 10048» 1053; cистемний блок в корпусі чорного кольору «RC 150» KRP 5001135000006; флеш-носій « Deltal Digitals 4»; печатка « ОСОБА_5 »; печатка «Експерт ОСОБА_6 »; печатка «ТОВ ПРІМА-КР»; зошит із нотатками за написом на ньому «Виїзди 2017 р. 2021 р.»; папка - скорозшивач рожевого кольору з документами; папка - скорозшивач синього кольору з документами; наказ № 33 від 20.06.2020 на 1 арк.; наказ № 48к від 29.09.2021 на 1 арк.; наказ № 43 від 15.07.2021 на 1 арк.; наказ без номера від 16.03.2020 про надання відпустки на 1 арк.; проткол № 2 від 31.07.2009 на 1 арк.; наказ № 56 від 01.08.2009 на 1 арк.; посадова інструкція від 02.01.2013 на 1 арк; статут ТОВ «ПРІМА-КР» на 16 арк.; 3 заяви ОСОБА_6 від 09.04.2019 на 1 арк., від 31.05.2019 на 2 арк.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали надійшли в провадження слідчого судді ОСОБА_1 09 лютого 2022 року.

Виходячи з вищезазначеного, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування слідча вважає, що на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені в ході обшуку від 02 лютого 2022 року речі та документи.

Вказує на те, що повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об`єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частини друга статті 131 КПК України).

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до частини п`ятої статті 9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно з положеннями статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд також зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як встановлено слідчим суддею, слідча просить накласти арешт на таке майно: папка - скорозшивач рожевого кольору з документами; папка - скорозшивач синього кольору з документами.

Проте в клопотанні не зазначено конкретний перелік документів, тобто індивідуальні або родові ознаки цих документів, в тому числі тих, які містяться в папках, а також їхній зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Крім того, в клопотанні про арешт майна не зазначено хто є власником або законним володільцем кожного предмета з вказаного переліку майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або третіми особами таким майном.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Однак клопотання не містить конкретний спосіб забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, який орган досудового розслідування вважає необхідним застосувати.

Крім того, слід звернути увагу, що статтею 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Зі змісту частини другої статті 64-2 КПК України випливає, що із клопотанням про арешт щодо майна третьої особи звертається до суду прокурор.

Оскільки в клопотанні про арешт майна не міститься відомостей про власника (власників) майна, яке належить арештувати, та його правового статусу, а також відсутні відомості щодо вручення будь-якій особі підозри про вчинення кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що із даним клопотанням про накладення арешту на майно уповноважений звернутися до суду тільки прокурор в силу приписів статтею 64-2 КПК України.

Однак, як вбачається з матеріалів, із вказаним клопотанням про арешт майна звернулась старший слідчий слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором.

Згідно з частиною третьою статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні підлягає поверненню для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 170-172 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання старшого слідчого Харківського районного управління поліції №3 ГУ Національної поліції в Харківській області капітан поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222060000192 від 01 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 275, частиною четвертою статті 190 КК України - повернути прокурорудля усуненнянедоліків, що зазначені у цій ухвалі, для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами КПК України, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено 09 лютого 2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1