Ухвала

від 14.02.2022 по справі 638/16925/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/16925/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/282/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- за участю прокурора ОСОБА_6 ,

- представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні за №42021222060000192 від 01.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 190 КК України.

Накладено арешт на вилучені в ході обшуку від 08.11.2021, за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 190-А, речі та документи, що перебували у володінні ТОВ «Строй Сіті Девелопмент», а саме комп`ютерну техніку і оригінали документів та накладено арешт на печатки шляхом заборони розпорядження ним та відчуження цього майна.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 03.12.2021 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадження №42021222060000192 від 01.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за №42021222060000192 від 01.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 190 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна у даному кримінальному провадженні, а також наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зважаючи на можливість використання його як доказів у даному кримінальному провадженні та як об`єктів кримінально протиправних дій, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, а також, що прокурором наведено обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, разом із цим, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, думку представника, яка підтримала апеляцію частині скасування ухвали але заперечувала проти її задоволення в частині суті нової узвали, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42021222060000192 від 01.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів, що накладення арешту на майно необхідне з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, досягнення дієвості кримінального провадження, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні, та осіб, які причетні до вчинення правопорушення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільні телефони та грошові кошти, слідчий суддя вказав, що прокурором не обґрунтовано, що зазначені вище телефони, які вилучені під час обшуку, що належать вказаних особам, мають доказове значення та самі по собі або у сукупності можуть бути використанні як докази у кримінальному провадженні, не наведено обставин, які б підтверджували, зв`язок вказаних осіб та їх причетність до вчинення кримінального правопорушення, як і відсутні достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та(або) зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення чи одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або ж зазначене майно є предметом спеціальної конфіскації.

Також, на даний час відсутні відомості про існування сукупних підстав чи розумних підозр вважати, що грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши частково клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v.Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Аналогічна вимога про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження передбачена і у п.5 ч.2 ст.173 КПК України.

Проте, слідчим суддею було накладено арешт на оригінали документів, які по суті перешкоджають господарській діяльності підприємств блокувавши таку роботу повністю не дивлячись на те, що ч.4 ст.173 КПК України передбачає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Ця ж норма процесуального закону встановлює, що слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Таким чином, у разі необхідності проведення експертних досліджень, на які посилається ініціатор арешту, прокурор не позбавлений можливості зробити ксерокопії з оригіналів документів, що були вилучені в ході обшуку від 08.11.2021, за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 190-А та перебували у володінні ТОВ «Строй Сіті Девелопмент».

Оскільки прокурор в апеляційній скарзі просив повністю скасувати ухвалу та постановити нову, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.

Проте, колегія суддів приймає до уваги, що на даний час в експертній установі вже перебувають певні оригінали документів, які були відібрані за вимогою експерта для проведення експертного дослідження, а тому вважає, що їх повернення на даний час, без узгодження с експертом, є неможливим.

Слід зазначити, що й арешт комп`ютерної техніки без визначення терміну або умов її повернення не в повній мірі відповідає вищенаведеним вимогам чинного процесуального закону проте це питання залишено поза увагою учасників судового провадження, а тому і не вирішується судом у цьому провадженні оскільки ст.174 КПК України передбачає інший порядок вирішення.

За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З судових матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні слідчого в цілому відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення є речовими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 в частині місця зберігання майна.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42021222060000192 скасувати в частині накладення арешту на оригінали документів.

Постановити нову, якою визначити, що після виготовлення копій оригіналів документів, повернути їх на відповідальне зберігання власнику, попередити про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, окрім документів, які є предметом експертного дослідження за вимогою експерта та перебувають в експертній установі.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді