Рішення

від 06.02.2022 по справі 693/1278/20

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 693/1278/20

Провадження № 2/693/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2022 Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді Коцюбинської Ю.Д., за участю секретаря судових засідань Томашевської М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

за участю сторін:

позивач ОСОБА_1

представник позивача, адвокат Геращенко Л.Г.

представник відповідача, адвокат Забродець С.В.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 30.03.2015 року по 19.05.2015 року працював трактористом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (надалі відповідач, Товариство).

Наказом військового комісару позивач призваний на військову службу по мобілізації, куди відбув 21.05.2015 року. Перебуваючи в учбовому центрі позивач дізнався, що наказом директора Товариства від 08.05.2015 року його звільнено з роботи за прогули без поважних причин.

За час роботи в Товаристві позивачу нараховано заробітну плату на загальну суму 2934,32 грн, яких 400 грн він отримав по відомості від 30.04.2015 року.

С дня винесення наказу про звільнення по теперішній час заробітна плата в розмірі 2534,32 грн позивачу не виплачена.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути на його користь 2534,32 грн нараховану та невиплачену заробітну плату, 92433,08 грн середній заробіток за весь час затримки, а також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позиція позивача є необґрунтованою та просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач стверджував, що позивач отримав заробітну плату у повному розмірі. Після звільнення позивач ніколи не звертався до Товариства з вимогою виплатити йому заробітну плату. Звертаючись до суду майже чим через шість років після звільнення, позивач, на думку відповідача, штучно завищив загальний розмір середнього заробітку, який став майже у 40 разів більше, від суми заробітної плати.

Дослідивши надані сторонами докази, вивчивши наведені аргументи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 прийнятий на посаду тракториста до Товариства 30.03.2015 року наказом № 8к/5 (арк. с. 58).

Наказом № 11к позивача з 08.05.2015 року звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (арк. с. 61).

На підставі наведених наказів до трудової книжки позивача внесені відповідні записи (арк. с. 59).

За першу половину квітня 2015 року позивач отримав заробітну плату у розмірі 400 грн, про що свідчить документ «утримання списком № 000000012 від 30.04.2015 року (арк. с. 77).

08.12.2015 року Товариством видано довідку про доходи, відповідно до якої позивачу за період 30.03.2015 року 08.05.2015 року нараховано 2934,32 грн заробітної плати (арк. с. 82).

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спірним питанням є виплата різниці між нарахованої заробітною платою та отриманою часткою у розмірі, яка складає 2534,32 грн.

Позивач стверджує, що не отримував вказану суму жодним способом перерахуванням на банківську картку, поштовим переводом, готівкою тощо.

Відповідач з початку судового розгляду стверджував, що протягом березня-квітня 2015 року позивач отримував 7 авансових платежів, про що свідчать відомість на виплату грошей № 000000023 за 2 половину квітня 2015 року (арк. с. 78), відомість на виплату грошей № 000000028 за 2 половину травня 2015 року (арк. с. 80).

В судовому засіданні досліджено висновок експерта № 1/86 від 23.01.2019 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у вищезазначених відомостях виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (арк. с. 83-84).

Також, в судовому засіданні були допитані керівник Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка у 2015 році працювала головним бухгалтером Товариства.

Свідки стверджували, що заробітна плата виплачена ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі, проте жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження такого твердження суду не надали.

За результатами судового розгляду в судових дебатах представник відповідача не ставив під сумнів факт невиплати заробітної плати, а лише посилався на штучне завищення розміру виплати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт не виплати при звільненні заробітної плати у розмірі 2534,32 грн.

Щодо стягнення заробітку середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійноділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбаченихзаконодавством.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник абоуповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, щослід мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.06.2019 року (справа № 716/9584/15) дійшла висновку, що зурахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значеннята, зокрема,визначенихВеликою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вирішуючи питання щодо розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд бере до уваги, що позивач вже звертався до суду до суду із позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 11.12.2017 року (справа № 693/935/17) позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс, третя особа Військова частина № НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишена без розгляду.

Суд вказав, що 11 грудня 2017 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності, було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання свого представника та просив суд залишити його позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Товариства середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дати звільнення до дати, коли позивач просив залишити позовну заяву без розгляду, тобто з 08.05.2015 року по 11.12.2017 року.

Кількість робочих днів за вказаний період складає 653 дня.

Розрахунок середньоденної заробітної оплати обчислено позивачем в розмірі 61,54 грн, вказаний розрахунок відповідачем під сумнів не поставлено.

Таким чином, стягненню підлягає 61,54 х 653 = 40185,62 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно дочастин 1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір витрат позивача на правову допомогу підтверджується актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 14.12.2021 року та від 07.02.2022 року, квитанціями до прибуткового касового ордера та складає 11500 грн.

Відповідач не висловив жодного заперечення щодо суми, витраченої позивачем на правову допомогу.

Отже, позивачем заявлена ціна позову 94 967,4 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 500 грн.

Суд приходить до переконання, що задоволенню підлягають вимоги у сумі 42 719,94 грн (заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки).

Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 209, 258, 265, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (ЄДРПОУ 30935374) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі і середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 42 719,94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (ЄДРПОУ 30935374) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 5 175 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 07.02.2022 року.

Повний текст рішення складено 10.02.2022 року.

Суддя Ю. Д. Коцюбинська