Ухвала

від 03.02.2022 по справі б13/115-12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № Б13/115-12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника Київського квартирно-експлуатаційного управління: Руссова В. І.

Міністерства оборони України: Тужикова М. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. (головуючого), Отрюха Б. В., Верховця А. А.

та на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.02.2021

у складі судді Яреми В. А.

у справі за заявою Приватного підприємства "Подільська перспектива" (правонаступник ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Пітик")

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

1. 26.09.2012 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу, якою порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

2. 05.11.2012 ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Київської області визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 824 684,79 грн; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича.

3. 09.04.2013 Господарським судом Київської області винесено ухвалу, якою затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

4. 20.11.2019 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 про затвердження мирової угоди, укладеної 15.10.2019 між боржником та кредиторами; закрито провадження у справі № Б13/115-12.

5. 10.09.2020 Верховним Судом прийнято постанову, якою скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та у справі № Б13/115-12 в частині затвердження мирової угоди, зобов`язання здійснювати виконання мирової угоди, закриття провадження у справі і припинення дії мораторію та прийнято нове рішення про відмову у затвердженні мирової угоди між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України від 15.10.2019; направлено справу № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" для продовження розгляду у процедурі розпорядження майном до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника Старжинської Тетяни Юріївни про встановлення розміру грошової винагороди розпорядника майна; закрито провадження у справі № Б13/115-12 за заявою Приватного підприємства "Подільська перспектива" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" про банкрутство закрито; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

7. Закриваючи провадження у даній справі про банкрутство, суд першої інстанції керувався, зокрема, пунктом 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), встановивши обставини спливу строку процедури розпорядження майном, яка триває понад 8 років, правовий статус боржника, який є державним підприємством та до нього неможливо застосувати судові процедури санації та ліквідації згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № Б/13/115-12 залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком Господарського суду Київської області про наявність підстав для закриття провадження у даній справі про банкрутство, зазначивши, зокрема, що як вірно встановлено судом першої інстанції, боржник є державним підприємством, що підтверджується його статутом, процедура розпорядження майном боржника триває дев`ятий рік.

10. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

11. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказана норма є загальною тобто такою, що врегульовує питання будь-яких державних підприємств (за виключеннями, що містяться у самій нормі), а не лише тих, які були включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації згідно із Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

12. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що на даний час господарський суд обмежений у прийнятті рішення за результатами підсумкового засідання щодо переходу до наступної судової процедури (санації чи ліквідації) по закінченні процедури розпорядження майном боржника у зв`язку з законодавчо введеною тимчасовою забороною, тобто існує випадок, який має наслідком закриття провадження у справі про банкрутство згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. 06.07.2021 Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № Б13/115-12, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю, направити справу про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Київське квартирно-експлуатаційне управління)

14. В обґрунтування доводів касаційної скарги Київське квартирно-експлуатаційне управління стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, а саме судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ, а також положення частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" при закритті провадження у справі, а в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність єдиної правозастосовчої практики Верховного Суду з подібних правовідносин, а саме щодо застосування положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до державних підприємств, що не були включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. 31.08.2021 до Верховного Суду від Державного університету телекомунікацій надійшло повідомлення про відсутність у останнього претензій до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський війковий торг" та про відсутність боргів.

16. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

18. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

19 . До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20 . Відтак, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

21 . Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 ).

22 . Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги зазначених в пунктах 13-14 цієї ухвали.

23 . Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 5) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

24. Як вже зазначалось вище касаційне провадження у даній справі відкрито відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 цієї статті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

25. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

26. Як зазначалось вище в касаційній скарзі скаржник в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність єдиної правозастосовчої практики Верховного Суду з подібних правовідносин, а саме щодо застосування положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до державних підприємств, що не були включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також посилається на те, що при закритті провадження у справі неправильно застосовано пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ, а також положення частини першої статті 231 ГПК України та норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

28. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі № Б13/115-12 судом встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалась справа № 1-24-7-5/297-06-7817.

29. Так, суд вважає за необхідне зазначити, що з метою дотримання єдності судової практики ухвалою від 02.08.2021 зупинено касаційне провадження у справі № Б13/115-12 до вирішення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 1-24-7-5/297-06-7817.

30. За наслідками розгляду відповідної касаційної скарги, Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийнято постанову від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 , в якій зокрема сформовано наступні правові висновки:

- норми пункту 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких за цими нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство. А тому відсутність в пункті 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" вказаного закону прямої вказівки на збереження в ньому тих обмежень у застосуванні за колом суб`єктів, що були встановлені Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", виключає звуження кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких поширюють свою дію положення пункту 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Отже, не допускається звуження кола Державних підприємств , на яких поширюються визначені цими положення обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в пункті 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" вказаного закону ;

- хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

31. Як убачається, висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права, зроблені судами попередніх інстанцій у цій справі № Б13/115-12, що переглядаються відповідають висновкам Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 і підстав для відступу від таких висновків суд касаційної інстанції не вбачає.

32. Отже, враховуючи, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до державних підприємств, що не були включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та застосування пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ як підстави для закриття провадження у справі банкрутство у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі № Б13/115-12 правозастосування повністю відповідає такому висновку , суд не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги та доходить висновку про закриття касаційного провадження, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

33. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 ).

34. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № Б13/115-12 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № Б13/115-12.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков