Постанова

від 01.02.2022 по справі 904/1806/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1806/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

- представника позивача - Захарківа Р.М. - директора; Кравцова І.В. - адвоката;

- представника відповідача - Гальченка В.Я. - адвоката;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ютал-Транс

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Панна С.П.)

від 05.09.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Чус О.В., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.)

від 21.09.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ютал-Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс

про визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та стягнення заборгованості в сумі 43 309 678,20 грн

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ютал-Транс (далі - позивач, ТОВ Компанія Ютал-Транс ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс (надалі - відповідач, ТОВ Металургтранс ) про:

- визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинених ТОВ Металургтранс у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - односторонні правочини-заяви) від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679, № 23680;

- стягнення з відповідача 43 309 678,20 грн, з яких 14 136 617,40 грн заборгованості за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року (надалі - спірний період) (10 571 213,02 грн основного боргу, 2 478 737,67 грн пені, 879 830,00 грн 3 % річних, 206 836,38 грн інфляційних втрат), 29 173 060,80 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами у кількості 68 штук за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14 в частині оплати за орендовані вагони у спірний період, неповернення 68 вагонів після розірвання вказаного договору, а також безпідставним зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог за односторонніми правочинами-заявами від 04.12.2018 № 23677, № 23678, №23679, № 23680.

1.3. 04.06.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог з огляду на таке:

- 15.03.2017 АТ Укрзалізниця запровадило заборони на залізничні перевезення (всіх вантажів та порожніх вагонів) з усіх станцій України на станції призначення, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження, відповідач був позбавлений можливості використовувати спірні 68 вагонів;

- листом №19495 від 06.09.2018 відповідач повідомив позивача про існування форс-мажорних обставин, згідно з яким відсутня можливість повернення 68 вагонів до закінчення зазначених обставин;

- Додатковою угодою № 31 від 31.05.2018 до договору оренди передбачено, що позивач та відповідач погодились, що орендна плата з 01.07.2018 (включно) за приватні вагони, які знаходяться на окупованій території, не нараховується орендодавцем і не сплачується орендарем;

- твердження позивача не відповідають умовам договору оренди №24/12-14 від 24.12.2014, фактичним обставинам розрахунків між сторонами та іншим обставинам справи, а позиція позивача не узгоджується з вимогами чинного законодавства;

- відповідач зазначає, що він не може вважатись боржником, який прострочив зобов`язання в частині оплати орендної плати за спірним договором оренди у зв`язку з припиненням зазначених зобов`язань.

1.4. 20.06.2019 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказував про те, що:

- у спірних правовідносинах для відповідача жодні форс-мажорні обставини не настали, оскільки ТОВ Металургтранс могло та повинно було передбачити негативні ризики власних дій, що полягали у використанні орендованого майна у зоні АТО, як цього і вимагають норми статтей 614, 617 ЦК України та статті 218 ГК України;

- між сторонами існують договірні відносини, а тому кошти , які відповідач вважає надлишково сплаченими, набуті позивачем за наявності правової підстави - Договору оренди та відповідних актів виконаних робіт, і їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України , як безпідставно отримані. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України;

- у ТОВ Компанія Ютал-Транс не існує та не може існувати заборгованості перед ТОВ Металургтранс , що виникла із правовідносин оренди за Договором за період із 01.01.2018 по 31.05.2018, а тому здійснення зарахування неіснуючих вимог ТОВ Металургтранс до ТОВ Компанія Ютал-Транс зумовлює недійсність такого зарахування;

- заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23678, 23679, 23680 від 04.12.2018 відповідачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 488 624, 29 грн, за зобов`язаннями, що нібито виникли у ТОВ Компанія Ютал-Транс перед ТОВ Металургтранс у зв`язку із несплатою відшкодування по видаткам на тарифи та ремонту залізничних вагонів.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 24.12.2014 між ТОВ Компанія Ютал-Транс (орендодавець) та ТОВ Металургтранс (орендар) укладено договір № 24/12-14, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає на період дії цього договору в тимчасове користування вагони, які знаходяться у власності ТОВ Компанія Ютал-Транс і в фінансовому лізингу від ТОВ Райффайзен Лізинг Аваль .

2.2. У договорі від 24.12.2014 № 24/12-14 сторони погодили, зокрема, такі умови:

- передача вагонів орендодавцем орендарю здійснюється на станціях передачі, узгоджених сторонами (які розташовані на території України) з подальшим оформленням акту прийому-передачі вагонів (п. 2.1);

- після закінчення строку дії оренди вагонів, у випадках дострокового припинення договору або часткового виводу із оренди вагонів за ініціативою однієї із сторін, орендар зобов`язаний повернути вагони орендодавцю на станціях передачі, погоджених сторонами, згідно з актом прийому-передачі (повернення) протягом 40 календарних днів з дати отримання листа орендодавця із вимогою про повернення вагонів із зазначенням станції прийому-передачі, вантажоотримувача, на митній території України (п. 2.4);

- орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендаря з дати підписання сторонами акту приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акту прийому-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) на перевезення на залізних дорогах, а також періоду знаходження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої (п. 4.4 договору у редакції додаткової угоди від 20.04.2015 № 2).

2.3. На виконання умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14 ТОВ Компанія Ютал-Транс передало в оренду ТОВ Металургтранс 325 залізничних вагонів.

2.4. Пунктом 6.9 договору сторони узгодили, що орендар не має права використовувати вагони в зоні АТО (антитерористичної операції), як вона визначена чи буде визначена в законодавстві України, протягом дії цього договору оренди, за виключенням тих вагонів, які на дату підписання цього договору знаходяться в такій зоні.

2.5. Додатковою угодою від 16.11.2015 № 10 сторони домовились виключити з тексту договору від 24.12.2014 № 24/12-14 пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО.

2.6. Відповідач здійснював господарську діяльність та використання вагонів, в тому числі в зоні АТО.

2.7. У п. 12.1 договору передбачено, що сторона договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором, якщо це невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили.

2.8. Відповідно до п. 12.2 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини , повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин.

2.9. 24.03.2017 відповідач направив позивачу лист № 8363, в якому зазначив про існування форс-мажорних обставин, якими є дія з 15.03.2017 конвенційних заборон (обмежень) щодо переміщення вагонів через лінію розмежування Донецької і Луганської областей.

2.10. З березня 2017 року по травень 2018 року відповідач щомісячно підписував акти здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди вагонів) (далі - акти) та вносив орендну плату за всі 325 вагонів, в тому числі за 68 вагонів, що перебували у зоні АТО.

2.11. 31.05.2018 сторони уклали додаткову угоду № 31, якою погодили, що орендна плата за користування 68 вагонами, що перебувають у зоні АТО, не нараховується орендодавцем та не сплачується орендарем.

2.12. З червня по серпень 2018 року ТОВ Металургтранс сплачувало орендну плату за 257 вагонів, за виключенням 68 вагонів, які перебувають у зоні АТО.

2.13. За період серпень-листопад 2018 року ТОВ Компанія Ютал-Транс були складені акти за оренду 257 вагонів на загальну суму 15 473 162,64 грн.

2.14. Починаючи з серпня 2018 року відповідач припинив підписання актів, а грошові кошти з орендної плати у розмірі 15 473 162,64 грн за актами за серпень-листопад 2018 року сплатив частково в сумі 4 901 949,62 грн, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за оренду вагонів у період з серпня по листопад 2018 року у розмірі 10 571 213,02 грн.

2.15. Також позивач направив відповідачу лист від 20.07.2018 №343 про внесення змін у договір в частині встановлення нового розміру орендної плати шляхом підписання додаткової угоди від 20.07.2018 № 32.

2.16. У зв`язку з відсутністю відповіді відповідача на зазначену пропозицію, позивач, керуючись умовами п. 4.3 договору від 24.12.2014 № 24/12-14 (щодо можливості розірвання договору через непогодження сторонами нового розміру орендної плати за користування вагонами), направив відповідачу лист від 10.08.2018 № 379, в якому вказав, що договір вважається розірваним та просив відповідача повернути усі вагони з оренди в строк 40 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору.

2.17. У період з 08.08.2018 по 04.11.2018 відповідачем було повернуто позивачу 257 вагонів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вагонів з оренди та визнається сторонами, вагони у кількості 68 штук відповідачем не повернуто.

2.18. У листі від 31.08.2018 № 421 позивач просив відповідача повернути решту 68 вагонів на вказані у листі станції приписки, у відповідь на що отримав від відповідача лист від 06.09.2018 № 19495, в якому останній повідомив, що немає можливості повернути 68 вагонів через існування форс-мажорних обставин, якими є дія з 15.03.2017 конвенційних заборон (обмежень) щодо переміщення вагонів через лінію розмежування Донецької і Луганської областей, на підтвердження чого додав копії сертифіката від 24.04.2017 № 238/05-4 та висновку від 24.04.2017 № 1339/2/21-10.3 Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України), а також зазначив, що виконання відповідачем обов`язку щодо повернення 68 вагонів із оренди продовжується до припинення дії форс-мажорних обставин.

2.19. Посилаючись на п. 4.4. договору, а також на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України (яка передбачає звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає), відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 020 002,98 грн шляхом подання заяви від 04.12.2018 № 23677.

2.20. Заява від 04.12.2018 № 23677 про зарахування зустрічних однорідних вимог обґрунтована тим, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу у період січень-травень 2018 року орендну плату за 68 вагонів на загальну суму 8 020 002,98 грн, а відповідачем помилково сплачені ці кошти, оскільки відповідач звільняється від сплати орендних платежів за 68 вагонів у цей період в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України через існування форс-мажорних обставин, які не залежать від волі останнього.

2.21. Таким чином, відповідач здійснив зарахування належних на його думку до повернення йому позивачем помилково сплачених коштів в сумі 8 020 002,98 грн за оренду 68 вагонів у період січень-травень 2018 року в рахунок погашення свого боргу перед позивачем за актами за серпень 2018 року на суму 3 683 761,66 грн (повністю) та за вересень 2018 року на суму 4 336 241,32 грн (частково) та вважав, що вказані зустрічні зобов`язання сторін на суму 8 020 002,98 грн є припиненими відповідно до ст. 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 601, 602 ЦК України.

2.22. Крім того, у заяві № 23677 відповідач зазначив, що після зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі цієї заяви залишок боргу у відповідача перед позивачем по акту за вересень 2018 року складає 1 701 878,24 грн.

2.23. Заявами від 04.12.2018 № 23678 (на суму 359 421,97 грн), № 23679 (на суму 937 139,70 грн), № 23680 (на суму 152 062,35 грн) ТОВ Металургтранс відповідно до ст. 202, 203 ГК України, ст. 601, 602 ЦК України здійснило зарахування належних до відшкодування йому позивачем витрат по оплаті тарифів та вартості ремонту вагонів позивача згідно з відповідними звітами на загальну суму 1 448 624,02 грн в рахунок погашення залишку заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму за актом за вересень 2018 року.

2.24. За розрахунками відповідача після зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 23677, № 23678, № 23679, № 23680 залишок боргу у відповідача перед позивачем по акту за вересень 2018 року становив 253 254,22 грн.

2.25. Таким чином, відповідач за заявами від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679, №23680 здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 9 468 627,00 грн (за актом за серпень 2018 року повністю та частково за актом за вересень 2018 року).

2.26. Посилаючись на неправомірність здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяв від 04.12.2018 № 23677, №23678, № 23679, № 23680 на загальну суму 9 468 627,00 грн, зазначаючи про існування у відповідача боргу у розмірі 10 571 213,02 грн за оренду вагонів у період з серпня по листопад 2018 року, позивач звернувся з цим позовом.

3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 437 567,58 грн, з яких 1 102 586,01 грн основного боргу, 840 940,55 грн пені, 423 938,68 грн інфляційних втрат, 70 102,34 грн 3 % річних. В решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

3.2. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що оспорювані односторонні правочини-заяви від 04.12.2018 № 23678, № 23679, № 23680 відповідають фактичним обставинам щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з ремонту вагонів та відшкодування тарифів відповідно до п. 2.3, 3.1 договору від 24.12.2014 № 24/12-14. Також суд дійшов висновку щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати за 68 вагонів, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території за період січень-травень 2018 року відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, тому визнав законним проведений відповідачем залік зустрічних однорідних вимог заявою від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн, у зв`язку з чим вважав, що вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з урахуванням оплати відповідно до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018.

3.3. Суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до встановленої судом суми заборгованості, у зв`язку з чим дійшов висновку про їх часткове задоволення .

3.4. Відмовляючи в стягненні неустойки у розмірі подвійної плати за користування 68 орендованими вагонами у розмірі 29 173 060,80 грн, суд дійшов висновку про наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належними доказами, та відсутність вини відповідача в їх неповерненні позивачу після закінчення строку дії договору.

3.5. Справа розглядалася судами неодноразово.

3.6. 21.09.2021 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою у задоволенні апеляційних скарг ТОВ Компанія Ютал-Транс та ТОВ Металургтранс відмовив. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 змінив, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 102 586,02 грн, пеню - 876 248,56 грн, інфляційні втрати - 423 996,52 грн, 3% річних - 73 485,39 грн, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 37 144,75 грн. У решті позову відмовив.

3.7. Суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин:

- мовчазні дії позивача щодо неврахування сплачених 8 020 002,98 грн в рахунок інших періодів не можуть розцінюватися судом як такі, що прямо свідчать про спірність вимог за відсутності належних обґрунтувань проти цього та їх підстав;

- відповідач не заперечує проти підстав для нарахування заборгованості за серпень 2018 року відповідно до акту № ОУ-0000047 на суму 8 591 312,40 грн, сума наданих послуг згідно акту виконаних робіт за серпень 2018 року також не оспорюється, як і не оспорюється сторонами сума боргу по акту №ОУ-0000055 від 30.09.2018 та по актам за січень - травень 2018 року;

- розмір заборгованості, в рахунок якої відповідач просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги, не оспорюється сторонами;

- відповідно до п. 4.4. договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 20.04.2015 року орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендатора з дати підписанням сторонами акту приймання передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами актів приймання передачі вагонів з оренди, за виключенням часу знаходження вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) перевезень на залізничних дорогах;

- за змістом сертифіката № 7505, ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які унеможливили виконання ТОВ Металургтранс обов`язку (зобов`язання), а саме: використання вагонів , які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження, забезпечення їх схоронності, ремонт, сплата орендної плати за використання та повернення цих вагонів з оренди на станціях , розташованих на території України у термін з 15.03.2017 по теперішній час за Договором №24/12-14 від 24.12.2014 , укладеного з ТОВ Компанія Ютал-Транс ;

- такі обставини є надзвичайними (тобто попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов`язані з їх діями), об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору оренди, є обставинами непереборної сили у розумінні положень статті 218 ГК України, статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов`язку;

- з огляду на положення п. 4.4. договору, а також те, що дати дії конвенційних заборон визначаються електронною базою ГІОЦ Укрзалізниці, відповідач не мав доводити позивачу настання форс - мажорних обставин для того, щоб позивач не нараховував йому оренду плату за 68 вагонів за період січень травень 2018 року;

- кошти, сплачені за актами січень - травень 2018 року за 68 вагонів у сумі 8 020 002,98 грн були перераховані за договором, який продовжує діяти;

- з огляду на відсутність підстав для нарахування орендної плати за 68 вагонів по договору у період з січня по травень 2018 року на суму 8 020 002,98 грн, необхідно врахувати цю суму в рахунок предоплати (сплати боргу) по іншим періодам відповідно до п. 4.6 договору в редакції додаткових угод;

- заява ТОВ Металургтранс про зарахування зустрічних однорідних вимог від 0 4.12.2018 № 23677 , як односторонній правочин відповідає вимогам статті 601 ЦК України, тому законні підстави для визнання його недійсним відсутні.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1. 05.11.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,98 грн, вчиненого ТОВ Металургтранс у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677, та стягнення заборгованості у розмірі 9 122 589,00 грн, пені - 1 711 399,00 грн, 3 % річних - 166 028,53 грн, інфляційних втрат - 670 906,73 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

4.2. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми, зокрема:

- частину 6 статті 762 ЦК України, статтю 218 ГК України, статтю 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України та незастосування статей 43, 44 ГК України, статей 3, 6, 627 ЦК України, частини 1 статті 762 ЦК України, частини 1 статті 286 ГК України всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 18.12.2018 у справі № 910/7495/16, від 18.04.2018 у справі № 905/1851/17, від 11.06.2018 у справі № 905/1510/17, від 03.04.2019 у справі № 905/1472/17, від 10.05.2018 у справі № 910/14259/17, від 05.07.2018 у справі № 910/16005/17;

- статей 601, 203, 215 ЦК України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19;

- статті 1212 ЦК України та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.

4.3. Також скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 601 та 1212 ЦК України, і відсутній висновок Верховного Суду щодо самої можливості правомірного припинення зустрічних зобов`язань зарахуванням за статтею 601 ЦК України у випадку, коли одне з зобов`язань , що припиняються , є кондиційним і його існування (виникнення) на момент зарахування не підтверджено рішенням суду .

4.4. Позивач стверджує, що :

1) правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користування річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, в той час як обов`язковою підставою застосування частини 6 статті 762 ЦК України (яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) є встановлення та доведення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від орендаря причин на загальних підставах визначених процесуальним законодавством, а орендар як особа, що веде господарську діяльність на власний ризик - не звільняється від зобов`язань зі сплати орендних платежів зокрема, у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні території;

2) обов`язковою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Відсутність будь - якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку;

3) неправильно застосовано статтю 1212 ЦК України, оскільки оплата за 68 вагонів була здійснена на підставі договору. Також позивач стверджує щодо неможливості припинення зустрічних зобов`язань зарахуванням за статтею 601 ЦК України, оскільки одне із зобов`язань є кондикційним і його існування на момент зарахування не підтверджено рішенням суду .

4.5. Підставою касаційного оскарження скаржник також визначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв`язку з допущеними процесуальними порушеннями статей 236, 237 ГПК України, передбаченими пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме:

- встановлено окремі обставини (зокрема обставину неможливості використання відповідачем вагонів в контексті частини 6 статті 762 ЦК України) за відсутності доказів таких обставин взагалі;

- при вирішенні питання щодо спірності зарахованих вимог в контексті застосування статті 601 ЦК України не досліджено зібрані у справі докази саме у їх сукупності та не надано їм оцінку, всупереч вказівці Верховного Суду у постанові від 25.11.2020 у цій справі;

- при вирішенні питання про відсутність правових підстав для набуття позивачем орендної плати (в контексті застосуванні статті 1212 ЦК України) не досліджено взагалі жодних доказів на підтвердження наявності такої підстави в юридично значимих діях (поведінці) відповідача (зміст договору, актів приймання-передачі, акту зарахування зустрічних однорідних вимог, додаткової угоди №31, листа відповідача про прийняття актів за спірний період без зауважень тощо);

- при вирішенні спору обмежено дослідження змісту та застосування умов договору виключно одним пунктом такого договору, тоді як зміст інших пунктів та зміст інших доказів на підтвердження тих чи інших обставин проігноровано взагалі.

4.6 . У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Металургтранс проти її задоволення заперечувало та просило рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5 . Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 ГПК України).

5.2. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

5.3. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.4. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

5.5. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

5.6. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

5.7. Частинами 1 та 4 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

5.8. Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендаря з дати підписання сторонами акту приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акту прийому-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) на перевезення на залізних дорогах, а також періоду знаходження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої.

5.9. Тобто в силу договору орендар в період дії конвенційних заборон звільнений від сплати орендної плати.

5.10. Суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для нарахування відповідачу орендної плати за 68 вагонів у період з січня по травень 2018 року на суму 8 020 002,98 грн, а тому визнав правильними та обґрунтованими вимоги орендаря про врахування переплати на цю суму в рахунок предоплати (сплати боргу) по іншим періодам.

5.11. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визнання та підписання відповідачем актів виконаних робіт за період з січня по травень 2018 року та їх оплата в повному обсязі не спростовують відсутності підстав для нарахування орендної плати за 68 вагонів за цей період.

5.12. Тобто кошти, які були сплачені відповідачем за оренду вагонів в період дії конвенційних заборон були безпідставно отримані позивачем.

5.13. Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

5.14. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

5.15. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних до-говорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (п. 29, 30 постанови ОП КГС від 22.01.2021 у справі №910/11116/19).

5.16. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 уточнив висновки щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладені в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема, вказав:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

5.17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у грудні 2018 року відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки позивач безпідставно нарахував відповідачу у період січень-травень 2018 року орендну плату за 68 вагонів на загальну суму 8 020 002,98 грн, а відповідач помилково сплатив ці кошти. Суд вказав, що відповідач звільнений від сплати орендних платежів за 68 вагонів у період дії конвенційних заборон (п. 4.4. договору) в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України .

5.18. З огляду на наведені у постанові ОП КГС від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 критерії для зарахування зустрічних однорідних вимог, а також враховуючи те, що орендодавець збагатився за рахунок орендаря без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином , Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що заява ТОВ Металургтранс про зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, відповідає вимогам статті 601 ЦК України, а тому зустрічні зобов`язання сторін на суму 8 020 002,98 грн є припиненими.

5.19. Доводи позивача, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користування річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, в той час як обов`язковою підставою застосування частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення та доведення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від орендаря причин на загальних підставах , визначених процесуальним законодавством, а орендар як особа, що веде господарську діяльність на власний ризик - не звільняється від зобов`язань зі сплати орендних платежів зокрема, у разі, якщо орендоване майно знаходиться або ж потрапило на непідконтрольні території судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на встановлення та доведення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин .

5.20. Апеляційний господарський суд дійшов правильних висновків, що обставини щодо використання вагонів, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження, забезпечення їх схоронності, ремонт, сплата орендної плати за використання та повернення цих вагонів з оренди на станціях, розташованих на території України є надзвичайними та невідворотними, тобто обставинами непереборної сили, які у розумінні положень статті 218 ГК України, статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов`язку .

5.21. Твердження скаржника про те, що обов`язковою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки, як зазначено в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

5.22. Посилання ТОВ Компанія Ютал-Транс на неможливість припинення зустрічних зобов`язань зарахуванням за статтею 601 ЦК України, оскільки одне із зобов`язань є кондикційним і його існування на момент зарахування не підтверджено рішенням суду Верховним Судом відхиляється з огляду на те, що зобов`язання відповідно до ст. 1212 ЦК України виникає в силу закону, а не рішення суду.

5.23. Доводи скаржника щодо неправильного застосування частини 6 статті 762 ЦК України, статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України та незастосування статей 43, 44 ГК України, статей 3, 6, 627 ЦК України, частини 1 статті 762 ЦК України, частини 1 статті 286 ГК України, статей 601, 203, 215 ЦК України та статті 1212 ЦК України, а також щодо неврахування правових висновків, викладених у постановах наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки правовідносини у справах, на які посилається скаржник та справі, що переглядається, неподібні, а висновки в них зроблені, виходячи з інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

5.24. Доводи ТОВ Компанія Ютал-Транс , що судами встановлено обставини, за відсутності відповідних доказів, а також твердження, що при розгляді спору по суті судами не досліджено зібрані у справі докази саме у їх сукупності та не надано їм оцінку суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, встановили обставини можливості здійснення зарахування, а суд касаційної інстанції, згідно з вимогами частини 2 статті 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1 . З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ютал-Транс залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 904/1806/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко