Постанова

від 11.10.2007 по справі 31/419-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/419-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2007                                                                                   Справа № 31/419-06  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крутовських В.І. (доповідач)      

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Савіна В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача:  Яценко В.Г. директор, паспорт №АН632101  від 09.08.07;

від відповідача - 2:  Панченко Л.О. представник, довіреність №254/10/10/009  від 11.01.07;

від відповідача - 3:  Федориненко О.В. представник, довіреність №5 ;

Представники відповідача - 1, - 4, - 5 у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Новомосковської  об'єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.07р. у справі №31/419-06

за позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Промінь” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: сільськогосподарського кооперативу “Приорільський” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Новомосковської  об”єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ

відповідача-3: Магдалинівське відділення державної виконавчої служби, смт.Магдалинівка

відповідача-4: Управління пенсійного фонду України в Магдалинівському районі  Дніпропетровської області, смт.Магдалинівка

відповідача-5: Нехворошанське приватне інкубаторно-птахівниче підприємство, с.Нехвороше

про визнання права власності на майно.

          Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2007р. суддя     Мороз В.Ф.  задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Промінь” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області. Визнав за позивачем право власності на два гаражі шлакоблочних та автозаправку шлакоблочну, що розташовані по вул.Садова, 1-а в с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області та звільнив вказане майно з-під арешту, накладеного державню виконавчою службою Магдалинівського району.  Стягнув з відповідача-1 на користь позивача 184,68грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.  

Не погоджуючись з рішенням суду, Новомосковська  об”єднана державна податкова інспекція, м.Новомосковськ посилається на те, що судом першої інстанції  були порушені норми матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні  позову. Крім того, просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма “Промінь” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що рішення господарського суду цілком відповідає  вимогам чинного законодавства, тому підстав для його скасування не має. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сільськогосподарський кооператив “Приорільський” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що він цілком згоден з рішенням суду першої інстанції та заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Магдалинівського відділення державної виконавчої служби, смт.Магдалинівка,  у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу податкової інспекції, просив її задовольнити.

Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі  Дніпропетровської області, смт.Магдалинівка та  Нехворошанське приватне інкубаторно-птахівниче підприємство, с.Нехороше відзиви на апеляційну скаргу до суду не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення  представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на два гаражі шлакоблочних та автозаправку шлакоблочну, які розташовані за адресою: вул.Садова,1-а, с.Чернетчина, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, Також позивач просив звільнити вказане майно з-під арешту, накладеного державною виконавчою службою Магдалинівського району.

Як вбачається з матеріалів  справи, згідно актів приймання-передачі від 18.12.2003р. та 19.12.2003р. складених між відповідачем-1 та позивачем, згідно накладних №77 від 18.12.2003р. та №78 від 19.12.2003р., останнім прийнято від відповідача-1 автогараж шлакоблочний та шлакоблочну автозаправку вартістю 8 410,80грн. та автогараж  вартістю  10 057грн, тобто всього на суму 18 467,80грн. Але,  в вказаних актах  відсутня вказівка про договір купівлі-продажу.

Оскільки, дії сторін по передачі авто гаражу та авто заправки здійснювались у 2003 році, то повинні застосовуватися норми  Цивільного кодексу України УРСР, а в частині прав та обов'язків сторін, які продовжують діяти  після 01.01.2004р. у відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України.  

У відповідності зі ст.43 ЦК УРСР (ст.206 ЦК України) усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх  вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Інші договори у відповідності зі ст.44 ЦК УРСР повинні здійснюватися у письмовій формі.

Спірна угода не була виконана одразу при  її вчиненні (оплата здійснювалась з жовтня по грудень 2003р.),  в зв”язку з чим, сторони повинні  були її оформити у письмовому виді.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

На підтвердження  виконання умов усної домовленісті між позивачем та відповідачем-1, позивачем були надані платіжні доручення та прибуткові   касові ордери, по яким нібито позивач розрахувався з відповідачем-1 за  автогараж шлакоблочний та шлакоблочну автозаправку вартістю 8 410,80грн. та автогараж  вартістю  10 057грн, тобто всього на суму 18 467,80грн. (Ціни вказані згідно висновку експерта, яке було надане для встановлення вартості об”єкту для торгів. Фактично торги не проводились.)

Як вбачається з матеріалів справи, у прибутковому касовому ордеру №102 від  20.10.2007р. відповідачем-1 прийнято від позивача 1 500грн., підстава прийняття платежу “гаражі”. В платіжному дорученні №60 від 05.11.2003р., який також надійшов від позивача на розрахунковий рахунок відповідача-1 на суму 5 000грн., в графі призначення платежу вказано “за послуги гаража”. В платіжному дорученні  №61 від 12.11.2003р. на суму                     4 000грн., в графі призначення платежу вказано “за гаражі  зг. договору в т.ч. ПДВ –666.66грн.”  В прибутковому касовому ордері №107 від 12.11.2003р. (сума 200грн.)  підстава призначення платежу вказана ”гаражі”. В платіжному дорученні №62 від 12.11.2003р. в графі призначення суми 1 000грн. вказано “за заправку зг. договору від 12.11.2003р. в т.ч. ПДВ –166,66грн.” В меморіальному ордері за №151 від 01.12.2003р. в призначенні платежу суми 5 000грн. вказано “за гаражі в т.ч. ПДВ –833,33грн.”   В платіжному дорученні №161 від 08.12.2003р. в призначенні платежу суми 2 911грн.  вказано “за гаражі згідно рахунку від 08.12.2003р.” (а.с.17-22). Фактично позивачем було перераховано відповідача-1 на  1 143,20грн. більше, ніж вказано вище вартість автогаража та заправки.

Крім того, з вказаних вище документів не вбачається факту продажу  спірного майна, в яких не має чіткого посилання за що розрахувався позивач. Як вказувалось вище, призначення платежу цих платіжних доручень “гаражі”, “за послуги гаража”, “за гаражі зг. договору”, “за заправку зг.договору від 12.11.2003р.”  Договір  від 12.11.2003р. на який є посилання в платіжних дорученнях в матеріалах справи відсутній.  Тобто у суду першої інстанції не було ні яких підстав вважати платіжні документи як такі, які б свідчили про факт  розрахунків  позивача з відповідачем-1 на вимогу недоговірних правовідносин купівлі-продажу спірного майна.      

У відповідності  зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до вимог до договору купівлі-продажу при продажу нерухомого майна укладається   договір купівлі-продажу у письмовій формі, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК України).  Крім того, у відповідності до ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти  правочини між юридичними особами.    

Стаття 207 ЦК України передбачає вимоги до письмової форми правочину, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та  матеріалів  справи,  вказані документи, передбачені ст.207ЦК України,  у справі відсутні.

У відповідності зі змістом ст.153 ЦК УРСР (ст.638 ЦК України) , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі істотні умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку сторони не узгодили ні якість переданого майна, ні строки передачі майна, ні строки оплати, ні строки вступу сторони у право власності.  

Крім того, стаття 229 ЦК УРСР (ст.659 ЦК України) передбачає, що продавець зобов”язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави ...).

Крім того, судом не враховано той факт, що  у відповідності до п.17.1.8 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов”язковим згідно з цим Законом. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов”язання одержати його шляхом реалізації заставленого майна.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна  від 25.05.2006р. за №7665068, податкова застава відносно СК “Пріорільський” була зареєстрована 12.10.2000р. за №37-1298 і діяла до  06.12.2004р.  У зв”язку з закінченням терміну дії запису  до  Державного реєстру обтяжень рухомого майна   було внесено запис №2 за №1521398, який діє до 05.12.2009. Крім того,  станом на 18.12.2003р. заборгованість відповідача-1 перед бюджетом становила 5 324,44грн.

Посилання суду на рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р.,  яким   визнано неконституційним положення підпунктів 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України №2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу, апеляційною інстанцією не приймається, оскільки на момент відчуження майна, а саме 18.12.2003р. рішення Конституційного Суду України взагалі не існувало, а тому викладені в ньому обставини не можуть застосовуватись до дій, які були вчинені раніше.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про поновлення строку подання апеляційного скарги, в зв”язку з тим,  що порушення строку було допущене з поважних причин.       

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  ГПК України, суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:   

Апеляційну скаргу   Новомосковської  об”єднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ  задовольнити.

Рішення господарського  суду Дніпропетровської  області від 14.02.2007 року у справі №31/419-06 скасувати.    

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “Промінь” с.Чернетчина, Магдалинівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 30912320)  в дохід держави витрати по апеляційній скарзі в сумі 92,34грн.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.  

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку в установлений законом строк.            

        Головуючий                                                                              В.І. Крутовських

        Суддя                                                                                         А.Є. Прокопенко

        Суддя                                                                                         А.К. Дмитренко

З оригіналом згідно

          Помічник судді:                              Н.О.Стрюк