Постанова

від 11.02.2022 по справі 203/4570/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 203/4570/17

провадження № 61-7262св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ,

треті особи: житлово-будівельний кооператив № 83 Таксист , садівниче товариство Металург , П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

учасники справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 :

позивач - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_1 ,

третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора,

учасники справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 :

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,

третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 и на рішення Кіровського районного суду м . Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: житлово-будівельний кооператив № 83 Таксист (далі - ЖБК № 83 Таксист ), садівниче товариство Металург (далі - СТ Металург ), П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна В. В., Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просилавстановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , визнати частково недійсними (1/2 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2000 року та від 19 лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2 , витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частину квартири, земельної ділянки та гаражу.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 доводиться їй матір`ю, а ОСОБА_3 - братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . За життя останньому належала квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 у ЖБК № 83 Таксист та земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ Металург . Після смерті батька вона фактично прийняла спадщину , ОСОБА_3 спадщину не прийняв. За усною домовленістю з матір`ю сторони вирішили не оформлювати спадщину після смерті батька за життя ОСОБА_2 . У серпні 2017 року вонадовідалася про те, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка 2000 року та 2009 року оформила спадщину на своє ім`я, а згодом подарувала усе спадкове майно ОСОБА_3 . Вважає такі дії матері протиправними, оскільки таким чином вона порушила їхню домовленість і позбавила її належної їй частки у спадщині.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила її позов задовольнити.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просила визнатичастково недійсними (1/2 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2000 року та від 19лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2 , а також визнатичастково недійсними (1/2 частини) договори дарування, укладені нею із ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовала тим, що спадкове майно, яке згодом було подароване синові, було придбано нею та ОСОБА_5 під час шлюбу, отже за життя останнього вона була власницею його половини.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила її позов задовольнити.

Також у серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив встановити факт прийняття ним спадщини, визнати частково недійсними (1/4 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17серпня 2000 року та від 19 лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2 , а також визнатичастково недійсними (1/4 частини) договори дарування, укладені ним з ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовав тим, що, зважаючи на відсутність у спадковій справі його заяви про відмову від спадщини після смерті батька, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично прийняв у користування принаймні спадковий гараж. Половина спадкового майна належить матері як майно, набуте під час шлюбу із спадкодавцем, отже він має право претендувати на 1/4 частину спірного майна.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив задовольнити його позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року відмовлено в задволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив із того, що за вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще до пред'явлення ними позовів закінчився строк позовної давності, а із заявами про поновлення такого строку жоден з позивачів не звернувся.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів.

Також апеляційний суду вказав, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, судом, відповідно до вимог статей263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановлено права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірено доводи і заперечення сторін, наданоїм належну правову оцінку таухвалено рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

20 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м . Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24березня 2020 року і направити справу в цій частині на новий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права стосовно застосування позовної давності без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18) та від 08 квітня 2020 року в справі № 484/2934/18 (провадження № 61-5813св19).

Вказує, що дізналась про порушення свого спадкового права, тобто позбавлення її права на спадкове майно після смерті батька, успадковане нею у визначеному законом порядку, в момент отримання 12 серпня 2017 року постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Ураховуючи викладене, заявник вважала, що звернулась до суду з позовом у межах строку позовної давності.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема стверджує, що суди належно не з'ясували предмет судового розгляду, неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, не довели обставин, що мають значення для справи, та які суди вважали встановленими, висновки судів не відповідають обставинам справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

28 вересня 2020 року справа № 203/4570/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року витребувано з П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 129/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

У липні 2021 року П 'ята дніпровська державна нотаріальна контора надіслала на адресу Верховного Суду копію спадкової справи № 129/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 203/4570/17 та залучено правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , -ОСОБА_3

ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_3 , у якому стверджувала про необізнаність стосовно порушення її спадкових прав.

ОСОБА_3 надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив про доведеність того, що ОСОБА_1 знала або могла довідатись про порушення своїх спадкових прав, а тому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Межі касаційного перегляду

Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами установлено , що ОСОБА_2 з 06 грудня 1951 перебувала у шлюбі із ОСОБА_5

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доводяться ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дітьми.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

За життя ОСОБА_5 на праві власності належало таке майно: гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі Таксист (далі - ГБК Таксист ), розташований на АДРЕСА_2 ; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0, 1018 га на території СТ Металург (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576); квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилася для трьох спадкоємців його майна - ОСОБА_2 (дружини), ОСОБА_1 (дочки), ОСОБА_3 (сина).

Судами також установлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 фактично вступили у володіння спадковим майном та в управління ним, тобто прийняли спадщину.

Своє право на звернення до нотаріальної контори та отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 реалізувала лише його дружина - ОСОБА_2

02 червня 2000 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5

17 серпня 2000 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_2 набула право власності, у тому числі на гараж № НОМЕР_1 , розташований у ГБК Таксист , та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0, 1018 га на території СТ Металург .

15 грудня 2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування гаража, згідно з яким останній прийняв у дар гараж № НОМЕР_1 , розташований у ГБК Таксист за адресою: АДРЕСА_2 .

20 грудня 2004 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0, 1018 га на території СТ Металург (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576).

30 січня 2009 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

13 вересня 2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири, відповідно до якого останній прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 .

12 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_2 та незверненням ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.

26 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_2 та незверненням ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.

Також 26 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя.

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у зв`язку з отриманням нею спадщини в цілому.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За правилами, встановленими статтею 548, частинами першою, другою статті 549 ЦК 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначена в цій статті дія повинна бути вчинена протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 560 ЦК 1963 року передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

За приписами статей 71, 85 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР (далі - ЦПК 1963 року).

Згідно з частиною першою статті 86 та частиною першою статті 87 ЦПК 1963 року строки, встановлені в законі або призначені судом, обчислюються роками, місяцями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Відповідно до статті 76 ЦК 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За приписами частини першої статті 80 ЦК 1963 року закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК), який набрав чинності 01 січня 2004 року, передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні норми містять статті 257, 260, 261 та 267 ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зазначені ОСОБА_1 доводи стосовно початку перебігу позовної давності, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували статтю 80 ЦК 1963 року та обґрунтовано відмовили у задоволенні первісного позову.

Твердження заявника про існування між нею та ОСОБА_2 домовленості не оформлювати спадщину є безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодниминалежними , допустимимита достовірнимидоказами .

Посилання заявника на те, що про порушення свого спадкового права вона дізналась лише у серпні 2017 року після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії касаційний колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку оцінили подані сторонами докази і встановили, що перебіг строку позовної давності відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на гараж та земельну ділянку розпочався з дати отримання ОСОБА_2 цього свідоцтва, а саме з 17 серпня 2000 року та закінчився у серпні 2003 року, а відносно позовної вимоги про часткове визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на квартиру перебіг такого строку розпочався 30 січня 2009 року та закінчився відповідно 30 січня 2012 року .

Таким чином, ОСОБА_1 , як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, свідомо не скористалася своїм правом на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та видачу свідоцтва про право на спадщину відповідно до вимог статті 560 ЦК 1963 року, оскільки, у розумінні статті 76 ЦК 1963 року та статті 261 ЦК України 2004 року, позивачповинна була дізнатися про порушення свого права з моменту прийняття ОСОБА_2 спадщини та отримання свідоцтв про право на спадщину.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18) та від 08 квітня 2020 року в справі № 484/2934/18 (провадження № 61-5813св19), оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 11 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24березня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11грудня 2019 року та постанову Дніпровськогоапеляційного суду від 24березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко