Постанова

від 24.03.2020 по справі 203/4570/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3701/20 Справа № 203/4570/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: житлово-будівельний кооператив №83 Таксист , садівниче товариство Металург , П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними , -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просила усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 доводиться їй матір`ю, а ОСОБА_3 - братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 . За життя останньому належала квартира АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 у ЖБК №83 Таксист та земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ Металург . Після смерті батька позивачка фактично прийняла спадщину. ОСОБА_3 спадщину не прийняв. За усною домовленістю з матір`ю сторони вирішили не оформлювати спадщину після смерті батька за життя ОСОБА_2 . У серпні 2017 року позивачка довідалася про те, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка 2000 року та 2009 року оформила спадщину на своє ім`я, а згодом подарувала усе спадкове майно ОСОБА_3 . Позивачка вважає такі дії матері протиправними, оскільки таким чином вона порушила їхню домовленість і позбавила її належної їй частки спадщини. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , визнання частково недійсними (1/2 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_2 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частину квартири, земельної ділянки та гаражу /т. 1 а.с.1 - 20, 60, т. 2 а.с. 58 - 67/.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спадкове майно, яке згодом було подароване синові, було придбано нею та ОСОБА_4 під час шлюбу, отже за життя останнього вона була власницею його половини. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання частково недійсними (1/2 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_2 , а також визнання частково недійсними (1/2 частини) договорів дарування, укладених нею із ОСОБА_3 /т. 2 а.с. 106 - 112/.

Також у серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування частково недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, зважаючи на відсутність у спадковій справі його заяви про відмову від спадщини після смерті батька, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично прийняв у користування принаймні спадковий гараж. Половина спадкового майна належить матері як майно, набуте під час шлюбу із спадкодавцем, отже він має право претендувати на 1/4 частину спірного майна. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про встановлення факту прийняття ним спадщини, визнання частково недійсними (1/4 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17.08.2000 та від 19.02.2009, виданих на ім`я ОСОБА_2 , а також визнання частково недійсними (1/4 частини) договорів дарування, укладених ним з ОСОБА_2 /т. 2 а.с. 122 - 127, 182 - 187/.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року відмовлено в задволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволені її позовних вимог скасувати та ухвалити нове в цій частині про задоволення її позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що воно є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції невірно встановлено початок перебігу строку позовної давності.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали суду відзиви на скаргу, в якій посилаються на необгрунтованість апеляційної скарги та вважають її такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України колегія суддів переглядає дану справу в апеляційному порядку в межах вимог апеляційної скарги, тобто в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 від 06 грудня 1951 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 21/.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доводяться ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дітьми /т. 1 а.с. 22, 23, 96/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер /т. 1 а.с. 35/.

За життя ОСОБА_4 на праві власності належало таке майно: гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі Таксист , розташований на АДРЕСА_3 - АДРЕСА_3 ); земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ Металург (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576); квартира АДРЕСА_2 /т. 2 а.с. 13 - 16, 33, 34/.

Після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилася для трьох спадкоємців його майна - ОСОБА_2 (дружини), ОСОБА_1 (дочки), ОСОБА_3 (сина).

Судом встановлено, що і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 фактично вступили у володіння спадковим майном та в управління ним, отже, у розумінні приведеної норми, прийняли спадщину.

Про викладене свідчать показання свідків, а також письмові докази, зібрані у справі, зокрема: матеріали спадкової справи №241/2000, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.1999, довідка КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1 від 12.10.2018, довідка ЖБК №83 Таксист від 10 жовтня 2018 року /т. 1 а.с. 137 - 145, т. 2 а.с. 6 - 40, т. 3 а.с. 2, 9/.

Згідно з матеріалами справи своє право на звернення до нотаріальної контори та отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 реалізувала лише його дружина - ОСОБА_2

02 червня 2000 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 /т. 2 а.с. 7/.

17 серпня 2000 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_2 набула право власності, у тому числі на гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі Таксист та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ Металург /т. 2 а.с. 21/.

15 грудня 2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування гаража, за яким останній прийняв у дар гараж № НОМЕР_1 , розташований у гаражно-будівельному кооперативі Таксист за адресою: АДРЕСА_3 т. 1 а.с. 186, 187/.

20 грудня 2004 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким він набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1018 га на території СТ Металург (кадастровий номер - 1210100000:04:053:0576) /т. 1 а.с. 189/.

30 січня 2009 року П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 /т. 2 а.с. 32, 35/.

13 вересня 2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири, за яким останній прийняв у дар квартиру АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 188/.

12 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Костенко Г.М. було відмовлено у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_2 та незверненням ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини /т. 1 а.с. 41, 42/.

26 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Сірому І.М. було відмовлено у зв`язку з оформленням усього спадкового майна ОСОБА_2 та незверненням ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини /т. 2 а.с. 86/.

Також 26 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя.

Того ж дня постановою П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 . було відмовлено у зв`язку з отриманням нею спадщини в цілому /т. 2 а.с. 103/.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, виходичи з того, що початок перебігу позовної давності заявлених вимог починається з моменту отримання ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом статей 71, 85 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР (далі - ЦПК 1963 року).

Згідно зі статтею 76 ЦК 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За правилами, встановленими частиною першою статті 80 ЦК 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК), який набрав чинності 01 січня 2004 року, визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні норми містять статті 257, 260, 261 та 267 ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , визнання частково недійсними (1/2 частини) свідоцтв про право на спадщину від 17 серпня 2000 року та від 19 лютого 2009 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частину квартири, земельної ділянки та гаражу. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що про порушення свого права щодо частки у спадщині після смерті батька, позивач дізналася лише у березні 2017 року. Також посилалась на те, що до зазначеного часу свідомо не зверталася до нотаріуса щодо прийняття та оформлення частки спадщини, оскільки між сторонами була усна домовленість щодо розпорядження спірним майном, яку ОСОБА_2 не дотрималась. Дані доводи також наведені в апеляційній скарзі.

Проте дані твердження колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки на вказану домовленість між сторонами посилається лише позивач ОСОБА_1 , тоді як відповідачі заперечують проти даних обставин. Разом з цим, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, а лише посилається на їх існування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_1 свідомо не скористалася своїм правом звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та видачу свідоцтва про право на спадщину відповідно до вимог ст. 560 ЦК 163 року. За таких обставин, у розумінні статті 76 ЦК 1963 року та 261 ЦК України 2004 року, ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення свого права з моменту прийняття ОСОБА_2 спадщини та отримання свідоцтв про право на спадщину.

Виходячи з наведеного та враховуючи дати отримання ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину колегія суддів приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності відносно позовної вимоги про часткове визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину на гараж та земельну ділянку починається з дати отримання ОСОБА_2 цього свідоцтва, а саме з 17 серпня 2000 року, та відносно позовної вимоги про часткове визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину на квартиру з 30 січня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у грудні 2017 року, тобто з пропуском позовної давності. За таких обставин є підстави для відмови у задоволені позовних вимог в силу вимог ст.80 ЦК 1963 року та ст.267 ЦК 2004 року.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обгрунтування заявлених позовних вимог та зазначені у позові, яким була надана належна оцінка, таким чином вони не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров